Рішення

від 22.12.2015 по справі 177/1695/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1695/13-ц 22-ц/774/2040/К/15

Справа №177/1695/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/2040/К/15 суддя Приміч Г.І.

Категорія - 53 (IV) Суддя-доповідач - ОСОБА_1

РІШЕННЯ

Іменем України

22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Чорнобук В.І.

суддів - Братіщевої Л.А., Грищенко Н.М.

при секретарі - Горбачевській І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 підприємства Альбатрос-СВ на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 підприємства Альбатрос-СВ про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, добових, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку та моральної шкоди,-

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

представник відповідача ОСОБА_2 підприємства Альбатрос-СВ - ОСОБА_5,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 підприємства Альбатрос-СВ (далі - ПП Альбатрос-СВ ) про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, добових, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 27 січня 2012 року він працював на посаді головного інженера ПП Альбатрос-СВ . 03 січня 2013 року позивач звільнився з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. На день звільнення з роботи ПП Альбатрос-СВ не виплатило ОСОБА_3 заробітну плату за період з 01 липня 2012 року по 03 січня 2013 року у розмірі 20 138,57 грн.; вихідну допомогу в розмірі 9 990 грн.; компенсацію за невикористану відпустку за період з 27.01.2012 року по 03.01.2013 року; компенсаційні витрати на відрядження (добові) та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Крім того, позивач вказував, що під час прийняття його на роботу директор ПП Альбатрос-СВ обіцяв йому заробітну плату в розмірі 9 000,00 грн., проте її не виплатив та страхові внески до пенсійного фонду не сплатив, у зв'язку з чим він був позбавлений заробітку - єдиного джерела для існування сім'ї, чим ОСОБА_3 завдано моральної шкоди, яку він оцінив у розмірі 25 000 грн.

Під час розгляду справи позивач неодноразово змінював та доповнював позовні вимоги і уточнивши їх в останній редакції 24 вересня 2014 року, ОСОБА_3 просив суд стягнути з ПП Альбатрос-СВ на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.07.2012 року по 03.01.2013 року в сумі 20 138,57 грн.; вихідну допомогу в розмірі 9 990,00 грн.; компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1 202,04 грн.; невиплачені добові в розмірі 15 022,00 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 03.01.2013 року по 24.09.2014 року в розмірі 66 600,00 грн., а також компенсацію за нанесену моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн.; зобов'язати відповідача негайно виконати рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 підприємства Альбатрос-СВ на користь ОСОБА_3: заборгованість по заробітній платі за період з 01.07.2012 року по 03.01.2013 року в розмірі 20 138,57 грн. без утримання податків і обов'язкових платежів; компенсацію за невикористану відпустку за період з 27.01.2012 року по 03.01.2013 року в розмірі 2 471,35 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.01.2012 року по 30.01.2015 року в розмірі 80 537,60 грн. та моральну шкоду в розмірі 4 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 підприємства Альбатрос-СВ на користь держави судовий збір в розмірі 1 071,46 грн.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2015 року, рішення суду першої інстанції змінено. Зменшено розмір стягнутої моральної шкоди з 4 000 грн. до 500 грн., а також збільшено розмір стягнутого судового збору з 1 071,46 грн. до 1 275,08 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 липня 2015 року, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів переглядає рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2015 року, тільки в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ПП Альбатрос-СВ про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПП Альбатрос-СВ , посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, просив рішення суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки при звільненні та відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині . Зокрема, судом першої інстанції не враховано того факту, що ОСОБА_3 фактично отримував заробітну плату в період з 01.07.2012 року по 03.01.2013 року, про що свідчать надані суду відомості. Також представник відповідача зазначив, що ОСОБА_3 було призначено відповідальним за збереження обладнання та інструментів для виконання робіт на підприємстві. При цьому згідно докладної записки було виявлено крадіжку інструментів та обладнання, яку було здійснено працівниками ПП Альбатрос-СВ , в тому числі позивачем по справі. На думку представника відповідача, судом першої інстанції було невірно трактовано пояснення свідка ОСОБА_6 та не прийнято до уваги пояснення свідка ОСОБА_7 Крім того, позивачем не надано суду доказів своїх моральних страждань, вини ПП Альбатрос-СВ та причинного зв'язку дій відповідача з моральною шкодою завданою позивачу .

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПП Альбатрос-СВ - ОСОБА_8, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, який заперечував проти апеляційної скарги і просив її відхилити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, ПП Альбатрос-СВ є юридичною особою, створеною з метою задоволення суспільних потреб фізичних та юридичних осіб в його послугах (роботах, товарах) та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів трудового колективу, що слідує з п. 2.1, 3.1. Статуту (а.с.33-40 т.1). Те, що діяльність ПП Альбатрос-СВ пов'язана з виконанням робіт за договорами підтверджується і договором № 462 від 17.05.2012 року та договором № 403 від 28.04.2012 року (а.с.14-23, 215-224 т.1).

Як вбачається з п. 8.6-8.9 статуту ПП Альбатрос-СВ директор є виконавчим органом підприємства та має право укладати договори, в тому числі трудові, самостійно проводить підбір і розстановку кадрів, несе особисту відповідальність за ведення і зберігання трудових книжок працівників та за відповідність записів у них чинному законодавству (а.с.33-40 т.1). Директором ПП Альбатрос-СВ є ОСОБА_8, що підтверджується наказом № 1 від 07.09.2005 року (а.с.32 т.1) та не заперечувалося сторонами.

27.01.2012 року на посаду головного інженера ПП Альбатрос-СВ було прийнято ОСОБА_3, з посадовим окладом згідно штатного розпису, що підтверджується наказом від 27.01.2012 року (а.с. 42 т.1) та трудовою книжкою (а.с.9 т.1).

Згідно штатного розпису посадовий оклад ОСОБА_9 складав - 3330 грн. (а.с.45 т.1). На підприємстві встановлено 5 денний робочий тиждень, що підтверджується п. 3.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с.246-249 т.1).

Як вбачається з заяви ОСОБА_3 про прийняття на роботу та наказу про прийом на роботу (а.с.42-43 т.1), він приймався на роботу на умовах безстрокового трудового договору.

Наказом директора ПП Альбатрос-СВ №1/1-к від 03 січня 2013 року ОСОБА_3 звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.44 т.1). Повний розрахунок при звільненні з ним проведено не було.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що при звільненні позивачу з вини роботодавця не було виплачено заробітну плату у розмірі 20 138,57 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 2 471,35 грн., тому відповідно до ст. 117 КЗпП України суд стягнув на його користь також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, порушення трудових прав позивача призвело до його моральних страждань, у зв'язку з чим судом стягнуто моральну шкоду.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Застосувавши зазначені норми права, суд першої інстанції не звернув уваги на таке.

Згідно зі ст. 113 КЗпП України та роз'яснень, наданих судам у п. 17 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_6 України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленої працівникові розряду (окладу).

У порушення вимог ст.ст. 212-214 ЦПК України, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки наданим ПП Альбатрос-СВ локальним документам підприємства на підтвердження факту простою.

Зокрема, на думку колегії суддів, судом помилково на взято до уваги наказ від 26 червня 2012 року № 20 Про призупинення діяльності на період вимушеного простою на ПП Альбатрос-СВ (а.с.213 т.1), акт від 26 червня 2012 року № 3 про призупинення виробничої діяльності (а.с.214 т.1), протокол загальних зборів колективу ПП Альбатрос-СВ від 26 червня 2012 року № 1 про подальшу трудову діяльність у зв'язку з відсутністю контрактів (а.с.190 т.1), на яких, за твердженням представника відповідача, був присутнім і позивач. При цьому, колегія суддів враховує, що жодний з цих локальних актів підприємства позивачем не оспорювався та не скасований.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним той факт, що в оспорюваний позивачем період на підприємстві відповідача ПП Альбатрос-СВ мав місце простій.

Враховуючи, що рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ПП Альбатрос-СВ про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку та моральної шкоди не відповідає вимогам зазначеним у ст.213-214 ЦПК України, колегія суддів скасовує рішення суду на підставі п.п. 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 27.01.2012 року по 03.01.2013 року, позивач ОСОБА_3 та відповідач ПП Альбатрос-СВ перебували в трудових відносинах, в яких відповідно до ст. 21 КЗпП України, працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену трудовим договором, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець (власник підприємства) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Право працівника на працю та отримання заробітної плати гарантоване ст. 43 Конституції України.

Положеннями ст. 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Згідно із ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі, ОСОБА_3 посилався на те, що він у період з 01 липня 2012 року по 03 січня 2013 року не отримував заробітну плату у ПП Альбатрос-СВ .

Заперечуючи проти цих позовних вимог представники відповідача, вказували, що в період з липня 2012 року по грудень 2012 року ПП Альбатрос-СВ здійснювало виплату заробітної плати працівникам в розмірі 2/3 від заробітку, у тому числі і ОСОБА_3, враховуючи простій підприємства.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, зазначивши, що позивачу фактично нараховувалась заробітна плату в повному обсязі, а не в умовах простою, належним чином не оцінив надані відповідачем відомості отримання грошей за період липень-грудень 2012 року (а.с.69-74, 239-244, т.1), з яких вбачається, що позивачу цей період нараховувалася та він отримував під підпис заробітну плату відповідно до ст.113 КЗпП України у розмірі не меншому ніж 2/3 частини від його заробітку, тобто не менше 2220 грн. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині знаходять своє підтвердження та заслуговують на увагу.

Також, вирішуючи питання про можливість вказаних відомостей про отримання грошових коштів бути належними та допустимими доказами на підтвердження виплати позивачу заробітної плати за період з липня по грудень 2012 року, колегія суддів враховує, що ОСОБА_3, заперечуючи проти того факту, що ним підписувались дані відомості та отримувалась заробітна плата, ухилився від участі у проведенні судової почеркознавчої експертизи, для перевірки відповідності підписів наявних у відомостях - підпису позивача, про призначення якої клопотав представник відповідача ПП Альбатрос-СВ .

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з врахуванням наявності простою на підприємстві відповідача, позивачу у період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року виплачувалась заробітна плата у розмірі 2/3 частини його заробітку - не менше ніж 2220 грн. на місяць, що підтверджується вищевказаними відомостями, тому в цій частині вимоги ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, матеріали не містять доказів на підтвердження того, що позивачу була виплачена заробітна плата за період з 01 січня 2013 року по 03 січня 2013 року.

Зважаючи на те, що середньоденна заробітна плата позивача становить 103,26 грн. (4440 грн. - заробітна плата за листопад, грудень 2012 року / 43 - кількість робочих днів протягом листопада, грудня 2012 року), колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідача ПП Альбатрос-СВ на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за 2 роботі дні, що передували звільненню - 02 та 03 січня 2013 року у розмірі 206,52 грн.

Згідно з п. 3.17 Правил внутрішнього трудового розпорядку на ПП Альбатрос-СВ ОСОБА_3 мав право на щорічну відпустку тривалістю 24 календарні дні (а.с.246-249 т.1). Протягом роботи у відповідача позивач відпустку не отримував, що не заперечувалося сторонами.

Відповідно до ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Як вказував позивач та не заперечувалося представниками відповідача, в день звільнення ОСОБА_3 йому не було виплачено компенсацію за невикористані дні відпустки, при цьому відповідачем була нарахована компенсація лише за період роботи з 27.01.2012 року по 30.06.2012 року в розмірі - 1649 грн., що підтверджується розрахунком наданим відповідачем (а.с.50 т.1).

Оскільки судом встановлено факт перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем з 27.01.2012 року по 03.01.2013 року, то компенсація за невикористану відпустку має обчислюватися саме за вказаний період.

Згідно з п.п. а п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМ України № 100 від 08.02.1995 року, цей порядок застосовується у випадку надання працівникам компенсації за невикористані відпустки. При цьому, згідно з п. 2 Порядку працівникові, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Пункт 7 Порядку визначає, що нарахування компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки. Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Оскільки загальна тривалість відпустки ОСОБА_3 за повний відпрацьований рік складає 24 календарні дні, а він перебував у трудових відносинах неповний рік - 330 календарних днів у 2012 році та 2 дні у січні 2013 року (за виключенням днів визначених ст. 73 КЗпП України), то кількість днів відпустки, які підлягають компенсації складає: 332 календарні дні відпрацьованого періоду х 24 к.д. / 356 загальна кількість к.д.у році (без врахування днів визначених ст. 73 КЗпП) = 22 к.д.

Отже, на думку колегії суддів, сума компенсації за невикористану відпустку, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2 021,85 грн.: 22 к.д. х 30 511,61 грн. (16 985,09 грн. (а.с.46 т.1) сума заробітної плати за період з 27.01.2012 року по 30.06.2012 року + 13 526,52 грн. встановлена судом сума заробітної плати за період з 01.07.2012 року по 03.01.2013 року) / 332 к.д. (кількість календарних днів в періоді роботи).

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз даних норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного ОСОБА_6 України від 29 січня 2014 року (справа №6-144цс13) і в силу ст.214, 360-7 ЦПК Україну він має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що так як ОСОБА_3, який звільнений 03.01.2013 року, не були виплачені всі належні йому суми у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, а повного розрахунку на момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції проведено не було, то наявні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку до моменту ухвалення судового рішення включно.

Відповідно до абз.3 п.2 зазначеного Порядку, середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. 5 Порядку нарахування виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином розмір середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_3 складає 76 722,18 грн., згідно наступного розрахунку 2220 грн. + 2220 грн. (заробітна плата за останні 2 місяці роботи - перебування у трудових відносинах) / 43 днів (кількість робочих днів протягом листопада та грудня 2012 року (а.с.255 т.1, 1-2 т.2) = 103,26 грн. (середньоденна заробітна плата) х 249 робочих днів у періоді з 04.01.2013 року (наступний день після звільнення) по 31.12.2013 року (а.с.3-5 т.2) х 251 робочих днів у періоді з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року (а.с.6-8 т.2) х 243 робочих днів в періоді з 01.01.2015 року по 22.12.2015 року (а.с.9-13 т.2), тобто всього 743 робочих днів (в періоді з 04.01.2013 року по 22.12.2015 року) х 103,26 грн. (середньоденна заробітна плата) = 76 722,18 грн.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди відхиляються колегією суддів, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з неможливість отримати під підприємства усіх належних йому виплат та неможливість вільно розпоряджатись своїм заробітком, встановлений в судовому засіданні. Так, порушення відповідачем трудового законодавства щодо своєчасної виплати заробітку ОСОБА_3, безумовно порушили звичний для позивача спосіб життя, можливість розпоряджатися заробленими грошима, викликали необхідність вживати заходів для відновлення свого порушеного права.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, і з врахуванням глибини душевних страждань позивача та характеру і тривалості винних дій відповідача, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_6 України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ПП Альбатрос-СВ на користь ОСОБА_3 - 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має бути задоволена частково, а рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ПП Альбатрос-СВ про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку та моральної шкоди підлягає скасуванню, відповідно до п.3,4 ст. 309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3,4 ст. 309, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства Альбатрос-СВ задовольнити частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 підприємства Альбатрос-СВ про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку та моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 підприємства Альбатрос-СВ про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства Альбатрос-СВ на користь ОСОБА_3:

-заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2013 року по 03 січня 2013 року у розмірі 206,52 грн. без утримання податків і обов'язкових платежів;

-компенсацію за невикористану відпустку за період з 27 січня 2012 року по 03 січня 2013 року в розмірі 2 021,85 грн.

-середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 січня 2013 року по 22 грудня 2015 року у розмірі 76 722,18 грн.

- 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого ОСОБА_6 України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: