Постанова

від 23.12.2015 по справі 815/6023/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6023/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

при секретарі Музики І.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 (згідно довіреності),

представника відповідача - ОСОБА_2 (згідно довіреності),

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одеса справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» (далі - ПАТ Одеський коровай ) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Одесі) та з урахуванням уточнень до адміністративного позову відповідно до заяви 23.10.2015 року (арк.с.4-5 Т.2) просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.09.2015 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що 07.09.2015 р. публічним акціонерним товариством Одеський коровай було отримано акт перевірки Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС Про результати документальної виїзної перевірки ПАТ Одеський коровай , код ЄДРПОУ 00376886, з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення податку на додану вартість в частині господарських відносин з ТОВ Фірма Авантгард (код ЄДРПОУ 39325976), ТОВ Соріон (код ЄДРПОУ 39190381) та ТОВ Белеріанд (код ЄДРПОУ 39124874) за 2014 рік №26/28-08-40/00376886/7 від 07 вересня 2015 року.

Позивачем зазначено, що на підставі акту перевірки прийнято податкове-повідомлення рішення від 22.09.2015 року № НОМЕР_1, яким товариству було визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 1 779 568 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 889784 грн.

Позивач вказує, що висновки податкового органу обґрунтовані доводами про укладення товариством з вищезазначеними контрагентами правочинів, які не створюють об'єктів оподаткування, оскільки є безтоварними, нікчемними та такими, що направлені виключно на отримання податкової вигоди, шляхом мінімізації податкових зобов'язань та штучного формування податкового кредиту, через дефекти у правовому стані вказаних контрагентів та інших порушень, які, на думку позивача, жодним чином не впливають на чинність укладених правочинів, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях перевіряючих.

Позивач з висновками, викладеними в акті перевірки не погодився, оскільки вважає, що податковим органом не з'ясовано фактичних обставин справи, не зроблено аналізу первинної документації. Позивач зазначає, що висновки податкового органу базуються на припущеннях, в основі яких покладена податкова інформація отримана згідно автоматизованої інформаційної системи АІС РПП , аналізу податкової звітності, реєстраційних документів та інформації, що надійшла від інших податкових органів, що не має, на думку позивача, жодної доказової сили щодо податкової дисципліни самого позивача.

Позивач вважає, що висновки податкового органу є протиправними, суперечать принципу індивідуальної податкової відповідальності, яка виключає відповідальність платника податків за своїх контрагентів. Викладені в акті висновки спростовуються первинною документацією, наданою товариством під час перевірки та до суду, яка повною мірою відображає всі проведені господарські операції, показники бухгалтерського обліку та податкової звітності.

В ході судового розгляду справи, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав, в задоволенні їх просив відмовити, підтримуючи доводи, викладені в письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи, наполягав на законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом в ході судового розгляду справи, СДПІ з ОВП у м. Одесі проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПАТ Одеський коровай , код ЄДРПОУ 00376886, з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення податку на додану вартість в частині господарських відносин з ТОВ Фірма Авантгард (код ЄДРПОУ 39325976), ТОВ Соріон (код ЄДРПОУ 39190381) та ТОВ Белеріанд (код ЄДРПОУ 39124874) за 2014 рік , за результатами якої складено акт перевірки № 26/28-08-40/00376886/7 від 07 вересня 2015 року.

За результатами проведеної перевірки, податковим органом було встановлено порушення товариством вимог податкового законодавства, а саме: п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.2, п.198.3,п.198.6. ст.198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1779568 грн., в тому числі по періодам: листопад 2014 року - 1421568 грн., грудень 2014 року - 358000 грн.

На підставі акту перевірки № 26/28-08-40/00376886/7 від 07 вересня 2015 року СДПІ з ОВП у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.09.2015 року № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 1779568 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 889784 грн.

Судом встановлено, що відображені в акті перевірки порушення з боку позивача, які призвели до завищення ним податкового кредиту у перевіряємому періоді, відповідачем пов'язуються з тим, що, на думку податкового органу, господарські операції ПАТ Одеський коровай з його контрагентами мали безтоварний характер.

