Постанова

від 22.12.2015 по справі 910/15481/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р. Справа№ 910/15481/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Семененко Є.М.

від відповідача - Тарасюк Є.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 ( суддя Домнічева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ремонтно-будівельна компанія КАПІТАЛ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія

про стягнення коштів,-

Постанова прийнята 22.12.2015, у зв`язку з оголошенням перерви в судовому засіданні 03.12.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ РБК КАПІТАЛ звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ Експлуатаційна компанія про стягнення коштів за договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято з порушення норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи апеляційна скарга була передана для розгляду колегії суддів: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою суду від 05.10.2015 апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду.

28.10.2015 скаржник повторно звернувся із скаргою на вказане рішення суду.

Розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. від 29.10.2015 у зв'язку з перебуванням судді Андрієнко В.В. у відпустці, для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Чорногуз М.Г.

Ухвалою суду від 29.10.2015 відновлено апелянту строк для подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 17.11.2015 у складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Чорногуз М.Г.

Розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. від 17.11.2015 у зв'язку з виходом судді Андрієнко В.В. з відпустки, а також формуванням постійного складу судової колегії , для розгляду скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою суду від 17.11.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою суду від 17.11.2015 розгляд скарги був відкладений відповідно до ст.77 ГПК України до 03.12.2015.

03.12.2015 в судовому засіданні оголошено перерву до 22.12.2015.

Представники позивача та відповідача в судове засідання на вказану дату з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Ремонтно-будівельна компанія КАПІТАЛ та Товариством з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія 03.01.2013 був укладений договір № 0101/1.

07.02.2013 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 про внесення змін до договору підряду від 03.01.2013 № 0101/13 на технічне обслуговування ліфтів.

Згідно з п. 1.1 договору, ТОВ РБК КАПІТАЛ прийняло на себе зобов'язання роботи з технічного обслуговування ліфтового обладнання виконувати відповідно з додатком №1 до договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, технічне обслуговування передбачає: всі види регламентних робіт, згідно технологічного процесу, а також здійснення аварійного обслуговування, що направлено на усунення аварійних ситуацій і несправностей, у тому числі роботи з евакуації пасажирів з кабін ліфтів при повному обслуговуванні та роботі із запуску ліфтів при всіх непланових зупинках.

В свою чергу, відповідач, відповідно до п. 3.2.14 договору підряду, прийняв на себе зобов'язання своєчасно проводити оплату виконаних робіт згідно наданих актів приймання - передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.1 договору підряду, у кінці поточного місяця виконавець представляє замовнику для підпису акти виконаних робіт з зазначенням їх вартості. На підставі підписаного сторонами акту проводяться розрахунки за виконані роботи впродовж 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання акту.

Згідно з п. 4.2 договору підряду, на підставі підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше десятого числа наступного місяця.

Позивач, звертаючись із позовом до суду, мотивував свої вимоги тим, що роботи передбачені договором ним виконано та передано за актом приймання виконаних робіт за березень з технічного обслуговування ліфтів, а відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість з технічного обслуговування ліфтів у розмірі 125 819,08 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) .

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог та оскаржуючи постановлене рішення суду, зазначає, що позивачем по справі не було надано доказів виконання робіт в повному обсязі по кількості ліфтів, що були визначені додатковою угодою до договору та додатком 1 до нього.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Укладений між сторонами договір є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Позивач, заявляючи позовні вимоги, зазначає, що відповідачем направлений позивачем акт за роботи, виконані в березні 2015 не підписаний, хоча направлявся йому, у визначеному законом та договором порядку.

Представник відповідача не заперечував факт отримання акту, проте зазначав, що він не був підписаний, оскільки позивачем не було надано доказів виконання всього обсягу робіт, що були визначені договором та додатковою угодою до нього.

Крім того, факт отримання акту за березень 2015 підтверджується копіями чеку, зворотного повідомлення та опису вкладення, що міститься в матеріалах справи.

Частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно зі статтею 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Доказів направлення відповідачем позивачу обґрунтованої відмови від підписання вказаних актів по договору № 0101/13 від 03.01.2013, суду не надано.

В матеріалах справи наявний лист від відповідача позивачу № 210/1 від 21.04.2015 в якому зазначено, що підстави для підписання актів відсутні з огляду на відсутність паспортів ліфтів.

Проте, така заява відповідачем здійснена лише 21.04.2015, а той час як акт був отриманий 07.04.2015.

Тобто, відповідач, в порушення норм чинного законодавства України, тривалий час не підписував направлений позивачем акт та не зазначав вмотивованих причин відмови від його підписання.

Як визначено умова договору, а саме п. 2.1 замовник та виконавець дійшли згоди, що вартість робіт визначена по узгодженню сторін на день укладання договору за кожен місяць технічного обслуговування становить 128066,78 грн., яка в подальшому була зменшена, відповідно до підписаної додаткової угоди від 07.02.2013.

Тобто сторони в самому тексті договору чітко визначили мінімальну ціну робіт, що мали виконуватися позивачем та, відповідно, оплачуватися відповідачем щомісячно.

