Ухвала

від 07.02.2017 по справі 813/5838/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 р. Справа № 876/371/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

представників позивача Стрільця Ю.В., Гринчук А.М.,

представника відповідача Міклюш Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бейкер-Україна до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ Бейкер-Україна звернулось до суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 01.10.2015 року № 0000882201, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5151,00 грн. за основним платежем, та № 0000872201, в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 116195,00 грн. за основним платежем і 29048,50 грн. нарахованих штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що сукупність наданих позивачем документів дають достатні підстави для висновку про фактичне виконання умов договорів з ТзОВ Райдуга , S.C. RubinKing Carei SRL., Alupol Packaging Kety Sp. z o.o. і Huhtamaki Flexible Packaging Germani GmbH&Co. KG. Також зі змісту досліджених первинних документів вбачається, на думку суду, наявність в діяльності позивача та його контрагентів розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання відповідних договорів. Крім того, наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цими договорами повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю. Тому суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, не знайшов у діях ТзОВ Бейкер-Україна порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, відтак дійшов висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при проведенні перевірки встановлено відсутність факту реального здійснення позивачем в періоді, який перевірявся, господарських операцій з ТзОВ Райдуга , S.C. RubinKing Carei SRL., Alupol Packaging Kety Sp. z o.o. і Huhtamaki Flexible Packaging Germani GmbH&Co. KG, оскільки такі не підтверджені необхідними первинними документами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, в період з 10.08.2015 року до 07.09.2015 року працівники Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області та Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області провели позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ Бейкер-Україна з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року до 31.03.2014 року, за результатами якої складено акт від 14.09.2015 року № 217/22-01/32296918.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог пп. пп. 14.1.11, 14.1.27, 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. п. 44.1, 44.3 ст. 44, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. пп. 138.10.2, 138.10.4 п. 138.10, пп.138.12.2 п. 138.12 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено об'єкт оподаткування з податку на прибуток на суму 119362,00 грн., та пп. пп. 14.1.181, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 187.8 ст. 187, п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено об'єкт оподаткування з податку на додану вартість на суму 37843 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Городоцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області прийняла податкові повідомлення-рішення від 01.10.2015 року № 0000882201, яким ТзОВ Бейкер-Україна збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5151,00 грн. за основним платежем, та № 0000872201, яким ТзОВ Бейкер-Україна збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 149202,50 грн., в тому числі 119362,00 грн. за основним платежем і 29840,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як зазначено вище, позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення № 0000882201 в повному обсязі, а № 0000872201 - в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 116195,00 грн. за основним платежем і 29048,50 грн. нарахованих штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 даного Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

А відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (робіт, послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (робіт, послуг). Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару (робіт, послуг) мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є необхідними для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною і достатньою підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена, зокрема, ст. ст. 2, 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до змісту вказаних норм для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарів (робіт, послуг).

В цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.

Як встановив суд, 14.10.2014 року ТзОВ Бейкер-Україна (покупець) та ТзОВ Райдуга (постачальник) уклали договір купівлі-продажу № 1410/14, на виконання умов якого позивач придбав товар - арахіс смажений лущений, арахіс не лущений, мигдаль.

Фактичне виконання ТзОВ Райдуга своїх зобов'язань за цим договором, а саме поставка товару, підтверджується наданими позивачем копіями зазначеного договору, видаткових накладних від 13.11.2014 pоку № РШ-0000046 та від 28.11.2014 pоку № РШ-0000103, податкових накладних від 13.11.2014 pоку № 46 та від 28.11.2014 pоку № 104, рахунків-фактур від 13.11.2014 року № ФУ-000047 та від 27.11.2014 pоку № ФУ-0000104, висновків державних санітарно-епідеміологічних експертиз від 20.08.2013 року № 05.03.02-03/75557, від 19.11.2013 року № 05.03.02-03/104844 та від 05.12.2013 року № 05.03.02-03/111085, а також витягом з картки рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за листопад 2014 року по контрагенту ТзОВ Райдуга .

