Ухвала

від 22.12.2015 по справі 820/6510/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 р.Справа № 820/6510/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А. Русанової В.Б.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 "ЛЕГ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2015р. по справі № 820/6510/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 "ЛЕГ"

до Державної податкової інспекція у Московському районі м. Харкова Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ ОСОБА_4 «Лег» звернулося до суду з позовом в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №0001852201, №0001842201 Державної податкової інспекція у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області .

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2015 року позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №0001842201, видане Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ТОВ ОСОБА_4 (далі-позивач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу в якій просить постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2015 року скасувати в частині відмови задоволення позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не вірну оцінку фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України апеляційний суд розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ДПІ в Московському районі м. Харкова проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 03.06.2015року №1702/20-34-22-01-05/14111810.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ ОСОБА_4 «Лег» , зокрема :

п.п. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, п. 138.1, п. 138.2 ст.138 ПК України чим завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік в сумі 1750801 грн. в тому числі по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 у сумі 970795 грн., по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_6 у сумі 780006 грн.;

п.138.8, ст. 138 ПК України, в частині віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в деклараціях з податку на прибуток за 2014 рік , в сумі 637996 грн.

ДПІ в Московському районі м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.06.2015року №0001852201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 293 437,00 грн.

Підставою для зменшення суми від'ємного значення податку на прибуток слугували висновки податкового органу про безтоварність здійснення господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ ОСОБА_4 Вуглець .

Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2015 року №0001852201 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно , в межах повноважень та у спосіб встановлений законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що ТОВ ОСОБА_4 «Лег» в спірний період було платником податку на прибуток, ПДВ, видами діяльності позивача є виробництво іншого електричного устаткування, виробництво електричного й електронного устаткування для автотранспортних засобів, виробництво вуглецевих графітових виробів електротехнічного та іншого спеціального призначення, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб. (а.с.126-128,134-137)

В період з травня по серпень, та з листопада по грудень 2014р. , без укладання письмових угод, ТОВ ОСОБА_4 «Лег» здійснено оплату ФОП ОСОБА_5, за товар зазначений в рахунках-фактури а саме: ксилол, накладки, калий вуглекислий, графіт, волок, уротропін, пластини трикутні, гофротара, резец прохідний тощо, на загальну суму 1 179 019 ,00 грн.

На підтвердження виконання господарської операції щодо придбання зазначеного товару позивачем, як до перевірки, так і до суду, надано рахунки-фактури, банківські виписки, прибуткові, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості. (т. 1 а.с. 154-203)

Також в період з березня по грудень 2014р. ТОВ ОСОБА_4 «Лег» здійснено оплату ФОП ОСОБА_6, за комплектуючі деталі, визначені в рахунка-фактурі, а саме: вуглеводний композиційний матеріал, гофру, пружину малу, графіт, накладки, калій вуглекислий, стеарин, мішки, соль Мажеф, тощо, на загальну суму 945 976,00 грн.

На підтвердження виконання господарської операції щодо придбання зазначеного товару позивачем, як до перевірки, так і до суду, надано рахунки-фактури, банківські виписки, прибуткові, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості. (т. 1 а.с. 204-242)

Також позивачем в підтвердження використання придбаного товару в господарський діяльності шляхом виготовлення графітових виробів та подальшої його реалізації контрагентам, надано акти списання, видаткові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні, звіти про парті номенклатури. (т.2 а.с.49-97, т. 3 а.с.1-116).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_6, та ОСОБА_5 є працівниками ТОВ фірма Лег , та одночасно зареєстровані як фізичні-особи підприємця, що підтверджується свідоцтвами про державну реєстрації фізичної особи-підприємця, наказами по підприємству. (т. 1а.с.142-147, т.3 а.с.117,123)

Податковим органом, з яким погодився суд першої інстанції, встановлено, що зазначені господарські операції не мали реального характеру, оскільки позивачем не надано доказів транспортування товару, наявності транспортних засобів у позивача чи його контрагентів, отримання товару повноважною особою позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції .

Відповідно до п.138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до валових витрат є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, господарська операція являє собою дію або подію, яка веде до змін у фінансовому стані підприємства.

Колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права формування валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадку, коли для цілей оподаткування операції враховані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або відображені операції, не зумовлені розумними економічними або іншими причинами.

