ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2016 року м. Київ К/800/2491/16
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Островича С.Е., Юрченко В.П.,
секретар судового засідання Загородній А.А.,
за участю представників позивача Бедного С.В., Завалий Е.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ЛЕГ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ЛЕГ» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ЛЕГ» (далі- Товариство) звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.06.2015 року №0001852201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 293 437,00 грн. та від 16.06.2015 року № 0001842201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 72 307,50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 57 846,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 14 461,50 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.06.2015 року №0001842201, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачем надано всі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, АТ «НТЦ «Вуглець».
Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач) відповідно до ст.
Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 03.06.2015 року № 1702/20-34-22-01-05/14111810 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем порушено вимоги, п. 138.1 , п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014 рік на загальну суму 1 750 801,00 грн., в тому числі по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_6 на суму 970 795,00 грн. та по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_7 на суму 780 006,00 грн.; п. 138.8, ст. 138 Податкового кодексу України , в частині віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в деклараціях з податку на прибуток за 2014 рік , в сумі 637 996,00 грн.
Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що фактично господарські операції з придбання товару у господарюючих суб'єктів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не мали реального характеру та є безтоварними, оскільки позивачем не надано належних первинних документів (подорожніх листів, товарно - транспортних накладних, сертифікатів походження товару, довіреностей на отримання товару, журналу реєстрації довіреностей), а отже вказані господарські операції не спричинили реальних правових наслідків, що виключає право позивача на віднесення витрат за вказаними операціями до валових. Крім того, контролюючий орган також дійшов висновку і про безпідставність віднесення до складу валових витрат, що враховуються при визначенні оподаткування, витрат за господарськими операціями з оренди обладнання, за укладеним договором оренди з АТ «НТЦ «Вуглець», оскільки позивачем не надано доказів використання такого орендованого обладнання у власній господарській діяльності.
Так, відповідно до пп. 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.
Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товару, здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем було придбано товар (ксилол, накладки, калий вуглекислий, графіт, волок, уротропін, пластини трикутні, гофротара, резец прохідний, вуглеводний композиційний матеріал, гофру, пружину малу, накладки, стеарин, мішки, тощо) у контрагентів ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 На підтвердження виконання вказаних господарських операцій позивачем надано рахунки-фактури, банківські виписки, прибуткові, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомості. Також Товариством на підтвердження подальшої реалізації товару надано видаткові накладні, товарно - транспортні накладні, довіреності, звіти про партії номенклатури.
Проте, розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 16.06.2015 року №0001852201, суди попередніх інстанцій, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо документально непідтвердження фактичного проведення господарських операцій з контрагентами, а відповідно і правомірність формування позивачем валових витрат за такими операціями, надали належну оцінку зібраних у справі доказів у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшли обґрунтованого висновку про те, що ненадання позивачем первинних документів, зокрема, документів, які підтверджують фактичне переміщення, перевезення придбаного товару (подорожні листи, товарно - транспортні накладні), походження товару (сертифікати), отримання товару уповноваженою особою позивача (довіреності, журнал реєстрації довіреностей), є підставою для висновку, що задекларовані позивачем дані податкового кредиту є недостовірними, що, відповідно, виключає право позивача на формування валових витрат за такими операціями.
Крім того, суди правомірно не прийняли доводи позивача, що перевезення товару здійснювалося автотранспортом ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7, оскільки зазначене також не підтверджено жодними доказами, як відсутні докази і того, що у господарській діяльності позивача використовувався товар придбаний саме у вказаних контрагентів.
Також суди правомірно зазначили, що ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 є працівниками Товариства та у період проведення спірних господарських операцій, працювали на підприємстві повний робочий день, що підтверджується табелями робочого часу, а тому здійснення ними саме в цей час підприємницької діяльності не ґрунтується на належних доказах.
По господарським операціям з оренди обладнання (комп'ютери, модем, компресори, вальці, блоки живлення, стелажі, трансформатори, прес, наковальня, тощо), проведених позивачем з АТ «НТЦ «Вуглець» (договір оренди), суди попередніх інстанцій також правомірно дійшли висновку про безпідставність віднесення витрат за таким договором до валових, оскільки, по-перше, позивач та АТ «НТЦ «Вуглець» є пов'язаними особами (ОСОБА_8 є кінцевим бенефіціарним власником, як засновник ТОВ фірми «Лег» та співзасновник АТ «НТЦ «Вуглець»), по - друге, Товариством не надано будь - яких доказів використання орендованого обладнання у власній господарській діяльності, яке крім того фактично розташоване за місцезнаходженням орендодавця (ТОВ «НТЦ «Вуглець»).
Таким чином, у ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих податковим органом та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України доказів.
Відсутність відповідних доказів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог платника податків.
Із зазначеного вбачається, що судами попередніх інстанцій дотримано вимоги ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та надано правильну правову оцінку встановленим у справі обставинам у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ЛЕГ» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі № 820/6510/15 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.
Судді: І.Я. Олендер
С.Е. Острович
В.П. Юрченко
Повний текст виготовлено 03.10.2016 року.
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 29.09.2016 |
Оприлюднено | 06.10.2016 |
Номер документу | 61790042 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Олендер І.Я.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні