Постанова

від 02.12.2015 по справі 810/3829/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року 810/3829/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Інтернешнл" до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Інтернешнл" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.05.2015 №0001412201.

Крім того, позивач звернувся до суду з іншим позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.08.2015 №0002752201.

Оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі одного акта перевірки, а тому є взаємопов'язані, ухвалою суду від 09.10.2015 адміністративні справі №810/4200/15 та №810/3829/15 об'єднано в одне провадження та присвоєно об'єднаній адміністративній справі №810/3829/15.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних визначено валові витрати. Проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом угоди і неправомірно нарахував грошові зобов'язання по податку на прибуток. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

У ході розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити. За поясненнями представника відповідача правочин, укладені між позивачем та його контрагентом, є нікчемним, оскільки спрямований на порушення публічного порядку, а контрагент позивача здійснював постачання товарно-матеріальних цінностей без мети реального настання правових наслідків, що призвело до безпідставного формування позивачем валових витрат. Таким чином, на думку представника відповідача, оскаржувані рішення прийнято відповідачем з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У судове засідання, призначене на 02.12.2015, з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з наданням йому часу для надання додаткових доказів по справі.

Однак, суд не знаходить підстав для визнання причини неприбуття представника відповідача у судове засідання поважними, оскільки поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі дій.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відтак, неможливість прибуття у судове засідання представника відповідача не є підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи зазначене, суд протокольною ухвалою від 02.12.2015 ухвалив здійснювати подальший розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Інтернешнл" зареєстровано як юридичну особу Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 22.03.2004, взято на податковий облік в ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС 30.03.2004 за №376478, станом на момент проведення перевірки перебуває на податковому обліку в Переяслав-Хмельницькій ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю; добування піску, гравію, глини і каоліну; виготовлення виробів із бетону для будівництва; виробництво бетонних розчинів, готових для використання; каналізація, відведення й очищення стічних вод; будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво доріг і автострад; будівництво мостів і тунелів; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сфера; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.; надання в оренду вантажних автомобілів; надання в оренду будівельних машин і устаткування.

ТОВ "ОСОБА_1 Інтернешнл" має ліцензію серії АВ № 514030 на господарську діяльність, пов'язану із будівництвом житлових і нежитлових будівель, будівництвом доріг і автострад, будівництвом мостів і тунелів тощо, видану 21.12.2009 Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, строк дії ліцензії - з 21.12.2009 до 21.12.2014.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 20.03.2015 по 09.04.2015 посадовою особою Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі наказів від 19.03.2015 №88, від 02.04.2015 №100 та згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ОСОБА_1 Інтернешнл" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з КК "Київавтодор", ТОВ "Інтек Трейд", ТОВ "Статус-Софт Консалтинг", ТОВ "Тандем-Оіл", ТОВ "Текмак", ТОВ "ВТП "Будкомплект", ТОВ "Торенія", підприємством "Юрай" у формі ТОВ, ТОВ "Гонорій", ТОВ "Плавт Інвест", ПП "Гілея Інвест", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 по 28.02.2015.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено ОСОБА_2 від 17.04.2015 №60/10-17-22-01/32851616 (далі - ОСОБА_2 перевірки).

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що операції між позивачем та ПП "Гілея Інвест" є нереальними, а отже ТОВ "ОСОБА_1 Інтернешнл" протиправно віднесло до складу валових витрат підприємства суму у розмірі 26008024,19 грн. за операціями із зазначеним контрагентом.

Як наслідок, в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 4861444,35 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача даних АІС "Податковий блок" та матеріалів перевірки його контрагента.

Так, зі змісту ОСОБА_2 перевірки вбачається наступне.

Податковим органом при проведені аналізу інформації по ПП "Гілея Інвест" встановлено, що вказане підприємство має стан "До ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей", свідоцтво платника ПДВ анульовано 12.08.2014. В ході аналізу податкової звітності ПП "Гілея Інвест" встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, основних фондів, обладнання, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Також, при проведені аналізу господарських операцій позивача з ПП "Гілея Інвест" податковим органом використано ОСОБА_2 ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 02.07.2014 №68/10-06-22-02/37285041 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП "Гілея Інвест", яким встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з відсутністю ПП "Гілея Інвест" за місцезнаходженням, фінансово-господарська діяльність ПП "Гілея Інвест" спрямована на мінімізацію підприємствам-контрагентам сум обов'язкових податкових платежів. Як наслідок, перевіркою ПП "Гілея Інвест" встановлено відсутність реального здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з постачальниками та податкового кредиту по взаємовідносинам з постачальниками та задекларовані ПП "Гілея Інвест" податкові зобов'язання зменшені до "0".

З наведених підстав податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарські операції ПП "Гілея Інвест" не підтверджуються щодо врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв'язку з чим вказане підприємство не могло фактично здійснювати господарські операції.

А відтак, податковим органом встановлено відсутність реальності вчинення фінансово-господарських операцій між позивачем та ПП "Гілея Інвест".

На підставі висновків ОСОБА_2 перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 05.05.2015 №0001412201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 3426755,00 грн., з яких: 2741404,00 грн. - за основним платежем; 685351,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 14.05.2015 №0001522201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 4112106,00 грн., з яких: 2741404,00 грн. - за основним платежем; 1370702,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ГУ ДФС у Київській області.

Рішенням ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 17.07.2015 №1937/10/10-36-10-01-04 скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 14.05.2015 №0001522201 та зобов'язано Переяслав-Хмельницьку ОДПІ ГУ ДФС у Київській області збільшити ТОВ "ОСОБА_1 Інтернешнл" розмір штрафної санкції до 50 %суми нарахованого податку на прибуток у зв'язку з повторним порушенням, у зв'язку з чим прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

В подальшому, Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з урахуванням рішення ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 17.07.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2015 №0002752201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 685351,00 грн.

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємий період ТОВ "ОСОБА_1 Інтернешнл" мало взаємовідносини з ПП "Гілея Інвест".

Так, 11.03.2014 між ПП "Гілея Інвест" (Постачальник) та ТОВ "ОСОБА_1 Інтернешнл" (Покупець) укладено Договір поставки №2014/11-03/5, згідно умов якого постачальник постачає та зобов'язується постачати товар, а покупець приймає та зобов'язується прийняти та сплатити товар - будівельні матеріали в асортименті.

Пунктом 3.1 даного Договору визначено, що асортимент товару, кількість, якість та термін відвантаження вказані у видаткових накладних, які складаються до даного договору і є його невід'ємною частиною.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав суду копії первинних документів, а саме: договір, податкові накладні, видаткові накладні.

За поясненнями представника позивача, наведені вище товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали) замовлялись підприємством з метою виконання власних господарських зобов'язань при здійсненні його статутної діяльності, пов'язаної з будівництвом доріг і автострад.

У той же час суд, дослідивши документи, оформлені сторонами вказаного правочину, дійшов висновку, що вони містять повний перелік всіх обов'язкових реквізитів, визначених ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Разом з тим, податковим органом не вказано жодних зауважень щодо форми, правильності заповнення чи наявності обов'язкових реквізитів зазначених документів.

Також вказані господарські операції відображені і у податковій звітності позивача, що не заперечувалось податковим органом та підтверджується відомостями ОСОБА_2 перевірки.

Отже, позивачем надано суду первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ПП "Гілея Інвест" будівельних матеріалів в асортименті.

При цьому, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного правочину, ПП "Гілея Інвест" було зареєстровано як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

В той же час, в ОСОБА_2 перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану ПП "Гілея Інвест" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ПП "Гілея Інвест" будівельних матеріалів в асортименті.

Як вже зазначалося судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ПП "Гілея Інвест" не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань, а лише для збільшення витрат та податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом - ПП "Гілея Інвест" недійсним у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірного правочину.

