Рішення

від 19.03.2007 по справі 49/191-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

49/191-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2007 р.                                                            Справа № 49/191-06

вх. № 15172/3-49

Суддя господарського суду Прохоров С.А. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Шульга Е.О.

відповідача - Поташова О.Ю. дов. від 10.10.2006 року3-ї особи - не з'явився    

розглянувши справу за позовом ВАТ "Буринський завод сухого молока", м. Буринь  

до  ТОВ "Набат", с. Пісочин 3-я особа Приватне підприємство "Оптимальна Логістика", м. Київ

про стягнення 176000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 176000,00 грн. по договору № 95-3/15У від 12.01.2006 року на організацію вантажних перевезень.

Представник відпвідача 18.12.2006 року надав до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечує з мотивів викладених у відзиві.

17.01.2007 року представник позивача надав письмові обгрунтування позовних вимог, в яких підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.Також 06.02.2007 року представник позивача надав до суду заперчення на відзив.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позивачем позовних вимог заперечує в повному обсязі з мотивів викладених у відзиві.

Представник 3-ї особи в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений, але надав до суду письмові пояснення в яких зазначає, що ніколи не був перевізником, немає власного транспорту та відповідної ліцензії на перевезення та не має права на здійснення перевезень.

Суд, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступне:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір №95-3 від 12.01.2006 р. про надання послуг по організації вантажних автоперевезень у межах України та транспортно-експедиторське обслуговування (надалі - «Договір»).

Згідно даного Договору експедитор, яким виступає Відповідач, зобов'язався від свого ім'я за дорученням Замовника, яким виступає Позивач, та за його рахунок за обумовлену договором винагороду здійснити в інтересах Замовника комплекс дій, пов'язаних з організацією вантажних перевезень вантажів Замовника на території України (п. 1.1 вказаного Договору).

Згідно п.п. а) п. 2.2. цього Договору, обов'язок експедитора по зобов'язанню конкретизується організацією дорученого Замовником перевезення у строк, встановлений у Замовленні, що відповідає п. 1 ч. З ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» № 1955 від 01.07.2004 р. (надалі за текстом - «Закон № 1955»).

В межах вказаного Договору, 15.06.2006 р. ТОВ «Набат» отримало від ВАТ «Буринський завод сухого молока» «Заявку» від 15.06.2006 р. на організацію перевезення 20000 кг коров'ячого масла вартістю 176000,00 грн. з м. Буринь, Конотопське шосе, 1,  до м. Харкова, вул. Роганська, 149.

На виконання «Заявки» ТОВ «Набат» уклало з Приватним підприємством «Оптимальна  Логістика»   Договір  №  233-п  від   15.06.2005 р.   на  транспортно-експедиторське обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом  на території України та в міжнародному напрямку,  згідно якого транспортним замовленням № 81 від 15.06.2006 р. було погоджено перевезення 20 т. коров'ячого   масла   автомобілем   Мерседес,   державний   номер    18250   АА,   з автопричепом № 16809 АА.

Договір з ПП «Оптимальна Логістика» було укладено відповідачем шляхом розміщення на спеціальному сайті оголошення  про  замовлення  та отримання від перевізника інформації про можливість виконати ним це замовлення. За таких умов, договір № 233-п було укладено шляхом обміну факсограмами, що відповідає   вимогам   ч. 1   ст.   207   Цивільного   кодексу   України, ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України та передбачено п. 1.3 самого договору № 233-п.

Разом з тим, в Договорі № 233-п від 15.06.2005 р. між ТОВ «Набат» та перевізником вантажу - ПП «Оптимальна Логістика» пунктом 3.2.2. було передбачено, що ((Перевізник (ПП «Оптимальна Логістика») приймає на себе повну матеріальну відповідальність за збереження (цілісність) вантажу з моменту завантаження до моменту здачі його вантажоодержувачу. Розмір матеріального відшкодування визначається згідно цінам, вказаним у товаротранспортних документах.»

Наведений пункт договору № 233-п повністю відповідає умовам Договору №95-3 від 12.01.2006 р. між Позивачем та Відповідачем про надання послуг по організації вантажних автоперевезень у межах України та транспортно-експедиторське обслуговування, підпунктом б) пункту 2.2. якого передбачено, що (исполнитель обязан принять все мери к обеспечению сохранности перевозимого груза. Исполнитель обязан заключить договор с перевозчиком груза, условия которого предусматривают ответственность перевозчика в размере стоимости утраченного или поврежденного груза в случае его повреждения или утрати. При несоблюдении указанного условия ответственность за возмещение ущерба, причиненного в виде утраты или повреждения груза, возлагается на исполнителя.» Цей пункт договору погоджено його сторонами, і, до того ж, на цю умову при укладанні Договору № 95-3 від 12.01.06 р. привернуто особливу увагу сторін шляхом її написання особливим шрифтом.

Договір  №  233-п  від   15.06.2005 р., укладений між відповідачем та ПП "Оптимальна логістика", сторонами не розірвано, в судовому порядку недійсним або неукладеним не визнано, а тому є обов"язковим для його виконання сторонами.

Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 14 Закону № 1955, згідно якої «за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування», ТОВ «Набат» не несе відповідальності за втрату вантажу при виконанні Договору № 95-3.

16.06.2006 р. до ВАТ «Буринський завод сухого молока» прийшов обумовлений договором автомобіль марки Мерседес 18250 АА, з автопричепом 16809 АА. Тобто, Відповідач свої обов'язки із своєчасної організації перевезення вантажу Позивача, передбачені договором, виконав добросовісно.

Як вказує Позивач, в цей же день, ВАТ «Буринський завод сухого молока» завантажило у вказаний автомобіль масло селянське вагове у кількості 20 тон на загальну суму 176000 грн., в т. ч. ПДВ, для АТВТ «Харківський молочний комбінат» (м. Харкова, вул. Роганська, 149). При цьому, Позивач стверджує, що передав наведену продукцію за Актом прийому-передачі водію - Алієву Ігорю Степановичу.

Згідно ч. 2 ст. 909 ЦК України, договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі - такий договір укладено між ТОВ «Набат» та ПП «Оптимальна Логістика». Однак, згідно ч. З цієї ж статті ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи № 228/253, затвердженої наказом Мінтрансу України та Мінстату України від 17.08.1996 р. «товарно-транспортна накладна типової форми N 1-ТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо» (п. 2.3 Інструкції).

Як встановлено під час розгляду справи судом, Позивач при відправленні вантажу - 20 тон коров'ячого масла не видав під відповідальність водію автомобіля перевізника вантаж за товарно-транспортною накладною, чим не підтвердив договір перевезення, а таким чином, відмовився в односторонньому порядку і від договору з ТОВ «Набат» щодо здійснення транспортної експедиції при його виконанні.

Більш того, до Позовної заяви додано копію Видаткової накладної №БУР-002278 від 15.06.2006 р., згідно якої продукцію на суму 176000,00 грн. отримала під свою відповідальність матеріально відповідна особа - Федоров Євгеній    Олексійович    за    Дорученням    ЯЛР    № 453230    від    14.06.2006 р.

Повноваження на отримання товару на складі постачальника надано Федорову Є.О. Акціонерним товариством відкритого типу «Харківський молочний комбінат», тобто, покупцем за Договором поставки № 04 від 10.01.2006 р., специфікація № 10 від 15.06.2006 р., що надані до матеріалів справи Позивачем.

Відповідно до норм ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334); ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом (п. ст. 668).

Договором поставки № 04 від 10.01.2006 р. наведені вище умови не обумовлено.

Таким чином, з моменту передачі ВАТ «Буринський завод сухого молока» АТВТ «Харківський молочний комбінат» 20 тон коров'ячого масла вартістю 176000,00 грн. по Видатковій накладній від 15.06.2006 р. на складі ВАТ «Буринський завод сухого молока», Позивач втратив своє право власності на цю продукцію, і, відповідно, такого права власності набуло АТВТ «Харківський молочний комбінат».

За таких умов, Позивач не має права вимагати від будь-кого компенсації збитків за втрачений товар, оскільки не є його власником, а має можливість лише вимагати від свого покупця оплату за поставлену продукцію.

Крім того, матеріали господарської справи містять інші докази належного виконання своїх зобов'язань за договором експедиції з боку ТОВ «Набат», а саме:

- при укладанні договору з перевізником Відповідач перевірив наявність його

цивільної дієздатності, запросивши та отримавши відповідні документи: свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 2052956 від 26.03.2004 р. та Свідоцтво № 37081662 від 29.04.2004 р. про реєстрацію платника ПДВ;

- оскільки доставка вантажу у місце розвантаження планувалась на 16.06.2006 р., то 19.06.2006 р. ТОВ «Набат» звернулось до ВАТ «Буринський завод сухого молока» і отримало інформацію про благополучне і вчасне надходження вантажу до АТВТ «Харківський молочний комбінат»;

- за таких умов, ТОВ «Набат», як добросовісний виконавець своїх зобов'язань за договором № 95-3 від 12.01.2006 р., підписав Акт № 79 виконаних робіт (послуг) від16.06.2006 р., який отримав поштою 06.07.2006 р..

Згідно Акту виконаних робіт №79 ВАТ«Буринський завод сухого молока» визнало, що послуги з автоперевезення за маршрутом м. Буринь - м. Харків а/м Мерседес 18250АА/16809АА виконані якісно та в обумовлений договіром термін. Фактично наведений акт було підписано Позивачем 30.06.06 р. (тобто, на цей час Позивач мав змогу і повинен був дізнатися про ненадходження продукції одержувачу) разом із здійсненням оплати послуг ТОВ«Набат» (реєстр кредитов. платіжних документів від 30.06.06 р., отриманих відбанків для зарахування коштів на рах. ТОВ «Набат»).

Таким чином ТОВ «Набат» виконало свої обов'язки за Договором № 95-3 від 12.01.2006 р. перед ВАТ «Буринський завод сухого молока» у відповідності до ст. 526 ЦК України - належним чином відповідно до умов договору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу залишити на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суддя                                                                                            Прохоров С.А.