Рішення

від 22.12.2015 по справі 922/4540/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2015 р.Справа № 922/4540/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Пустоваловій І.С.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гай", м. Харків до 1 - Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство", м. Ізюм , 2 - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків 3-я особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю Харківської області, м. Харків про визнання права власності за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, за дов. від 05.05.2014 р. (після перерви не з"явилась) ОСОБА_3, за дов. б/н від 01.04.2014 р.;

1-й відповідач - не з'явився;

2-й відповідач - ОСОБА_4, за дов. № 03 від 12.01.2015 р. (після перерви не з"явився);

3-я особа - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

14.10.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Гай" звернулися до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання права власності на житловий будинок (разом з тамбуром і ганком) літ."А-1", площею 48,3 кв. м. і господарські споруди: трубчастий колодязь літ."К", вигрібну яму літ."Я", що знаходяться за адресою: Харківська область, Балаклійський район, с. Завгороднє, та житловий будинок (разом з прибудовою, тамбуром і ганком) літ."А-1", площею 52,4 кв. м. та господарські споруди: господарчий блок літ. "Б", навіс літ. "В", навіс літ. "Г", вбиральню літ. "Д", трубчастий колодязь літ. "К", вигрібну яму літ. "Я", що знаходяться за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Придонецьке.

Державне підприємство "Ізюмське лісове господарство" заперечуючи проти задоволення позовних вимог стверджували, що спірні приміщення є власністю держави, проведення товариством з обмеженою відповідальністю "Гай" будівельних робіт не призвело до створення нової речі, а останнім не було отримано відповідного дозволу та виділення під будівництво цих об'єктів земельних ділянок.

Не погоджуючись з доводами позовної заяви, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області зазначали щодо відсутності доказів введення відповідною комісією в експлуатацію зазначених будівель у відповідності до чинного законодавства, а дефектними актами та локальними кошторисами підтверджується, що проведені роботи стосувалися лише ремонту цих об'єктів. Посилалися на завершення ремонтних робіт ще у 2005 році, тому просили застосувати позовну давність до спірних правовідносин.

27.04.2015 рішенням господарського суду Харківської області залишеним без змін 09.06.2015 постановою Харківського апеляційного господарського суду у позові відмовлено частково, визнано право власності на частку товариства з обмеженою відповідальністю "Гай" у будівлі Придонецького лісництва інв. №60, яке розташоване за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Придонецьке 93,35% та у будівлі Завгороднівського лісництва інв. №161, яке розташоване за адресою: Харківська обл., Балаклійський р-н, с. Завгороднє 90,10%.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2015 р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 р. та рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2015 р. скасовано, а справу направлено до нового розгляду до суду першої інстанції.

Попередній розгляд справи здійснювався за участю прокуратури Харківської області.

Під час нового розгляду справи до господарського суду не надходило заяв прокурора про вступ в розгляд справи.

ДП "Ізюмське лісове господарство" надало суду відзив на позовну заяву (вх. №42068 від 19.10.15) в якому проти позову заперечує повністю.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області надало суду пояснення щодо позовних вимог (вх. №42974 від 23.10.15) в яких позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні.

Позивач звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову (вх. №45051 від 09.11.15) відповідно до якої просить суд :

- Визнати право власності ТОВ «ГАЙ» на частину приміщень у розмірі 90,10%, які розташовані в будівлі Завгороднівського лісництва інв. №161, за адресою: Харківська обл., Балаклійський р-н, с. Завгороднє, і орендовані на підставі договору оренди №53 від 12.02.2004 та договору оренди №784-Н від 17.06.2004, та скасувати державну реєстрацію права власності держави в цій частині.

- Визнати право власності ТОВ «ГАЙ» на частину приміщення в розмірі 93,35%, які розташовані в будівлі Придонецького лісництва інв.№60 і а адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Придонецьке, і орендовані на підставі договору оренди №52 від 12.02.2004 та договору оренди №783-11 від 17.06.2004, та скасувати державну реєстрацію права власності держави в цій частині.

Вказану заяву було прийнято судом, розгляд справи продовжено з урахуванням цих змін.

Також, позивачем було заявлено клопотання (вх. №45055 від 09.11.15) про витребування додаткових доказів по справі, яке було задоволено судом.

Перший відповідач надав суду відзив на заяву позивача про зміну предмету позову (вх. №46060 від 16.11.15) в якому проти позову заперечує та просить суд розглядати справу без участі його представника.

