Ухвала

від 13.07.2016 по справі 638/11281/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

13 липня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Дем’яносова М.В., ЛеванчукаА.О., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача та визнання права власності на частину нерухомого майна у порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Оксана Дмитрівна, про визнання договору дарування недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_8 Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з: житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами та земельної ділянки, на якій розташований цей будинок, кадастровий номер НОМЕР_1. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 є він та його брат ОСОБА_6

За життя ОСОБА_8 згідно з договором дарування від 20 червня 2002 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєдою О.Д., за реєстровим № 2-340, подарував ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_2 з надвірними спорудами. Зазначений договір дарування було зареєстровано в комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»).

У цей же день 20 червня 2002 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було укладено зворотній договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєдою Т.Д., за реєстровим № 2-2548, відповідно до умов якого ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_8 прийняв в дар житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами. Проте право власності на указаний будинок за ОСОБА_8 на підставі цього договору не було зареєстровано у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»

Вищезазначена земельна ділянка, на якій розташований будинок з надвірними будівлями НОМЕР_3, предметом договорів дарування № 2-340 та № 2-2548 не була, що підтверджується державним актом на право власності за землю серії НОМЕР_2, виданим на ім'я ОСОБА_8 на підставі рішення виконкому Харківської міської ради від 28 листопада 2001 року № 2221, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_4 від 5 грудня 2001 року.

Про факт одноособового володіння ОСОБА_8 житловим будинком НОМЕР_3, після укладення зазначених договорів дарування, свідчать укладені від його імені договори про надання послуг водопостачання та відомчої охорони.

Зважаючи на вищевказане, позивач вважав, що будинок АДРЕСА_1 з надвірними спорудами та земельна ділянка входять до складу спадкового майна та підлягають поділу між спадкоємцями першої черги.

Проте, з метою одноособового привласнення спадкового майна, у листопаді 2010 року ОСОБА_6 було подано до реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції дублікат договору дарування, реєстраційний № 2-340, на підставі якого за ним було зареєстровано право власності на будинок НОМЕР_3.

26 травня 2015 року ОСОБА_6 здійснив відчуження будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами та земельної ділянки на користь ОСОБА_5 шляхом передачі в іпотечну заставу під взяте боргове зобов'язання за договором позики грошових коштів від 29 грудня 2014 року, чим порушив його право на спадкування за законом після смерті батька на 1/2 частини спадкового майна.

У зв'язку з цим позивач ОСОБА_4 просив витребувати у ОСОБА_5 в його користування та володіння будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та земельну ділянку, на якій він розташований, визнати за ним право власності на 1/2 частини будинку з надвірними спорудами та на 1/2 частини земельної ділянки, на якій він розташований, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8

У серпні 2015 року ОСОБА_6 подав зустрічний позов до суду про визнання недійсним договору дарування від 20 червня 2002 року, укладеного між ним та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєдою Т.Д., за реєстровим № 2-2548.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено, скасовано в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача та визнання права власності на частину нерухомого майна у порядку спадкування за законом. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8 Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належала ОСОБА_8 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_4 від 5 грудня 2001 року, у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8 Витребувано у добросовісного набувача ОСОБА_5 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами та 1/2 частини земельної ділянки, на якій він розташований, кадастровий номер НОМЕР_1. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 залишено без змін.

У касаційній скарзі заявники просять скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, із ухваленням нового рішення у справі.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржуване у справі судове рішення, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшов обґрунтованого висновку на підставі ст. ст. 1220, 1261, ч. ч. 1, 5 ст. 1268 та ч. 1 ст. 388 ЦК України про підставність і доведеність заявлених ОСОБА_4 позовних вимог про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача та визнання права власності на частину нерухомого майна у порядку спадкування за законом.

Такий висновок суду ґрунтується на правильно встановлених у справі обставинах та вимогах закону.

Разом із цим, апеляційний суд правильно погодився з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 з підстав його недоведеності.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявників є безпідставними і правильність вищезазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_5 відхилити, рішення апеляційного суду Харківської області від 24 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

М.В. Дем 'яносов А.О. Леванчук О.В. Ступак

Колегія суддів: