Постанова

від 24.12.2015 по справі 910/16011/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2015 р. Справа№ 910/16011/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

ОСОБА_1

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2- адвокат;

Від відповідача: ОСОБА_3- адвокат.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Едвансіс Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредо-2»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2015

у справі № 910/16011/15 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредо-2»

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Едвансіс Груп»

про стягнення 76 483, 10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Кредо-2» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Едвансіс Груп» про стягнення 76 483,10 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 у справі № 910/16011/15 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Едвансіс Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредо-2» 35 513,09 грн. заборгованості та 848,37 грн. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені з суми боргу та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних - 3094, 02 грн., інфляційні втрати - 25 415,29 грн., пені - 12 460,71 грн., та судовий збір в розмірі - 1 827,00 грн.

Також Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу 35 513,09 грн. та 848,37 грн. судового боргу та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи між суддями та довідки про передачу апеляційної скарги раніше визначеному складу суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Едвансіс Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредо-2» у справі №910/16011/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2015 прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Едвансіс Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредо-2» до провадження та призначено до розгляду на 01.10.2015.

22.09.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який колегією суддів був оглянутий та долучений до матеріалів справи.

30.09.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли відзив на апеляційну скаргу, клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про зупинення провадження у справі, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду 01.10.2015 склад судової колегії змінювався.

01.10.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженням, як наслідок неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

В судовому засіданні представник позивача проти клопотання про зупинення провадження у справі заперечував та підтримав клопотання про відкладення розгляду справи, порадившись на місці судовою колегією задовольнила клопотання про відкладення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю „Едвансіс Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредо-2» було відкладено на 20.10.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 у зв'язку з виходом судді Тищенко А.І. з лікарняного, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Отрюха Б.В., суддів: Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.

20.10.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

У судове засідання 20.10.2015 з'явилися представники сторін.

В судовому засіданні 20.10.2015 представник відповідача підтримав клопотання про витребування доказів та просив його задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

В даному судовому засіданні колегія суддів порадившись на місці в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, відмовила в зв'язку з його не обґрунтованістю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю „Едвансіс Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредо-2» було відкладено на 24.11.2015.

13.11.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли письмові пояснення (заперечення на клопотання), які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю „Едвансіс Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредо-2» було зобов'язано ДПІ в Оболонському районі надати витребувані докази та відкладено на 15.12.2015.

На виконання вимог ухвали, 09.12.2015 через відділ документального забезпечення суду від ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві надійшли витребуванні докази, а саме належним чином завірені копії податкових декларацій з додатку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за квітень-вересень 2012 року, які колегією суддів були оглянуті, досліджені, обговорені та долучені до матеріалів справи.

15.12.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи; клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги та про повторне зобов'язання ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві надати повну інформацію, щодо витребуваних доказів, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

15.12.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшли письмові пояснення, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 15.12.2015 представник відповідача підтримав клопотання про повторне витребування доказів з ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві та просив його задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

15.12.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке колегією суддів було оглянуто, задоволено та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача про повторне витребування доказів, було продовжено строк розгляду апеляційної скарги та було відкладено розгляд апеляційної скарги на 24.12.2015.

23.12.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення, які колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, призначеному на 24.12.2015, учасники судового процесу надали свої пояснення по справі.

24.12.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про відвід складу суду, після обговорення колегія суддів в задоволенні даної заяви відмовила з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.

24.12.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, які колегією суддів було оглянуто, та долучено до матеріалів справи.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ „Едвансіс Груп» було виставлено рахунок фактуру № СФ 000101 від 03.07.2012 на суму 29 795, 21 грн. та № СФ000102 від 05.07.2012 на суму 5 717,88 грн., на загальну суму 35 515,09 грн.

10.07.2015 ТОВ „Кредо-2» здійснено оплати в сумі 35 513,09 грн. З призначенням платежу: сплата за будівельні матеріали згідно рахунку-фактури № СФ 000101 від 03.07.2012 та № СФ000102 від 05.07.2012.

Станом на час розгляду справи будівельні матеріали відповідачем не поставлені а оплачена сума у розмірі 35 513,09 грн. не повернута.

Відповідно до статті11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

У відповідності до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, виставлення відповідачем рахунку-фактури № СФ 000101 від 03.07.2012 та № СФ000102 від 05.07.2012, в якому визначено предмет та ціну договору свідчить про прийняття позивачем пропозиції відповідача щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

Статтею 509 Цивільного кодексу України та статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою повернути сплачені кошти.

Частиною 2. статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів поставки позивачу товару у строк, встановлений ст.530 ЦК України, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми перерахованої позивачем оплати в розмірі 35 515,09 грн.

Також, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 3 094,02 грн. та 25 415,29 грн. інфляційних, посилаючись статтю 625 ЦК України.

У відповідності до п.п.5.2 п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних три проценти річних в розмірі 3 094,02 грн. ОСОБА_3 25 415,29 грн. інфляційних, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем було заявлено про стягнення пені у сумі 12 460,71 грн., яка також не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, що обов'язковою умовою нарахування штрафних санкції є досягнення сторонами згоди щодо їх застосування, а також визначення їх розміру. Враховуючи відсутність між сторонами будь-яких домовленостей щодо застосування штрафних санкцій, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про їх стягнення.

Заперечення відповідача що між позивачем та відповідачем вже існує спір в рамках якого, як підстава, розглядаються видаткові накладні від 06.07.2015 № РН-0000033 та від 05.07.12р. № РН-0000035 справа № 910/8096/15, не відповідає дійсності та спростовуються наявними в матеріалах доказами.

Що стосується податкових накладних на які посилається відповідач, колегія суддів зазначає, що виписані податкові накладні на ім'я позивача не підтверджують факт проведення господарської операції щодо продажу товару, а свідчать про першу подію, яка відбулась перерахування коштів за товар, і тому не можуть бути визнані належними доказами факту продажу товару.

Проте даний документ надав позивачу в якості підтвердження перерахування коштів для нарахування ПДВ та включення цієї суми до податкового кредиту. Претензій стосовно цього з боку ДФС не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Докази, які б спростовували вище встановлені обставини, учасниками не надано.

Заперечення скаржників з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, в апеляційних скаргах та які були надані в судовому засіданні, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому є необґрунтованими.

Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційних скарг колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Едвансіс Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредо-2» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 у справі №910/16011/15 залишити без змін.

Матеріали справи №910/16011/15 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

ОСОБА_1