Постанова

від 16.12.2015 по справі 813/5838/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58 - 10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року № 813/5838/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бейкер-Україна» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкер-Україна" до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області в котрій з урахуванням заяви про уточнення вимог позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області від 01.10.2015 року № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 116195,00 грн та в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 29048,50 грн.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області від 01.10.2015 року № НОМЕР_2.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на незгоду із висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, зазначаючи, що підприємством не допущено порушень податкового законодавства під час господарських операцій з контрагентами, які мали реальний характер та підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку. Позивач зауважував, що право на формування податкового кредиту із поставки товару не може ставитися в залежність від наявності чи відсутності у платника податків правильно оформлених товарно-транспортних накладних, оскільки товарно-транспортна накладна є обов'язковим документом для особи, яка надає транспортні послуги, і списує відповідні витрати на надання таких послуг, натомість позивач по господарській операції із спірним контрагентом не ніс таких транспортних витрат. Позивач вважає, що у перевіряючому періоді сформував податковий кредит з ПДВ відповідно до вимог діючого на час вчинення господарських правовідносин податкового законодавства. Відсутність довіреностей особи на отримання ТМЦ не свідчить про нереальність операції, адже видаткові накладні скріплені печаткою позивача. З наведених підстав просить позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій як таких, що не підтверджені необхідними первинними бухгалтерськими документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оцінивши докази, які мають значення для справи суд виходив з наступного.

Городоцькою ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 по 31.03.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.03.2014 року.

За результатом перевірки складено акт від 14.09.2015 року №217/22-01/32296918.

У висновках акту встановлено порушення:

- пп.14.1.11.,п.п.14.1.27, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 п.44.1, п.44.3 ст.44, пп.135.5.4 .135.5 ст.135, пп.138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп.138.10.2, пп.138.10.4 п.138.10, пп.138.12.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, чим позивачем занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток за 2013-2014 роки на суму 119362 грн;

- пп. 14.1.181, пп.14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 п.198.2 п. 198.3 ст.198, п. 187.8 ст.187 ПК України, в результаті чого занижено зобов'язання з ПДВ на загальну суму 37843 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 01.10.2015 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість в розмірі 5151 грн;

- № НОМЕР_1, яким позивачем збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток в розмірі 149202,50 грн., в тому числі за основним платежем - 119362 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29840,50 грн.

Висновки контролюючого органу ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача з ТОВ РАЙДУГА , SC RubinKing Carei SRL, Alupol Packaging Kety Sp. z o.o., Huhtamaki Flexible Packaging.

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган прийшов до висновку про підтвердження таких господарських операцій.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до положень ч. 1 п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини реальності господарських операцій позивача та його контрагентів.

Так суд встановив, що позивач на підставі Договору купівлі-продажу № 1410/14 від 14.10.2014 року придбав в ТОВ РАЙДУГА арахіс смажений лущений, арахіс не лущений, мигдаль.

В ході господарської операції із поставки вказаного товару також було складено: Видаткова накладна № РШ-0000046 від 13.11.2014 pоку, Видаткова накладна № РШ-0000103 від 28.11.2014 pоку, Податкова накладна № 46 від 13.11.2014 p., Податкова накладна № 104 від 28.11.2014 pоку, Рахунок-фактура № ФУ-000047 від 13.11.2014 року, Рахунок-фактура № ФУ-0000104 від 27.11.2014 pоку.

Оплата товару підтверджується наступними банківськими виписками: Банківська виписка по рахунку від 28.11.2014 pоку, Банківська виписка по рахунку від 05.12.2014 pоку, Банківська виписка по рахунку від 17.12.2014 pоку , Банківська виписка по рахунку від 20.01.2015 року.

05.04.2013 року між ТОВ БЕЙКЕР-УКРАЇНА та Хухтамакі Флексібл ОСОБА_5 (Huhtamaki Flexible Packaging Німеччина) був укладений контракт № 05/04/2013, відповідно до якого Хухтамакі Флексібл ОСОБА_5 зобов'язується надати позивачу послуги з адаптації дизайну упаковки для морозива. На виконання вказаного вище Контракту Хухтамакі Флексібл ОСОБА_5 надало послуги з розробки дизайну упаковки для морозива Дует полуниця і Дует шоколад , що підтверджується ОСОБА_1 виконаних робіт від 12.07.2013 року. Надані послуги були оплачені позивачем в повному обсязі у розмірі 6000,00 євро.

18.06.2013 року позивач та SC RubinKing Carei SRL уклали Контракт № 18.06.2013, відповідно до якого SC RubinKing Carei SRL зобов'язується виконати роботи із розробки дизайну і створення нової персоналізованої моделі печива для морозива - сендвіч (114,5x54,5 мм) - Рудь . Згідно вище вказаного Контракту SC RubinKing Carei SRL виконало відповідні роботи, а позивач прийняв та оплатив ці роботи на загальну суму 4390,00 євро, що підтверджується ОСОБА_1 виконаних робіт від 01.08.2013 року.

Також до матеріалів справи по даному договору позивачем долучено технічні дані моделі печива для морозива та фото таких моделей.

23.01.2014 року між позивачем та Алупол ОСОБА_5 ОСОБА_6 з о.о. (Alupol Packaging Kety Sp. z o.o.) укладено Контракт № 23/01/2014, відповідно до якого Алупол ОСОБА_5 ОСОБА_6 з о.о. зобов'язується виконати роботи з адаптації дизайну упаковки для морозива на фользі алюмінієвій. Згідно вище вказаного Контракту Алупол ОСОБА_5 Сп з о.о. виконало відповідні роботи, а позивачем було прийнято ці роботи на загальну суму 33460,00 євро, що підтверджується ОСОБА_1 виконаних робіт від 30.04.2014 року.

До справи позивачем долучено кольорові зразки упаковок для морозива, характеристику процесу підготовки циліндрів, а також технічну специфікацію глибокого друку.

Доводи податкового органу зводяться до того, що позивач з причин не представлення доказів транспортування, не зазначення у накладних осіб, що отримували сировину та довіреностей таких осіб не зміг підтвердити факт придбання такої сировини у ТОВ РАЙДУГА , а щодо контрагентів позивача SC RubinKing Carei SRL, Alupol Packaging Kety Sp. z o.o., Huhtamaki Flexible Packaging відповідач вказує на відсутність кошторисів наданих робіт, проектної документації відсутності звіту про надані роботи.

Натомість суд звертає увагу відповідача, що відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно з пунктом 8.26 Правил вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів.

Згідно із пунктом 11.4 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Аналіз наведених положень свідчить, що оформлення товарно-транспортних накладних у відповідній кількості примірників здійснюється саме замовником (вантажовідправником).

Беручи до уваги те, що замовниками перевезення та вантажовідправниками товару виступало ТОВ РАЙДУГА , то позивач не може нести відповідальність за недоліки чи не заповнення таких товарно-транспортних накладних.

При цьому, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Факт отримання ТМЦ за відсутності довіреностей на їх отримання підтверджується проставленими на видаткових накладних відбитками печаток як позивача так і контрагента.

Відсутність довіреностей за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення такої операції не може заперечувати таку операцію (висновок ВСУ висвітлений у постанові №3-77гс15 від 29.04.2015 року.)

Допитаний судом свідок ОСОБА_3 засвідчив, що ним особисто доставлялись позивачу придбані у ТОВ РАЙДУГА ТМЦ на територію позивача.

Факт такої доставки також підтверджується Журналом реєстрації ввезення сировини та іншиш МЦ, а саме видно, що ОСОБА_3 14.11.2014 року та 02.2014 року ввіз на територію позивача арахіс смажений, мигдаль, горіх мигдаль.

Крім того, в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та витяги з реєстру платників податку на додану вартість, з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку.

КВЕД контрагента позивача ТОВ РАЙДУГА зокрема є оптова торгівля фруктами овочами; оптова торгівля іншими продуктами харчування.

Наявність зазначеного документу у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагента.

Поруч, з тим, суд бере до уваги, що надані до перевірки первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ РАЙДУГА надавались відповідачу на його інформаційний запит про надання інформації та документального підтвердження за період листопад 2014 року, за наслідками виконання позивачем котрого, відповідач порахував їх достатність та достовірність в підтвердження реальності відносин між ними, через що перевірки в порядку пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК відповідачем не проводилось.

Стосовно контрагентів SC RubinKing Carei SRL, Alupol Packaging Kety Sp. z o.o., Huhtamaki Flexible Packaging, то суд зауважує, що позивачем в підтвердження реальності проведених між ними операцій, окрім ОСОБА_1 виконаних робіт також надано кольорові зразки упаковок для морозива, характеристику процесу підготовки циліндрів, технічну специфікацію глибокого друку, технічні дані моделі розроблено печива для морозива та фото таких моделей, що в сукупності підтверджує факт виконання укладених між ними договорів зважаючи на їх предмет.

Суд погоджується з твердженнями представника відповідача про наявність недоліків в оформленні видаткових накладних, проте, такі помилки не є підставою для висновків про невиконання господарської операції, якщо загальний обсяг доказів у їх сукупності свідчить про протилежне.

Таким чином, сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договорів зі спірними контрагентами, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, у діяльності позивача та його контрагентів наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема витрати позивача за цими договорами повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

У ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів та послуг, з метою їх подальшого використання у господарській діяльності, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і дійшов висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

При цьому, платником податків було докладено усіх зусиль в межах його можливостей щодо з'ясування обставин, які мали значення для здійснення відповідних господарських операцій (обставини правосуб'єктності контрагентів).

Отже, відповідачем неправомірно застосовані норми ПК України, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності прийнятих рішень що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати присудити в користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області від 01.10.2015 року № НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 116195,00 грн та в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 29048,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Городоцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області від 01.10.2015 року № НОМЕР_2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бейкер-Україна» (81053, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул. Шевченка, буд. 22, код ЄДРПОУ 32296918) судові витрати у розмірі 2315,31 грн. (дві тисячі триста п'ятнадцять грн. 31 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2015 року.

Суддя Сидор Н.Т.