Колегія суддів зазначає, що реальний характер господарських операцій має підтверджуватися доказами, які відповідають вищевказаним критеріям.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

З метою дослідження фактичного придбання товарів необхідно з'ясовувати умови договорів щодо їх поставки, вартість та обсяг товарів, досліджувати всі наявні первинні документи та оцінювати їх в сукупності.

Також доведенню у таких справах підлягають обставини щодо придбання платником податків товарів з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно встановлювати мету здійснення господарських операцій (призначення товару) тощо.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем наданими документами не доведено факту дійсності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи, не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до валових витрат.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів фактичного переміщення товару, придбання , перевезення його до позивача, наявності у контрагентів позивача транспортних засобів, а також доказів отримання зазначеного товару уповноваженою особою позивача, та використання в господарській діяльності товару, придбаного саме у ФОП Томаха та ОСОБА_6.

Доводи позивача щодо, перевезення товару здійснювалося автотранспортом ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не підтверджені жодними доказами.

Крім того, зазначені працівники товариства, в спірний період, працювали на підприємстві повний робочий день, що підтверджується табелями робочого часу, а тому здійснення ними саме в цей час підприємницької діяльності, не ґрунтується на належних доказах.

Власне ж факт використання позивачем придбаних товарів у господарській діяльності не є підтвердженням отримання цих товарів саме від ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5 та безпідставне віднесення до складу валових витрат , що враховуються при визначенні оподаткування , в сумі 1 750 801 грн.

Також судом встановлено, що між АТ «НТЦ «Вуглець» (орендодавець) та ТОВ фірма Лег (орендар) 30.05.2011 року укладено договір оренди №А-300511, та додаткові угоди до нього, за умовами яких позивач орендував устаткування, згідно переліку ( комп'ютери, модем, измельчителі, компресори, вальці, блоки питання, стелажи, трансформатори, преса, наковальню тощо) строком до 31.12.2016р . (т. 4 а.с. 8-11) .

За умовами договору від 30.05.2011р. орендна плата складає 86 400,00 грн. на місяць. Загальна вартість майна яке передано в оренду становить 226 004,21 грн. Орендна плата за 2014р. цього майна складає 864 000 грн. (без ПДВ).

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано як до перевірки, так і до суду договір, перелік майна, додаткові угоди нього, акт приймання -передачі майна від 01.06.2011 року, акти здачі-прийняття послуг, податкові накладні , виписки по рахунках, банківські виписки (т. 2 а.с. 36-46, т. 4 а.с.12-14, 20-30).

На основі господарських операцій з АТ «НТЦ «Вуглець» , позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2014 року в сумі 637996 грн.

Сдом встановлено, що позивач та АТ НТЦ Вуглець є пов'язаними особами, тому як ОСОБА_7 є кінцевим бенефіціарним власником, як засновник ТОВ фірми Лег та співзасновник АТ НТЦ Вуглець , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.(т. 1 а.с.126-131)

Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27 жовтня 2015 року у справі № 21-1539а15.

Судом встановлено, що орендоване обладнання фактично розташоване за місцезнаходженням ТОВ "НТЦ"Вуглець", доказів використання орендованого обладнання в господарській діяльності позивачем ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Доводи позивача , що оренда устаткування є економічно доцільним, тому як вартість обладнання визначена в цінах 1998р., а орендна плата пов'язана зі змінами цін на енергоносії та інші складові витрат, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Згідно пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності

У випадку, коли операція не зумовлена розумними економічними причинами, вона не може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку.

Слід зазначити, що плануючи господарську діяльність, платник повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів. Тому мотивація суб'єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди. У даному разі економічний результат спірних операцій свідчить про явне домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових переваг) над комерційною метою, що виключає добросовісність такої мети.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано витрати на придбання товару, послуг оренди, не підтверджують направленість господарських операцій на отримання прибутку, обґрунтування економічної вигоди від проведених операцій, а також причинного зв'язку між придбанням послуг та отриманням економічної вигоди.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 12.10.15 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 "ЛЕГ" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2015р. по справі № 820/6510/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_8 Судді ОСОБА_9 ОСОБА_10 Повний текст ухвали виготовлений 25.12.2015 р.