Постанова

від 22.12.2015 по справі 915/1292/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р.Справа № 915/1292/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Земляк А.В. а участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 довіреність від відповідача 1.:ОСОБА_5 довіреність від відповідача 2.: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу не з'явився Березнегуватського районного центру зайнятості, смт. Березнегувате на рішення господарського суду Миколаївської області від 02.11.2015 року у справі№ 915/1292/15 (суддя: Смородінова О.Г.), за позовомБерезнегуватського районного центру зайнятості, смт. Березнегувате до 1. - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма КОМТЕХСЕРВІС , м. Миколаїв; 2. - Публічного акціонерного товариства БАНК ФІНАНСИ та КРЕДИТ в особі Південного регіонального управління АТ БАНК ФІНАНСИ та КРЕДИТ , м. Миколаї простягнення 40100,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Березнегуватський районний центр зайнятості, смт. Березнегувате (далі - Позивач ) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма КОМТЕХСЕРВІС , м. Миколаїв (далі - Відповідач -1 ) 40100,00 грн. заборгованості.

Ухвалою від 01.10.2015року судом залучено до участі у справі №915/1292/15 другого (іншого) відповідача - Публічне акціонерне товариство БАНК ФІНАНСИ та КРЕДИТ в особі Південного регіонального управління АТ БАНК ФІНАНСИ та КРЕДИТ , м. Миколаїв, що відповідає вимогам статті 24 Господарського кодексу України.

09.10.2015 року, згідно штампу канцелярії суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з уточненням позовних вимог, відповідно до статті 22 Господарського кодексу України. Уточнення позовних вимог судом прийнято до розгляду, з рішення суду першої інстанції вбачається, що суд визначає предметом даного позову майнову вимогу позивача про стягнення саме з 2-го відповідача коштів у розмірі 40100,00 грн.

Уточненням позовних вимог позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства БАНК ФІНАНСИ та КРЕДИТ в особі Південного регіонального управління АТ БАНК ФІНАНСИ та КРЕДИТ , м. Миколаїв на користь Березнегуватського районного центру зайнятості, смт. Березнегувате кошти у сумі 40100,00 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 02.11.2015 року у справі № 915/1292/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених вимог, зокрема, у зв'язку з недоведеністю позивачем порушення 2-м відповідачем його прав чи охоронюваних законом інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, оскільки між сторонами за зазначеними підставами в позові не існує жодних грошових зобов'язань, що стосується вимог до 1-го відповідача, то судом зазначено, що предметом даного позову є вимога позивача про стягнення саме з 2-го відповідача коштів у розмірі 40100,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі скаржник стверджує, що 1-й відповідач свої зобов'язання щодо перерахування грошових коштів здійснив своєчасно. В свою чергу, Банк (2-й відповідач) прийняв до виконання у січні платіжні доручення №1308 від 29.01.2015року на суму 40100,00 грн., проте, в порушення приписів передбачених ст.ст. 1066,1068 Цивільного кодексу України, ст.ст. 8,20,21,22,30,32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , кошти не були перераховані на вимогу платника та не були зараховані на рахунок позивача, ані впродовж строків виконання документа на переказ, ані на час звернення до суду.

Також скаржник зазначає, що предмет позову не стосується стягнення саме заборгованості у розмірі 40100,00 грн., а виглядає, як стягнення на його користь коштів у розмірі 40100,00 грн. для набуття у подальшому, при задоволенні позовних вимог, статусу кредитора, що надало б можливості заявити про свої вимоги, у разі введення процедури ліквідації Банку.

У доповненнях до апеляційної скарги, наданих до канцелярії суду 21.12.2015 року, апелянт зазначає, що первісно звернувся з позовними вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 40100,00 грн. до першого відповідача , відповідно до ст. 1212 ЦК України, однак, надавши уточнення позовних вимог до суду першої інстанції, просив стягнути з другого відповідача, передбаченою статтею 32 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , шкоду в розмірі суми нездійсненого ним переказу в сумі 40100,00 грн.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2015 року, за допомогою автоматизовоної системи документообігу, відповідно до розпорядження від 07.12.2015 року, визначено інший склад колегії суддів: головуючий суддя: Морщагіна Н.С., суддя - Гладишева Т.Я., суддя - Діброва Г.І.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник першого відповідача, через канцелярію суду надав відзив, вважая себе неналежним відповідачем у справі, наполягав на порушенні судом першої інстанції статті 24 Господарського процесуального кодексу України, адже, на його думку, суд повинен був не залучати іншого відповідача, а здійснити заміну неналежного відповідача. Рішення суду першої інстанції просить скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 40100,00 грн. з Публічного акціонерного товариства БАНК ФІНАНСИ та КРЕДИТ в особі Південного регіонального управління АТ БАНК ФІНАНСИ та КРЕДИТ та задовольнити відповідні вимоги позивача в частині стягнення спірної суми з Публічного акціонерного товариства БАНК ФІНАНСИ та КРЕДИТ в особі Південного регіонального управління АТ БАНК ФІНАНСИ та КРЕДИТ .