Також, перший відповідач надав пояснення по справі (вх. №47066 від 23.11.15), відповідно до яких повідомив суд про неможливість надання ним документів, посилаючись на те, що він є балансоутримувачем будівлі Придонецького лісництва інв. №60 та будівлі Завгороднівського лісництва інв. №161, а тому, документи, що підтверджують державну реєстрацію цих приміщень у нього відсутні.

Другий відповідач надав суду пояснення на заяву позивача про зміну предмету позову (вх. №47159 від 24.11.15) відповідно до яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропущенням позивачем строку позовної давності.

Вказані документи сторін долучені судом до матеріалів справи.

Розгляд справи було відкладено на 03.12.2015 у зв"язку з ненаданням сторонами витребуваних судом доказів та неявкою в судове засідання представника 1-го відповідача та 3-ї особи.

03 грудня 2015 позивач надав суду пояснення по справі (вх. №48541), які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке розпочалося 03.12.2015 було оголошено перерву до 07.12.2015.

Представник 1-го відповідача в судове засідання 07.12.2015 не з'явився.

Третьою особою вимоги ухвали суду від 09.11.15 не виконані, витребувані судом докази надані не були, представник третьої особи в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд уповноважив на одержання таких доказів представника позивача - ОСОБА_2

Другий відповідач вимоги ухвали суду від 09.11.15 не виконав, витребувані судом докази надані не були.

Позивач звернувся з заявою про продовження строку розгляду спору за межами двохмісячного терміну, встановленого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, на 15 днів, у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі, яке було задоволено судом, строк вирішення спору було продовжено до 22.12.2015 року.

Розгляд справи було відкладено на 21 грудня 2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував з урахуванням змін.

Представник другого відповідача проти позову заперечував в повному обсязі. Вимоги ухвал суду другим відповідачем виконані не були, документи витребувані судом не надані.

Представник першого відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Вимоги ухвал суду третьою особою виконані не були, документи витребувані судом не надані.

Норми ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін, та третьої особи які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, та враховуючи обов'язкові вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 07.09.2015, суд встановив наступне.

Позивач просить суд :

- Визнати право власності ТОВ «ГАЙ» на частину приміщень у розмірі 90,10%, які розташовані в будівлі Завгороднівського лісництва інв. №161, за адресою: Харківська обл., Балаклійський р-н, с. Завгороднє, і орендовані на підставі договору оренди №53 від 12.02.2004 та договору оренди №784-Н від 17.06.2004, та скасувати державну реєстрацію права власності держави в цій частині.

- Визнати право власності ТОВ «ГАЙ» на частину приміщення в розмірі 93,35%, які розташовані в будівлі Придонецького лісництва інв.№60 і а адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Придонецьке, і орендовані на підставі договору оренди №52 від 12.02.2004 та договору оренди №783-11 від 17.06.2004, та скасувати державну реєстрацію права власності держави в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 лютого 2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (далі - відповідач 2) та ТОВ "ГАЙ" (далі - позивач) був укладений договір оренди №52 від 12.02.2004р., який на підставі додаткової угоди №1/783-Н було приведено у відповідність до Господарського кодексу України та укладено договір оренди №783-Н від 17.06.2004р. про оренду нежитлового приміщення будівлі Придонецького лісництва інв.№60, загальною площею 60,82 кв.м., яке розташоване за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Придонецьке.

Також, 12 лютого 2004 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна та ТОВ "ГАЙ" був укладений договір оренди №53 від 12.02.2004р., який на підставі додаткової угоди №1/784-Н було приведено у відповідність до Господарського кодексу України та укладено договір оренди №784-Н від 17.06.2004р. про оренду нежитлового приміщення будівлі Завгороднівського лісництва інв.№161, загальною площею 46,91 кв.м., яке розташоване за адресою: Харківська обл., Балаклійський р-н, с. Завгороднє.

Відповідно до п.1.1. зазначених договорів, балансоутримувачем вказаних об'єктів нерухомості є Державне підприємство "Ізюмське лісове господарство" (далі - відповідач 1).

Вказані будівлі були передані Позивачу за актами приймання-передачі орендованого майна від 17.06.2004 для зберігання інвентарю.

Строк оренди за цими договорами було продовжено до 28.01.2015 на підставі додаткових угод №7 від 24.12.2013 до кожного договору відповідно.

Відповідно до п.1.1. договору оренди №783-Н від 17.06.2004, вартість майна, яке передано в оренду (нежитлового приміщення будівлі Придонецького лісництва), згідно із експертною оцінкою станом на 19.12.2003 становить 2 800,00 грн.

Відповідно до п.1.1. договору оренди №784-Н від 17.06.2004, вартість майна, яке передано в оренду (нежитлового приміщення будівлі Завгороднівського лісництва), згідно із експертною оцінкою станом на 19.12.2003 становить 2 600,00 грн.

Відповідно до п.6.3. обох вказаних договорів, Позивач має право з дозволу Відповідач 1 та Балансоутримувача (Відповідач 2) вносити зміни до складу орендованого майна, проводити реконструкцію, технічне переозброєння, невід'ємні поліпшення, необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості.

Позивач та відповідач 1 склали дефектний акт та кошторис робіт за вказаним дефектним актом.

09 вересня 2005 року позивачем було отримано дозвіл з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на проведення невід'ємних поліпшень нежитлових приміщень площею 60,82 кв.м. за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Придонецьке, та нежитлових приміщень площею 46,91 кв.м за адресою: Харківська обл., Балаклійський район, с. Завгороднє.

Крім того, вказаним дозволом відповідач 2 погодив проект та кошторис на виконання робіт з невід'ємних поліпшень вказаних об'єктів.

Таким чином, суд встановив, що перелік необхідних для виконання робіт, вказаний у дефектному акті та кошторисі був погоджений з відповідачами.

Для виконання підрядних робіт з поліпшень, визначених у дефектному акті та локальному кошторисі, 11.05.2005 Позивач уклав договір №8 з АТ "ФЛАС", на підставі якого підрядник виконав поліпшення вказаних об'єктів нерухомості за рахунок та для господарських потреб Позивача.

Виконання робіт підтверджується на явними в матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актами на приховані роботи, журналом виконання робіт.

Відповідно до акту виконаних будівельних робіт та висновку судової будівельної експертизи, перелік робіт, вказаний у дефектному акті та кошторисі, що погоджені з відповідачами, повністю відповідають фактично виконаним роботам.

Відповідно до платіжних доручень, виконані роботи були оплачені позивачем в повному обсязі.

26.05.2014 року ТОВ "АНТИПЮР2007" було проведено технічну інвентаризацію щодо кожного об'єкту нерухомості, за результатами якої видані Технічні паспорти.

Згідно із технічним паспортом будівлі площею 60,82 кв.м. за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. с. Придонецьке, Позивач для нормальної експлуатації будинку добудував господарчий блок (літ. "Б"), навіс (літ. "В"), вбиральню (літ. "Д"), трубчастий колодязь (літ. "К"), вигрібну яму (літ. "Я"), а також влаштував ворота і огорожу.

Згідно із технічним паспортом будівлі площею 46,91 кв.м. за адресою: Харківська обл., Балаклійський район, с. Завгороднє, Позивач для нормальної експлуатації будинку добудував ганок (літ."а1"), трубчастий колодязь (літ. "К"), вигрібну яму (літ. "Я").

28 травня 2014 року ТОВ "АНТИПЮР2007" провело обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж щодо кожного об'єкту нерухомості, за результатами якого виготовлено технічні Звіти.

Згідно із цих Звітів обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж щодо кожного об'єкту нерухомості, нежитлові будинки, господарські будівлі та споруди у с. Придонецьке та у с. Завгороднє після проведених поліпшень відповідають вимогам надійності і безпечної експлуатації і можуть безпечно експлуатуватися як житлові садибні будинки.

Таким чином, поліпшення нерухомості, виконані Позивачем, повністю відповідають будівельним нормам і вимогам, нерухомість готова до подальшої експлуатації як житлова.

Відповідно до Звіту про оцінку майна - нежитлової будівлі, загальною площею 52,40 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Балаклійський р-н, с. Придонецьке, ринкова вартість об'єкта станом на 29.08.2014 становить 75 613,00 грн.

Відповідно до Звіту про оцінку майна - нежитлової будівлі, загальною площею 48,30 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., Балаклійський р-н, с. Завгороднє, ринкова вартість об'єкта станом на 29.08.2014 становить 55 890,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до договорів оренди вказаного спірного майна від 17.06.2004р. та оцінки цього майна станом на дату їх переду в орену, нерухомість передавалась у аварійному стані, не придатному для експлуатації лише для зберігання інвентарю позивача.

Таким чином, Позивач з дозволу і за погодженням Відповідачів здійснив невід'ємні поліпшення вказаних об'єктів нерухомості, які суттєво змініли якісні характеристики нерухомості, її цільове призначення, та збільшили їх вартість, тобто фактично позивач в результаті виконання робіт з невід'ємних поліпшень фактично створив нову річ.

Крім того, як вбачається із висновку судової будівельно-технічної експертизи №92 від 06.04.2015 р., роботи, які були проведені відносно спірного майна є роботами по новому будівництву та по реконструкції та капітальному ремонту. Станом на передачу об'єктів в оренду 12.02.2004 відповідно до наданої документації технічний стан об'єктів існував наступний: технічний стан будівлі Придонецького лісництва інв. № 60, яке розташоване за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Червоний Шахтар (с. Придонецьке) складає 65%, а будівлі Завгороднівського лісництва інв. № 161, яке розташоване за адресою: Харківська область, Балаклійський район, с. Завгороднє складає відповідно 67%, що відповідають "ветхому" технічному стану, що означає аварійний стан несучих конструктивних елементів, а не несучих - дуже ветхий. Обмежене виконання елементами будинку своїх функцій.

Ветхість збудови спірних об'єктів та її непридатність для подальшої експлуатації встановлені також актом обстеження спірних покинутих об'єктів складених комісією у складі головного архітектора, лікаря СЕС, начальника ОГПО-1 та прораба держліспгоспа від 07.07.2003 року та від 14.08.2003 року.

Після здійснення робіт відносно спірного майна, технічної можливості відповідно до вимог нормативно - правових актів у галузі будівництва розділити (виділити частки) об'єкти нерухомого майна відповідно до часток Держави та ТОВ "ГАЙ", визначених експертом, не має.

Частки у праві власності вказаних об'єктів, що належить ТОВ "ГАЙ" виходячи з розрахунків, складають: в будівлі Придонецького лісництва інв. № 60, яке розташоване за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Червоний Шахтар (с. Придонецьке) - 93,35%, а в будівлі Завгороднівського лісництва № 161, яке розташоване за адресою: Харківська область, Балаклійський район, с. Завгороднє - 90,10%. Відповідно частки держави складають - 6,65% та 9,90%.

Пунктами 2.21-2.24 по питанню 6 висновку судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що будівлі Придонецького лісництва інв. № 60, яке розташоване за адресою: Харківська область Ізюмський район, с. Червоний Шахтар (с. Придонецьке) та будівлі Завгороднівського лісництва інв. № 161, яке розташоване за адресою: Харківська область Балаклійський район, с. Завгороднє відносяться до I-II категорії складності будівель.

Зазначене вище стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій останній, з урахуванням зміни предмета позову просить суд визнати за ним право власності ТОВ ГАЙ на частину приміщень у розмірі 90,10%, які розташовані в будівлі Завгороднівського лісництва інв. №161, за адресою: Харківська обл., Балаклійський р-н, с. Завгороднє, і орендовані на підставі договору оренди №53 від 12.02.2004 та договору оренди №784-Н від 17.06.2004, та скасувати державну реєстрацію права власності держави в цій частині та право власності ТОВ ГАЙ на частину приміщення в розмірі 93,35%, які розташовані в будівлі Придонецького лісництва інв.№60 і за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Придонецьке, і орендовані на підставі договору оренди №52 від 12.02.2004 та договору оренди №783-11 від 17.06.2004, та скасувати державну реєстрацію права власності держави в цій частині.

Згідно положень ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості, з урахуванням положень ст.. 111-12 ГПК України суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 07.09.2015 по цій справі зазначає про те, що положеннями статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи вказівки постанови Вищого господарського суду України, господарський суд зазначає про те, що згідно із п.5 ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться,зокрема, на підставі: рішень суду, що набрали законної сили.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до приписів ст.. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця (частина 3 статті 773 цього ж Кодексу). Статтею 778 Цивільного кодексу України унормовано правові підстави та наслідки поліпшення наймачем речі, переданої у найм. За приписами цієї норми наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, у розумінні приписів наведених норм, у разі, коли внаслідок здійснених наймачем за згодою наймодавця поліпшень орендованого майна було створено нову річ, тобто річ, яка має істотно інші ознаки у порівняні із попереднім об'єктом найму, то наймач стає її співвласником, якщо інше не встановлено договором оренди або законодавством. (Постанова ВГСУ від 29.05.2014 у справі № 16/5025/879/12, Постанова ВГСУ від 14.05.2014 у справі № 5006/32/211пн/2012)

Крім того, стаття 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна дублює положення ч. 4 ст. 778 ЦК України та встановлює, що якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що зазначений Закон регулює, зокрема, організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності

З наведено вбачається, що чинним законодавством України передбачена, зокрема, можливість наймача стати співвласником майна, що перебуває у державній формі власності, у випадку, коли в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ .

Відповідно ж до ст.. 1 Закону України Про приватизацію державного майна приватизація державного майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Тобто, приватизація є позасудовим способом набуття права власності на майно, що перебуває у державній власності.

Наявність інституту приватизації як підстави набуття права власності на нерухоме майно абсолютно не виключає існування інших підстав набуття права (зміни або припинення) власності на нерухоме майно, наприклад таких, як за рішенням суду.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України; далі - ЦК).

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. В процесі розгляду спору господарським судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звертався до орендодавця і просив його надати згоду на проведення невідємних поліпшень спірного орендованого майна. Встановлено судом і те, що орендодавець надав згоду орендареві на здійснення поліпшень спірних об'єктів.

Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарський суд Харківської області встановив, що внаслідок здійснених наймачем за згодою наймодавця поліпшень спірних приміщень було створено нову річ, право власності на яку може бути визнано за ним на підставі приписів частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України, які є спеціальними відносно приписів статті 328 ЦК України; що іншого сторони в договорі оренди не передбачили; що частка наймача у праві власності становлять 93,35%, які розташовані в будівлі Придонецького лісництва інв.№60 та 90,10%, які розташовані в будівлі Завгороднівського лісництва інв. №161 і відповідає вартості його витрат.

Як вбачається з наданих суду доказів, 01 серпня 2007 року між Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ "Гай" було укладено договір "Про умови ведення мисливського господарства". Пунтком 1.1 вказаного договору сторони встановили, що Рішенням Харківської обласної Ради народних депутатів від 05.07.2007 року ХVI сесії V скликання №328-V надано позивачу терміном до 05.07.2018 мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 10013 га. П. 2.1 цього договору встановлено, що позивач має право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди.

Спірні об'єкти нерухомості знаходяться в межах наданих ТОВ Гай мисливських угідь.

Товариство з обмеженою відповідальністю Гай є господарським товариством створеним для ведення лісового та мисливського господарства. А отже, ТОВ Гай має право будувати споруди та будівлі для здійснення мисливської діяльності на зазначених об'єктах.

Враховуючи зауваження, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 07.09.2015 щодо незазначення підстав припинення права власності держави на спірні об'єкти, господарським судом Харківської області були створені всі умови задля надання відповідачами доказів державної реєстрації у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності держави на будівлю Завгороднівського лісництва інв. № 161, за адресою: Харківська обл., Балаклійський р-н, с. Завгороднє, і орендовані па підставі договору оренди №53 від 12.02.2004 та договору оренди №784-Н від 17.06.2004 та на будівлю Придонецького лісництва інв. №60 за адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Придонецьке, і орендовані на підставі договору оренди №52 від 12.02.2004 та договору оренди №783-Н від 17.06.2004.

Однак, відповідачі своїми процесуальними правами не скористались та не надали суду жодного належного та допустимого доказу того, що власником спірних будівель є держава.

На підставі зазначеного, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спірні об'єкти належать до державної власності.

Тому законодавством, яке підлягає застосуванню щодо відчуження спірних об'єктів, є цивільне законодавство, яке передбачає можливість виникнення у позивача права власності на спірні об'єкти на підставі приписів частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України, державна реєстрація якого здійснюється, зокрема, згідно із п.5 ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на підставі: рішень суду, що набрали законної сили.

Зазначене, в свою чергу відповідає приписам абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, відповідно до яких право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Нездійснення державної реєстрації права власності на частку Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЙ" (61166, м. Харків, вул. Серпова, б. 4, код ЄДРПОУ: 31634355) в будівлі Придонецького лісництва інв. № 60, яке розташоване за адресою: Харківська область Ізюмський район, с. Червоний Шахтар (с. Придонецьке) 93,35% та в будівлі Завгороднівського лісництва інв. № 161, яке розташоване за адресою: Харківська область Балаклійський район, с. Завгороднє - 90,10% порушує його законні права по відношенню до майна, оскільки позивач не може вільно розпоряджатися своєю власністю, як то передбачено ст.. 319 ЦК України.

