Ухвала

від 06.04.2011 по справі 22-ц-4129/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22-ц- 4129/2011р. Головуючий 1 інстанції: Бондарева І.В.

Категорія: із житлових правовідносин Доповідач: Пилипчук Н.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого-судді - Пилипчук Н.П.,

Суддів - Трішкової І.Ю.

ОСОБА_1

при секретарі - Козир Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2011 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та скасування реєстрації,

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виселення та зняття з реєстрації, треті особи Фрунзенський РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, КП Жилкомсервіс -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 посилаючись на те, що у він є наймачем квартири АДРЕСА_1. Окрім нього, в цій квартирі зареєстрована ОСОБА_3, яка починаючи з 2005 р. в квартирі не проживає, нею не цікавиться, її утримання не здійснює, комунальні послуги не сплачує. Просив визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право на проживання у спірній квартирі, з підстав, передбачених ст..71 ЖК України, із скасуванням її реєстрації за вказаною адресою.

ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що у спірну квартиру вона була вселена 10.09.2009 р. на підставі виконавчого листа № 2-102/04 від 03.08.2009 р., виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова. Зазначала, що протягом 2000 - 2010 р. р. ОСОБА_2 постійно змінює замки від квартири, б*є її, причиняючи тілесні ушкодження, тому вона була змушена жити у знайомих, з 02.06.2004 р. жила у притулку для жінок, які постраждали від насилля в сім*ї. Вказувала що вона є інвалідом 1 групи, іншого житла, окрім спірного, не має. Припускала, що ОСОБА_2 навмисно створює умови неможливого проживання з ним в одній квартирі, порушує правила спільного проживання. Просила суд виселити ОСОБА_2 із спірної квартири, без надання іншого житлового приміщення, з підстав, передбачених ст. 116 ЖК України, із зняттям його з реєстрації за вказаною адресою.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2011 року у задоволенні позовних вимог сторін відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначене судове рішення в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та ухвалити нове про задоволення його позову. Вказує на порушення судом норм матеріального, процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Наполягає на доведеності та обґрунтованості заявлених ним вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні її зустрічного позову та ухвалити нове про задоволення її позовних вимог. Вказує на порушення судом норм матеріального, процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Посилається на ті самі обставини, якими обґрунтовувала свої позовні вимоги.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що спірною є однокімнатна не приватизована квартира за адресою: АДРЕСА_2 де зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які до 2002 року перебували у шлюбі.

Фрунзенським районним судом м. Харкова в межах іншої справи, 16.09.2004 р. було ухвалено рішення про поновлення порушеного права ОСОБА_3 та вселення її до спірної квартири, зазначене судове рішення виконано у примусовому порядку 16.09.2009 р.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 вживала заходи для виконання рішення суду про вселення, цікавість до спірної квартири не втратила, зверталась до Фрунзенського районного суду м. Харкова із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ВДВС Фрунзенського РУЮ про зобов*язання виконати рішення суду та вселити її до спірної квартири.

ОСОБА_3 визнана інвалідом 1 групи, протягом 2007 р. кілька разів перебувала на лікуванні у міській клінічній лікарні №14 м. Харкова та в м. Києві, іншого житла крім спірної квартир не має.

Судом встановлено, що стосунки між сторонами є неприязними, через що ОСОБА_3 не мала можливості вселитись у спірну квартиру самостійно, вимушено тривалий час перебувала у кризовому центрі Надія , в примусовому порядку судове рішення про її вселення не було виконано з незалежних від неї причин. Зазначені причини непроживання ОСОБА_3 у спірній квартирі суд першої інстанції обґрунтовано визнав поважними, та відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2

Правильним є висновок суду першої інстанції і про недоведеність вимог ОСОБА_3

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України № 2 від 12.04.1985 року з відповідними змінами та доповненнями, при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів.

ОСОБА_3 не надала належних та допустимих доказів того, що до ОСОБА_2 офіційно застосовувались попередження або заходи громадського впливу, які в подальшому не дали позитивних результатів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 неодноразово зверталась до Фрунзенського РВ протягом 2009-2010 р. р., за її заявами приймались рішення про відмову у порушення кримінальних справ відносно ОСОБА_2П на підставі ст..6 п.2 КК України, однак з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 офіційно попереджався про те, що він може бути виселений із квартири при повторному порушенні.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовів.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -