Постанова

від 28.12.2015 по справі 815/4714/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4714/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Мацвейко О.І.

За участю представників сторін:

Від позивача : представник Товариства з обмеженою відповідальністю Копійка-Р ОСОБА_1 - за довіреністю від 01.12.2015р. б/н.

Від відповідача : представник Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області ОСОБА_2 - за довіреністю від 03.12.2015р. №061/10-007.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Р» до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2015р. №0001132202, від 28.07.2015р. №0001172202, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Копійка-Р звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 28.07.2015р. №0001132202, від 28.07.2015р. №0001172202, посилаючись на відсутність встановлених ДПІ в Акті перевірки порушень податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Копійка-Р , оскільки при формуванні податкового кредиту в межах перевіряємого періоду, Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України, та правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплачені у ціні отриманих товарів, у межах відповідних фінансово-господарських правовідносин з контрагентами - ТОВ Торговий дім Орлан , ТОВ Торгова фірма Дельтасвіт , ТОВ Торгівельно-виробничий дім Солос , ТОВ Топ Трейдінг , що, серед іншого, підтверджується податковими накладними, виписаними та оформленими контрагентами позивача з урахуванням вимог Податкового кодексу України. Також, ТОВ Копійка-Р наголошує на правомірності віднесення відповідних сум грошових коштів до складу валових витрат, оскільки факт поставки контрагентами позивача обумовлених укладеними договорами товарів повністю підтверджено відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та відповідно підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю Товариства.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м.Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 24.09.2015р. б/н), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28.07.2015р. №0001132202, від 28.07.2015р. №0001172202, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Копійка-Р занижено податок на прибуток, внаслідок чого порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, п.1.2 с.1, п.2.1, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. №996-ХІV, Правил перевеження вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; зменшено суму податкового кредиту, сформованого ТОВ Копійка-Р по операціям з ТОВ Торгова фірма Дельтасвіт , ТОВ ТВД Солос , ТОВ Торговий дім Орлан , ТОВ Топ Трейдінг у зв'язку з чим порушено вимоги п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 29.04.2015р. по 15.06.2015р., на підставі наказів від 09.04.2015р. №71, від 28.05.2015р. №174, та направлень, виданих ДПІ у м.Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області, від 28.04.2015р. №01-045/49 начальником відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3; від 28.04.2015р. №01-045/57 заступником начальника відділу спеціальних перевірок та перевірок окремих платників управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_4; від 28.04.2015р. №01-045/50 головним державним ревізором-інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_5; від 28.04.2015р. №01-045/51 старшим державним ревізором-інспектором відділу платників податків управління податкового аудиту ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_6; від 28.04.2015р. №01-045/52 головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_7; від 28.04.2015р. №01-045/53 головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та проведення фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_8; від 28.04.2015р. №01-045/54 головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за проведенням розрахункових операцій та проведення фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_9; від 28.04.2015р. №016-045/55 головним державним ревізором-інспектором відділу фінансових розслідувань, управління боротьби з відмивання доходів одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_10; від 28.04.2015р. №01-045/56 головним державним ревізором-інспектором відділу фінансових розслідувань, управління боротьби з відмивання доходів одержаних злочинним шляхом ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_11, на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України, та відповідно до плану-графіка, була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Копійка-Р з питань дотримання вимог, податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області складено Акт №928/15-03-02-0301/37672913 від 22.06.2015р. Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Копійка-Р з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р. , у висновках котрого наголошено, що Товариством занижено податок на прибуток, внаслідок чого порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, п.1.2 с.1, п.2.1, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. №996-ХІV, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; зменшено суму податкового кредиту, сформованого ТОВ Копійка-Р по операціям з ТОВ Торгова фірма Дельтасвіт , ТОВ ТВД Солос , ТОВ Торговий дім Орлан , ТОВ Топ Трейдінг , у зв'язку з чим порушено вимоги п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №928/15-03-02-0301/37672913 від 22.06.2015р. ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області 28.07.2015р. винесено податкові повідомлення-рішення №0001172202, №0001132202.

Не погодившись із означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 28.07.2015р. №0001172202, №0001132202, Товариство з обмеженою відповідальністю Копійка-Р звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області від 28.07.2015р. №0001172202, №0001132202, винесено контролюючим органом неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, між Товариством з обмеженою відповідальністю Копійка-Р (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова фірма Дельтасвіт , (Постачальник) було укладено Договір поставки №115711 від 13.01.2012р., згідно з п.1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передавати у власність Покупцеві продукцію, визначену чинними Договором, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених відповідним Договором, приймати та оплачувати товар.