Перевіряючи правильність висновків податкового органу, суд встановив наступні обставини.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, під час перевірки окрім представленої товариством первинної документації, податковим органом була використана податкова інформація відносно контрагентів позивача зібрана іншими податковими органами.

Так, податковим органом було були використані:

лист про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Фірма Авантгард (код ЄДРПОУ 39325976) щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за листопад 2014 року від 10.02.2015 року № 101/26-58-22-02-18/39325976 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві;

податкова інформація, отримана від ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22.05.2015 року № 284/26-58-22-06 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Соріон (код ЄДРПОУ 39190381) за період з 01.06.2014 року по 30.04.2015 року;

податкова інформація, отримана від ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 04.06.2015 року № 300/26-58-22-06 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Белеріанд (код ЄДРПОУ 39124874) за період 01.03.2014 року по 30.04.2015 року.

Для встановлення товарності проведених господарських операцій, судом в ході розгляду справи були встановлені певні обставини, серед яких: можливість реального здійснення платником податків зазначених господарських операцій з урахуванням часу, матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, наявність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської (економічної) діяльності, здійснення операцій з товаром, що вироблявся або міг бути виробленим в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку з метою використання у обраному виді господарської діяльності.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України, від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно акту перевірки судом встановлено, що проведеною перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1779568 грн., в тому числі по періодам: листопад 2014 року - 1421568 грн., грудень 2014 року - 358000 грн. по взаємовідносинам з:

ТОВ Фірма Авантгард (код ЄДРПОУ 39325976),

ТОВ Соріон (код ЄДРПОУ 39190381),

ТОВ Белеріанд (код ЄДРПОУ 39124874).

При цьому, по взаємовідносинам ПАТ Одеський коровай з ТОВ Белеріанд судом встановлено наступне.

31.10.2014 року між ТОВ Белеріанд як підрядником та ПАТ Одеський коровай як замовником укладено договір підряду № 3, згідно ст.2 якого підрядник виконує власними силами та засобами на свій ризик роботи у відповідності до умов даного договору, включаючи по узгодженню із Замовником (шляхом підписання відповідної додаткової угоди до даного договору) можливі роботи, конкретно в ньому не згадані, але необхідні для повного виконання робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору до суду надано:

акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2014 року з очистки каналізаційних трубопроводів та коллекторів з використанням гідромоторної установки та 4 реактивних насадок, водовідлив при очищенні каналізаційних колодязів та коллекторів, прочистка каналізаційних оглядових колодязів глибиною до 10м з відкачуванням мула. Масса осаду до 300 кг та більше 300 кг на загальну суму 754351,39 грн.;

акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за листопад 2014 року з зовнішнього огляду та перевірки роботи систем парового котлоагрегату, огляд барабану та його зовнішніх пристроїв: зовнішній огляд, внутрішній огляд, демонтаж, монтаж верхнього барабану котла масою до 2,5т, демонтаж, монтаж нижнього барабану до 1,5 т, демонтаж, монтаж верхнього та нижнього барабанів до 4т, техобслуговування вентилів фланцевих, горілок для природного газу (демонтаж, ревізія, монтаж), режимна наладка, ревізія люків, лючків барабанів та колекторів, механізована очистка поверхонь деталей барабанів незнімних, режимна наладка котла парового, ізоляція кладки печей, котлів, трубопроводів, покраска зовнішньої поверхні фільтрів за 2 рази, обмурівка глиняним розчином, розчин вогнетривким глиняним, наладка системи вимірювальної тиску та розрідження на суму 496493,04 грн.;

акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 за листопад 2014 року з налагодження системи регулювання температури, налагодження холодильної установки з компресорами, заповнення холодильних агрегатів фреоном, олія фреонова, фільтри для фреону, промивка трубопроводів діаметром 50-65 мм, хімічна очистка ємностей накопичувачів для води, хімічна очистка теплообмінників, реагент іонообмінної смоли. Зміна вентилів чугунних фланцевих, ізоляція трубопроводів на загальну суму 339659,66 грн.;

акт приймання виконаних будівельних робіт № 4 за листопад 2014 року з обслуговування сигналізаторів температури, датчик температури,система вимірювальна температури, зняття, встановлення приборів для визначення вологості, датчик вологості, вентилятор осьовий наладка, обслуговування, обслуговування парового клапану, наладка парового клапану на загальну суму 399708,04 грн.

Як з'ясовано судом, до перевірки позивачем надавались кошториси, договірні ціни та довідки про вартість виконаних робіт за перевіряємий період.

На виконання умов вказаного договору ТОВ Белеріанд на адресу ПАТ Одеський коровай виписані наступні податкові накладні від 30.11.2014 року: №№ 17,18,19, 20, які були надані до перевірки, про що свідчить акт № 26/28-08-40/00376886/7 від 07 вересня 2015 року.

На підтвердження здійснення розрахунків за зазначеними роботами ПАТ Одеський коровай до перевірки надавалось платіжне доручення від 19.12.2014 року № 35681, копія якого наявна в матеріалах справи.

До суду позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків за період листопад 2014 року, травень 2015 року до договору № 3 від 31.10.2014 року між ТОВ Белеріанд та ПАТ Одеський коровай .

По взаємовідносинам ПАТ Одеський коровай з ТОВ Фірма Авантгард судом встановлено наступне.

Між ПАТ Одеський коровай як замовником та ТОВ Фірма Авантгард як підрядником укладено договір № 2 від 31.10.2014 року, згідно якого підрядник зобов'язується виконати власними силами та коштами, на власний ризик роботи у відповідності з умовами цього Договору, включаючи, за погодженням з Замовником (шляхом підписання відповідної додаткової угоди до даного Договору) можливі роботи, безпосередньо в ньому не вказані, але необхідні для повного виконання робіт.

Статтею 3 вказаного договору визначено, що вартість робіт у кожному окремому випадку визначається згідно затвердженого Сторонами кошторису (калькуляції), орієнтовно складає 8 100 000,00 грн., у тому числі ПДВ 1 350 000,00 грн.

На підтвердження виконання вказаного договору до суду надано акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2В): № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 за листопад 2014 року.

На виконання умов договору ТОВ Фірма Авантгард на адресу ПАТ Одеський коровай виписано податкові накладні від 30.11.2014 року: №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, про що свідчить акт перевірки.

Як з'ясовано судом, до перевірки позивачем надавались кошториси, договірні ціни та довідки про вартість виконаних робіт за перевіряємий період.

На підтвердження здійснення розрахунків між сторонами договору до перевірки надавались та надані до суду копії платіжних доручень: від 19.12.2014 року № 35676 на суму 135392,21 грн. та від 26.12.2014 року № 47 на суму 144055 грн.

До суду позивачем, також, надано акт звірки взаємних розрахунків за період листопад 2014 року, травень 2015 року до договору № 2 від 31.10.2014 року між ТОВ Фірма Авантгард та ПАТ Одеський коровай .

По взаємовідносинам ПАТ Одеський коровай з ТОВ Соріон судом встановлено наступне.

31.10.2014 року ПАТ Одеський коровай (як Замовник) та ТОВ Соріон (код ЄДРПОУ 39190381) (як Підрядник) уклали договір підряду від 31.10.2014 року № 4, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується виконати власними силами і засобами, на свій ризик роботи у відповідності до умов цього договору, включаючи, по узгодженню із Замовником (шляхом підписання відповідної додаткової угоди до даного Договору), можливі роботи, безпосередньо в ньому не вказані, але необхідні для повного виконання робіт.

Статтею 3 вказаного договору визначено, що вартість робіт у кожному відокремленому випадку визначається згідно затвердженого Сторонами кошторису (калькуляції). Загальна вартість виконуваних Підрядником робіт згідно договору складає орієнтовно 700 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 116 666,67 грн.

На підтвердження виконання вказаного договору до суду надано акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2В) за листопад 2014 року з обслуговування хімводоочистки ХЗ №4: система забезпечення сирою та хімводоочищеною водою котельної з паровими, водогрійними та паро водогрійними кортами, включаючи насоси та підігрівачі вихідної води, демонтаж, ревізія та монтаж іонообмінних фільтрів, реагент іонообмінної смоли, демонтаж вибухових клапанів, ковпачок спушуючий, зміна вентилів чавунних фланцевих діаменторм до 100 мм, очистка вручну бетонних лотків від в'язкого шлама лопатами, з завантаженням, оргунтовка поверхонь фільтрів за один раз грунтовкою, покраска наружної поверхні фільтрів за 2 рази, складання балансу потреби технічної та питної води на загальну суму 655182,00 грн.

На виконання умов договору ТОВ Соріон на адресу ПАТ Одеський коровай виписано податкову накладну від 30.11.2014 року № 34, про що свідчить акт перевірки.

Як з'ясовано судом, до перевірки позивачем надавались кошториси, договірні ціни та довідки про вартість виконаних робіт за перевіряємий період.

На підтвердження здійснення розрахунків між сторонами договору до перевірки надавались та надана до суду копія платіжного доручення: від 19.12.2014 року № 35677 на суму 159216,97 грн.

До суду позивачем, також, надано акт звірки взаємних розрахунків за період листопад 2014 року, травень 2015 року до договору № 4 від 31.10.2014 року ТОВ Соріон та ПАТ Одеський коровай .

Згідно ч.1, ч.2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином судом встановлено, що позивачем та його контрагентами було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договорами підряду.

При цьому, податковий орган дійшов висновку про заниження податку на додану вартість на загальну суму 1779568 грн. на підставі: листа про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Фірма Авантгард (код ЄДРПОУ 39325976) щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за листопад 2014 року від 10.02.2015 року № 101/26-58-22-02-18/39325976 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві; податкової інформації, отриманої від ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22.05.2015 року № 284/26-58-22-06 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Соріон (код ЄДРПОУ 39190381) за період з 01.06.2014 року по 30.04.2015 року; податкової інформації, отриманої від ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 04.06.2015 року № 300/26-58-22-06 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Белеріанд (код ЄДРПОУ 39124874) за період 01.03.2014 року по 30.04.2015 року.

Суд зазначає, що згідно положень п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він не заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту ст. 73 Податкового кодексу України, зустрічні звірки є джерелом отримання податкової інформації.

Тобто, зустрічні звірки не є перевірками, у зв'язку з чим жодних висновків, що тягнуть юридичні наслідки, вони містити не повинні, крім того акт про неможливість проведення зустрічної звірки має фіксувати саме факт не проведення звірки, без проведення аналізу та обґрунтувань доводів, дослідження автоматизованих баз даних з метою констатації фактів порушення податкового законодавства. З урахуванням викладеного, лист про неможливість проведення зустрічної звірки не може прийматись судом як належний доказ у справах про адміністрування податків.

Крім того, відповідно до положень ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Такої самої інституції дотримається Європейський суд з прав людини, рішення якого є обов'язковими до виконання вітчизняними судами.

Так, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини (рішення по справі Інтерсплав проти України , Булвес АД проти Болгарії , коли державні органи володіють інформацією про зловживання у системі оподаткування конкретною компанією, вони мають вжити відповідних заходів саме до цього суб'єкта, а не поширювати негативні наслідки на інших осіб за відсутності зловживань з боку цих осіб.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку що дані, викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, не можуть бути безумовною підставою для встановлення факту порушень податкового законодавства з боку позивача та жодним чином їх не підтверджують.

Водночас, жодних доказів про самостійне дослідження податковим органом обставин укладання договорів між позивачем з його контрагентами: предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить.

Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, при цьому, висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Згідно положень п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно положень п. 201.6, п. 201.7, п. 201.8 ст. 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Видані позивачу податкові накладні, за формою та змістом повністю відповідають вимогам податкового законодавства, зареєстровані позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних та включені до складу податкового кредиту.

Відповідачем не було доведено, що позивач був обізнаним у можливості дефектів діяльності його контрагентів в майбутньому, та навмисно скористався їх послугами з метою штучної мінімізації податкових зобов'язань.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Докази, що надаються суду, відповідно до положень ст. 70 КАС України мають відповідати вимогам, щодо належності та допустимості доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України недійсність правочину повинна встановлюватись виключно судом.

Рішення суду про недійсність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, відповідачем надані не були.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (Постанова від 27.03.2012 року №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп.16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обовязку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю за виконанням функцій, накладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Вказана правова позиція висловлена в ухвалі ВАСУ від 12.11.2014 р. по справі №К/9991/14894/12.

Вищій адміністративний суд України в Ухвалі від 27.03.2014 р. по справі № К/9991 висловив позицію, що "Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування, якщо інше не доведено контролюючим органом".

За таких обставин, суд вважає за необхідне наголосити, що чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Сукупний аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ - дана обставина представником відповідача не оспорювалась.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Враховуючи вказане, суд дійшов до висновку, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки, в судовому засіданні встановлено, що сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагентам при наявності належно оформлених податкових накладних.

Факт прийняття послуг підтверджується наявними актами виконаних робіт, де встановлено підписи відповідальних осіб.

Враховуючи зазначене та досліджені господарські операції, суд прийшов до висновку, що за належних доказів СДПІ з ОВП у м. Одесі не мала підстав для винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, оскільки надані позивачем документи до перевірки та суду відповідно до вимог п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не мають жодних дефектів форми та змісту, а тому є юридично належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту зміни стану майна, зобов'язань і фінансових результатів і, відповідно, реальності проведення даних господарських операцій.

З урахуванням викладеного, суд за результатом розгляду справи, приходить до висновку та погоджується з доводами позивача, що дані, викладені в акті перевірки, не можуть бути безумовною підставою для встановлення факту порушень податкового законодавства з боку позивача та жодним чином їх не підтверджують.

Приписами ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою суду від 16.12.2015 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно положень ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Оскільки позивачем заявлено майнову вимогу у розмірі (1 779 568 грн. + 889 784 грн.), ставка судового збору для звернення до суду з зазначеним адміністративним позовом, за виключенням суми сплаченою позивачем при подачі первинного позову ( 1218,00грн.) становить ((1 779 568 грн. + 889 784 грн.) х 0,015 ) - 1218,00= 38822,28 гривень. Відповідно, розмір судових витрат які підлягають стягненню з відповідача становить 40 040 (сорок тисяч сорок гривень) 28 (двадцять вісім) копійок.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 70, 71, 86, 94, 159-164 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС від 22 вересня 2015 року № НОМЕР_1.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» код ЄДРПОУ 00376886 (65062, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14) судовий збір у розмірі 14 798 (чотирнадцять тисяч сімсот дев'яносто вісім) гривень 10 копійок з перерахуванням на наступні платіжні реквізити: отримувач коштів УК у м. Одесі/Київський район, код отримувача (ЄДРПОУ): 38016923, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) 828011, рахунок отримувача 31212206784005, код класифікації доходів бюджету 22030001. Призначення платежу: Судовий збір, за подання адміністративного позову по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 вересня 2015 року № НОМЕР_1. Одеський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35118626.

Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС код ЄДРПОУ 39722244 (65058, м. Одеса, проспект Шевченка 15/1) на користь Публічного акціонерного товариства «Одеський коровай» код ЄДРПОУ 00376886 (65062, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 14) судовий збір у розмірі 16 016 (шістнадцять тисяч шістнадцять) гривень 10 копійок.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н. В. Бжассо

.