Ухвала

від 01.12.2015 по справі 804/7266/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 грудня 2015 рокусправа № 804/7266/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В. Суховаров А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства „АРІС" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства „АРІС" до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „АРІС" (далі за текстом - ПП „ АРІС") звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року №0005282203, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання із податку на додану вартість у загальній сумі 157761,00 грн., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 126209,00 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 31552,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи в задоволенні адімінстративного позову, суд не прийняв до уваги наявність первинної документації, що є підтвердженням реальності здійснення господарських операцій з контрагентом. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не наведено доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання господарських операцій або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП „APIC" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради - 22 вересня 1995 року та перебуває на обліку у Дніпродзержинській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з 27 вересня 1995 року та є платником податку на додану вартість з 28 вересня 1997 року.

На підставі наказу Дніпродзержинської ОДПІ від 04.12.2013 №616 „Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП „APIC" податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ „Партнер Трейд" за період серпень 2013 року та відображення їх в податковому обліку.

За результатами перевірки складено акт від 10 грудня 2013 року №1857/144/04-03/21878439, в якому зафіксовані наступні порушення: пункту 180.1, статті 180, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6, статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період серпень 2013 року на загальну суму ПДВ у розмірі 126209,38 грн.

На підставі акту перевірки від 10 грудня 2013 року №1857/144/04-03/21878439 відповідачем винесено повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року №0005282203, яким нараховано податкове зобов'язання із податку на додану вартість у загальній сумі 157761,00 грн., з яких за основним платежем - 126209,00 грн., та застосовано штрафні санкції у розмірі 31552,00 грн.

Отже, основним видом діяльності ПП „APIC" є - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. У періоді, шо перевірявся, ПП „APIC" не мало власних офісних та складських приміщень, проте ПП „Аріс" укладено договір оренди складського та офісного приміщення для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Між ПП „APIC" (орендар) та ПП ОСОБА_1 (орендодавець) укладено Договір оренди від 01.06.2012 за №01/06/12, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у користування площу у розмірі 45 кв.м , яка знаходиться на другому поверсі приміщення за адресою: АДРЕСА_1 Відповідно до п.3, п.3.1 орендар зобов'язується своєчасно виконувати орендні платежі згідно з доданим розрахунком: загальна сума 1500,00 грн. за місяць - за 45 кв.м в касу орендодавця включно до 20 числа щомісяця. Термін оренди триває до 01.06.2015 року.

Також, між ПП „APIC" (орендар) та ПП „Планета 2000" укладений Договір оренди від 05.06.2012 за № 05/06/12, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у користування площу складу ПММ у розмірі 12 кв.м, за адресою: м.Дніпродзержинськ, Західний проїзд, буд. 2. Відповідно до п.3, п.3.1 орендар зобов'язується своєчасно виконувати орендні платежі згідно з доданим розрахунком: загальна сума 1500,00 грн. за місяць - в касу орендодавця включно до 20 числа.

Судом першої інстанції встановлено, що під час проведення податковим органом перевірки ПП „APIC" було надано первинні документи, на підставі яких встановлено, що в поданій ПП „APIC" до Дніпродзержинської ОДПІ „Податкової декларації з податку на додану вартість": за серпень 2013 року (від 20.09.13 року № 9059092219), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів було задекларовано наступні дані:

- усього податкових зобов'язань з ПДВ у сумі ПДВ 2375314,00 грн.;

- усього податкового кредиту з ПДВ у сумі ПДВ 2308752,00 грн.

Різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту з ПДВ склала - 66562,00 грн.

Відповідно наданої до Дніпродзержинської ОДПІ розшифровки податкових зобов'язаннь та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5) загальна сума податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом TOB „Партнер Трейд" складає 126209,37 грн.

З аналізу наданих ПП ПП „APIC" по взаємовідносинах з TOB „Партнер Трейд" до перевірки документів встановлено: ПП „APIC" (покупець) укладено договір №4 від 31.07.2013 на поставку продукції виробничо-технічного призначення, предметом договору є паливо та мастильні матеріали (ПММ). Згідно договору постачальник зобов'язується поставити ПММ (товар), в кількості і асортименті, вказаному у супровідних документах, якими є рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти товар по кількості, якості і оплатити в строки, вказані у договорі. Якість товару повинна відповідати ГОСТу, шо засвідчується сертифікатом якості заводу виробника на кожний вид і партію товару.

Судом першої інстанції досліджено рахунки-фактури та податкові накладні отримані від TOB „Партнер Трейд" позивачем на виконання умов договору.

Відповідно до пошукової системи ГУ Міндоходів „Перегляд податкових накладних" встановлено, що вищевказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, перевіркою встановлено, що фактичне відвантаження продукції не підтверджується видатковими накладними (підприємством ПП „APIC" не надано до перевірки видаткові накладні, товарно - транспортні накладні (документи відсутні), а розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі шляхом передплати на загальну суму 784856,25 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

З аналізу господарської діяльності TOB „Партнер Трейд" податковим органом зроблений висновок, що вищезазначені фінансово-господарські операції не спричинили реального настання правових наслідків, вищезазначені угоди було укладено з метою мінімізації податкових зобов'язань, тобто насправді вказані угоди не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту (заниження податкових зобов'язань з прибутку та ПДВ).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території У країни.

Пунктом 188.1 статті 1 88 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

З огляду на викладене, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально.

Статтею 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1 та 2 статті 9 Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Передбачені обов'язкові реквізити первинних документів.

Позивачем не було підтверджено фактичне відвантаження продукції видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, які під час перевірки не були надані податковим інспекторам, про що свідчить акт перевірки від 10.12.2013, а тому у відповідності до вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, вважається, що такі документи були відсутні у позивача на час складання такої звітності.

Поставка нафтопродуктів здійснювалась перевізником ПП „Дніпростальснаб" за рахунок позивача з названого складу постачальника (м. Луганськ) на склад ПП „АРІС" (м. Дніпродзержинськ, вул. Республіканська, 41). Однак, факт поставки нафтопродуктів перевізником ПП „Дніпростальснаб" зі складу постачальника на склад ПП "АРІС" та зберігання продукції в обсягах (л), зазначених в товарно-транспортних накладних від 12.08.13 №РН-0000017, від 14.08.13 №РН-0000018, від 21.08.13 №РН-0000023 є сумнівним, оскільки площа під офіс - 22 кв.м. за адресою: вул. Республіканська, 41 не дозволяє забезпечити зберігання ПММ в зазначених обсягах, крім того, не знайшов свого підтвердження факт зберігання палива в автобензовозах на земельній ділянці площею 100 кв.м. за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр. Західний проїзд, 20.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2013 року №0005282203, оскільки позивачем не були надані відповідні докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентом позивача - TOB "Партнер Трейд" за договором від 31.07.2013 року, а господарські операції між ТОВ „Партнер Трейд" та ПП „APIC" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „АРІС" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі №804/7266/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров