Постанова

від 23.02.2021 по справі 813/5838/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 813/5838/15

адміністративне провадження № К/9901/31707/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Бейкер-Україна'' до Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області (правонаступник Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 (суддя Сидор Н.Т.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 (головуючий суддя Довгополов О.М., судді: Гудим Л.Я., Святецький В.В.),

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ''Бейкер-Україна'' (далі - ТОВ ''Бейкер-Україна'', Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ОДПІ, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.10.2015:

№0000872201 - в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 145' 243,50 грн, в тому числі, штрафні (фінансові) санкції - 29' 048,50 грн;

№0000882201 - про зменшення в податковому обліку Товариства від`ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) за листопад 2014 року на 5151,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані доводами позивача, що висновки контролюючого органу про неправомірне збільшення Товариством в податковому обліку з податку на прибуток за 2013 та 2014 роки витрат на загальну суму 639' 455,00грн та в податковому обліку з ПДВ податкового кредиту за листопад 2014 року на 5151,00 грн, викладені в акті перевірки від 14.09.2015 №217/22-01/32296918, є безпідставними, оскільки господарські операції з ТОВ ''Райдуга'' (з придбання товарів (мигдаль, арахіс)), а також з фірмами ''SC RubinKing Carei SRL'' (Румунія), ''Alupol Packaging Kety Sp. z o.o.'' (Польща), ''Huhtamaki Flexible Packaging Germani GmbH&Co. K'' (ФРН) (з придбання послуг (адаптація дизайну упаковок)) мали реальний характер, були використані в межах господарської діяльності, спрямовані на досягнення господарського результату та підтверджуються належними первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку. Незначні недоліки в деяких з документів не є беззаперечним доказом, що постачання товарів та послуг Товариству зазначеними постачальниками не було.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 16.12.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 01.10.2015 №0000882201 повністю, податкове повідомлення-рішення від 01.10.2015 №0000872201 - в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем ''податок на прибуток'' на 145' 243,50 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем у судовому процесі первинні документи, які також надавались під час перевірки, у сукупності підтверджують придбання позивачем у ТОВ ''Райдуга'' за договором від 14.10.2014 №1410/14 товару (арахіс смажений лущений, арахіс не лущений, мигдаль), та послуг з розробки дизайну і створення нової персоналізованої моделі печива для морозива у фірми ''S.C. RubinKing Carei SRL'' за договором від 18.06.2013 №18.06.2013, послуг з адаптації дизайну упаковки для морозива на фользі алюмінієвій у фірми ''Alupol Packaging Kety Sp. z o.o'' за договором від 23.01.2014 №23/01/2014 та послуг з адаптації дизайну упаковки для морозива у фірми ''Huhtamaki Flexible Packaging Germani GmbH&Co. KG'' за договором від 05.04.2013 №05/04/2013. Суди зазначили, що зміст первинних документів, які складені за операціями з постачання Товариству зазначених товарів та послуг, свідчить, що операції здійснені Товариством у межах господарської діяльності за наявності розумних економічних та організаційно-адміністративних підстав для укладання відповідних правочинів. Натомість, висновки контролюючого органу про неправомірне формування позивачем даних податкового обліку за наслідками таких операцій ґрунтуються на припущеннях та спростовуються доказами у справі.

Надаючи оцінку доводам ОДПІ про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ ''Райдуга'', фірмами ''S.C. RubinKing Carei SRL'', ''Alupol Packaging Kety Sp. z o.o.'' та ''Huhtamaki Flexible Packaging Germani GmbH&Co. KG'', обґрунтовані посиланням на такі обставини, як-то: відсутність товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) та сертифікатів якості на товар; у видаткових накладних не зазначено відомостей про осіб, що отримували товари, та виписаних на них довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ); відсутність кошторисів виконаних контрагентами робіт (послуг), проектної документації та звіту про надані роботи, - суди зазначили, що ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу ТМЦ; відсутність певних первинних документів або їх дефектність не є достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій, оскільки обставини щодо отримання позивачем цих товарів/послуг підтверджується іншими доказами у сукупності.

ОДПІ подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, у якій заявляє вимоги про скасування вказаних судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач наводить довід про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (підпунктів 14.1.11, 14.1. 27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпунктів 138.10.2, 138.10.4 пункту 138.10, підпункту 138.12.2 пункту 138.12 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК) та про порушення норм процесуального права (статей 2, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час розгляду справи; далі - КАС).

ОДПІ зазначає, що суди попередніх інстанцій дали неправильну оцінку зафіксованій в акті перевірки інформації щодо безтоварного характеру операцій позивача з ТОВ ''Райдуга'', фірмами ''S.C. RubinKing Carei SRL'', ''Alupol Packaging Kety Sp. z o.o.'' та ''Huhtamaki Flexible Packaging Germani GmbH&Co. KG'', внаслідок чого неправильно встановили обставини у справі та безпідставно задовольнили позов Товариства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.02.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) в редакції Закону України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів'' від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шипуліної Т.М., суддів Бившевої Л.І., Хохуляка В.В. прийняв до провадження матеріали касаційної скарги ОДПІ на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 у цій справі.

На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19.11.2020 №2228/0/78-20 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №813/5838/15 між суддями, про що складено протокол від 25.11.2020.

Для розгляду справи №813/5838/15 визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Усенко Є.А., судді Гімон М.М., Гусак М.Б.

Позивач не реалізував право надати заперечення (відзив) на касаційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС суд допустив процесуальну заміну відповідача у справі - Городоцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області згідно з постановою Кабінету Міністрів України ''Про реформування територіальних органів ДФС11 від 28.03.2018 №296 та постановою ''Про утворення територіальних органів ДПС'' від 19.06.2019 №537.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ''Бейкер-Україна'' з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.03.2014, за результатами якої складено акт від 14.09.2015 №217/22-01/32296918 (далі - акт перевірки).

У ході перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 14.1.11, 14.1.27, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, підпунктів 138.10.2, 138.10.4 пункту 138.10, підпункту 138.12.2 пункту 138.12 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток за 2013-2014 роки на 119' 362,00 грн; підпунктів 14.1.181, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 187.8 статті 187 ПК, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за листопад 2014 року на 37' 843,00 грн.

На підставі акта перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення, з приводу проворності яких виник спір.

Підставою для збільшення Товариству суми грошових зобов`язань з податку на прибуток (145' 243,50 грн) та зменшення від`ємного значення суми ПДВ на 5151,00 грн згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 01.10.2015 №0000872201, №0000882201 слугували висновки контролюючого органу про:

- неправомірне збільшення Товариством податкового кредиту за листопад 2014 року на 5151,00 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ ''Райдуга'', та витрат за IV квартал 2014 року на 25'757,00грн, що відповідає витратам з придбання товарів (арахіс смажений лущений, арахіс не лущений, мигдаль) у зазначеного постачальника за договором від 14.10.2014 №1410/14;

- неправомірне збільшення Товариством витрат за 2013-2014 роки на загальну суму 613'698,00 грн (рядок 06.4 декларації ''Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати'') за наслідками операцій з придбання послуг у фірми ''S.C. RubinKing Carei SRL.'' (послуг з розробки дизайну і створення нової персоналізованої моделі печива для морозива-сендвіч ((114,5мм x 54,5мм) - ''Рудь'') вартістю 4390,00 євро; (договір від 18.06.2013 №18.06.2013)); у фірми ''Alupol Packaging Kety Sp. z o.o.'' (послуг з адаптації дизайну упаковки для морозива на фользі алюмінієвій вартістю 33' 460,00 євро (договір від 23.01.2014 №23/01/2014)) та у фірми ''Huhtamaki Flexible Packaging Germani GmbH&Co. KG'' (послуг з адаптації дизайну упаковки для морозива ''Дует-полуниця'', ''Дует-шоколад'' вартістю 6000,00 євро (договір від 05.04.2013 №05/04/2013).

Висновки, що позивач не має права на формування показників податкового обліку за наслідками господарських операцій із зазначеними контрагентами, контролюючий орган обґрунтовував тим, що операції не відбулися (є безтоварними). На підтвердження цього висновку відповідач посилався на те, що під час перевірки ТОВ ''Бейкер-Україна'' не надано ТТН на перевезення товарів за операціями з ТОВ ''Райдуга'', письмових заявок на постачання товару (сировини), сертифікатів якості придбаної сировини, а надані до перевірки видаткові накладні містять недоліки (в них не вказано осіб, які отримували товар у постачальника, номер та дати довіреностей на отримання товару, наказів на відрядження зазначених осіб).

Що ж до операцій з придбання послуг у фірм ''S.C. RubinKing Carei SRL.'', ''Alupol Packaging Kety Sp. z o.o.'' та ''Huhtamaki Flexible Packaging Germani GmbH&Co. KG'', то контролюючий орган зробив висновок, що позивач не підтвердив факт придбання послуг та їх використання у власній господарській діяльності через відсутність у Товариства звітів про надані послуги (виконані роботи), кошторисів, проектної документації, а в актах виконаних робіт - інформації, яка б давала можливість встановити, які саме роботи (послуги) були виконані (надані), їх зміст та обсяг.

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - так само).

Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом цієї норми обов`язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями пункту 138.1 статті 138 ПК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до положень абзацу першого підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з положеннями пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6. статті 198 ПК).

Отже, господарські операції як підстава для декларування сум податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг).

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Однак, один лише факт наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не може бути беззаперечною підставою для висновку про відсутність господарських операцій, а отже і для невизнання за платником податків права на формування показників податкового та бухгалтерського обліку, якщо інші документи в сукупності та фактичні обставини свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань платника у зв`язку із здійсненням ним господарської діяльності.

Застосувавши норми підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункт 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК до встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що за підтвердження позивачем в судовому процесі обставин щодо здійснення операцій з придбання товару у ТОВ ''Райдуга'', збільшення позивачем в податковому обліку сум витрат та податкового кредиту за наслідками цих операцій є правомірним.

Цей висновок суду ґрунтується на встановлених у справі обставинах щодо придбання позивачем у вказаного постачальника товару (арахіс смажений лущений, арахіс нелущений, мигдаль) за договором купівлі-продажу від 14.10.2014 №1410/14. Обставини щодо здійснення операцій з поставки товару цим постачальником позивачу встановлені судом на підставі оцінки доказів у справі, а саме: первинних документів (видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписками по рахунку), податкових накладних, витягу з картки бухгалтерського рахунку 631 ''Розрахунки з вітчизняними постачальниками'' в бухгалтерському обліку Товариства за листопад 2014 року по контрагенту ТОВ ``Райдуга`` (КВЕД - оптова торгівля іншими продуктами харчування), журналу реєстрації сировини та інших матеріальних цінностей, показів свідка.

Так, суди попередніх інстанцій врахували покази свідка ОСОБА_2 , що він доставляв придбаний Товариством у ТОВ ``Райдуга`` товар, відомості з журналу реєстрації сировини та інших матеріальних цінностей, згідно з якими 14.11.2014 та 02.12.2014 ОСОБА_2 ввозив на виробничу територію Товариства товар (арахіс смажений лущений, арахіс нелущений, мигдаль). Суди встановили факт використання позивачем придбаної у ТОВ ''Райдуга'' сировини (горіхів) у власній господарській діяльності (при виготовленні кондитерських виробів), що підтверджується копіями документів про внутрішнє переміщення сировини (матеріалів) - карток-номенклатури, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) сировини (матеріалів), звітів про відпуск продукції, накладних на переміщення на склад та в лабораторію, актів оприбуткування та актів списання сировини (матеріалів) у виробництво. Готові кондитерські вироби, виготовлені ТОВ ''Бейкер-Україна'' з використанням придбаної сировини (мигдаль цілий в молочній шоколадній масі, арахіс в молочній шоколадній масі), були реалізовані ТОВ ''КФК Компані'' під власною торговою маркою за договором від 19.11.2014 №19/11/2014, що підтверджується наданими позивачем копіями цього договору, видаткових і податкових накладних, а також довіреностей, виданих працівникам ТОВ ''КФК Компані'' на отримання продукції.

Доводи контролюючого органу про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ ''Райдуга'' (цей довід ГУ ДПС обґрунтувало посиланням на відсутність у позивача під час перевірки ТТН, сертифікатів якості на товар, а також на недоліки видаткових накладних ) визнані судом непереконливими з огляду на перелічені вище докази, які, згідно з оцінкою судів, в сукупності підтверджують придбання позивачем товару.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для не визнання факту господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.

Такого роду обставинам належить давати оцінку з урахуванням доказів у справі у їх сукупності. Відсутність документа про перевезення товару, сертифіката про його якість (відповідність) або дефекти в первинних документах не є безумовною підставою для висновку, що господарської операції не було. У такому випадку первинні документи, на підставі яких сформовано дані податкового обліку, підлягають оцінці з урахуванням всіх обставин, в тому числі, й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь або проти висновку щодо фактичного проведення господарських операцій.

Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі №200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18.

Також є правильним висновок судів попередніх інстанцій про правомірне збільшення Товариством у в податковому обліку з податку на прибуток за 2013 та 2014 роки витрат на загальну суму 639' 455,00грн за наслідками операцій з придбання послуг у компаній-нерезидентів ''SC RubinKing Carei SRL'', ''Alupol Packaging Kety Sp. z o.o.'' та ''Huhtamaki Flexible Packaging Germani GmbH&Co. K''.

Цей висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на встановлених у справі обставинах щодо придбання позивачем у вказаних постачальників послуг. Обставини щодо здійснення операцій з поставки послуг на адресу позивача встановлені судами на підставі оцінки доказів у справі, а саме: актів виконаних робіт, технічних даних щодо виготовлення упаковки, її зразків (в тому числі, зразків із нанесенням інформації про фірму ''Alupol Packaging Kety Sp. z o.o'' як виконавця), - а також з врахуванням встановленого у справі факту розрахунку позивача за послуги.

Відповідач обґрунтовує довід про безтоварність операцій між позивачем і зазначеними контрагентами-нерезидентами посиланням на те, що в актах виконаних робіт немає інформації, яка б давала можливість встановити, які саме роботи (послуги) були виконані (надані), їх зміст та обсяг, і що позивач під час перевірки не надав звітів про надані послуги (виконані роботи), кошториси та проектну документацію щодо них. Суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку цьому доводу як непереконливому, обґрунтовано виходили з того, що складання звітів про надані послуги (виконані роботи), кошторисів, проектної документації не було передбачено в контрактах з фірмами ''SC RubinKing Carei SRL'', ''Alupol Packaging Kety Sp. z o.o.''), ''Huhtamaki Flexible Packaging Germani GmbH&Co. K'', а законом не встановлено обов`язок виконавця такого роду робіт надати замовнику таку документацію. Обставини щодо отримання позивачем цих послуг підтверджується доказами у справі в їх сукупності, зокрема видом діяльності позивача та продукцією, що ним виробляється. Позивач пояснював, що є виробником, зокрема вафельних ріжків, які поставляє замовникам - вітчизняним виробникам морозива, в тому числі торгової марки ''Рудь'', в упаковці з фольги алюмінієвої ламінованої на паперовій основі. Виготовлення такої упаковки вимагає дотримання певної технології. Друк на упаковці виконується за індивідуальним дизайном замовника способом "глибокого друку" (ротодруку). Необхідність в адаптація дизайну упаковки до технології її виготовлення обумовила потребу у послугах, які стали предметом контрактів із зазначеними нерезидентами.

В силу частини другої статті 72 КАС (в редакції Закону України від 06.07.2005 №2747-ІV, чинній на час розгляду та апеляційного перегляду справи) обов`язок доказування правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень лежить на відповідачу. Таке ж правило встановлено частиною другою статті 77 КАС в чинній редакції.

Контролюючий орган не надав доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в актах виконаних робіт, недостовірні та (або) суперечливі.

Водночас, під час перевірки контролюючим органом порушень щодо дотримання позивачем вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій (розділ 3.6. акта перевірки) не встановлено, хоча питання реальності операцій позивача з контрагентами-нерезидентами та дотримання позивачем порядку розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) взаємопов`язані. Предметом перевірки щодо дотримання Товариством законодавства у сфері ЗЕД були, зокрема зовнішньоекономічні контракти із фірмами-нерезидентами ''SC RubinKing Carei SRL'', ''Alupol Packaging Kety Sp. z o.o.''), ''Huhtamaki Flexible Packaging Germani GmbH&Co. K' про поставку товарів та послуг, необхідних для виготовлення вафельного ріжка для морозива, упаковки для морозива - ріжка, печива для морозива, що свідчить зв`язок придбаних у цих контрагентів послуг із господарською діяльністю позивача.

Суди з дотриманням вимог статті 86 КАС (у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-ІV) дали належну оцінку доказам у справі та зробили обґрунтований висновок, що ОДПІ не доведено недостовірність даних податкового обліку позивача.

Доводи відповідача в касаційній скарзі обґрунтовані посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів. Водночас, згідно з частиною другою статті 341 КАС вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів знаходяться поза межами касаційного перегляду справи.

Ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам частин першої - третьої статті 159 КАС (в редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-ІV) щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

Згідно з пунктом другим частини першої статті 350 КАС (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 52, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак