Постанова

від 20.08.2007 по справі 49/191-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/191-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13  серпня 2007 року                                                               справа №49/191-06

Колегія суддів у складі:                           головуючого судді В.В.Афанасьєва,

                                                                                                       судді А.І.Бухана,

                                                                                                     судді В.О.Демченка

при секретарі Бенціонові З.О.,

за участю представників:

позивача          -Шульги Д.Б.

відповідача -Поташової О.В.

третьої особи-не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 5 Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача             (вхідний № 1946Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від              19 березня 2007 року по справі № 49/191-06

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Буринський завод сухого молока”, м. Буринь Сумської області

до  Товариства з обмеженою відповідальністю “Набат”, сел. Пісочин Харківського району Харківської області

третя особа  Приватне підприємство “Оптимальна Логістика”, м. Київ

про стягнення 176 000 грн.

встановила:

Рішенням від 19 березня 2007 року господарського суду Харківської області (суддя Прохоров С.А.) позивачу відмовлено у позові про стягнення з відповідача 176000 грн. збитків за порушення умов договору № 95-3/15У від 12.01.06 року щодо організації вантажних перевезень.

Позивач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Разом з тим його представник до судового засідання надав додаткові докази, витребувані ухвалою суду від 23 липня 2007 року, які прийняті колегією суддів та долучені до матеріалів справи.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу  позивача без задоволення. Разом з тим його представник в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.

Третя особа відзиву на апеляційну скаргу не надала, представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причину неявку суд не повідомив, хоча відповідно до встановленого законодавством порядку він був повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення присутніх уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального  та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що

між позивачем та відповідачем укладено Договір №95-3 від 12.01.2006 р. про надання послуг по організації вантажних автоперевезень у межах України та транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до умов якого  експедитор, яким виступає відповідач, зобов'язався від свого ім'я за дорученням замовника, яким виступає позивач, та за його рахунок за обумовлену договором винагороду здійснити в інтересах замовника комплекс дій, пов'язаних з організацією вантажних перевезень вантажів замовника на території України (п. 1.1 вказаного Договору). Згідно п.п. а) п. 2.2. цього Договору, обов'язок експедитора по зобов'язанню конкретизується організацією дорученого замовником перевезення у строк, встановлений у Замовленні, що відповідає п. 1 ч. З ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»№ 1955 від 01.07.2004 р. (надалі за текстом -«Закон № 1955»). В межах вказаного Договору, 15.06.2006 р. ТОВ «Набат»отримало від ВАТ «Буринський завод сухого молока»«Заявку» від 15.06.2006 р. на організацію перевезення 20000 кг коров'ячого масла вартістю 176000,00 грн. з м. Буринь, Конотопське шосе, 1, до м. Харкова, вул. Роганська, 149.

На виконання «Заявки» ТОВ «Набат»уклало з Приватним підприємством «Оптимальна Логістика»Договір № 233-п від 15.06.2005 р. на транспортно-експедиторське обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом на території України та в міжнародному напрямку, згідно якого транспортним замовленням № 81 від 15.06.2006 р. було погоджено перевезення 20 т. коров'ячого масла автомобілем Мерседес, державний номер 18250 АА, з автопричепом № 16809 АА. Договір з ПП «Оптимальна Логістика»було укладено відповідачем шляхом розміщення на спеціальному сайті оголошення про замовлення та отримання від перевізника інформації про можливість виконати ним це замовлення. За таких умов, договір № 233-п було укладено шляхом обміну факсограмами, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України та передбачено п. 1.3 самого договору № 233-п. Разом з тим, в Договорі № 233-п від 15.06.2005 р. між ТОВ «Набат»та перевізником вантажу - ПП «Оптимальна Логістика»пунктом 3.2.2. було передбачено, що перевізник (ПП «Оптимальна Логістика») приймає на себе повну матеріальну відповідальність за збереження (цілісність) вантажу з моменту завантаження до моменту здачі його вантажоодержувачу. Розмір матеріального відшкодування визначається згідно цінам, вказаним у товаротранспортних документах.»Договір № 233-п від 15.06.2005 р., укладений між відповідачем та ПП "Оптимальна логістика", сторонами не розірвано, в судовому порядку недійсним або неукладеним не визнано, а тому є обов'язковим для його виконання сторонами. Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 14 Закону № 1955, згідно якої «за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування», ТОВ «Набат»не несе відповідальності за втрату вантажу при виконанні Договору № 95-3.

16.06.2006 р. до ВАТ «Буринський завод сухого молока»прийшов обумовлений договором автомобіль марки Мерседес 18250 АА, з автопричепом 16809 АА. Тобто, Відповідач свої обов'язки із своєчасної організації перевезення вантажу Позивача, передбачені договором, виконав добросовісно.

Як вказує Позивач, в цей же день, ВАТ «Буринський завод сухого молока»завантажило у вказаний автомобіль масло селянське вагове у кількості 20 тон на загальну суму 176000 грн., в т. ч. ПДВ, для АТВТ «Харківський молочний комбінат»(м. Харкова, вул. Роганська, 149). При цьому, Позивач стверджує, що передав наведену продукцію за Актом прийому-передачі водію - Алієву Ігорю Степановичу. Згідно ч. 2 ст. 909 ЦК України, договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі - такий договір укладено між ТОВ «Набат»та ПП «Оптимальна Логістика». Однак, згідно ч. З цієї ж статті ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної. Згідно Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи № 228/253, затвердженої наказом Мінтрансу України та Мінстату України від 17.08.1996 р. «товарно-транспортна накладна типової форми N 1-ТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо»(п. 2.3 Інструкції).

Як встановлено судом першої  інстанції, позивач при відправленні не видав під відповідальність водію автомобіля перевізника вантаж за товарно-транспортною накладною, чим не підтвердив договір перевезення, а таким чином, відмовився в односторонньому порядку і від договору з ТОВ «Набат»щодо здійснення транспортної експедиції при його виконанні. До позовної заяви додано копію видаткової накладної №БУР-002278 від 15.06.2006 р., згідно якої продукцію на суму 176000,00 грн. отримала під свою відповідальність матеріально відповідна особа - Федоров Євгеній Олексійович  за   Дорученням   ЯЛР №453230  від  14.06.2006 р.

Повноваження на отримання товару на складі постачальника надано Федорову Є.О. Акціонерним товариством відкритого типу «Харківський молочний комбінат», тобто, покупцем за Договором поставки № 04 від 10.01.2006 р., специфікація № 10 від 15.06.2006 р., що надані до матеріалів справи Позивачем.

Відповідно до норм ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334); ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом (п. ст. 668). Договором поставки № 04 від 10.01.2006 р. наведені вище умови не обумовлено.

Таким чином, з моменту передачі ВАТ «Буринський завод сухого молока»АТВТ «Харківський молочний комбінат» 20 тон коров'ячого масла вартістю 176000,00 грн. по Видатковій накладній від 15.06.2006 р. на складі ВАТ «Буринський завод сухого молока», Позивач втратив своє право власності на цю продукцію, і, відповідно, такого права власності набуло АТВТ «Харківський молочний комбінат». За таких умов, Позивач не має права вимагати від будь-кого компенсації збитків за втрачений товар, оскільки не є його власником, а має можливість лише вимагати від свого покупця оплату за поставлену продукцію.

Крім того, матеріали господарської справи містять інші докази належного виконання своїх зобов'язань за договором експедиції з боку ТОВ «Набат», а саме:

- при укладанні договору з перевізником Відповідач перевірив наявність його цивільної дієздатності, запросивши та отримавши відповідні документи: свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 2052956 від 26.03.2004 р. та Свідоцтво № 37081662 від 29.04.2004 р. про реєстрацію платника ПДВ;

- оскільки доставка вантажу у місце розвантаження планувалась на 16.06.2006 р., то 19.06.2006 р. ТОВ «Набат»звернулось до ВАТ «Буринський завод сухого

молока»і отримало інформацію про благополучне і вчасне надходження вантажу до АТВТ «Харківський молочний комбінат»;

- за таких умов, ТОВ «Набат», як добросовісний виконавець своїх зобов'язань за договором № 95-3 від 12.01.2006 р., підписав Акт № 79 виконаних робіт (послуг) від16.06.2006 р., який отримав поштою 06.07.2006 р..

Згідно Акту виконаних робіт №79 ВАТ«Буринський завод сухого молока»визнало, що послуги з автоперевезення за маршрутом м. Буринь - м. Харків а/м Мерседес 18250АА/16809АА виконані якісно та в обумовлений договором термін.

Таким чином ТОВ «Набат»виконало свої обов'язки за Договором № 95-3 від 12.01.2006 р. перед ВАТ «Буринський завод сухого молока»у відповідності до ст. 526 ЦК України - належним чином відповідно до умов договору.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позовних вимогу повному обсязі.

Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна  та належна  правова оцінка, через що відсутні  підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської  області  забезпечив  додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно   дослідив  фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази  в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.  

Наведені  позивачем  у обґрунтування  своєї апеляційної скарги доводи не підтверджені матеріалами справи. Системний аналіз  долучених до справи як судом першої, так і другої інстанції документів свідчить про недодержання  саме  позивачем (або його конкретними посадовими особами) передбачених чинним законодавством норм  або внутрішніх нормативних положень  позивача , пов'язаних із  передачею (відвантаженням)  товарів конкретному вантажеотримувачу або особам, які залучені  для надання послуг  по  доставці  цього  вантажу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Рішення господарського суду  Харківської області від  19 березня 2007 року по справі № 41/191-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.

Головуючий суддя              

В.В.Афанасьєв

суддя

А.І.Бухан

суддя

В.О.Демченко