Також, судом з'ясовано, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Копійка-Р (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничий дім Солос (Постачальник) був укладений Договір поставки №1078-Р від 01.10.2013р., відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передавати у власність Покупцеві продукцію, визначену чинними Договором, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених відповідним Договором, приймати та оплачувати товар.

21.06.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Копійка-Р (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговіий дім Орлан , (Постачальник) укладено Договір поставки №21613, згідно з п.1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передавати у власність Покупцеві продукцію, визначену чинними Договором, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених відповідним Договором, приймати та оплачувати товар.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Копійка-Р (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Топ Трейдінг (Постачальник) укладено Договір поставки від 03.01.2014р. №ПР-19/0301-14, згідно з п.1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передавати у власність Покупцеві витратні матеріали та продовольчі товари в асортименті, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених відповідним Договором, приймати та оплачувати товар.

Під час з'ясування фактичних обставин справи судом встановлено, що переміщення до Товариства з обмеженою відповідальністю Копійка-Р , визначених умовами Договору поставки від 03.01.2014р. №ПР-19/0301-14, витратних матеріалів, та продовольчих товарів в асортименті, здійснювалося Підприємством у вигляді ТОВ Траффік в межах виконання, укладеного між ТОВ Копійка-Р (Замовник) та Траффік (підприємство у вигляді ТОВ) (Виконавець) Договору про надання транспортних послуг №ТУ-30/12/12-2 від 30.12.2012р.

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Зокрема, як вбачається з наявних у справі документів, а саме: Платіжних доручень, Податкових накладних, Розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, Накладних, Товарно-транспортних накладних, Видаткових накладних, останні складені з дотриманням законодавчо передбачених вимог, містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені печатками відповідних підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, та відповідно підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а відтак у розумінні ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного виконання робіт.

Відповідно до п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у розділі Податок на прибуток підприємств об'єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, у тому числі, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтями 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Зокрема, судом встановлено, що факт отримання позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Копійка-Р , визначених умовами вищеокреслених Договорів товарів повністю підтверджено наданими позивачем, та наявними у матеріалах справи відповідними первинними документами, котрі повністю підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, а відтак є належними доказами, підтверджуючими правомірність віднесення позивачем спірних сум до складу валових витрат Підприємства позивача.

Між тим, суд вважає за доцільне наголосити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази, у порушення вимог частин 1,2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом суду не надано, та реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, та віднесено спірні суми до складу валових витрат, не спростовано, як і не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами вищеозначених Договорів товари контрагентами позивача - ТОВ Торгова фірма Дельтасвіт , ТОВ Торгівельно-виробничий дім Солос , ТОВ Торговіий дім Орлан , ТОВ Топ Трейдінг , позивачеві не передано.

Також, судом з'ясовано, що відповідні суми ПДВ за складеними контрагентами позивача, та наданими позивачем до суду податковими накладними, були включені Товариством з обмеженою відповідальністю Копійка-Р до складу податкового кредиту за відповідний період.

Відповідно до пп.14.1.181. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, у даному випадку датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання виписаних ТОВ Торгова фірма Дельтасвіт , ТОВ Торгівельно-виробничий дім Солос , ТОВ Торговіий дім Орлан , ТОВ Топ Трейдінг , позивачу податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Натомість, судом з'ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість повністю підтверджена, серед іншого, наявними у матеріалах справи податковими накладними, складеними ТОВ Торгова фірма Дельтасвіт , ТОВ Торгівельно-виробничий дім Солос , ТОВ Торговіий дім Орлан , ТОВ Топ Трейдінг , з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб'єкта господарювання виникає у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача, на момент видачі ТОВ Копійка-Р податкових накладних, не були зареєстровані у законодавчо визначеному порядку платником податку на додану вартість, та не сплачували у встановленому законом порядку відповідні суми податку до бюджету, податковим органом, в межах розгляду даної справи, суду не надано.

Водночас, суд вважає за доцільне зауважити, що доводи податкового органу щодо отримання платником необґрунтованої податкової вигоди, мають ґрунтуватись на сукупності доказів, які б безумовно та беззаперечно підтверджували існування обставин, котрі виключають право платника на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Натомість, судом встановлено, що відповідачем - Державною податковою інспекцією у м.Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в межах розгляду даної адміністративної справи, не доведено належними та допустимими доказами існування таких обставин, як власне не доведено і здійснення ТОВ Копійка-Р та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди, а також не надано жодного доказу на підтвердження того, що зміст укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю Копійка-Р , та його контрагентами - ТОВ Торгова фірма Дельтасвіт , ТОВ Торгівельно-виробничий дім Солос , ТОВ Торговіий дім Орлан , ТОВ Топ Трейдінг , правочинів, не відповідає дійсним намірам сторін, і що такі наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за наслідками відповідних фінансово-господарських операцій.

Між тим, судом відхиляються, та не приймаються до уваги, викладені в Акті ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області №928/15-03-02-0301/37672913 від 22.06.2015р. Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Копійка-Р з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р. , посилання ДПІ на те, що надані ТОВ Копійка -Р до перевірки видаткові накладні не можуть вважатись юридично значимими документами для цілей підтвердження фактичного отримання товарів від ТОВ Торгова фірма Дельтасвіт , ТОВ Торгівельно-виробничий дім Солос , ТОВ Торговіий дім Орлан , ТОВ Топ Трейдінг , оскільки відповідно до пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997року №363, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998року за №128/2568, основним документом на перевезення вантажів (товару) є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, з урахуванням наступного.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.п.11.1, 11.5 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, означені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документ обумовлений вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так само і власне відсутність у платника податку товарно-транспортної накладної, яка не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності належних первинних документів на поставку товару, не може слугувати беззаперечною підставою для позбавлення Товариства права на включення понесених ним витрат з придбання товарів до складу валових витрат, та віднесення до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, адже товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками, та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, водночас в межах даних правовідносин не оцінюється правомірність формування Товариством даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.

Отже, відсутність товарно-транспортної накладної, у даному випадку, не може слугувати безумовною підставою для висновку щодо відсутності підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено факт надання послуг з перевезення вантажів, та жодним чином не факт придбання товару.

Натомість, господарські операції позивача з ТОВ Торгова фірма Дельтасвіт , ТОВ Торгівельно-виробничий дім Солос , ТОВ Торговіий дім Орлан , ТОВ Топ Трейдінг , підтверджуються наданими до суду та наявними у матеріалах справи Платіжними дорученнями, Податковими накладними, Розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, Накладними, Товарно-транспортними накладними, Видатковими накладними, котрі відповідають визначенню первинні документи , наведеному у Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до вимог ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, та на підставі наданих позивачем, та досліджених судом первинних документів (складених при здійсненні операцій з виконання робіт у межах господарських правовідносин з вищеокресленими контрагентами), судом встановлено, що вищеозначені фінансово-господарські операції мали реальний характер, та були опосередковані дійсним рухом активів. При цьому, судом з'ясовано зміст кожної операції та її підтвердження необхідними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, а саме: Платіжними дорученнями, Податковими накладними, Розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, Накладними, Видатковими накладними, Товарно-транспортними накладними (по операціях з ТОВ Топ Трейдінг ),

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що у висновках Акта ДПІ у м.Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №928/15-03-02-0301/37672913 від 22.06.2015р. Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Копійка-Р з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р. , контролюючим органом жодним чином не поставлено під сумнів саме достовірність даних, котрі містять наявні у позивача первинні бухгалтерські документи, як і не зазначено щодо невідповідності їх вимогам законодавства.

Відтак, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що включення Товариством з обмеженою відповідальністю Копійка-Р спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту, та віднесення відповідних сум до складу валових витрат перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин із ТОВ Торгова фірма Дельтасвіт , ТОВ Торгівельно-виробничий дім Солос , ТОВ Торговіий дім Орлан , ТОВ Топ Трейдінг , повністю підтверджено позивачем наданими до суду та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідно свідчить про безпідставність та неправомірність донарахування Державною податковою інспекцією у м.Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області Товариству з обмеженою відповідальністю Копійка-Р податку на прибуток, та податку на додану вартість.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов, та викладені усно повноважним представником в ході судового розгляду справи по суті.

Відповідно до приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість, Державна податкова інспекція у м.Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області не надала суду жодних належних доказів на підтвердження та обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 28.07.2015р. №0001132202, від 28.07.2015р. №0001172202.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Р» правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Р» , відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Р» до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.07.2015р. №0001132202, від 28.07.2015р. №0001172202, задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 28.07.2015р. №0001132202, від 28.07.2015р. №0001172202.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Р» (68004, Одеська обл., м.Іллічівськ, вул.Героїв Сталінграду,7/159-Н, код ЄДРПОУ 37672913) судовий збір у сумі 487(чотириста вісімдесят сім)грн. 20коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано судом 28 грудня 2015року.

Суддя Харченко Ю.В.

.