Ухвала

від 23.12.2015 по справі 801/10338/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 року м. Київ К/800/11542/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономні Республіці Крим (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2013

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014

у справі № 801/10338/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства "Кримелектромашторг" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2013, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.10.2013 № 0011222270, згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 395 970 грн. (у тому числі 263980 грн. за основним платежем та 131990 грн. за штрафними санкціями).

Судові акти зі спору мотивовані тим, що позивач підтвердив реальність виконання операцій з придбання позивачем товарів і робіт у задекларованих контрагентів, тоді як самі по собі обставини провадження цими контрагентами господарської діяльності, зафіксовані в актах проведення їх зустрічних перевірок (звірок), не спростовують реальні факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що непідтвердженість сформованих платником даних податкового обліку зустрічними перевірки (звірками) його постачальників в силу непербування останніх за місцезнаходженням, відсутності у них матеріальних та трудових ресурсів для провадження реальної господарської діяльності, спростовує товарність операцій з такими постачальниками та виключає обґрунтованість податкової вигоди Товариства.

У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає про правильність і обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих заперечень, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питання достовірності визначення показників податкової звітності по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю Мастертрейд , товариством з обмеженою відповідальністю А-Знак та з товариством з обмеженою відповідальністю ТПК Груп , оформленої актом від 02.10.2013 № 897/22.7/05512035.

Під час цієї перевірки Інспекція дійшла висновку про безтоварний характер операцій з придбання позивачем у названих контрагентів товарів та робіт, що виключає право Товариства на податковий кредит за цими операціями.

Вказаний висновок Інспекції мотивований посиланням на матеріали зустрічних перевірок (звірок) названих постачальників, під час яких встановлено їх неперебування за місцезнаходженням, відсутність у цих суб'єктів господарювання майна, основних фондів, виробничих активів та трудових ресурсів, необхідних для досягнення реальних результатів будь-якої фінансово-економічної діяльності, здійснення цими підприємствами фіктивних операцій з іншими суб'єктами господарювання.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На підставі наведених положень закону суди сформували обґрунтовану правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами (у тому числі податковими накладними), що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.

Досліджуючи дотримання платником цих правил оподаткування при відображенні у податковому обліку операцій з товариством з обмеженою відповідальністю Мастертрейд , суди встановили, що за договором поставки від 12.01.2011 № 02/08/12 названий постачальник зобов'язався передати у власність покупця (позивача у справі) товарно-матеріальні цінності (віники, мітли, інші господарські та будівельні матеріали). На підтвердження фактичного виконання цих операцій позивачем подано: видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення про оплату позивачем придбаного товару в безготівковому порядку. Зазначену продукцію було використано позивачем у власній господарській діяльності (одним з основних видів якої є оптова торгівля товарами господарського призначення) шляхом подальшої реалізації третім особам.

По епізоду, пов'язаному з формуванням позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю ТПК Груп , суди з'ясували, що у рамках виконання договорів поставки від 01.08.2012 та від 01.12.2012 названий постачальник поставив в адресу Товариства товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1 015 208,32 грн. (у тому числі 169 201,37 грн.) з оформленням видаткових накладних, податкових накладних; оплата цього товару позивачем засвідчена квитанціями до прибуткових касових ордерів; придбаний товар був у подальшому реалізований позивачем іншим суб'єктам господарювання, що засвідчено оборотно-сальдовими відомостями руху матеріальних цінностей.

Як зазначили суди, Інспекцією не надано пояснень щодо причин розбіжностей у числових значеннях між сумою виключеного податковою перевіркою податкового кредиту з ПДВ по цьому контрагенту (175 294,33 грн.) та сумою сформованого платником податкового кредиту за цими операціями (169 201,37 грн.) при розрахунку бази оподаткування ПДВ за даним епізодом.

Податкові наслідки господарських операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю А-Знак , суди встановили, що за договором підряду від 01.08.2012 № 0108-11 названий підрядник зобов'язався виконати ремонті роботи на об'єкті Товариства - належному йому цілісному майновому комплексу, розташованому на 3-му км Миколаївського шосе у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим; на підтвердження реального виконання цих операцій позивачем подано акти виконаних будівельних робіт, квитанції до прибуткових касових ордерів, виписки з банківського рахунку Товариства.

Правила розподілу тягаря доказування в адміністративному процесі за статтею 71 КАС передбачають покладення на платника обов'язку доведення правомірності формування ним податкового кредиту ПДВ, позаяк саме він виступає суб'єктом, який зменшує суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на суму податкового кредиту, сплаченого (нарахованого) у ціні придбаних товарів, робіт, послуг.

У той же час на податковий орган покладається обов'язок спростування безспірними доказами обґрунтованості відповідних даних податкового обліку. При цьому виникнення у податкового органу сумнівів у правомірності одержання платником податкової вигоди саме по собі не може слугувати підставою для визнання такої вигоди необґрунтованою. На підтвердження своєї правової позиції у спорі контролюючий орган повинен надати конкретні докази, що підлягають дослідженню у сукупності з іншими доказами по справі.

У даному разі належних доказів на спростовування фактів господарської діяльності, засвідчених поданими платником первинними документами, Інспекцією не представлено.

Фактично заперечення контролюючого органу проти податкових наслідків розглядуваних операцій ґрунтуються на матеріалах зустрічних перевірок (звірок) названих контрагентів, які, однак, не спростовують обставин, засвідчених поданими платником доказами.

Так, неперебування контрагента за адресою, вказаній в установчих документах, не суперечить податковому законодавству, не виключає можливості провадження ним фактичної господарської діяльності за іншою адресою та не є ознакою безтоварності господарської операції. Факт відсутності у постачальника матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу.

Під час податкової перевірки Інспекцією не досліджувалося питання щодо дійсного походження товарів, поставлених Товариству. Акти зустрічних перевірок (звірок) спірних постачальників не містять детального опису господарських операцій з іншими суб'єктами господарювання, а тому не можуть слугувати доказами реалізації цими контрагентами в адресу платника саме тих активів, що були придбані у фіктивних суб'єктів господарювання.

Інспекцією не наведено й обставин, які б свідчили про існування ризиків та умов, що вимагали у рамках прояву розумної обережності здійснення позивачем ретельної перевірки діяльності спірних постачальників, окрім одержання відомостей про них з офіційних інформаційних баз з відкритим доступом.

За таких обставин суди з урахуванням сукупності встановлених у справі фактичних даних зі спору та наявних доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією порушення платником правил оподаткування при відображенні у податкового обліку операцій з придбання товарів та робіт у спірних контрагентів та правомірно задовольнили даний позов.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть зміну або скасування судових актів, не виявлено. У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономні Республіці Крим відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2013 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 у справі № 801/10338/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько