Постанова

від 19.08.2021 по справі 907/746/15

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2021 р. Справа №907/746/15

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Бойко С.М. Якімець Г.Г.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

за участю представника апелянта - Дунець Г.Я. (адвокат);

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого структурного підрозділу "Львівське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Львів №182-ю від 31.05.2021

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2021 (суддя Ушак І.Г.)

про відмову у видачі дубліката наказу суду

у справі №907/746/15

за позовом Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця", м. Львів в особі відокремленого підрозділу "Ужгородська дистанція водопостачання", м. Ужгород

до відповідача Міського комунального підприємства житлово- комунального господарства "Тиса", м. Чоп, Закарпатська область

про стягнення 672 248, 50 грн

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

До Господарського суду Закарпатської області звернулося АТ "Українська залізниця" в особі виробничого структурного підрозділу "Львівське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" із заявою про видачу дубліката наказу Господарського суду Закарпатської області від 26.01.2016 у справі №907/746/15.

Подана заява обґрунтована тим, що судовий наказ перебував на виконанні в органах державної виконавчої служби та постановою від 28.03.2018 ВП 50305857 повернутий стягувачу. В подальшому наказ було повторно пред`явлено до виконання та 29.05.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання за №59216315. Вказане повідомлення, разом з оригіналом судового наказу, направлено стягувачу на іншу адресу, ніж та, яка була вказана у заяві про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого стягувачем не отримано зазначене повідомлення та оригінал наказу. Відтак заявник вважає втраченим оригінал судового наказу при пересилці та просить видати його дублікат.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2021 в задоволенні заяви АТ "Українська залізниця" в особі ВСП "Львівське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" про видачу дублікату наказу відмовлено.

Вказана ухвала суду мотивована тим, що наказ від 26.01.2016 у даній справі був дійсний для пред`явлення до виконання до 13.01.2017.

Наказ перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (ВП №50305857). Постановою від 28.03.2018, у зв`язку з відмовою стягувача залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, наказ повернутий стягувачу згідно п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження із зазначенням про те, що такий може бути повторно пред`явлений для виконання у строк до 28.03.2021. Натомість стягувач звернувся з даною заявою 29.04.2021, тобто з пропуском строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зазначив, що посилання стягувача на те, що повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 29.05.2019 та оригінал наказу у справі надіслані стягувачу органом ДВС на іншу адресу та не отримані ним, не мають значення для вирішення питання видачі дублікату наказу з огляду на наведене законодавче врегулювання цього питання. Відтак відсутні підстави для задоволення поданої заяви про видачу дубліката наказу.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

АТ "Українська залізниця" в особі ВСП "Львівське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про видачу дубліката наказу. Апелянт зазначає, що судом недостатньо досліджено обставини щодо переривання строку пред`явлення наказу до виконання, а також помилково зроблено висновок про звернення із заявою про видачу дубліката наказу після закінчення строку, встановленого для пред`явлення його до виконання. Покликається на те, що 22.05.2019 заявник звернувся із заявою №265-ю від 21.05.2019 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 26.01.2016 у справі №907/746/15, тобто в межах термінів, вказаних у постанові про повернення судового наказу стягувачу від 28.03.2018 ВП 50305857, прийнятій відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на підставі п. 3 ч.1 ст. 37 ЗУ Про виконавче провадження (саме тому у цей відділ ДВС і було повторно пред`явлено до виконання наказ суду від 26.01.2016). Враховуючи зазначене, з моменту пред`явлення 22.05.2019 наказу до виконання, строк пред`явлення такого до виконання було перервано.

В подальшому державним виконавцем 29.05.2019 винесено повідомлення про повернення вказаного документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки такий пред`явлено не за підвідомчістю. Апелянт вважає, що саме з 29.05.2019 необхідно обраховувати трирічний строк на пред`явлення наказу до виконання, відтак строк пред`явлення наказу до виконання не сплив.

Відзивів на апеляційну скаргу, а також інших додаткових заяв та клопотань, в порядку статті 207 Господарського процесуального кодексу України, сторонами заявлено не було.

Фактичні обставини справи та оцінка суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.12.2015 позовні вимоги Державного територіально-галузевого об`єднання „Львівська залізниця, м. Львів в особі відокремленого підрозділу "Ужгородська дистанція водопостачання", м. Ужгород до міського комунального підприємства житлово-комунального господарства Тиса , м. Чоп про стягнення 672 248,50 грн задоволено повністю.

На виконання даного рішення видано наказ від 26.01.2016, дійсний для пред`явлення до виконання до 13.01.2017.

Ухвалою суду від 22.02.2016 замінено стягувача Державное територіально-галузевого об`єднання „Львівська залізниця, м. Львів в особі відокремленого підрозділу "Ужгородська дистанція водопостачання", м. Ужгород на його правонаступника - ПАТ Українська залізниця в особі виробничого структурного підрозділу Ужгородська дистанція водопостачання регіональної філії Львівська залізниця .

Ухвалою суду від 25.09.2017 здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання зазначеного наказу - ПАТ Українська залізниця в особі виробничого структурного підрозділу Ужгородська дистанція водопостачання регіональної філії Львівська залізниця на його процесуального правонаступника - Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд , м. Київ із зазначенням одержувача коштів: виробничий підрозділ Львівське територіальне управління філії Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Львів.

Наказ суду від 26.01.2016 перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції у Закарпатській області (ВП №50305857). Постановою від 28.03.2018, у зв`язку з відмовою стягувача залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, наказ повернутий стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження із зазначенням про те, що такий може бути повторно пред`явлений для виконання у строк до 28.03.2021.

22.05.2019 заявник звернувся із заявою №265-ю від 21.05.2019 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу Господарського суду Закарпатської області від 26.01.2016 у справі №907/746/15.

12.11.2020 стягувач звернувся до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області з листом, в якому просив надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження у справі №907/746/15, інші документи виконавчого провадження та повідомити про хід виконавчого провадження.

У відповідь на лист стягувача, відділом ПВР управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області повідомлено, що 29.05.2019 державним виконавцем відділу ПВР винесено повідомлення про повернення виконавчого документа від 26.01.2016 стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , оскільки такий пред`явлено не за підвідомчістю. Оригінал наказу від 26.01.2016 разом із повідомленням від 29.05.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання надіслано стягувачу на адресу: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Артилерійська, 1-а.

Водночас із заяви про відкриття виконавчого провадження №265-ю від 21.05.2019 вбачається, що стягувач просив надсилати постанову про відкриття виконавчого провадження на адресу: 79018, м. Львів, вул. Чернівецька, 15.

З наведеного вбачається, що державним виконавцем повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу та оригінал наказу відправлено не за належною адресою. Докази на підтвердження протилежного в матеріалах справи відсутні.

З огляду на зазначене, апелянт вважає наказ суду від 26.01.2016 у справі №907/746/15 втраченим, а тому 05.05.2021 звернувся до суду із заявою від 29.04.2021 про видачу дубліката судового наказу у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 115, ч.1 ст. 116 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (аналогічні положення викладені у ст. 326 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017).

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.

Статтею 22 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції Закону від 28.12.2015, чинній на момент видачі наказу суду 26.01.2016) встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців, а інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Зазначені строки встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Так, у наказі суду від 26.01.2016 встановлено, що такий був дійсний для пред`явлення до виконання до 13.01.2017.

Разом з тим, ст. 23 зазначеного Закону передбачала випадки переривання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, зокрема, у разі пред`явленням виконавчого документа до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ суду від 26.01.2016 перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції у Закарпатській області (ВП №50305857) та постановою від 28.03.2018 наказ повернутий стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження із зазначенням про те, що такий може бути повторно пред`явлений для виконання у строк до 28.03.2021.

05.10.2016 набрав чинності ЗУ "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 в новій редакції, яким збільшено строк пред`явлення виконавчих документів до виконання до трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Пунктом 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Отже, законодавець збільшив до трьох років після набрання рішенням законної сили строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 ЗУ "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016 та строк пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 05.10.2016.

Водночас, 15.12.2017 набрав чинності ГПК України, в редакції Закону від 03.10.2017.

Підп. 19.4. п. 1 розділу XI Перехідних положень ГПК України встановлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Отже, законодавцем визначено право стягувача на повторну видачу судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, наказу суду (його дубліката) як виконавчого документа, на підставі якого здійснюється примусове виконання судового рішення, прийнятого по суті спору.

При цьому, процесуальним законом встановлено часові межі на звернення стягувачем до суду із заявою про видачу дубліката судового наказу та визначено їх до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п. 1 - 4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У вказаній статті чітко визначено перелік документів виконавчого провадження, які надсилаються виконавцем сторонам та іншим учасникам рекомендованим поштовим відправленням, зокрема і повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу.

Проте з матеріалів даної справи вбачається, що повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання було надіслано стягувачу не за належною адресою, що позбавило стягувача можливості бути обізнаним про вчинення відповідних дій державним виконавцем та в подальшому реалізувати своє право на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Матеріалами справи підтверджується обізнаність АТ "Українська залізниця" в особі ВСП "Львівське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" про винесення 29.05.2019 державним виконавцем повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу лише з 30.12.2020, коли представником було отримано лист відділу примусового виконання рішень №7-592163315/02.1-14 від 07.12.2020.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Подібний за змістом висновок про перебіг, переривання строку пред`явлення наказу суду до виконання викладений у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №723/3410/15-ц, від 29.01.2020 у справі № 344/19847/18 та від 20.07.2021 у справі №910/20594/15.

Отримавши постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження або постанову виконавця про повернення виконавчого документу (що має місце у цій справі), стягувач стає обізнаним про відсутність примусового виконання судового рішення, що надає йому можливість реалізувати свої правомочності стягувача, вжити заходи щодо подальшого виконання чинного рішення суду.

Враховуючи те, що строк пред`явлення виконавчого документу у цій справі переривався пред`явленням до виконання, рішення суду виконано не було, а стягувач дізнався про винесення повідомлення про повернення виконавчого документу 30.12.2020, перебіг строку пред`явлення такого документа до виконання починається заново з 30.12.2020 (отримання стягувачем інформації про вчинення державним виконавцем відповідної дії - винесення повідомлення про повернення виконавчого документу), і становить три роки, тобто до 30.12.2023.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанцій помилково залишив поза увагою факт повторного пред`явлення наказу до виконання, який було повернуто стягувачу без прийняття до виконання, та обмежився лише покликанням на постанову органу ДВС від 28.03.2016 про повернення наказу стягувачу. У зв`язку із зазначеним судом першої інстанції помилково обчислено строк пред`явлення наказу до виконання та визначено такий - до 28.03.2021, а не 30.12.2023.

При цьому, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 не може тлумачитися як така, що передбачає обчислення нового строку пред`явлення виконавчого документу до виконання після повернення з дати винесення відповідної постанови виконавцем, а не з дати отримання стягувачем відомостей про повернення виконавчого документу/постанови про повернення виконавчого документу, оскільки у разі такого її тлумачення (застосування) обмежуються права стягувача на повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання після переривання такого строку. У разі виникнення певних недоліків виконавчого провадження в частині своєчасного направлення стягувачу постанови про повернення виконавчого документу разом з наказом, втрати поштового відправлення з відповідними постановою та наказом, нівелюється можливість виконання рішення суду за відсутності вини та впливу стягувача (зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі №910/20594/15).

АТ "Українська залізниця" в особі ВСП "Львівське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" із заявою про видачу дублікату наказу Господарського суду Закарпатської обсласті від 26.01.2016 звернувся до суду 05.05.2021 - в межах трирічного строку, передбаченого ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", тобто до спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, а тому заява вважається такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що не було враховано судом першої інстанцій.

За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа (судового наказу) у справі № 907/746/15 є помилковим.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду скасуванню із прийняттям нового рішення.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на виключну компетенцію суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, щодо видачі дубліката наказу суду на примусове виконання судового рішення, прийнятого по суті спору, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної ухвали суду від 12.05.2021 з прийняттям, за результатами розгляду заяви позивача про видачу дубліката виконавчого документа, нового рішення, яким зазначену заяву задовольнити та доручити Господарському суду Закарпатської області видати дублікат наказу Господарського суду Закарпатської області від 26.01.2016 №907/746/15 про примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.12.2015 у справі №907/746/15.

Керуючись ст. ст. 129, 269- 271, 275, 277, 280 - 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська " в особі виробничого структурного підрозділу "Львівське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2021 у справі №909/703/13 скасувати. Прийняти нове рішення, яким заяву Акціонерного товариства "Українська " в особі виробничого структурного підрозділу "Львівське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про видачу дубліката наказу Господарського суду Закарпатської області від 26.01.2016 №907/746/15 задовольнити.

Доручити Господарському суду Закарпатської області видати дублікат наказу Господарського суду Закарпатської області від 26.01.2016 №907/746/15 про примусове виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.12.2015 у справі №907/746/15.

3. Судовий збір за розгляд справі в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача.

Стягнути з Міського комунального підприємства житлово-комунального господарства "Тиса" (89501, Закарпатська область, м. Чоп, вул.. Залізнична, 2, код ЄДРПОУ 34406814) на користь Акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд" АТ "Укрзалізниця" Виробничий структурний підрозділ "Івано-Франківське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд" АТ "Укрзалізниця" (03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 61, код ЄДРПОУ 41149437) 2 270, 00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено та підписано 25.08.2021.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді С.М. Бойко

Г.Г. Якімець