Ухвала

від 07.03.2017 по справі 810/3829/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" березня 2017 р. м. Київ К/800/35/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Веденяпіна О.А.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Ігнатенко О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Онур Конструкціон Інтернешнл

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року

по справі № 810/3829/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Онур Конструкціон Інтернешнл

до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Онур Конструкціон Інтернешнл звернулось до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.05.2015 року № 0001412201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 3426755,00 грн., з яких: 2741404,00 грн. - за основним платежем; 685351,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та від 13.08.2015 року №0002752201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 685351,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року у даній справі позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Онур Конструкціон Інтернешнл з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з КК Київавтодор , ТОВ Інтек Трейд , ТОВ Статус-Софт Консалтинг , ТОВ Тандем-Оіл , ТОВ Текмак , ТОВ ВТП "Будкомплект , ТОВ Торенія , підприємством Юрай у формі ТОВ, ТОВ Гонорій , ТОВ Плавт Інвест , ПП Гілея Інвест , їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 року по 28.02.2015 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 17.04.2015 року № 60/10-17-22-01/32851616, яким встановлено порушення позивачем пп.14.1.27 п. 14.1 ст.14, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 4861444,35 грн.

За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що фактичне здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ПП Гілея Інвест не підтверджено первинними документами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Встановлено, що ТОВ Онур Конструкціон Інтернешнл має ліцензію серії АВ №514030 на господарську діяльність, пов'язану із будівництвом житлових і нежитлових будівель, будівництвом доріг і автострад, будівництвом мостів і тунелів тощо, видану 21.12.2009 року Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, строк дії ліцензії - з 21.12.2009 року до 21.12.2014 року.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю; добування піску, гравію, глини і каоліну; виготовлення виробів із бетону для будівництва; виробництво бетонних розчинів, готових для використання; каналізація, відведення й очищення стічних вод; будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво доріг і автострад; будівництво мостів і тунелів; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; інша професійна, наукова та технічна діяльність; надання в оренду вантажних автомобілів; надання в оренду будівельних машин і устаткування.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пункту 138.11 цієї статі, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5; підпунктів 138.10.5; 138.10.6 пункту 138.10, пункт 138.11, 138.12 цієї статті, пункт 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1 9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дотримався правових позицій, що висловлені Верховним Судом України в постановах від 21 січня 2011 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 14367304) та від 27 березня 2012 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 24068062) та надав вірну оцінку обставинам реального здійснення господарських операцій.

Так, на підставі доказів, що містяться у справі: договір, податкові накладні, видаткові накладні та ін., оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції зробив юридично правильний висновок про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Придбаний товар замовлявся позивачем з метою виконання власних господарських зобов'язань при здійсненні його статутної діяльності, пов'язаної з будівництвом доріг і автострад.

На час укладання договору із позивачем, його контрагент був платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто, мав достатній об'єм правоздатності для укладення спірної угоди.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім того, документи та інші дані, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2014 року у справі №810/6291/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суту від 11.02.2015 року, визнано протиправними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, пов'язані із складанням акта (податкової інформації) від 02.07.2014 року №68/10-06-22-02/37285041 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Гілея Інвест щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ Агростатус , ТОВ Тікі Трейлер за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року та підприємствами-покупцями за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року та зобов'язано Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області вилучити з АІС Податковий блок Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів інформацію, викладену у довідці про перевірку від 02.07.2014 року №68/10-06-22-02/37285041 Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Гілея Інвест щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ Агростатус , ТОВ Тікі Трейлер за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року та підприємствами покупцями за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року .

Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Онур Конструкціон Інтернешнл задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року скасувати та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року по справі № № 810/3829/15.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписВеденяпін О.А. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 10.03.2017 р.