Визнання судом права власності позивача на частку у в будівлі Придонецького лісництва інв. № 60, яке розташоване за адресою: Харківська область Ізюмський район, с. Червоний Шахтар (с. Придонецьке) 93,35% та в будівлі Завгороднівського лісництва інв. № 161, яке розташоване за адресою: Харківська область Балаклійський район, с. Завгороднє- 90,10 % є доцільним, законним та обґрунтованим способом захисту свого права власності на них, що передбачено діючим законодавством, який він здійснює на свій розсуд.

Враховуючи положення постанови Вищого господарського суду України від 07.09.2015 у цій справі щодо порушення ТОВ ГАЙ вимог ст.. 24 Закону України Про планування і забудову територій та добудування у будівлі Придонецького лісництва інв.№60 господарчого блока літ."Б", навісу літ."В", вбиральні літ."Д", трубчастого колодязя літ."К", вигрібної ями літ."Я", а також влаштування воріт і огорожі; у будівлі Завгороднівського лісництва інв.№161 ганку літ."А-1", трубчастого колодязя літ."К", вигрібної ями літ."Я", що дає підстави визнати будівництво самовільним із настанням відповідальності у відповідності до статті 29 зазначеного Закону, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

09.11.2015 позивач звернувся до суду з заявою про зміну предмету позову відповідно до якої просить суд :

- Визнати право власності ТОВ ГАЙ на частину приміщень у розмірі 90,10%, які розташовані в будівлі Завгороднівського лісництва інв. №161, за адресою: Харківська обл., Балаклійський р-н, с. Завгороднє, і орендовані на підставі договору оренди №53 від 12.02.2004 та договору оренди №784-Н від 17.06.2004, та скасувати державну реєстрацію права власності держави в цій частині.

- Визнати право власності ТОВ ГАЙ на частину приміщення в розмірі 93,35%, які розташовані в будівлі Придонецького лісництва інв.№60 і а адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Придонецьке, і орендовані на підставі договору оренди №52 від 12.02.2004 та договору оренди №783-11 від 17.06.2004, та скасувати державну реєстрацію права власності держави в цій частині.

Зазначене свідчить про те, що, змінивши предмет позову, позивач просить суд визнати право власності лише на частку, що відповідає вартості його витрат на поліпшення речі.

Крім того, Відповідно до Протоколу №2 засідання зборів трудового колективу ДП Ізюмське лісове господарство від 12.05.2009р., надано згоду на відчуження двох спірних нежитлових об'єктів нерухомості ТОВ Гай , у зв'язку з незадовільнім технічним станом даних приміщень, необхідністю значних матеріальних витрат на їх ремонт та недоцільністю їх подальшого використання.

З вказаного вище випливає, що 1-й відповідач надав згоду на передачу у власність позивача спірних будинків у 2007 році, тобто, вже після проведення ремонту останнім.

Відповідно до частини 5 статті 21 Закону України Про мисливське господарство та полювання , для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, творювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Гай та Обласним управлінням лісового та мисливського господарства укладено договір про умови ведення мисливського господарства, відповідно до п.2.1 якого ТОВ Гай має право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди.

Спірні об'єкти нерухомості знаходяться в межах наданих ТОВ Гай мисливських угідь.

Товариство з обмеженою відповідальністю Гай є господарським товариством створеним для ведення лісового та мисливського господарства.

Отже, ТОВ Гай має право будувати споруди та будівлі для здійснення мисливської діяльності на зазначених об'єктах.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене вище, суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Гай» (61166, м. Харків, вул. Серпова, б.4, код ЄДРПОУ: 31634355) на частину приміщень у розмірі 90,10%, які розташовані в будівлі Завгороднівського лісництва інв. №161, за адресою: Харківська обл., Балаклійський р-н, с. Завгороднє, і орендовані на підставі договору оренди №53 від 12.02.2004 та договору оренди №784-Н від 17.06.2004, та скасувати державну реєстрацію права власності держави в цій частині.

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Гай» (61166, м. Харків, вул. Серпова, б.4, код ЄДРПОУ: 31634355) на частину приміщення в розмірі 93,35%, які розташовані в будівлі Придонецького лісництва інв.№60 і а адресою: Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Придонецьке, і орендовані на підставі договору оренди №52 від 12.02.2004 та договору оренди №783-11 від 17.06.2004, та скасувати державну реєстрацію права власності держави в цій частині.

Повне рішення складено 22.12.2015 р.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя ОСОБА_1

(справа №922/4540/14)