Також, п. 4.3 договору сторони визначили, що незаплановані роботи, які виникли в результаті порушень правил користування ліфтами, розкрадання, псування обладнання і кабельних ліній, підпалів, порушень енергопостачання, залиття атмосферними опадами ліфтового обладнання тощо, виконуються за окрему плату понад суми, передбачені договором на підставі листа замовника з оплатою до початку проведення робіт.

Так, представником позивача долучений до матеріалів справи акт від 28.02.2015, підписаний вповноваженими представниками сторін, про заміну тросу пасажирського ліфта, в якому вартість виконаних робіт виділена в окрему суму від загальної, що була передбачена сторонами в п. 2.1 договору.

І як вбачається з пояснень представників сторін, така сума була сплачена відповідачем в повному обсязі без будь-яких заперечень та зауважень.

Крім того, сторони домовилися проте, що розрахунки між сторонами проводяться на підставі наданого та складеного позивачем акту, в якому зазначається вартість виконаних робіт, що спростовує твердження відповідача, зазначене в апеляційній скарзі проте, що вказані акти не відповідають вимогам законодавства України, оскільки не містять переліку виконаних робіт, бо сторонами не визначалася точна форма актів.

До того ж, як вбачається із долучених представником позивача доказів, за інші періоди дії договору, акти складалися в ідентичній формі, що й спірний акт за березень 2015 та без зауважень підписувалися вповноваженим представником відповідача.

З урахуванням викладеного, належить визнати, що відповідач необґрунтовано відмовився від підписання спірного акту за березень 2015, а відсутність підпису представника відповідача на спірних актах не є підставою несплати вартості виконаних робіт.

Посилання представника відповідача на те, що в журналах технічного обслуговування і ремонтів ліфтів та обладнання відсутні записи, щодо здійснених позивачем робіт за березень 2015, що в свою чергу підтверджує факт невиконання остатнім зобов`язань за договором, не приймається до уваги колегією суддів, оскільки відповідачем не було надано суду доказів існування у позивача фактичної та фізичної можливості доступу до вказаних журналів в спірний період, бо, як зазначав сам представник позивача в судовому засіданні, та це не було спростовано представником відповідача, згадані журнали були вилучені відповідачем у позивача на початку 2015.

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В матеріалах справи наявний лист № 72 від 13.03.2015, яким відповідач попередив позивача про відмову від договору № 0101/13 від 03.01.2013 на підставі ч.4 ст. 849 ЦК України, та зазначив, що договір є припиненим з 01.04.2015.

Відповідно до п. 6.3. договору, у випадку розірвання договору замовник зобов'язується виплатити всю суму боргу за технічне обслуговування ліфтового обладнання у строк не пізніше одного місяця після письмового попередження про розірвання договору.

Згідно з п. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення прав та обов'язків сторін договірних зобов'язань.

Для договору підряду частиною 4 ст.849 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Наведеною нормою врегульований випадок, коли одностороння відмова замовника від договору підряду не ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку підрядника.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Згідно з п.3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи, що одностороння відмова від договору підряду, з огляду на положення ч.4 ст. 849 Цивільного кодексу України, не потребує узгодження з позивачем, а також, з огляду на те, що лист відповідача №72 від 13.03.2015 про відмову від договору було отримано позивачем 13.03.2015, про що свідчить підпис директора на листі, господарський суд дійшов правомірного висновку, що договір є припиненим на даний час.

В той же час, відповідачем не надано вмотивованих доказів та не спростовані доводи позивача стосовно відсутності у них обов`язку з оплати вартості виконаних робіт за договором від 03.01.2013, а тому місцевим судом обґрунтовано було задоволено до стягнення суму боргу в розмірі 125819,08 грн.

Щодо вимог, заявлених позивачем про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за невиконання відповідачем умов договору щодо оплати виконаних робіт, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із пояснень, наданих представником відповідача в суді апеляційної інстанції, 22.06.2012 Господарським судом міста Києва в рамках справи № 5011-46/8219-2012 порушено провадження по справі про банкрутство ТОВ Експлуатаційна компанія .

Вказаною ухвалою суду було також з моменту порушення провадження у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, який діє на весь час провадження справи про банкрутство.

Відповідно до даних ЄДРЮО та ФОП відносно відповідача ТОВ Експлуатаційна компанія порушено справу про банкрутство та на даний час - стадія санації.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Згідно із ст. 19 ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів за вимогами вказаного закону, зокрема не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій та не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Отже, зважаючи на те, що позивачем заявлені вимоги до відповідача про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат за період з лютого 2015 по червень 2015, тобто під час дії мораторію, Господарський суд міста Києва дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна Товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі № 910/15481/15 підлягає зміні.

Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2015 у справі № 910/15481/15- змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" (04205, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 29-Б, код ЄДРПОУ 32380022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна компанія Капітал" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 11, код ЄДРПОУ 35057333) 125819 (сто двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'ятнадця) грн. 08 коп. основного боргу та 2516,38 грн. судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позовних вимог - відмовити

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна компанія Капітал" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 11, код ЄДРПОУ 35057333) 2 559 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 61 коп. сплаченого судового збору з Державного бюджету України .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна компанія Капітал" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 11, код ЄДРПОУ 35057333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" (04205, м. Київ, вул. Тимошенка, буд. 29-Б, код ЄДРПОУ 32380022) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1178,64 грн.

Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/15481/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов