Рішення

від 23.12.2015 по справі 907/746/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.12.2015 Справа № 907/746/15

Розглянувши матеріали справи

За позовом державного територіально-галузевого об»єднання „Львівська залізниця» , м. Львів (в особі відокремленого підрозділу "Ужгородська дистанція водопостачання", м. Ужгород)

До відповідача міського комунального підприємства житлово-комунального господарства „Тиса» , м. Чоп

Про стягнення 672248,50 грн.

Суддя Журавчак Л.С.

За участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, предст. за дов. від 02.01.15 №НЮ-60;

від відповідача - не з»явився;

СУТЬ СПОРУ: стягнення 672248,50 грн. боргу за надані послуги водопостачання

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві. Вважає, що їх підтверджено належними доказами, зокрема, договором №255 про постачання холодної води споживачам територіальної громади міста Чоп від 01.01.2007 року, рахунками-фактурами на заявлену суму та розрахунком заборгованості.

Відповідач у письмових запереченнях від 13.08.15 позов не визнав. Пояснив, що укладений між сторонами у спорі договір №255 про постачання холодної води споживачам територіальної громади міста Чоп від 01.01.2007 року вважає розірваним з 16 лютого 2015, а, оскільки позивачем не прийнято пропозицію в добровільному порядку його розірвати, дану відмову ним оскаржено до суду. Крім того, зауважив, що термін дії Ліцензії на централізоване водопостачання та відведення закінчився 10 травня 2015 року, що унеможливлює подальші договірні відносини. Також наголосив, що вода з річки Латориця не може вважатися питною, так як є технічною, до того ж, позивачем не забезпечено належний тиск води.

ВСТАНОВИВ:

1 січня 2007 р. між Міським комунальним підприємством житлово-комунального господарства Тиса (виконавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням Львівська залізниця (постачальник) було укладено договір №255 про постачання холодної води споживачам територіальної громади міста Чоп, відповідно до умов якого постачальник (відповідач) зобов'язується забезпечити виконавця вчасно та відповідної якості послугами з постачання холодної води в межах встановленого ліміту до точок розбору в підвалах приміщень багатоповерхових будинків, а виконавець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити поставлені послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Термін договору оренди визначений з дати укладення (01.01.2007 р.) до 31.12.2007 р. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (п. 9.1. договору).

За клопотанням відповідача провадження у справі зупинялось до набрання законної сили судовим рішенням господарського суду Львівської області по справі № 914/1976/15 за позовом Міського комунального підприємства житлово-комунального господарства "Тиса" м. Чоп, Закарпатська область до Державного територіально - галузевого об"єднання "Львівська залізниця" м. Львів про визнання договору, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги про стягнення 672248,50 грн. боргу у справі №907/746/15, розірваним. Після набрання вказаним рішенням законної сили, яким в задоволенні позову було відмовлено, провадження у даній справі поновлено.

За період з лютого 2015 по травень 2015 року позивачем надано відповідачу послуг на суму 721939,08 грн., що підтверджується виписаними рахунками фактурами №2/395 від 28.02.15 на суму 111646,58 грн., №3/395 від 30.03.15 на суму 200155,15 грн., №4/395 від 25.04.15 на суму 207100,70 грн., №5/395 від 26.05.15р. на суму 203036,46 грн., які відповідач оплатив частково, внаслідок чого в нього рахується заборгованість за вказаний період 672248,50 грн. У зв'язку з несплатою відповідачем в добровільному порядку боргу за отриману воду позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Заслухавши представників сторін, вивчивши та оцінивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем належним чином обгрунтовано та підтверджено обсяг та вартість наданих відповідачу послуг за період з лютого 2015 по травень 2015 року на загальну суму 672248,50 грн. Вказаний борг відповідачем не оплачений, тому підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.

Таким чином, вимога позивача про стягнення основної суми заборгованості за послуги по водопостачанню холодної води за період з лютого 2015 по травень 2015 року на загальну суму 672248,50 грн. підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача судом відхилено як необґрунтовані та жодними доказами не підтверджені з огляду на наступне. Укладений між сторонами у спорі договір №255 про постачання холодної води споживачам територіальної громади міста Чоп від 01.01.2007 року є чинним, а, отже, зобов"язання між його сторонами підлягають до виконання. Даний договір не було розірвано в судовому порядку, що підтверджено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.15. Цією ж постановою спростовано також посилання відповідача на закінчення терміну дії ліцензії 10.05.15. Посилання ж його на якість води також необгрунтоване, оскільки в розрахунку ціни послуг враховано постачання технічної води.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача належить стягнути на користь позивача суму 13444,97 грн. на відшкодування судового збору.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з міського комунального підприємства житлово-комунального господарства „Тиса» (89500 Закарпатська область, м. Чоп, вул. Залізнична, 2, код 34406814) на користь державного територіально-галузевого об»єднання „Львівська залізниця» , м. Львів в особі відокремленого підрозділу "Ужгородська дистанція водопостачання" (88006 Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Артилерійська, 1а, код 00267507, р/р 26007300500690 ВАТ Ощадбанку м. Ужгород, МФО 312356, код 00257607) суму 672248,50 грн.(шістсот сімдесят дві тисячі двісті сорок вісім гривень 50 коп.) боргу за послуги по водопостачанню, а також суму 13444,97 грн. (тринадцять тисяч чотириста сорок чотири гривні 97 коп.) на відшкодування судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.12.15

Суддя Журавчак Л.С.