Ухвала

від 10.12.2015 по справі 814/3176/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 р.м. ОдесаСправа № 814/3176/14

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом заступника прокурора Миколаївської області до Миколаївської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Миколаївської області звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати п. 4 р. 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.12.2013 року № 36/25 щодо надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною орієнтовною площею 1358 кв.м., із них - у власність площею 952 кв.м. та в оренду строком на 25 років 406 кв.м. із земель комунальної власності для будівництва житлового будинку в межах м. Миколаїв, визнати протиправним та скасувати п.п. 9, 9.2, 9.3 р. 4 рішення Міськради від 24.07.2014 року № 42/44 щодо затвердження проекту землеустрою та передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим № 4810137200:15:005:0008 площею 952 кв.м. та в оренду терміном на 25 років земельної ділянки з кадастровим № 4810137200:15:005:0009 площею 246 кв.м., розташованих по вул. Флотській, 1/ж у м. Миколаїв, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення міської ради прийняті з порушенням вимог земельного, містобудівного, природоохоронного законодавства, отже є неправомірними та підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував п. 9, 9.2, 9.3 р. 4 рішення Миколаївської міської ради № 42/44 від 24.07.2014 року щодо затвердження проекту землеустрою та передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:15:005:0008 площею 952 кв.м. та в оренду терміном на 25 років земельної ділянки з кадастровим номером 4810137200:15:005:0009 площею 246 кв.м., розташованих по вул. Флотській, 1/ж у м. Миколаєві, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. В задоволенні решти вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі Миколаївська міська рада, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак в судове засідання не з'явились, поважність своєї неявки суду не повідомили, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Рішенням Миколаївської міської ради № 36/25 від 12.12.2013 року гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною орієнтовною площею 1358 м2, із них у власність площею 952м2 та в оренду строком на 25 років - 406 м2 із земель комунальної власності для будівництва житлового будинку, з присвоєнням адреси: вул. Флотська, 1/ж.

24.07.2014 року Рішенням Миколаївської міської ради № 42/44 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки (кадастровий № 4810137200:15:005:0008) площею 952 м2 та в оренду терміном на 25 років земельної ділянки (кадастровий номер 4810137200:15:005:0009) площею 246м2, розташованих по вул. Флотській, 1/ж у м. Миколаєві, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Прокуратурою Миколаївської області на підставі постанови № 05/3-915вих-14 від 18.09.2014 року проведено перевірку додержання Миколаївською міською радою вимог законодавства при прийнятті рішень із земельних питань, в ході якої встановлено, що спірна земельна ділянка, відповідно до генерального плану міста Миколаєва, затвердженого рішенням Міськради № 35/18 від 18.06.2009 року та раніше діючого генерального плану розвитку міста Миколаєва, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР № 403 від 24.11.1986 року, Правилами використання та забудови території м. Миколаєва, затвердженими рішенням Миколаївської міської ради № 15/41 від 17.10.2003 року, розташована у зеленій зоні загального користування та відноситься до перспективної ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення.

Існуючою містобудівною документацією (генеральним планом та Правилами), а також державними будівельними та санітарними нормами встановлено, що будівництво житлових будинків в межах вказаної території заборонено.

Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення органу місцевого самоврядування не відповідають вимогам законодавства.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про основи містобудування основою для вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацем 2 ст. 48 Закону України Про охорону земель передбачено, що розміщення і будівництво об'єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Згідно із ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у наданні органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 р. 5 Державних будівельних норм 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування № 44 від 17.04.1992 року, у міських і сільських поселеннях слід передбачати безперервну систему озеленених територій та інших відкритих просторів, які у поєднанні із заміськими повинні формувати комплексну зелену зону. При функціональному зонуванні комплексної зеленої зони (території забудови, міста, зеленої зони) треба виділяти: озеленені території загального користування; озеленені території обмеженого користування і озеленені території спеціального призначення.

Пунктами 10.1, 10.4 розділу 10 ДБН 360-92, та пунктом 4.2 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 173 від 19.06.1996 року, господарське та інше будівництво у межах ландшафтно-рекреаційних територій, розміщення житлово-громадських об'єктів та дачних поселень, а також розміщення будинків, споруд і комунікацій на землях водоохоронних зон прямо заборонено, а відповідно до ст. 1 Закону України Про будівельні норми є обов'язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Згідно пояснювальної записки до генерального плану міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради № 35/18 від 18.06.2009 року, містобудівна документація є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об'єктів загальноміського значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико-культурної спадщини. Генеральний план є обов'язковим документом для всіх організацій та установ, які здійснюють будівництво на території міста, а також використання землі в планувальних межах міста.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України, п. б ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Згідно зі ст. ст. 87, 88 Водного кодексу України для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони, в межах яких виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Частинами 2, 3 ст. 60 Земельного кодексу України визначено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах середніх річок уздовж урізу води (у меженний період) шириною 50 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

За правилами ст. 83 Земельного кодексу України землі водного фонду перебувають виключно у державній та комунальній власності, їх надання у приватну власність заборонено. Надання цих земель у користування, у тому числі в оренду, здійснюється лише для цілей визначених ст. 59 Земельного кодексу України та ст. 85 Водного кодексу України.

Можливість передачі земельних ділянок прибережних захисних смуг на умовах оренди громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, цими статтями не передбачена.

Суд першої інстанції вірно врахував, що наведені норми законодавства дають підстави для висновку, що прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а землі, на яких розташована прибережна смуга, не підлягають відчуженню.

Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води.

Як вірно встановив суд першої інстанції з висновків Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 31.01.2014 року та Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 05.06.2014 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих по вул.Флотській,1/и у м.Миколаїв, у власність та в оренду ОСОБА_2, спірні земельні ділянки розташовані у водоохоронній зоні р. Інгул. Водночас, розміщення будинків на землях водоохоронних зон заборонено п. 10.4 розділу 10 ДБН 360-92.

Таким чином, будівництво та обслуговування житлових будівель у прибережній захисній смузі р.Інгул законодавством заборонено, отже, і надання цих земель для таких цілей суперечить вимогам вищенаведених норм земельного та водного законодавства.

Також суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірні рішення міськради не відповідають вимогам законодавства щодо погодження вказаного проекту землеустрою зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, водного фонду - з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, які, враховуючи розташування спірних земельних ділянок у нормативно встановленій прибережній захисній смузі р. Інгул, є обов'язковими.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність оспорюваних рішень органу місцевого самоврядування вимогам законодавства.

При цьому, судом першої інстанції правильно враховано, що Рішення Миколаївської міської ради № 36/25 від 12.12.2013 року (п. 4 р. 1) не є нормативним актом, а є актом одноразового застосування, який вичерпує свою дію фактом його виконання, тому оскільки на час розгляду справи, проектною організацією вже виготовлено проект землеустрою, п. 4 р. 1 цього рішення вичерпав свою дію виконанням, отже суд дійшов вірного висновку, що в такому випадку підстави для скасування рішення в судовому відсутні.

З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, правильність застосування норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, відсутність в апеляційній скарзі доводів, які б ці висновки суду спростовували, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Враховуючи викладене, оскільки висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову є правильним, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

ОСОБА_1