Постанова

від 23.12.2015 по справі 2а-4365/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2015 року                                         № 2а-4365/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:головуючого судді Шулежка В.П.,розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Хаус» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Хаус» (далі – позивач, ТОВ «Голден Хаус») до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (правонаступником є ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, далі – ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві), Головного управління Державного казначейства України в м. Києві (правонаступником є Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, далі – ГУ ДКСУ у м. Києві), в якому просило:

скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 29.04.2010 № 0000230710/0/15456, від 12.07.2010 № 0000230710/1 та від 05.10.2010 № 0000230710/2;

зобов'язати ДПІ у Дарницькому районі м. Києва відобразити у картці особового рахунку позивача суму податку на додану вартість у розмірі 919953 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню;

зобов'язати ДПІ у Дарницькому районі м. Києва надати ГУ ДКУ у м. Києві висновок із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 919953 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню на користь позивача;

стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 919953 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.07.2015 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2015 прийнято справу № 2а-4365/11/2670 за позовом ТОВ «Голден Хаус» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, ГУ ДКУ у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів до провадження.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідачі явку своїх представників у судове засідання 07.09.2015 не забезпечили, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Голден Хаус» за лютий 2010 року від 09.04.2010 №42716.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.пп. 5.12.2, 5.12.4 п. 5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за № 702/10982, що призвело до безпідставного заявлення підприємством суми бюджетного відшкодування у розмірі 919953 грн., оскільки протягом останніх дванадцяти місяців ТОВ «Голден Хаус» мало обсяги оподатковуваних операцій у сумі 79973 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 23.04.2010 № 2726/07-10/33594435 (далі – Акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2010 № 0000230710/0/15456, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 2 місяць 2010 року у розмірі 919953 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, у зв'язку з чим податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.07.2010 № 0000230710/1 та від 05.10.2010 № 0000230710/2.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, з метою реалізації інвестиційного проекту – реконструкції Спортивного комплексу «Стадіон «Старт», укладено договір про надання архітектурних послуг на міжнародному рівні від 12.03.2007 з архітектурною компанією Moore Architects Ltd (Ізраїль), а також договір про надання послуг з адаптації проектної документації від 21.07.2008 № 0816 з ТОВ «ПК Проектний Комплекс».

За результатами виконання вказаних договорів сторонами складено акти приймання-передачі відповідних робіт, а також податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи. Також з матеріалів справи видно, що позивач, з метою реалізації інвестиційного проекту – реконструкції Спортивного комплексу «Стадіон «Старт», придбавав інші супутні послуги, за результатами надання яких складені відповідні податкові накладні. Позивач вказані послуги (роботи) оплатив, в тому числі сплативши у їх ціні ПДВ, зокрема, на вказану в Акті перевірки суму у розмірі 919953 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунковими документами, а саме: платіжними дорученнями та платіжними дорученнями в іноземній валюті з відповідними відмітками банку про їх виконання.

Відповідно до пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно з пп. 5.12.2 п. 5.12 розділу 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за № 702/10982 (далі – Порядок № 166), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів (рядок 24).

Судом встановлено, що за період з 2007 року по лютий 2010 року внаслідок придбання позивачем, зокрема, зазначених вище послуг (робіт), останнім сформовано від'ємне значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 919953 грн.

Як видно з матеріалів справи, 09.04.2010 позивач подав до ДПІ в Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року, довідку щодо залишку сум від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2), розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3), а також заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4).

Відповідно до зазначеної податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року, згадана сума у розмірі 919953 грн. відображена в рядку 23 «залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» та в рядку 25 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню».

При цьому, в заяві про повернення суми бюджетного відшкодування позивач, відповідно до пп. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», просив бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 919953 грн. перерахувати на відповідний рахунок.

Разом з тим, суд зауважує, що в Акті перевірки контролюючим органом не встановлено порушень при відображенні позивачем у декларації за лютий 2010 року бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у вказаному розмірі.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем дотримано передбачену Законом України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.12.2 п. 5.12 розділу 5 Порядку № 166 процедуру заявлення до відшкодування суми від'ємного значення податку на додану вартість та, відповідно, вчинено передбачені дії для отримання такого бюджетного відшкодування, що не заперечується ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

Водночас, згідно з абз. «а» пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не мають права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України); мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Визначення поняття «капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи» міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, відповідно до якого це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас, рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідно до пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби».

Таким чином, якщо понесені підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування, що свідчить про неправомірність податкового-повідомлення рішення про його зменшення. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.07.2015 у справі № К/9991/16722/12.

Враховуючи викладене, заявлення позивачем за вказаних обставин суми бюджетного відшкодування у розмірі 919953 грн., за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про порушення позивачем пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.12.2 п. 5.12 розділу 5 Порядку № 166 є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесені на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 29.04.2010 № 0000230710/0/15456, від 12.07.2010 № 0000230710/1 та від 05.10.2010 № 0000230710/2 — безпідставними та неправомірними.

Разом з тим, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, суд, на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить необхідно визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.04.2010 № 0000230710/0/15456, від 12.07.2010 № 0000230710/1 та від 05.10.2010 № 0000230710/2.

В той же час, відповідно до висловленої в постанові від 24.02.2009 у справі № 21-2141во08 правової позиції Верховного Суду України щодо застосування зазначених норм матеріального права, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Згідно з ч. 1 ст. 2442 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Підставою даного позову є порушення передбаченого законом права позивача на отримання з Державного бюджету України податку на додану вартість у визначені законом строки, у зв'язку з чим у позивача виникло право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.

При цьому, Законом України «Про податок на додану вартість» виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування не ставиться у залежність від подання податковим органом до органу держказначейства відповідного висновку. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.02.2013 у справі № К-3582/10.

З огляду на викладене, судом також не приймається до уваги посилання ГУ ДКСУ у м. Києві на неподання контролюючим органом до органу держказначейства відповідного висновку.

За таких умов, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 919953 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, позовна вимога про зобов'язання ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві надати ГУ ДКСУ у м. Києві висновок із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 919953 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню на користь позивача, задоволенню, за висновком суду, не підлягає, оскільки належним способом захисту в межах даної адміністративної справи в рамках спірних правовідносин є саме стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 919953 грн., а не зобов'язання ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві надати відповідний висновок ГУ ДКСУ у м. Києві. Крім того, такі вимоги є взаємовиключними.

Також суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві відобразити у картці особового рахунку позивача суму податку на додану вартість у розмірі 919953 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню, оскільки ТОВ «Голден Хаус» жодним чином не обґрунтовано таку вимогу та не зазначено аргументів та доводів, яким чином у такий спосіб, за умови скасування спірних податкових повідомлень-рішень та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 919953 грн., буде захищено або порушено права позивача у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11 та від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12.

Всупереч наведеним вимогам ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві як суб'єкт владних повноважень не довела правомірності винесення нею спірних рішень.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог.

Круючись статтями 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Хаус» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.04.2010 № 0000230710/0/15456, від 12.07.2010 № 0000230710/1 та від 05.10.2010 № 0000230710/2, прийняті Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва (правонаступником є Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві).

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ідентифікаційний код 24262621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Хаус» (02081, м. Київ, вул. Причальна, 1, ідентифікаційний код 33594435) 919953 грн. (дев'ятсот дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три гривні) заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, що виникла внаслідок невідшкодування податку на додану вартість заявленого за декларацією з податку на додану вартість за лютий 2010 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Хаус» (код за ЄДРПОУ 13669756) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 850 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                           В.П. Шулежко