Як вбачається з ОСОБА_2 перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП "Гілея Інвест", пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Як вбачається зі змісту ОСОБА_2 перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Крім того, ОСОБА_2 перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію і свідоцтво платника податку на додану вартість контрагента позивача - ПП "Гілея Інвест" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагента позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних, контрагент позивача - ПП "Гілея Інвест" було платником податку на додану вартість, яке зареєстровано відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Проте, з огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП "Гілея Інвест", з підстав відсутності реальності поставки товарів, судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними матеріалів справи, основними видами діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є: будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво доріг і автострад; будівництво мостів і тунелів.

Таким чином, враховуючи, що предметом спірних правочинів є купівля будівельних матеріалів в асортименті, які були використані позивачем у власній господарській діяльності, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ПП "Гілея Інвест" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані товарно-матеріальні цінності (будівельні матеріали) були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Між тим, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ПП "Гілея Інвест"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

В той же час, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на ОСОБА_2 ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 02.07.2014 №68/10-06-22-02/37285041 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП "Гілея Інвест".

Поряд із вказаним суд звертає увагу, що зі змісту вказаного акту перевірки вбачається, що предметом перевірик були господарські відносини ПП "Гілея Інвест" із його контрагентами. Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено у ході перевірки контрагента позивача щодо тотожності предмету господарських відносин та їх зв'язку із виконанням зобов'язань перед позивачем податковим органом не наведено.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, вищевказаний акт не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність умов у ПП "Гілея Інвест" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угоди, укладеної із позивачем, такою, що не спричинила реальних юридичних наслідків.

Також, при прийнятті рішення у даній справі судом враховано, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі №810/6291/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суту від 11.02.2015, визнано протиправними дії ОСОБА_2 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, пов'язані із складанням ОСОБА_2 (Податкової інформації) від 02.07.2014 №68/10-06-22-02/37285041 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Гілея Інвест" (код за ЄДРПОУ 37285041) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Агростатус" (ЄДРПОУ 37305937), ТОВ "Тікі Трейлер" (ЄДРПОУ 36428845) за період з 01.03.2014 по 30.04.2014 року та підприємствами покупцями за період з 01.03.2014 р. по 30.04.2014" та зобов'язано ОСОБА_2 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області вилучити з АІС "Податковий блок" "Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" інформацію, викладену у Довідці про перевірку від 02.07.2014 №68/10-06-22-02/37285041 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Гілея Інвест" (код за ЄДРПОУ 37285041) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Агростатус" (ЄДРПОУ 37305937), ТОВ "Тікі Трейлер" (ЄДРПОУ 36428845) за період з 01.03.2014 по 30.04.2014 року та підприємствами покупцями за період з 01.03.2014 р. по 30.04.2014".

Відтак, з наведеного слідує, що посилання в ОСОБА_2 перевірки на ОСОБА_2 ОДПІ Київської області від 02.07.2014 №68/10-06-22-02/37285041 є неправомірним, оскільки дії щодо складання вказаного такого акту ОСОБА_2 ОДПІ від 02.07.2015 визнані в судовому порядку протиправними ще до проведення перевірки позивача.

Отже, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність контрагента позивача - ПП "Гілея Інвест" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням позивачу податкової вигоди у вигляді безпідставного формування валових витрат, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З приводу доводів відповідача, що у контрагента позивача відсутні необхідні ресурси для здійснення господарської діяльності та виконання умов договору, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ПП "Гілея Інвест" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність своїх рішень нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ПП "Гілея Інвест". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цим контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладеного правочину не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ПП "Гілея Інвест", правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Гілея Інвест" підтверджується приведеними вище первинними та іншими документами.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому висновок податкового органу про завищення валових витрат є безпідставним.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, отриманих у межах взаємовідносин із ПП "Гілея Інвест", суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, видаткових накладних, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо визначення валових витрат по взаємовідносинах із ПП "Гілея Інвест".

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ПП "Гілея Інвест", можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем валових витрат.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між позивачем та ПП "Гілея Інвест", доведеність обґрунтованості віднесення позивачем сум до складу валових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч. 1 ст. 97 КАС України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки сторони не звертались до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, вони стягненню на їх користь не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 97, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 05.05.2015 №0001412201 та від 13.08.2015 №0002752201.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В.Р.