Представник другого відповідача у судове засідання не з'явився про поважність причин не явки не повідомив, надіслав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив оскаржуване рішення залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а мотиви, з яких подано апеляційну скаргу - безпідставними, у зв'язку з чим апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника другого відповідача.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснена фіксація судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 грудня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма КОМТЕХСЕРВІС , як Продавцем та Березнегуватським районним центром зайнятості, як Покупцем, були укладені договори № 81/97 та № 82/98, згідно з предметом яких Продавець продав, а Покупець купив товар, а саме: Монітор LG 22MP55A-P 21,5» IPS - 2 шт. за ціною 2300,00 грн. з ПДВ ( за договором № 81/97), та комплект обладнання ПК ATX/Inter Celeron/4Gb/500Gb/DVD/Windows7Prj+MS Office2013 + Монітор LG 22» - 2 шт., БФП А4 ч/б Canon i-SENSYS MF4870DN - 1 ШТ. (за договором № 82/98) (далі - договори).

Відповідно до п. 1.3 договорів, Покупець приймає товар і оплачує його вартість за умовами даних договорів.

За умовами п. 2.2 договорів, передача товару здійснюється протягом 30-ти робочих днів від дня перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договорів, Продавець протягом дії договору зобов'язався продати позивачу товар на суму 40100,00 грн. - за договором № 82/98 та 4600,00 грн. - за договором № 81/97. Згідно постанови КМУ № 117 від 23.04.14 року, Покупець здійснює 100% передоплату в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Продавця, згідно з наданими рахунками при наявності фінансування.

Пунктами 6.1 договорів встановлено, що вони набирають чинності з дня їх підписання обома сторонами та діють до 31.12.2014 року, але в будь-якому разі до повного виконання взятих на себе зобов'язань сторонами.

14.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма КОМТЕХСЕРВІС (1-й відповідач, Клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (2- й відповідач, Банк) був укладений договір №139/14954-980 на розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до п.1.1 договору на розрахунково - касове обслуговування, Банк відкрив 1-му відповідачу поточний рахунок у національній валюті та зобов'язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а 1-й відповідач зобов'язався оплачувати послуги Банку згідно тарифів Банку в порядку і на умовах, визначених договором.

Пункт 2.1 договору встановлено, що 2 - й відповідач здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Згідно п. 2.2 договору, списання 2-м відповідачем грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням Клієнта ( 1-й відповідач) або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

За п. 2.4 договору передбачено, умови та порядок роботи за системою «Клієнт-Банк» регламентується окремим договором, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 3.1.1, 3.1.5 договору, Банк має право: використовувати грошові кошти на рахунку, гарантуючи при цьому право Клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами; відмовляти Клієнту в обслуговуванні рахунку у випадках невиконання чи неналежного виконання ним своїх зобов'язань за договором та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з п.п. 3.3.2, 3.3.3, 3.3.4, 3.3.6 договору, Банк зобов'язувався: вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням Клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами; здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час з 9:00 до 15:00 крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів; забезпечувати своєчасне зарахування грошових коштів на рахунок; забезпечувати збереження залишків грошових коштів на рахунку.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку.

26.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма КОМТЕХСЕРВІС (1- й відповідач, за договором Клієнт) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (2-й відповідач, за договором Банк) був укладений договір №35 обслуговування банківського рахунку Системою FC BUSINESS, відповідно до п. 1.1. якого Банк підключив Клієнта до Системи FC BUSINESS для здійснення останнім дистанційного обслуговування своїх рахунків, відкритих в Банку, а також обміну технологічною та іншою інформацією між сторонами за допомогою усіх можливих засобів Системи FC BUSINESS, що впроваджені в Банку.

Відповідно до п.п. 2.5, 2.12 цього договору, дистанційне обслуговування своїх рахунків за допомогою Системи FC BUSINESS передбачає направлення Клієнтом до Банку дистанційних розпоряджень щодо проведення операцій за рахунками Клієнта, відкритих за договором РКО та їх обробку Банком. Використання Клієнтом Системи FC BUSINESS не виключає можливості оброблення Банком документів Клієнта (в тому числі розрахункових) на паперових носіях відповідно до умов договору РКО та/або договорів, що обслуговуються Системою FC BUSINESS. У випадку надходження до Банку декількох електронних документів (в тому числі розрахункових) ідентичного змісту за одним номером документу та/або одночасного надходження до Банку декількох документів ідентичного змісту у паперовій та/або електронній формі, Банк приймає кожний окремий документ до виконання або відмовляє у виконанні, згідно з вимогами цього договору та/або договору РКО та/або договорів, що обслуговуються Системою FC BUSINESS. При цьому відповідальність за одночасне надання розрахункових документів у письмовій та/або електронній формі несе Клієнт.

Пунктами 7.1, 7.2 договору визначено,що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами; цей договір укладений на строк, що не може перевищувати строк дії договору РКО; цей договір є невід'ємною частиною договору РКО.

