Рішення

від 28.12.2015 по справі 638/11281/15-ц

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/11281/15-ц

Провадження № 2/638/4992/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарях Вороніні Д.Г., Назаренко І.С.

за участю :

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6

представника третьої особи ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 Про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача та визнання права власності на частину нерухомого майна у порядку спадкування за законом , та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Про визнання договору дарування недійсним , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, -

В С Т А Н О В И В:

03.07.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського райсуду м. Харкова з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача та визнання права власності на частину нерухомого майна у порядку спадкування за законом , в якому посилався на те, що відповідач ОСОБА_3 є його зведеним братом по лінії батька ОСОБА_9, який 11.08.2010 року зник, у зв язку з чим за даним фактом була порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ст. 115 КК України. Згодом відповідним органом було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_9 з зазначенням дати йому смерті - 26.04.2014 року. Після смерті батька він та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за законом щодо належного померлому майна.

На дату зникнення у власності ОСОБА_9, на підставі договору дарування від 21.03.1997 року, посвідченому ПН ХМНО ОСОБА_10, за реєстровим № 1453, знаходився будинок № 49, розташований по вул. Червоного Льотчика в м. Харкові, в якому до дати зникнення він постійно проживав та який повинен належати до складу спадкового майна.

Також до спадкового майна належить і земельна ділянка вказаного домоволодіння, кадастровий номер 6310136300:07:017:0022, на яку ОСОБА_9 було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 692673, на підставі рішення виконкому Харківської міської ради від 28.11.2001 року за № 2221, зареєстрованому в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4290 від 05.12.2001 року.

На теперішній час йому стало відомо, що на дату зникнення батька, тобто 11.08.2010 року, право власності на вказаний будинок було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 так як ОСОБА_9 уклав з ОСОБА_3 договір спірного будинку, який був посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_11 за реєстраційним № 2-340 та зареєстрований КП Харківське МБТІ 20.06.2002 року за реєстраційним № 133. В той же день, сторонами по вказаному договору було укладено договір зворотного дарування, відповідно до якого ОСОБА_3 подарував ОСОБА_9 спірний будинок. Однак після укладення зворотного договору дарування на користь ОСОБА_9 та до дати його зникнення останній не зареєстрував своє право власності належним чином, тому реєстрація права власності на спірний будинок збереглась за відповідачем ОСОБА_3, який фактично втратив своє право власності на будинок у зв'язку з укладення зворотного договору дарування. Крім того, право власності на земельну ділянку домоволодіння, на якій розташований спірний будинок і надвірні побудови, які були предметом вказаних договорів дарування, на дату зникнення було зареєстровано за ОСОБА_9 і не було предметом вказаних договорів дарування.

В подальшому відповідач ОСОБА_3 не маючи правовстановлюючого документу, але користуючись наявністю реєстрації за ним спірного будинку, з метою його одноосібного привласнення, отримав у ПН ХМНО ОСОБА_11 дублікат договору дарування та в листопаді 2010 року подав його до реєстраційної служби ХМУЮ.

Після чого відповідач ОСОБА_3 здійснив відчуження спадкового будинку та земельної ділянки домоволодіння на користь співвідповідача ОСОБА_5 на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який був виданий 19.02.2015 року ПН ХМНО ОСОБА_12 за реєстраційним № 321.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3, не маючи на це права, здійснив відчуження спадкового будинку та земельної ділянки шляхом їх передачі в іпотечну заставу під своє боргове зобов'язання за договором позики грошей від 29.12.2014 року, чим порушив його спадкові права, щодо можливості спадкування 1\2 частини спірного домоволодіння та земельної ділянки.

При таких обставинах позивач ОСОБА_1 просить суд витребувати у відповідача ОСОБА_5 в його володіння та користування вказане спірне домоволодіння та земельну ділянку. Визнати за ним право власності на 1\2 частини спірного домоволодіння та земельної ділянки, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9

Не погоджуючись з вказаними позовними вимогами, відповідач ОСОБА_3, 10.08.2015 року звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 Про визнання договору дарування недійсним посилаючись на те, що 20.06. 2002 року ОСОБА_9 уклав з ним ОСОБА_13 договір дарування за яким подарував останньому житловий будинок № 49 з надвірними спорудами, розташований по вулиці Червоного льотчика в м. Харкові, який знаходиться на земельній ділянці площею 1109 кв. м. В той же день, 20.06.2002 року він ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_14 договір дарування за яким подарував останньому вищевказаний житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться на зазначеній земельній ділянці. Проте, даний договір укладався ним та батьком ОСОБА_9 лише про людське око без наміру створити юридичні наслідки. При цьому, ОСОБА_9 не прийняв дар, так як майно йому передано не було; він не зареєстрував право власності на спірний будинок, та не сплачував комунальні платежі за утримання будинку. Право власності на вказаний будинок, було зареєстровано за ним ОСОБА_3 на підставі першого укладеного між батьком та ним договору дарування. Після укладення договору дарування, ним, як власником, сплачувалися відповідні кошти по утриманню житлового приміщення.

При таких обставинах, відповідач ОСОБА_3 просить суд визнати недійсним договір дарування від 20.06.2002 року укладений між ОСОБА_3 ( дарувальник ) та ОСОБА_9 ( обдарований ), предметом якого є житловий будинок № 49 з надвірними спорудами, розташований по вулиці Червоного льотчика в м. Харкові, який знаходиться на земельній ділянці площею 1109 кв. ( т. 1 а.с.а.с. 129-131 ).

В судовому засіданні позивач за основним позовом ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , який діє на підставі відповідного договору про надання правової допомоги ( т. 1 а.с.а.с. 42, 43 ), підтримали позовні вимоги за основним позовом та просили їх задовольнити, з підстав на які позивач посилається в своєї позовної заяві. Зустрічні позовні вимоги не визнали, з підстав на які він посилається в своїх письмових запереченнях ( т. 2 а.с.а.с. 133-135 ), вважаючи, що відсутні будь - які підстави для визнання вказаного договору дарування недійсним, у зв язку з тим, що він був укладений відповідно до вимог діючого на час його укладення законодавства. Між тим, як саме перший договір дарування на користь ОСОБА_3, було укладено без наміру створення юридичних наслідків, які ним передбачені ( фіктивний правочин ), з метою уникнення можливого грошового стягнення за судовим рішенням за рахунок нерухомого майна. Крім того, на теперішній час сплили строки позовної давності для оскарження вказаного договору дарування.

В судовому засіданні відповідач за основним позовом ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4, який діє на підставі відповідної довіреності ( т. 1 а.с. 55 ), вимоги за основним позовом не визнали вважаючи, що вони не грунтуються на приписах діючого законодавства, так як право власності щодо спірного нерухомого майна було набуто ОСОБА_3 з законних підстав. Згодом, також право власності щодо спірного нерухомого майна, було набуто ОСОБА_5 з законних підстав. Тому ОСОБА_1, який не є власником спірного майна, не має право на витребування майна від добросовісного набувача - ОСОБА_5 Зустрічні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, з підстав на які вони посилаються в своєї зустрічній позовній заяві.

В судове засідання співвідповідач ОСОБА_5 не прибула, про день час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, в письмових заперечення позовні вимоги не визнала ( т. 2 а.с.а.с. 146-149 ), надавши право представляти свої інтереси в судовому засіданні своєму представнику ОСОБА_6, яка діє на підставі відповідної довіреності ( т. 1 а.с. 56 ). Яка, в свою чергу, вимоги за основним позовом не визнала вважаючи, що вони не ґрунтуються на приписах діючого законодавства, пояснив, що за договором позики ОСОБА_5 надала ОСОБА_3 відповідну суму грошей. Вказаний договір був забезпечений належним ОСОБА_3 відповідним спірним майном. Так як останній не виконав взяті на себе зобов язання по поверненню суми позики, право власності на спірне майно, відповідно до умов договору перейшло до ОСОБА_5, тим більше, що до теперішнього часу вказані договори, зокрема договір про задоволення вимог іпотеко держателя, не оскаржені та є чинними. На теперішній час право власності щодо спірного нерухомого майна зареєстровано на ім. я ОСОБА_5, яка користується та утримує вказане майно.

Третя особа - приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_8 в судове засідання не прибула, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала право представляти свої інтереси в судовому засіданні своєму представнику ОСОБА_7 , яка діє на підставі відповідної довіреності ( т. 2 а.с. 150 ). Який в свою чергу, надав суду письмові заперечення щодо вказаних позовних вимог сторін, так як підстав для задоволення як основного так і зустрічного позову не вбачає. ( т. 2 а.с.а.с.162-184 ). При цьому, представник ОСОБА_7 наголошував на тому, що при укладенні оскаржуваного договору будь - яких порушень з боку нотаріуса допущено не було. Нотаріус діяв в межах своїх повноважень, відповідно до діючого на той, час законодавства, яким регламентувалась його діяльність, виходячи з волевиявлення сторін за договором.

Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснили про те, що спірне домоволодіння належало ОСОБА_9, в якому він за життя і мешкав, іноді з ОСОБА_24 Його діти в будинку не мешкали. З приводу укладення договорів дарування їм нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні наголошувала на тому, що вона за життя ОСОБА_9 мешкала разом з ним в спірному домоволодінні, яке належало останньому. Його син ОСОБА_25 в будинку постійно не мешкав. Договори дарування укладались без настання юридичних наслідків, з метою уникнути можливого грошового стягнення за судовим рішенням за рахунок нерухомого майна.

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснив, що в спірному домоволодінні мешкав ОСОБА_9 та його син ОСОБА_3 З приводу укладення договорів дарування йому нічого невідомо.

Свідки ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_9 мешкав як в спірному домоволодіння, так і за іншою адресою. В будинку, а також за іншою адресою, мешкав і його син ОСОБА_3 Зі слів ОСОБА_9 їм відомо, що він подарував вказаний будинок сину ОСОБА_25.

Суд вислухав пояснення сторін, представників сторін, представника третьої особи, свідків та дослідивши матеріали справи, вважає як основний позов так і зустрічний позов необґрунтованими та такими , що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_9 на підставі договору дарування від 21.03.1997року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровим номером №1453 та зареєстрованого 24.03.1997 року в державному комунальному підприємстві Харківського міського бюро технічної інвентаризації за реєстровим №133, належав на праві приватної власності житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою : м. Харків, вул. Червоного льотчика №49. ( т. 1 а.с. 16 )

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії РІ №692673, виданого на підставі рішення виконкому Харківської міської ради від 28.11.2001 року за № 2221, ОСОБА_9 на праві приватної власності належала земельна ділянка, площею 0,1000га, яка розташована на території м. Харкова по вул. Червоного льотчика №49, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). ( т. 1 а.с. 20 )

Відповідно до Державного акту на право постійного користування серії ІІІ-ХР №003033, виданого підставі рішення виконкому Харківської міської ради від 28 листопада 2001 року №2221, ОСОБА_9 була надана у постійне користування земельна ділянка, площею 0,0109га, яка розташована на території м. Харкова по вул. Червоного льотчика №49, для ведення особистого підсобного господарства. ( т. 1 а.с. 19 )

Також в судовому засіданні встановлено, що 20.06.2002 року ОСОБА_9 за договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №2-340, подарував належний йому на праві власності житловий будинок №49, розташований по вул. Червоного льотчика в м. Харкові своєму сину ОСОБА_3 При цьому, вказаний договір був посвідчений нотаріусом о 10:23:30 год., та в цей же день зареєстрований в КП Харківське МБТІ за реєстровим №133. ( т. 1 а.с.а.с. 17, 116 ).

В цей же день - 20.06.2002 року о 11:28:26 год. між вказаними сторонами було укладено договір зворотного дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_30 за реєстровим №2-2548. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_3 подарував ОСОБА_9 вищевказане спірне домоволодіння. При цьому, зворотній договір дарування житлового будинку ОСОБА_9 в КП ХМБТІ не зареєстрував. ( т. 1 а.с.18 ).

При цьому, слід зазначити, що відповідно до порядку вчинення нотаріальних дій оригінал першого договору дарування ОСОБА_3 вилучено та долучено до матеріалів нотаріальної справи та згідно п. 7 договору зворотного дарування, другий примірник зворотного договору дарування видано ОСОБА_9

З часу укладення зворотного договору дарування на користь ОСОБА_9 і до дати його зникнення, реєстрація права власності на спірний будинок за останнім в КП ХМБТІ не проводилась, тобто реєстрація права власності на спірний будинок збереглась за ОСОБА_3, який фактично втратив на нього право у зв'язку з укладення зворотного договору дарування та вилученням у нього правовстановлюючого документу.

Відповідно ст. 243 ЦК УРСР, який діяв на дату укладення вказаних договорів, по договору дарування одна сторона передає безоплатно іншій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Таким чином, вказаною нормою ЦК УРСР визначено, що моментом набуття власності на дар у обдарованого виникає з моменту його фактичної передачі.

Державна реєстрація права власності на житловий будинок, споруди, на час укладення вказаних договорів дарування, регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом МЮ України від 07.02.2002 року №7/5, зареєстрованого в МЮ України 18.02.2002 року за №157/6445.

Вказане Тимчасове положення про порядок реєстрації прав на нерухоме майно, яке діяло на момент укладення договорів дарування, не обмежувало строку здійснення реєстрації речових прав на нерухоме майно за набувачем.

Згідно ч.4 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Отже, виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації, а саме до часу набрання чинності з 1.01.2004 року ЦК України та Закону України від 01.07.2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Також, в судовому засіданні встановлено, що крім реєстрації в КП ХМБТІ першого договору дарування від 20.06.2002 року, інших дій щодо фактичної передачі ОСОБА_9 сину ОСОБА_3 житлового будинку за першим договором дарування сторони не вчиняли, про це свідчить те, що 21.06.2002 року ОСОБА_9 уклав від свого імені договір про надання послуг з водовідведення, продовжуючи утримувати та використовувати спірне жиле приміщення для власних потреб, як власник, забезпечуючи його схоронність. ( т. 1 а.с.а.с. 15, 21, 22, 23-24 )

Таким чином, відсутні будь - які підстави для визнання договору дарування укладеного 20.06.2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_9

Також щодо дійсності вказаного договору дарування, наголошується в рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 15.09.2015 року. ( т. 2 а.с.а.с. 126-129, 213 ).

Відповідно до копії рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 15.04.2014 року та копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_9 було визнано померлим. ( т. 1 а.с.а.с. 11, 58 ).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

З інформації наданою Шостою Харківською державною нотаріальною конторою вбачається, що після смерті ОСОБА_9 до нотаріальної контори звернувся з відповідною заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1, у зв язку з чим була заведена спадкова справа № 316\2014. Крім того, з приводу вказаної спадщини до нотаріальної контори, з відповідною заявою звернувся також ОСОБА_3 Інші спадкоємці з відповідними заявами до органів нотаріату не зверталися. Свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям не видавались. ( т. 1 а.с. 12 )

В судовому засіданні також встановлені розбіжності в зазначенні прізвищ позивача ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_9, так як відповідно до копії загальногромадянського паспорту, прізвище позивача зазначено як Климентьєв , між тим, як в копії свідоцтва про смерть та в копії рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 15.04.2014 року, прізвище померлого зазначено як Кліментьєв . ( т. 1 а.с.а.с. 9, 11, 58 ).

На думку суду, вказані розбіжності в зазначенні прізвищ вищевказаних осіб, без їх усунення у встановленому законодавством порядку, є безумовною перешкодою для вирішення питання визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_9

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 на підставі наявної реєстрації на його ім я спірного будинку, отримав у приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_11 дублікат договору дарування, після чого в листопаді 2010 року надав його реєстраційній службі ХМУЮ для реєстрацію свого права власності на спірний будинок. ( т. 1 а.с. 28; т. 2 а.с. 108 )

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.05.2015 року відповідач ОСОБА_3 здійснив відчуження спадкового будинку та земельної ділянки домоволодіння на користь ОСОБА_5 на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер реєстровий № 321, виданий 19.02.2015 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_12, так як вказане нерухоме майно ОСОБА_3 було передано в іпотечну заставу під своє боргове зобов'язання перед ОСОБА_5 за договором позики грошей від 29.12.2014 року. Вказані обставини були підтверджені в судовому засіданні дослідженими копіями договору позики від 29.12.2014 року, іпотечного договору від 29.12.2014 року, договору про задоволення вимог іпотекодержателя. ( т. 1 а.с.а.с. 25, 26-27, 61, 62, 63, 93, 113, 114, 115; т. 2 а.с. 27 ).

З копії рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 15.09.2015 року вбачається, що рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 10.11.2014 року яким було визнано за ОСОБА_3 право власності та право постійного користування земельними ділянками, розташованими за адресою : м. Харків, вул.. Червоного льотчика 49, було скасовано, в задоволенні вказаного позову ОСОБА_3 було відмовлено. ( т. 2 а.с.а.с. 36-37, 126-129, 213 ).

При цьому, у вищевказаному рішенні суду зазначено, що спадкування спірного домоволодіння та земельної ділянки повинно здійснюватись шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Однак незважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини, однак позивачем ОСОБА_1 суду не були надані данні, які б свідчили про те, що йому нотаріусом було відмовлено у видачі відповідного свідоцтва про право власності на спадкове майно..

Згідно ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо, відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

- було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

- було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

- вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Добросовісне придбання, відповідно до ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння ( віндикація ).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, але не була стороною договору, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

В судовому засіданні з досліджених доказів встановлено, що на момент придбання ОСОБА_5 у ОСОБА_3 спірного майна, останній у встановленому порядку був його власником.

Крім того, вищевказані угоди, які були укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 та внаслідок яких стався перехід права власності на спірне майно до ОСОБА_5, на теперішній час є чинними, так як будь - ким оскаржені не були.

Таким чином, приймаючи до уваги приписи ст. 388 ЦК України позивач ОСОБА_1 не має права на витребування майна від добросовісного набувача ОСОБА_5 за нормами вказаної статті ЦК України.

На підставі викладеного, ст.ст. 316, 317, 328, 330, 388, 1217, 1220, 1261, 1268 ЦК України, ст. 243 ЦК УРСР, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 Про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача та визнання права власності на частину нерухомого майна у порядку спадкування за законом , - відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Про визнання договору дарування від 20.06.2002 року недійсним , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.В.Семіряд