Факт оплати ТзОВ Бейкер-Україна вартості отриманих товарів підтверджується копіями виписок КБ Кредобанк з рахунку позивача від 28.11.2014 pоку, від 05.12.2014 pоку, від 17.12.2014 pоку та від 20.01.2015 року.

Також факт реального отримання ТзОВ Бейкер-Україна зазначених товарів підтверджується їх використанням у власній господарській діяльності, а саме використання їх у виготовленні кондитерських виробів, що підтверджується копіями документів внутрішнього переміщення товарів - карток номенклатури, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, звітів про відпуск продукції, накладних на переміщення на склад та в лабораторію, актів оприбуткування та актів списання товарів.

Крім того, кондитерські вироби, виготовлені позивачем з використанням товарів, придбаних у ТзОВ Райдуга , а саме грецький горіх в молочній шоколадній масі з какао, мигдаль цілий в молочній шоколадній масі, арахіс в молочній шоколадній масі, мікс горіх, був реалізований ТзОВ КФК Компані на підставі укладеного між ними договору виробництва і поставки продукції під власною торговою маркою від 19.11.2014 року № 19/11/2014, що підтверджується наданими позивачем копіями цього договору, видаткових і податкових накладних, а також довіреностей, виданих працівникам ТзОВ КФК Компані на отримання зазначеного товару.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач не надав доказів транспортування зазначеного вище товару, а також у видаткових накладних не зазначено відомостей про осіб, що отримували товари, та виписані на них довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно з пунктом 8.26 Правил вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Згідно з пп. пп. 11.1, 11.4 цих Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до змісту наведених норм оформлення товарно-транспортних накладних у відповідній кількості примірників здійснюється саме замовником (вантажовідправником).

Однак у спірному випадку замовником перевезення та вантажовідправником товару виступало ТзОВ Райдуга , в зв'язку з чим, як правильно зазначив суд першої інстанції, ТзОВ Бейкер-Україна не може нести відповідальність за недоліки чи не заповнення відповідних товарно-транспортних накладних.

При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також відсутність довіреностей на отримання працівниками ТзОВ Бейкер-Україна товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ Райдуга та незазначення у видаткових накладних прізвищ працівників позивача, які отримали товар, на думку суду, не може бути достатнім підтвердженням відсутності факту реального здійснення господарських операцій поставки зазначених вище товарів, оскільки факт отримання позивачем цих товарів підтверджується, зокрема, проставленими на видаткових накладних відбитками печаток сторін договору, а також іншими первинними документами, переліченими вище.

Крім того, колегія суддів враховує, що допитаний судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_4 засвідчив, що він особисто доставляв придбані у ТзОВ Райдуга товари на територію ТзОВ Бейкер-Україна , що додатково підтверджується Журналом реєстрації ввезення сировини та інших матеріальних цінностей, з якого вбачається, що ОСОБА_4 14.11.2014 року та 02.12.2014 року ввіз на територію підприємства арахіс смажений, мигдаль та горіх.

05.04.2013 року ТзОВ Бейкер-Україна (замовник) уклало з Huhtamaki Flexible Packaging Germani GmbH&Co. KG (виконавець) контракт № 05/04/2013, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з адаптації дизайну упаковки для морозива.

Фактичне виконання виконавцем своїх зобов'язань за цим договором, а саме розробка ним дизайну упаковки для морозива Дует полуниця і Дует шоколад , підтверджується наданими позивачем копіями зазначеного контракту та акту виконаних робіт від 12.07.2013 року.

Факт оплати ТзОВ Бейкер-Україна вартості отриманих послуг в сумі 6000,00 євро підтверджується випискою з картки балансового рахунку позивача 3712 (євро) за друге півріччя 2014 року по контрагенту Huhtamaki.

18.06.2013 року ТзОВ Бейкер-Україна (замовник) уклало з S.C. RubinKing Carei SRL. (виконавець) контракт № 18.06.2013, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати роботи із розробки дизайну і створення нової персоналізованої моделі печива для морозива - сендвіч (114,5x54,5 мм) Рудь .

Фактичне виконання виконавцем своїх зобов'язань за цим договором, а саме створення моделі печива для морозива Рудь , підтверджується наданими позивачем копіями зазначеного контракту та акту виконаних робіт від 01.08.2013 року, а також технічними даними моделі печива та фотознімками цих моделей.

Факт оплати ТзОВ Бейкер-Україна вартості отриманих послуг в сумі 4390,00 євро підтверджується випискою з картки балансового рахунку позивача 3712 (євро) за друге півріччя 2014 року по контрагенту RubinKing.

23.01.2014 року ТзОВ Бейкер-Україна (замовник) уклало з Alupol Packaging Kety Sp. z o.o. (виконавець) контракт № 23/01/2014, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати роботи з адаптації дизайну упаковки для морозива на фользі алюмінієвій.

Фактичне виконання виконавцем своїх зобов'язань за цим договором, а саме адаптації дизайну упаковки для морозива, підтверджується наданими позивачем копіями зазначеного контракту та акту виконаних робіт від 30.04.2014 року, а також кольоровими зразками цих упаковок, характеристикою процесу підготовки циліндрів і технічною специфікацією глибокого друку.

Факт оплати ТзОВ Бейкер-Україна вартості отриманих послуг в сумі 33460,00 євро підтверджується випискою з картки балансового рахунку позивача 3712 (євро) за друге півріччя 2014 року по контрагенту Alupol Packaging Kety.

Щодо доводів відповідача про відсутність кошторисів виконаних зазначеними контрагентами робіт (послуг), проектної документації та звіту про надані роботи, колегія суддів зазначає, що законодавством не передбачено обов'язкового надання виконавцем робіт замовнику кошторисів та проектно-технічної документації, а також детального звіту про виконані роботи, а ціна робіт узгоджується сторонами перед укладенням договору.

Водночас податковий орган не надав жодних доказів відсутності факту реального виконання зазначеними контрагентами робіт, передбачених вказаними вище контрактами, а також явної необґрунтованості чи завищення ціни цих робіт.

При цьому, колегія суддів враховує, що мета придбання позивачем зазначених вище товарів і послуг у ТзОВ Райдуга , S.C. RubinKing Carei SRL., Alupol Packaging Kety Sp. z o.o. і Huhtamaki Flexible Packaging Germani GmbH&Co. KG узгоджується і пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки видами діяльності підприємства за КВЕД є, зокрема, виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання, виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів, оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Також, як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та надавались відповідачу при проведенні перевірки.

А зазначені вище податкові накладні, виписані ТзОВ Райдуга , хоч і були оформлені з певними недоліками, однак містили всі необхідні реквізити, передбачені чинним на момент їх виписки законодавством, і такі помилки не є підставою для висновків про невиконання господарської операції, якщо загальний обсяг доказів у їх сукупності свідчить про протилежне. Отже, з дня отримання податкових накладних у ТзОВ Бейкер-Україна виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з ТзОВ Райдуга .

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального придбання ТзОВ Бейкер-Україна товарів та послуг у ТзОВ Райдуга , SC RubinKing Carei SRL, Alupol Packaging Kety Sp. z o.o. і Huhtamaki Flexible Packaging, які використовувались ним у власній господарській діяльності, підтвердження здійснення господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з цим контрагентом в періоді, що перевірявся.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 98 цього Кодексу суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Також ч. 1 ст. 8 Закону України Про судовий збір передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою судді-доповідача від 05.02.2016 року було задоволено клопотання Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 року та відстрочено апелянту сплату судового збору за подання апеляційної скарги на зазначену постанову суду першої інстанції до ухвалення судового рішення у справі.

Однак, як встановила колегія суддів, на час апеляційного розгляду справи відповідач не сплатив судовий збір за подання зазначеної вище апеляційної скарги.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що з Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області слід стягнути судовий збір в розмірі 2481,51 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у справі № 813/5838/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бейкер-Україна до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Стягнути з Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 51 коп. за реквізитами: одержувач - Державний бюджет Галицького району м. Львова, код ЄДРПОУ - 38007573, розрахунковий рахунок - 31219206781004, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО банку - 825014, призначення платежу - судовий збір, назва суду, де розглядається справа - Львівський апеляційний адміністративний суд, код за ЄДРПОУ суду, де розглядається справа - 34668371.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 10.02.2017 року