Постанова

від 23.12.2015 по справі 920/1204/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2015 р. Справа № 920/1204/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Потапенко В.І., суддя Тарасова І.В.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Горгуль Н.В., посвідчення №036152 від 29.10.15

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 10.08.2015 року,

відповідача -ОСОБА_2 за довіреністю від 18.12.2015 року № 01-30/3488.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Лебединської районної державної адміністрації Сумської області, м. Лебедин, Сумська область (вх. №5490 С/3-12)

на рішення господарського суду Сумської області від 25.08.2015 року у справі №920/1204/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні екологічні інновації» , м. Бориспіль, Київська область,

до Лебединської районної державної адміністрації Сумської області, м. Лебедин, Сумська область,

про стягнення 2081774,20 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року позивач - ТОВ «Сучасні екологічні інновації» звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Лебединської районної державної адміністрації Сумської області про стягнення 1424334 грн. основного боргу, 26223,35 грн. - 3% річних, 288986,61 грн. - інфляційних втрат, 342230,39 грн. - пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 57 про закупівлю послуг за державні кошти від 17.11.2014 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.08.2015р. (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено. Стягнуто з Лебединської районної державної адміністрації Сумської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні екологічні інновації» 1424334 грн. боргу, 26223,35 грн. - 3% річних, 288986,61 грн. - інфляційних втрат, 342230,39 грн. - пені, 41635,50 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 25.08.2015р. по справі №920/1204/15 скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції залишені поза увагою умови спірного договору, а саме, п. 6.2., за яким встановлено, що у разі затримки бюджетного фінансування не з вини Замовника, він зобов'язаний оплатити надані послуги протягом п'яти банківських днів з дати отримання Замовником (позивачем) відповідного бюджетного фінансування. Разом з тим, як зазначає скаржник, відсутність бюджетного фінансування у 2015 році вказує на відсутність вини позивача та не залежить від його волі, а тому вважає, що строк виконання зобов'язання за договором на час пред'явлення претензії ТОВ Сучасні екологічні інновації та на цей час не настав. У зв'язку з цим, вважає неправомірним застосування судом першої інстанції приписів ст. 625 ЦК України та ст. 230 ГК України. Крім того, на думку відповідача, в порушення норм процесуального права справу було розглянуто за відсутністю представника відповдача, чим порушено принцип рівності та змагальності сторін, закріплений в ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.12.2015 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.12.2015 року.

17.12.2015 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява прокурора Лебединського району Сумської області про вступ у справу №920/1204/15 з метою представництва інтересів держави в особі Лебединської районної державної адміністрації.

Також у наданій 17.12.2015 року до суду апеляційної інстанції правовій позиції, яка долучена до матеріалів справи, прокурор зазначав, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування правової позиції по справі, прокурор зазначав, що як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, Лебединська районна державна адміністрація не брала участі у розгляді справи та не надала суду письмових заперечень на позов, тобто неналежно здійснювала захист інтересів держави. У відповідності до п. 4.4 договору, оплата робіт позивача передбачалась за рахунок фінансування з обласного та районного бюджетів, разом з тим, п. 6.2. договору оплата виконаних позивачем робіт повинна була бути здійснена відповідачем протягом п'яти банківських днів з дати отримання Замовником відповідного бюджетного фінансування на свій розрахунковий рахунок. Питання виділення, коштів у 2015 році із обласного бюджету для погашення заборгованості за проведені позивачем роботи, за клопотанням Лебединської районної державної адміністрації було розглянуто 16.07.2015 на засідання постійної комісії обласної ради з питань земельних та водних ресурсів, використання надр, екології, довкілля та лісового господарства, проте, рішенням комісії питання виділення коштів за виконані позивачем роботи не підтримано. Крім того, прокурор зазначав, що відповідно до інформації, наданої Лебединським МВ УМВС України в Сумській області стосовно службових осіб ТОВ Сучасні екологічні інновації 04.09.2015 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.4 ст. 191 Кримінального кодексу України (ЄРДР 12015200090000660), що дає підстави для сумніву щодо належного виконання умов договору позивачем.

У відповідності до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді.

У п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №7 Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам надано роз'яснення, що згідно з частиною п'ятою статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати таке представництво у будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Статтею 29 ГПК передбачено представництво прокуратурою інтересів держави в господарському суді у формі участі прокурора у розгляді вже порушеної справи. Прокурор може вступити з власної ініціативи у справу, провадження в якій порушено за позовом інших осіб, на стороні як позивача, так і відповідача, або третьої особи чи особи, яка не брала участі у справі, але щодо якої господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки. Прокурор може брати участь також у вже порушеній справі про банкрутство й представляти інтереси громадянина і держави в особі учасників справи про банкрутство.

Згідно з частиною третьою статті 29 ГПК про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно.

Законодавством України не передбачено ухвалення будь-яких окремих процесуальних документів з приводу вчинення прокурором зазначених дій, так само як і можливості відмови господарським судом прокуророві у його вступі у справу, здійсненому шляхом повідомлення суду про свою участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Відповідне письмове повідомлення прокурора залучається судом до матеріалів справи, а участь прокурора в ній відображається в описовій частині судового рішення, прийнятого зі справи. Прокурор вважається таким, що взяв участь у справі, з дня одержання господарським судом згаданого письмового повідомлення, тобто дня його реєстрації у канцелярії суду.

За таких обставин, беручи до уваги надану прокурором заяву від 17.12.2015 про вступ у справу, розгляд справи здійснюється судом апеляційної інстанції за участю прокурора.

22.12.2015 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Позивач зазначає, що наведені відповідачем доводи про неможливість виконання взятих на себе зобов'язань за договором через відсутність державного фінансування не є обставиною, що звільняє відповідача від виконання взятих на себе грошових зобов'язань.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 17.11.2014 року між Лебединською районною державною адміністрацією (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасні екологічні інновації» (учасник, виконавець) було укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти №57, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2014 році надати послуги по збиранню небезпечних відходів (проведення робіт із забезпечення екологічно безпечного збирання, перевезення, оброблення та знешкодження непридатних до використання пестицидів і тари них) у Будільській сільській раді, Курганській сільській раді, Ворожбянській сільській раді, Великовисторовський сільській раді, Голубівській сільській раді, Гарбузівській сільській раді, Кам'янській сільській раді, Межиріцькій сільській раді Лебединського району, а замовник (відповідач) - прийняти і оплатити ці послуги в порядку та на умовах Договору.

Умовами укладеного договору сторони узгодили наступне :

- розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати після підписання сторонами відповідного акту здавання-приймання наданих послуг. (п. 4.1 договору)

- послуги за Договором вважаються належним чином виконаними після підписання сторонами відповідного акту здавання-приймання наданих послуг в обсязі, зазначеному в такому акті. (п. 4.2. договору)

- акти здавання-приймання наданих послуг готуються виконавцем та передаються замовнику після належного оформлення документів, що підтверджують передання відповідної партії відходів у власність суб'єкту господарювання , який здійснюватиме їх знешкодження. Замовник протягом двох робочих днів підписує акти та повертає один примірник виконавцю. Якщо протягом двох робочих днів виконавець не отримує підписані замовником акти або вмотивованої відмови, такі акти вважаються підписаними, а послуги наданими. (п. 4.3. договору)

- фінансування здійснюється згідно бюджетного фінансування (п. 4.4. договору)

- термін (строк) надання послуг: до 31.12.2014 року включно. (п. 5.1. договору)

- відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги. ( п. 6.1.1 договору)

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 8.1 Договору).

За змістом п. 6.3.3 договору, позивач зобов'язаний розпочати надання послуг після отримання повідомлення від відповідача про наявність відкритих бюджетних асигнувань за відповідною бюджетною програмою, але не пізніше п'яти робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.

Додатковою угодою №1 від 17.11.2014 до договору сторони, зокрема, внесли зміни до п. 3.1. та визначили, що загальна вартість договору становить 1902334,00 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 20% - 317055,67 грн.

Звертаючись до господарського суду позивач зазначав, що свої зобов'язання за договором про закупівлю послуг за державні кошти №57 від 17.11.2014 року він виконав належним чином та надав відповідачу послуги на загальну суму 1902334 грн., що підтверджував наданим до матеріалів позовної заяви актом надання послуг № 15 від 15.12.2014 року, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств.

Як зазначав позивач, відповідач частково розрахувався за надані позивачем послуги та сплатив на користь позивача 478000,00 грн.

04.06.2015 року позивач, в порядку досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з претензією про сплату 1424334 грн. боргу.

Листом від 18.06.2015 №01-31/1594 Лебединська районна державна адміністрація повідомила позивача, що на виконання зобов'язань перед ТОВ «Сучасні екологічні інновації» , 23.12.2015 року відповідач подав до Лебединського управління Державної казначейської служби України в Сумській області акт про надання послуг № 15 і платіжне доручення № 1 від 23.12.2014 року, однак платіжне доручення було повернуто відповідачу без відмітки про оплату, у зв'язку з відсутністю обласного фінансування (а.с. 36-37).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд стягнути з відповідача 1424334 грн. основного боргу, 26223,35 грн. - 3% річних, 288986,61 грн. - інфляційних втрат, 342230,39 грн. - пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 57 про закупівлю послуг за державні кошти від 17.11.2014 року.

Суд першої інстанції, встановивши факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, наявність у відповідача заборгованості за надані позивачем послуги в сумі 1424334 грн., керуючись ст.ст. 11, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, а також перевіривши правильність здійснення розрахунків, визнав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1424334 грн. основного боргу, 26223,35 грн. - 3% річних, 288986,61 грн. - інфляційних втрат, 342230,39 грн. - пені такими, що підлягають задоволенню за їх матеріальною та документальною обґрунтованістю.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів встановила наступне.

Встановлені по справі обставини свідчать про те, що 17.11.2014 між Лебединською районною державною адміністрацією та ТОВ «Сучасні екологічні інновації» було укладено Договір № 57 про закупівлю послуг за державні кошти, у відповідності до п. 1.1 якого позивач зобов'язався у 2014 році надати послуги по збиранню небезпечних відходів, а відповідач - прийняти і оплатити ці послуги в порядку та на умовах Договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір про закупівлю послуг за державні кошти №57 від 17.11.2014 є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами укладеного договору, зокрема, пунктом п. 4.2., сторони обумовили, що послуги за Договором вважаються належним чином виконаними після підписання сторонами відповідного акту здавання-приймання наданих послуг в обсязі, зазначеному в такому акті.

Доказові матеріали справи свідчать про те, що позивач належним чином виконав прийняті на себе зобов'язання та виконав роботи, обумовлені договором про закупівлю послуг за державні кошти №57 від 17.11.2014, що підтверджується актом надання послуг №15 від 15.12.2014 року. Актом підтверджується, що загальна вартість виконаних позивачем робіт (послуг) становить 1902334,00 грн. До того ж, як зазначено в акті, замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконаних робіт (надання послуг) не має.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати після підписання сторонами відповідного акту здавання-приймання наданих послуг.

Як правомірно зазначено судом першої інстанції, укладаючи спірний договір, сторони визначили акт приймання-передачі виконаних робіт суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин та зазначили, що відповідач повинен здійснити розрахунки саме після підписання акту. Таким чином, виникнення обов'язку відповідача з оплати отриманих послуг обумовлено саме фактом передачі послуг шляхом підписання акта надання послуг.

Вказаний акт №15 від 15.12.2014 підписаний представниками сторін, скріплений печатками сторін, а тому є підставою для проведення розрахунків за отримані послуги.

Встановлені по справі обставини свідчать, що на виконання умов договору відповідач здійснив часткову оплату за отримані послуги та сплатив на користь ТОВ «Сучасні екологічні інновації» 478000,00 грн.

04.06.2015 року позивач звернувся до відповідача з претензією та зазначав, що станом на 04.06.2015 відповідач має непогашену заборгованість в розмірі 1424334,00 грн.

Разом з тим, листом від 18.06.2015 за №01-31/1594 відповідач повідомив позивача, що на виконання зобов'язань за договором щодо оплати послуг перед ТОВ «Сучасні екологічні інновації» , Лебединською районною державною адміністрацією 23.12.2014 року до Лебединського управління Державної казначейської служби України в Сумській області був поданий акт про надання послуг № 15 і платіжне доручення № 1 від 23.12.2014 року. У зв'язку із закінченням бюджетного року 30.12.2014 платіжне доручення було повернуто без відмітки про оплату. Крім того, вказаним листом відповідач зауважував на тому, що оплата послуг, виконаних за договором передбачалась за рахунок фінансування з обласного та районного бюджетів. У 2015 році кошти, які були передбачені у районному бюджеті в сумі 478000,00 грн. перераховані у повному обсязі. У зв'язку із відсутністю обласного фінансування у 2015 році кошти на розрахунковий рахунок Лебединської районної державної адміністрації не надходили. (а.с. 36-37)

Таким чином, наявні матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України вартість отриманих послуг не сплатив.

Відповідач факт отримання послуг від позивача за укладеним договором не заперечує, проте посилається на те, що він є бюджетною установою та фінансується за рахунок місцевого бюджету та може відповідати за своїми зобов'язаннями лише в межах передбачених асигнувань. Відповідач вважає, що відсутність бюджетного фінансування та оплати з боку органів казначейства вказує на відсутність вини в діях відповідача.

Колегія суддів відхиляє наведені відповідачем доводи, оскільки господарські відносини між сторонами у справі не є відносинами в процесі виконання бюджетів, тому у разі порушення ними зобов'язання необхідно керуватися нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. В свою чергу, відсутність бюджетних коштів або не перерахування бюджетних коштів з інших причин не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, тоді як відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до приписів п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначав, що за клопотанням Лебединської районної державної адміністрації, питання виділення коштів у 2015 році із обласного бюджету для погашення заборгованості за проведені роботи з екологічно безпечного збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, вивезення, знешкодження і захоронення відходів та небезпечних хімічних речовин, у тому числі непридатних або заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин, розглядалось 16.07.2015 на засідання постійної комісії обласної ради з питань земельних та водних ресурсів, використання надр, екології, довкілля та лісового господарства. Відповідно до рішення зазначеної комісії, питання виділення коштів депутатами не підтримано.

Крім того, питання погашення заборгованості Лебединської районної державної адміністрації перед ТОВ Сучасні екологічні інновації у сумі 1 424 334,00 грн. також розглядалось на засіданні комісії з відбору проектів природоохоронних заходів для наступного фінансування за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища при Сумській обласній державній адміністрації, проте, як зазначав скаржник, у зв'язку із виникненням сумнівів у Сумської обласної державної адміністрації щодо належного виконання робіт зі знешкодження відходів, а також відповідності актів наданих послуг фактичним обсягам робіт ТОВ Сервісний центр регенерації масел , який був їх безпосереднім виконавцем та проведення відносно цього суб'єкта досудового розслідування за фактом забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, питання позитивно не вирішене.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що обставини на які посилається відповідач, не звільняють його від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, оскільки за змістом ст. 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи, а в силу частини 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України в постановах від від 17.03.2015 у справі № 922/3830/14, від 30 листопада 2015 року у справі № 920/182/15.

При вирішенні даного господарського спору, колегія суддів також враховує висновки Верховного суду України, викладені в постанові від 15.05.12 р. №11/446, а також висновки, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.05 року.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В розумінні статті 617 Цивільного кодексу України обставини щодо недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

За приписами ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманих послуг, строк оплати яких чітко визначений умовами договору та настав ще з моменту підписання сторонами акту надання послуг №15 від 15.12.2014 року, тобто прострочення грошового зобов'язання, тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі №07/238-10).

Враховуючи, що відповідач є таким, що прострочив грошове зобов'язання, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення інфляційних та 3% річних на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нарахованих на суму боргу в розмірі 1424334,00 грн.

Посилання скаржника на те, що ним було вчинено всі дії для забезпечення належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань за договором, а також на те, що заборгованість виникла не з його вини, а через ненадходження з державного бюджету необхідних коштів, колегія суддів відхиляє з огляду на вищезазначене, оскільки відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов'язання, а також від сплати інфляційних та 3% річних, які є складовою частиною основного боргу, а не штрафними санкціями.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача нарахованих за період з січнь - березень 2015 р. інфляційних втрат в розмірі 288986 грн. та 26223,35 грн. 3% річних, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими, оскільки підтверджуються наданим розрахункам, ґрунтуються на нормах матеріального права та відповідають правовідносинам, які склалися між сторонами.

На підставі викладеного, оскільки факт порушення відповідачем зобов'язання з оплати отриманих послуг підтверджується матеріалами справи, відповідачем не надано доказів здійснення розрахунків в повному обсязі, а також не спростовано належними та допустимими доказами суму боргу, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1424334 грн. основного боргу, 26223,35 грн. - 3% річних, 288986,61 грн. - інфляційних втрат є матеріально обґрунтованими, підтвердженими документальними доказами, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції.

Що стосується заявлених до стягнення з відповідача 342230,39 грн. - пені, то з умов договору вбачається, що у відповідності до п. 7.6 договору, за прострочення оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% вуд суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За порушення фінансової дисципліни розрахунків, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в розмірі 342230,39 грн. за період з 16.12.2014 року по 16.06.2015 року.

Здійснивши власну перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 342230,39 грн. за період з 16.12.2014 по 16.06.2015 за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт Закон 9.1.5", колегія суддів вважає вимоги позивача про стягнення суми пені законними, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі та прокурора щодо внесення Лебединським МВ УМВС України в Сумській області, стосовно службових осіб ТОВ Сучасні екологічні інновації 04.09.2015 відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.4 ст. 191 Кримінального кодексу України (ЄРДР 12015200090000660) колегія суддів зазначає наступне.

Як пояснили в судовому засіданні представник позивача, який визнаний потерпілим по даній кримінальній справі та представник відповідача, на даний час по вказаній кримінальній справі триває досудове слідство, обвинувачення особам не пред'явлено.

Колегія суддів вважає, що сам по собі факт порушення кримінальної справи стосовно службових осіб ТОВ Сучасні екологічні інновації не спростовує обставини, встановлені судом як першої так і апеляційної інстанції по даній господарській справі.

В апеляційній скарзі відповідач також наполягав на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки вважає, що оскаржуване рішення прийнято судом без надання можливості відповідачу належним чином підготувати відзив на позовну заяву та надати докази на підтвердження своїх заперечень проти заявлених вимог.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки наявним в матеріалах справи чеком Укрпошти від 28.07.2015 та описом вкладення до цінного листа підтверджується належне виконання позивачем вимог ст. 56 ГПК України щодо надсилання копії позовної заяви на адресу відповідача. Крім того, про час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений ухвалою господарського суду Сумської області від 30.07.2015, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення уповноваженій особі Лебединської районної державної адміністрації 04.08.2015 року. (а.с. 38)

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що в судове засідання 13.08.2015 представник відповідача не з'явився, його клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неотриманням копії позовної заяви, надійшло до суду після закінчення судового засідання. Наявним в матеріалах справи протоколом судового засідання від 13.08.2015 підтверджується, що розгляд справи судом відкладено з причин нез'явлення до суду повноважного представника відповідача та необхідністю витребування додаткових документів по справі.

Про час та місце розгляду господарської справи, розгляд якої було відкладено на 25.08.2015 відповідач також належним чином повідомлявся судом, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 19.08.2015 (а.с. 57).

Таким чином, посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження та є такими, що спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що судом першої інстанції були створені належні умови для встановлення дійсних обставин справи, вжиті заходи для щодо належного повідомлення сторін про час та місце судового розгляду справи. Враховуючи обізнаність відповідача про час та місце розгляду справи у господарському суді, у відповідача було достатньо часу для надання відповідних доказів на підтвердження своїх заперечень, до того ж, з урахуванням приписів, встановлених ст. 22 ГПК України, представник відповідача не був позбавлений можливості на ознайомлення з матеріалами справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Враховуючи факт належного повідомлення Лебединської районної державної адміністрації про час та місце судових засідань, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також право позивача на судовий розгляд справи впродовж розумного строку, суд першої інстанції правомірно розглянув справу 25.08.2015 за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням викладених обставин, доводи відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 25.08.2015 року у справі №920/1204/15 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія

суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Лебединської районної державної адміністрації Сумської області, м. Лебедин, Сумська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 25.08.2015 року у справі №920/1204/15 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Тарасова І. В.