Ухвала

від 14.07.2016 по справі 815/4714/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2016 року м. Київ К/800/8404/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Степашка О.І. Сіроша М.В.

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.

представник позивача Рогозний І. М.

представник відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Копійка-Р» до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Копійка-Р» (далі - ТОВ «Копійка-Р») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ у м.Іллічівську) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року позовні вимоги ТОВ «Копійка-Р» задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у м.Іллічівську залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у м.Іллічівську подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року та відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Копійка-Р» в повному обсязі.

ТОВ «Копійка-Р» подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у м.Іллічівську.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у м.Іллічівську у період з 29 квітня 2015 року по 15 червня 2015 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Копійка-Р» з питань дотримання вимог, податкового законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2014 року. За результатами перевірки складений акт №928/15-03-02-0301/37672913 від 22 червня 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.44.1 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, п.1.2 с.1, п.2.1, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-ХІV, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; зменшено суму податкового кредиту, сформованого ТОВ «Копійка-Р» по операціям з ТОВ «Торгова фірма Дельтасвіт», ТОВ «ТВД Солос», ТОВ «Торговий дім Орлан», ТОВ «Топ Трейдінг», у зв'язку з чим порушено вимоги п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки ДПІ у м.Іллічівську було винесено податкові повідомлення-рішення №0001172202 від 28 липня 2015 року та №0001132202 28 липня 2015 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоди, які перевірялись, ТОВ «Копійка-Р» мало господарські відносини з контрагентами ТОВ «Торгова фірма Дельтасвіт», ТОВ «ТВД Солос», ТОВ «Торговий дім Орлан», ТОВ «Топ Трейдінг», згідно з договору поставки №1078-Р від 01 жовтня 2013 року між ТОВ «Копійка-Р» (Покупець) та ТОВ «Торгівельно-виробничий дім «Солос» (Постачальник), договору поставки №21613 від 21 червня 2013 року між ТОВ «Копійка-Р» (Покупець) та ТОВ «Торговіий дім «Орлан» (Постачальник), договору поставки №ПР-19/0301-14 від 03 січня 2014 року між ТОВ «Копійка-Р» (Покупець) та ТОВ «Топ Трейдінг» (Постачальник) та договору про надання транспортних послуг №ТУ-30/12/12-2 від 30 грудня 2012 року між ТОВ «Копійка-Р» (Замовник) та «Траффік» (підприємство у вигляді ТОВ) (Виконавець). Реальність та товарність зазначених правовідносин підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачені вимоги до первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Копійка-Р» підтверджено здійснення господарських операцій відповідними податковими накладними та іншими документами що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України , ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять всі обов'язкові реквізити.

Крім того, невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.п.11.1, 11.5 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документ обумовлений вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Так само і власне відсутність у платника податку товарно-транспортної накладної, яка не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності належних первинних документів на поставку товару, не може слугувати беззаперечною підставою для позбавлення Товариства права на включення понесених ним витрат з придбання товарів до складу валових витрат, та віднесення до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, адже товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками, та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, водночас в межах даних правовідносин не оцінюється правомірність формування Товариством даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.

Судами попередніх інстанцій визначено, що відсутність товарно-транспортної накладної, не може слугувати безумовною підставою для висновку щодо відсутності підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено факт надання послуг з перевезення вантажів, та жодним чином не факт придбання товару.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що ТОВ «Копійка-Р» правомірно включено суми за господарськими операціями зі своїми контрагентами до податкового обліку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ «Копійка-Р».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.В. Сірош