Ухвала

від 23.12.2015 по справі 816/5104/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" грудня 2015 р. м. Київ К/800/10125/14, К/800/12366/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Бетон" (далі - Товариство) та Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Інспекція)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2013,

ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014

та додаткову ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014

у справі № 816/5104/13-а

за позовом Товариства

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Товариство звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 01.03.2013 № 0000382202/404, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 213 665 грн. за основним платежем та 54166,25 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 01.03.2013 № 0000372202/405, за яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 257 532 грн. за основним платежем та на 64383 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 (з урахуванням додаткової ухвали від 18.02.2014), позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.03.2013 № 0000372202/405, а також податкове повідомлення-рішення від 01.03.2013 № 0000382202/404 в частині нарахування грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 141 545,71 грн. за основним платежем та 35386,43 грн. за штрафними санкціями; в решті позову відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що позивач підтвердив реальність виконання операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та робіт по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю Леда Ком (далі - ТОВ Леда Ком ) та з приватним підприємством Асторг-М (далі - ПП Асторг-М ), тоді як самі по собі висновки контролюючих органів, зафіксовані в актах проведення зустрічних перевірок (звірок) відносно цих контрагентів, не спростовують реальні факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами. Водночас суди не визнали податкові наслідки операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ Спецтехпостач (далі - ТОВ ВКФ Спецтехпостач ) з огляду на невідповідність сформованих платником витрат та податкового кредиту з ПДВ за цими операціями критерію документальної підтвердженості.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційними скаргами Товариства та Інспекції, в яких кожний з учасників процесу просить частково скасувати прийняті у справі рішення та прийняти рішення на його користь.

При цьому на обґрунтування касаційних вимог Товариство зазначає, що правовідносини Товариством з ТОВ ВКФ Спецтехпостач були охоплені попередньою податковою перевіркою, в зв'язку з чим їх повторна перевірка Інспекцією є незаконною.

Інспекція, в свою чергу, зазначає, що реальність виконання операцій між Товариством та спірними контрагентами не підтвердилася у ході проведення контрольно-перевірочних заходів та наголошує на наявності кримінальних справ (у тому числі з постановленим вироком), якими засвідчено відсутність ознак реальних суб'єктів господарювання у названих постачальників та номінальне складення від їх імені первинних документів, підписаних невстановленими особами, які не можуть слугувати підставою для формування даних податкового обліку.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих заперечень, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті Інспекцією за наслідками проведення документальної виїзної позапланової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з окремими контрагентами за період з 01.07.2010 по 31.12.2012 у зв'язку з ненаданням відповіді на обов'язкові запити Інспекції.

Під час цієї перевірки Інспекція дійшла висновку про безтоварний характер операцій з придбання позивачем товарів (металопрокату, щебеню, робіт з виготовлення опалубки) у ТОВ Леда Ком та у ПП Асторг-М , що виключає обґрунтованість податкової вигоди платника за цими операціями.

Вказаний висновок Інспекції мотивований посиланням на матеріали зустрічних перевірок (звірок) названих постачальників, під час яких встановлено їх неперебування за місцезнаходженням, відсутність у цих суб'єктів господарювання майна, основних фондів, виробничих активів та трудових ресурсів, необхідних для досягнення реальних результатів будь-якої фінансово-економічної діяльності, здійснення цими підприємствами фіктивних операцій з іншими суб'єктами господарювання.

Також Інспекція посилається на матеріали кримінального провадження, порушеного за фактом створення фіктивного підприємства (ТОВ Леда-Ком ), у рамках якого встановлено, зокрема, факт реєстрації цього суб'єкта господарювання за грошову винагороду на підставних осіб без наміру провадити реальну господарську діяльність, а також підписання первинних документів від імені цього постачальника неуповноваженими особами.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підставі наведених норм ПК (які за змістом відповідають положенням підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , що регулювали порядок формування податкового кредиту до 01.01.2011, та підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , які до 01.04.2011 визначали умови врахування витрат у податковому обліку) суди сформували обґрунтовану правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами (у тому числі податковими накладними), що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди цілком об'єктивно не визнали податкову вигоду (у вигляді податкового кредиту), на яку претендує позивач за операціями з ТОВ ВКФ Спецтехпостач , з огляду на відсутність у платника первинних документів на підтвердження реальності цих операцій та правомірності формування податкового кредиту.

При цьому суди правомірно відхилили посилання позивача на протиправність нарахування по цьому епізоду з причин повторності податкової перевірки, адже зі змісту акта перевірки від 26.01.2011 № 304/23-209/30661791 (на який посилається Товариство) не вбачається дослідження Інспекцією господарських правовідносин між Товариством та ТОВ ВКФ Спецтехпостач під час попередньої планової перевірки.

