Ухвала

від 24.12.2015 по справі 817/1621/15

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Кравчук Т.О.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"24" грудня 2015 р. Справа № 817/1621/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

ОСОБА_2,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Рівне-Трейд" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" жовтня 2015 р. у справі за позовом Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Рівне-Трейд" про стягнення податкової заборгованості ,

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2015 року Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Рівне-Трейд" про стягнення податкової заборгованості по податку на додану вартість у сумі 3 180,30 грн. та по податку на прибуток у сумі 3 962,64 грн., у загальній сумі 7 142,94 грн. за податковою вимогою від 03.10.2014 року № 4076-25.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Рівне-Трейд" (ідентифікаційний код 37245915) податкову заборгованість по податку на додану вартість у сумі 3 180,30 грн. (три тисячі сто вісімдесят гривень 30 коп.) та по податку на прибуток у сумі 3 962,64 грн. (три тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні 64 коп.).

Не погоджуючись з прийнятою постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Рівне-Трейд" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що за результатом документальної позапланової виїзної перевірки відповідача по взаємовідносинах з Приватним підприємством "Елітрембудімідж" за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року, що оформлено актом від 20.02.2012 року № 206/23-100/37245915, Державною податковою інспекцією у м.Рівне винесені податкові повідомлення-рішення від 03.03.2012 року № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 2 500,00 грн. за основним платежем та 1 250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2 000,00 грн. та 1 000,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями 15.03.2012 року платник звернувся до Державної податкової служби у Рівненській області зі скаргою, за результатом розгляду якої рішенням від 11.05.2012 року № 7370/10-210/74 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби від 03.03.2012 року № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 2 500,00 грн. за основним платежем та 625 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2 000,00 грн. та 500,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а скаргу платника від 15.03.2012 року в цих частинах - без задоволення; та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби від 03.03.2012 року № НОМЕР_1 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 625 грн. та № НОМЕР_2 в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 500,00 грн., а скаргу платника від 15.03.012 року у цих частинах - задоволено.

В подальшому 23.05.2012 року платник звернувся із відповідною скаргою до Державної податкової служби України, рішенням якої від 11.06.2012 року № 16194/7/10-2115 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 03.03.2012 року № НОМЕР_1 та №0001112342 з урахуванням рішення Державної податкової служби у Рівненській області, прийнятого за результатом розгляду первинної скарги платника.

За інформацією позивача, вказане рішення за результатом адміністративного оскарження направлено платнику 12.06.2012 року. В свою чергу, позивач отримав вказане рішення 14.06.2012 року (вх. №1784/8/01-39), про що додав докази до матеріалів справи.

У своїй апеляційній скарзі апелянт стверджує, що податковий орган пропустив строк звернення до суду про стягнення податкового боргу платника податків.

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Водночас, цією ж нормою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу - це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Відповідно і позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Такі висновки викладені Вищим адміністративним судом України у листі від 10.02.2011 року № 203/11/13-11.

Таким чином, строк для стягнення податкового боргу починає свій перебіг з дня виникнення податкового боргу.

В свою чергу, строки сплати податкових зобов'язань регулюються статтею 57 Податкового кодексу України.

За приписами пункту 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пункту 56.17. статті 56 Податкового кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) процедура адміністративного оскарження закінчується:

56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

56.17.2. днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

56.17.3. днем отримання платником податків рішення Державної податкової адміністрації України або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи;

56.17.4. виключено;

56.17.5. днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

У відповідності до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (абзац другий).

Підпунктом 14.1.175. пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено податковий борг як суму узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги за вих. №16194/7/10-2115 від 11.06.2012 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби (з урахуванням рішення Державної податкової служби у Рівненській області за вих. № 7370/10-210/74 від 11.05.2012 року) від 03.03.2012 року № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2 500,00 грн. за основним платежем та 625 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2 000 грн. та 500 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції. Внаслідок чого прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 17.05.2012 року № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 3125,00 грн. та № НОМЕР_4 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2 500,00 грн.

Враховуючи процедуру адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань платника по податку на додану вартість та податку на прибуток, яка закінчилась прийняттям рішення Державної податкової служби 11.06.2012 року за вих. № 16194/7/10-2115, зважаючи на встановлений податковим законодавством строк звернення податково органу до суду про стягнення податкового боргу у 1095 днів, який розпочинає свій відлік через 10 календарних днів, що надаються платнику для самостійної сплати з моменту виникнення податкового боргу, що виник, за правилами статті 56 Податкового кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) наразі з дня отримання відповідачем рішення від 11.06.2012 року, в той час як позивач звернувся до суду вже 08.06.2015 року (вх. №9747/15), що охоплюється межами визначеного строку звернення до суду (1095 днів). Тобто реалізація позивачем відповідного права на звернення про стягнення податкового боргу наразі має місце протягом встановленого строку, відтак доводи апелянта про пропущення податковим органом строку звернення до суду суд визнає необгрунтованими та до уваги не приймає.

Згідно з пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.4. статті 59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено надіслання (вручення) податкової вимоги також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, згідно з пунктом 59.5. статті 59 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

З матеріалів справи вбачається, що податкова вимога від 03.10.2014 року № 4076-25 є врученою відповідачу 08.10.2014 року, що підтверджується доказами в матеріалах справи. Існування податкового боргу у сумі 7 142,94 грн., у тому числі по податку на додану вартість у сумі 3180,30 грн. та по податку на прибуток у сумі 3 962,64 грн., не заперечувалось відповідачем, оскільки заперечення з приводу факту наявності або розміру суми боргу суду не подані.

Таким чином, вжиті позивачем заходи по погашенню відповідачем податкового боргу не призвели до погашення податкового боргу.

За обставинами справи, вказана податкова вимога в адміністративному та судовому порядку відповідачем не оскаржувалась, не скасована, докази про сплату податкового боргу до суду не подавались.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають до задоволення.

Колегія суддів не приймає до уваги і твердження апелянта стосовно того, що відповідачу було надіслано лише позовну заяву без копій всіх документів, що приєднуються до неї. Відповідач стверджує, що зазначена обставина не дала можливості йому належним чином підготувати заперечення та порушила його права.

Суд зазначає, що ухвалою від 02.07.2015 року судом першої інстанції відкрито скорочене провадження у справі. Ухвалою від 03.08.2015 року суд перейшов до розгляду справи за загальними правилами позовного провадження, судовий розгляд було призначено на 09.09.2015 року, відкладено на 30.09.2015 року, на 01.10.2015 року, на 22.10.2015 року. Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином. У призначений день і час сторони до суду не з"явились. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, судову повістку про виклик до суду вручено 12.10.2015 року, що підтверджується доказами в матеріалах справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що у відповідача було достатньо часу і можливостей ознайомитись з матеріалами справи, отримати необхідні копії матеріалів справи, підготувати свої заперечення на позовну заяву та прийняти участь у відкритому судовому розгляді зазначеної справи. Те що відповідач не скористався своїм процесуальним правом не свідчить про порушення його прав.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що позивач в повній мірі довів ті обставини, на яких грунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оспорюваних дій не доказана.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Рівне-Трейд" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "22" жовтня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: В.В. Євпак

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023

3- відповідачу/відповідачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Рівне-Трейд" вул.Г.Мазепи,4а/6А,м.Рівне,33028

- ,