16.12.14 року позивач направив Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області (надалі - ГУДКСУ в Миколаївській області) платіжні доручення № 766 від 16.12.14 року на суму 40100,00 грн. та № 767 від 16.12.14 року на суму 4600,00 грн., для перерахування 100% передоплати за товар 1-му відповідачу. Однак, вказані кошти були перераховані Головним Управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області ТОВ фірма «Комтехсервіс» тільки у січні 2015 року, після закінчення строку дії Договорів № 81//97 та № 82/98.

Кошторисом витрат на 2015 рік стаття витрат на придбання комп'ютерної техніки була виключена, тому позивач листом № 151 від 31.01.2015 року, претензією № 121 від 07.04.15 року звернувся до 1-го відповідача з вимогою повернути помилково перераховані 16.12.2014 року кошти, згідно платіжних доручень № 766 та № 767 від 16.12.14 року.

Відповіддю на претензію від 05.05.2015року, 1-й відповідач повідомив позивача про отримання 29.01.2015року спірних коштів.

29.01.2015 року, відповідно до платіжних доручень № 1309 від 29.01.15 року на суму 4600,00 грн. та № 1308 від 29.01.15 року на суму 40100,00 грн., 1-й відповідач (Платник) через Банк платника - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» направив на перерахування, на розрахунковий рахунок позивача у Банку отримувача, наведені суми, із зазначенням призначення платежу: «повернення коштів згідно листа № б/н від 29.01.15 року» .

Проте, Банком переказ зазначених коштів позивачу від 1-го відповідача не було проведено.

Не повернуті кошти за договорами № 81/97 та № 82/98 від 05 грудня 2014 року стали підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України , ст. 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 Цивільного кодексу України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку між позивачем та першим відповідачем були укладені договори, які за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу, тому спірні відносини, регулюються главою 54 розділом 3 Цивільного кодексу України; а між першим відповідачем та другим відповідачем були укладені договори банківського рахунку.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Перший відповідач, як підтверджується матеріалами справи та позивачем і другим відповідачем не спростовується, платіжними дорученнями № 1309 від 29.01.15 року на суму 4600,00 грн. та № 1308 від 29.01.15 року на суму 40100,00 грн., через Банк платника - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» , направив на перерахування, на розрахунковий рахунок позивача у Банку отримувача, наведені суми, із зазначенням призначення платежу: «повернення коштів згідно листа № б/н від 29.01.15 року» .

Відносини, які склалися між позивачем та першим відповідачем є договірними, у зв'язку з чим посилання позивача на стягнення коштів, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, є безпідставними. Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 Цивільного кодексу України. Оскільки кошти отримано першим відповідачем відповідно до умов договору, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, тому заявлені позивачем позовні вимоги не можуть бути задоволені на підставі положень статті 1212 ЦК України (постанова Верховного суду від 02.09.2014 №3-64гс 14).

Що стосується правовідносин позивача та другого відповідача, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлена відповідальність банку при здійсненні переказу коштів.

Згідно з вимогами п.п. 32.1-32.3, 32.8 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ. Банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону. Спори, пов'язані із здійсненням банками переказу, розглядаються у судовому порядку.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

За приписами пп.12 п.4 розділу 1 постанови Правління Національного Банку України № 281 від 10.08.2005р. «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України» кошти клієнта - це гроші в національній або іноземній валюті чи їх еквіваленти, що обліковуються на поточних (у тому числі рахунках за спеціальним режимом їх використання) та вкладних (депозитних) рахунках.

Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976).

За приписами цієї Постанови, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

У таких відносинах банк визнається повіреним клієнта, який надає послуги по виконанню платіжних документів.

Також колегією суддів досліджено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612» Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» .

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку правовідносини виникли у першого відповідача та другого відповідача за нормами права, що регулюються спеціальним банківським законодавством.

Колегія суддів приходить до висновку, що між позивачем та другим відповідача за зазначеними підставами в позові, не існує жодних грошових зобов'язань.

З природою заявленої до стягнення суми у вигляді шкоди, позивач визначився у доповненнях до апеляційної скарги. З позовної заяви вбачається про звернення позивача за стягненням суми коштів у розмірі 40100,00 грн.

Суд позбавлений права самостійно визначати природу заявленої до стягнення суми. З матеріалів справи, при розгляді в суді першої інстанції, не вбачається про зміну предмету позову позивачем саме на шкоду в порядку норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до моменту розгляду справи по суті.

Таким чином, у суду першої інстанції відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Колегією суддів досліджено, що 09.10.2015року від позивача надійшли уточнення позовних вимог, які прийняті судом першої інстанції до розгляду. Згідно протоколу судового засідання від 18.08.2015року, суддя ухвалив почати розгляд справи по суті.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського кодекс України, до початку розгляду господарським судом справи по суті, позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, прийняття суддею уточнень позовних вимог після переходу до розгляду справи по суті є порушенням процесуального права. Однак, це порушення не призвело до прийняття неправильного рішення, у розумінні ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим не може бути підставою для скасування або зміни рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Березнегуватського районного центру зайнятості, смт. Березнегувате - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 02.11.2015 року у справі № 915/1292/15 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку передбаченому розділом ХІІ-1 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.12.2015р.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників: 1-позивачу; 1-відповідачам; 1-у справу; 1-ГСМО; 1-ОАГС