Втім суди не надали належної правової оцінки доводам Інспекції щодо необхідності збільшення платником оподатковуваного доходу на вартість наявного у Товариства активу (404 091 грн.), одержання якого від задекларованого контрагента (ТОВ ВКФ Спецтехпостач ) документально не підтвердилося, в порядку підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств ; суди не визначили податкову природу такого активу, виходячи з фактичних підстав його набуття платником, та порядок його відображення у податковому обліку позивача.

Передчасним є і висновок судів про дотримання платником умов формування витрат та податкового кредиту з ПДВ при відображенні у податковому обліку господарських операцій з ТОВ Леда-Ком та з ПП Асторг-М , позаяк такий висновок зроблений за неповного дослідження обставин цієї справи та доводів Інспекції. Так, суди визнали достатнім підтвердженням реальності цих правовідносин договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні тощо, подані платником на обґрунтування своєї позиції по справі.

Втім при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

При цьому суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв'язку за правилами статті 86 КАС та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

Вирішуючи даний спір, суди взагалі не надали будь-якої правової оцінки обставинам, установленим в актах зустрічних перевірок (звірок) спірних постачальників (на які посилалася Інспекція на обґрунтування своїх висновків). Слід зазначити, що результати заходів податкового контролю, які стосуються одних і тих самих обставин та мають істотне значення для справи, повинні враховуватися незалежно від того, яким податковим органом вони встановлені. Чинне податкове законодавство не передбачає заборони використання податковим органом інформації, що одержана від іншого контролюючого органу та відповідає профілю покладених на нього завдань, при прийнятті рішення за наслідками перевірки. А відтак акти податкових перевірок (звірок), складені відносно цих контрагентів, на які посилається Інспекція на підтвердження обґрунтованості оспорюваних донарахувань, підлягали оцінці у сукупності з іншими доказами у справі за правилами статті 86 КАС в рамках даного судового провадження.

Зокрема, у даному разі установлені у відповідних актах факти відсутності у спірних постачальників майна, трудових та матеріальних ресурсів, вимагали перевірку дійсної економічної участі цих постачальників у реалізації товарів та підрядних робіт позивачеві із встановленням, які саме дії були фактично ними вчинені у процесі виконання розглядуваних поставок та з використанням яких саме (зокрема, власних чи залучених) ресурсів, хто конкретно брав участь у виконанні цих операцій з боку постачальників тощо.

Суди не перевірили й доводи Інспекції про наявність кримінального провадження, порушеного за фактом створення фіктивного суб'єкта господарювання (ТОВ Леда-Ком ), не з'ясували результатів розгляду цієї справи; у той же час Інспекція зазначає про наявність вироку від 27.11.2013 у кримінальній справі № 552/1498/2012, яким ОСОБА_1 (посадову особу ТОВ Леда-Ком ) визнано винною у вчинені злочинів, передбачених статтею 205 (фіктивне підприємництво), 212 (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів), 358 (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів) Кримінального кодексу України; як наполягає відповідач, у вказаному вироку встановлено істотні для вирішення цього адміністративного спору обставини, що, однак, не було перевірено судами.

Суди не надали належної правової оцінки і поясненням керівників постачальників, які заперечили свою причетність до діяльності очолюваних ними юридичних осіб, та не врахували позицію Верховного Суду України (викладену ним, зокрема, у постанові від 05.03.2012 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Нафта до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, а також у постанові від 22.09.2015 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень) відносно того, що документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Отже, оскільки прийняття рішення з даного спору вимагає додаткового встановлення обставин цієї справи, що перебуває поза межами повноважень касаційного суду, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові акти та направити справу на розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині. Під час нового розгляду суду слід врахувати вказівки та висновки касаційного суду, викладені в цій ухвалі, ретельно дослідити подані сторонами докази, за необхідності витребувавши нові докази та допитавши як свідків посадових осіб позивача та його постачальників, надати правову оцінку доводам сторін, встановити обставини, що входять до предмета доказування у справі, та прийняти рішення у відповідності зі статтею 159 КАС.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Бетон" та Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2013, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 та додаткову ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 у справі № 816/5104/13-а скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2013 № 0000372202/405, а також податкового повідомлення-рішення від 01.03.2013 № 0000382202/404 в частині нарахування грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 141 545,71 грн. за основним платежем та 35386,43 грн. за штрафними санкціями.

У цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2013, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 та додаткову ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 у справі № 816/5104/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько