Постанова

від 28.12.2015 по справі 815/5988/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5988/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Кулішенко Є.С.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ільяс Еліт до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610118/2 від 14.08.2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00238 від 14.08.2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ільяс Еліт звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі - Одеська митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610118/2 від 14.08.2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00238 від 14.08.2015 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у серпні 2015 року на митний кордон України від Компанії Maglione Hnos. Y Cia. S.A. (Аргентинська Республіка) для Товариства з обмеженою відповідальністю Ільяс Еліт за зовнішньоекономічним контрактом №2015-0527 від 27.05.2015 року надійшов вантаж: арахіс (земляні горішки), ядра, сирий, несмажений, лущений, неподріблений, упаковинай у поліпропіленові мішки по 25,0 кг нетто, фракція RUNNER 50/60 TYPE, всього 2000 мішків, врожай 06/2015, дата виготовлення 06/2015, дата пакування 06/2015, придатний до 06/2016, для промислової переробки, не в первинній упаковці, виробник Maglione Hnos. Y Cia. S.A. , Аргентина, Торговельної марки ІЛЬЯС . З метою митного оформлення вантажу в режимі імпорт позивач надав Одеській митниці вантажну митну декларацію №500060001/2015/014927 від 13.08.2015 року, в якій правомірно визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною контракту (метод 1), згідно ст. 57 Митного кодексу України. На підтвердження відомостей про митну вартість товарів, визначеної за ціною контракту, позивачем були надані до Одеської митниці, зокрема: зовнішньоекономічний контракт №2015-0527 від 27.05.2015 року, рахунок - фактура (інвойс) №0023-00000532 від 12.06.2015 року, пакувальний лист №б/н від 12.06.2015 року, картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 500/2012 / 0000886 від 27.02.2015 року, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 30.06.2015 року, банківські платіжні документи, що стосуються товару б/н від 05.06.2015 року та від 23.07.2015 року, міжнародні автомобільні накладні (CMR) №175/1 та №175/2 від 11.08.2015 року, виписка з бухгалтерської документації від 08.08.2015 року, копії митних декларацій країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією - довідка ТПП №000530 від 12.08.2015 року та інші, однак, у зв'язку з наявністю розбіжностей у поданих документах та неможливістю надання відповідачу додатково запитуваних документів, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610118/2 від 14.08.2015 року, яким позивачу безпідставно збільшено митну вартість товару з 59332,20 доларів США до 75000,00 доларів США, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, чим порушено приписи Митного кодексу України, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00238 від 14.08.2015 року. Позивач вважає дане рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та такими, що прийняті всупереч нормам діючого законодавства, оскільки декларантом подано всі необхідні документи для визначення митної вартості саме за 1 методом, у зв'язку з чим ТОВ Ільяс Еліт просить скасувати рішення та картку відмови.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Представник відповідача - Одеської митниці надав до суду заперечення (а.с. 120-134), у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог та пояснив, що до компетенції митного органу відноситься проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару, у тому числі за правильністю обрання та застосування методу такого визначення, повнотою поданих документів. У разі неможливості підтвердження декларантом заявленої митної вартості, або коли у митному органу виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих ним відомостей, митному органу надано право коригування митної вартості товару. Митний орган має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товару, отже оскільки митний орган під час митного оформлення та при визначені митної вартості товару діяв в межах своїх повноважень та у відповідності до чинного законодавства та в процесі консультацій з декларантом посадовою особою митниці були поставлені вимоги про подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, які мали розбіжності, а саме: у поданих до митного оформлення банківських платіжних дорученнях від 05.06.2015 року та 23.07.2015 року відсутнє посилання на рахунок-фактуру (інвойс) відповідно до якого здійснюється поставка товару, у виписці з бухгалтерської документації дата комерційного інвойсу відрізняється від дати інвойсу (замість 12.06.2015 року вказано 12.07.2015 року) та у наданому висновку про вартісні характеристики товарів Одеської регіональної торгово-промислової палати від 12.08.2015 року №000530 зазначена інша назва виробника товару, та, у зв'язку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості, а також наявністю інформації, яка використовується митним органом для визначення митної вартості у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС, отримана за результатами здійснення митного контролю за МД від 11.06.2015 року №806010001/2015/005398, відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості заявленого товару за найнижчим наявним у базі даних цінової інформації рівнем митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на підставі якого видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення , тому вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступні факти та обставини.

27.05.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ільяс Еліт та Компанії Maglione Hnos. Y Cia. S.A. (Аргентинська Республіка) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товару №2015-0527 від 27.05.2015 року , відповідно до умов якого остання зобов'язалася продати товар - ядра арахісу RUNNER розмір 50/60, а позивач прийняти та оплатити товар у кількості 50000,00 кг загальною вартістю товару 55000,00 дол. США (а.с.20-24).

У серпні 2015 року на виконання вищезазначеного контракту на адресу позивача надійшов від продавця Компанії Maglione Hnos. Y Cia. S.A. (Аргентинська Республіка) вантаж: арахіс (земляні горішки), ядра, сирий, несмажений, лущений, неподріблений, упаковинай у поліпропіленові мішки по 25,0 кг нетто, фракція RUNNER 50/60 TYPE, всього 2000 мішків, врожай 06/2015, дата виготовлення 06/2015, дата пакування 06/2015, придатний до 06/2016, для промислової переробки, не в первинній упаковці, виробник Maglione Hnos. Y Cia. S.A. , Аргентина, Торговельної марки ІЛЬЯС , на загальну суму 59332,20 дол. США.

З метою проведення митного оформлення товару в режимі імпорт, декларантом ПП Товариством з обмеженою відповідальністю Ільяс Еліт до Одеської митниці подано вантажну митну декларацію № 500060001/2015/014927 від 13.08.2015 року (а.с.135-137) , в якому митна вартість товару визначена позивачем за методом оцінки № 1 - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються . Вартість визначена позивачем на підставі документів, які були надані до Одеської митниці на підтвердження відомостей про митну вартість товарів, визначеної за ціною договору, а саме: зовнішньоекономічний контракт №2015-0527 від 27.05.2015 року, рахунок - фактура (інвойс) №0023-00000532 від 12.06.2015 року, пакувальний лист №б/н від 12.06.2015 року, картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 500/2012 / 0000886 від 27.02.2015 року, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 30.06.2015 року, банківські платіжні документи, що стосуються товару б/н від 05.06.2015 року та від 23.07.2015 року, міжнародні автомобільні накладні (CMR) №175/1 та №175/2 від 11.08.2015 року, виписка з бухгалтерської документації від 08.08.2015 року, копії митних декларацій країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією - довідка ТПП №000530 від 12.08.2015 року та інші.

Під час митного оформлення, у зв'язку зі спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та наявністю розбіжностей у поданих позивачем документах, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість, зокрема: у поданих до митного оформлення банківських платіжних дорученнях від 05.06.2015 року та 23.07.2015 року відсутнє посилання на рахунок-фактуру (інвойс) відповідно до якого здійснюється поставка товару, у виписці з бухгалтерської документації дата комерційного інвойсу відрізняється від дати інвойсу (замість 12.06.2015 року вказано 12.07.2015 року) та у наданому висновку про вартісні характеристики товарів, виданому Одеською регіональною торгово-промисловою палатою від 12.08.2015 року №000530 зазначена інша назва виробника товару (а.с.140).

На підставі положень ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, Одеською митницею декларанту було запропоновано надати протягом 10 календарних днів додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (а.с.140).

14.08.2014 декларантом власноруч, шляхом запису на зворотному боці ВМД повідомлено про неможливість подання витребуваних митницею документів у 10-денний термін та у зв'язку з наведеним заявлено прохання завершити митне оформлення у встановлені ч.1 ст.255 МК України строки (а.с.140).

Так, у зв'язку з неможливістю подання запитуваних додаткових документів, та на підставі аналізу наявної у митного органу інформації щодо митної вартості на товари, митне оформлення яких вже здійснено, згідно положень п.1 ст.55 МКУ митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 14.08.2015 року №500060001/2015/610118/2, відповідно до якого здійснено коригування заявленої декларантом митної вартості до рівня митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом - 1,18 дол. США/кг до 1,5 дол. США/кг (ВМД від 11.06.2015 року №806010001/2015/005398).

Отже, відповідачем при визначенні митної вартості товарів згідно рішення від №500060001/2015/610118/2 від 14.08.2015 року застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

У зв'язку з прийнятим рішенням, на підставі ст.55 Митного кодексу України, Одеською митницею відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Ільяс Еліт у прийнятті поданої вантажної митної декларації № 500060001/2015/014927 від 13.08.2015 року та митному оформленні товарів, і на підставі виявлених порушень митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00238 від 14.08.2015 року (а.с.16-17).

Товариство з обмеженою відповідальністю Ільяс Еліт 08.08.2014 року звернулось до Південної митниці з ВМД №500060001/2015/015041 щодо митного оформлення товару та заявою щодо випуску товарів, що декларуються у вільний обіг на умовах фінансової гарантії шляхом сплати до Державного бюджету України суми податків і зборів, згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

В подальшому, 07.09.2015 року позивач звернувся до Одеської митниці ДФС із листом про визнання митної вартості товарів, самостійно визначеної декларантом, в підтвердження якої надав відповідачу наступні документи: лист постачальника товару за контрактом, відповідно до якого Компанія Maglione Hnos. Y Cia. S.A. повідомила, що у виписці з бухгалтерської документації помилково зазначена невірна дата інвойсу (замість 12.06.2015 року вказано 12.07.2015 року) та просить вважати вірною дату 12.06.2015 року, лист постачальника товару від 19.08.2015 року, з якого вбачається, що назва компанії на англійській та іспанській мовах пишеться по-різному, у зв'язку з чим в офіційних документах можуть бути вжиті обидві назви компанії. Також у листі зазначено, що надані платіжні доручення містять всі необхідні реквізити, які дозволяють визначити цільове призначення перерахованих грошових коштів, в тому числі посилання на укладений з постачальником зовнішньоекономічний контракт, який є основним документом за яким здійснюється відповідна господарська операція і посилання на номер інвойсу у таких дорученнях не є обов'язковими(а.с.70-72).

Листом від 11.09.2015 року №2752/10/15-70-25-02 позивачу відмовлено у визнанні заявленої останнім митної вартості товару та проінформовано, що надана калькуляція від 08.08.2015 року не містить інформації щодо вартості тари, відсутня інформація щодо деталізації витрат на маркування, що не дає можливості перевірити витрати, які включені до ціни товару відповідно до п.2 контракту, крім того, у наданій калькуляції відсутня інформація щодо умов поставки товару, експертний висновок від 12.08.2015 року зроблено на основі наданих до митного оформлення товаросупровідних документів, тобто відсутнє посилання на те, яка саме інформація була проаналізована, а експерт посилається виключно на цінову політику фірми-виробника товару, орієнтовану безпосередньо на ТОВ Ільяс Еліт , а не на кон'юнктуру ринку в цілому (а.с.73-75).

Митний Кодекс України (далі - Кодекс) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

У відповідності до статті 49 Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частини 2 статті 51 Кодексу митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 57 глави 9 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

У відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Статтею 54 МК України встановлена компетенція митного органу під час контролю правильності визначення заявленої митної вартості товарів та порядок такого контролю. У відповідності до частин 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно частини 5 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено, що на виконання вищенаведеної норми Закону, під час консультації з митним органом, відповідачем витребувано у позивача наступні документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Згідно ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно ст. 6 Господарського кодексу України, загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини. У відповідності з ст.ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

В силу положень ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Судом встановлено, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, відповідач витребував додаткові документи не вказуючи підстави їх витребування, Одеською митницею не було ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.

Відповідачем не доведена правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості, оскільки витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, не є обов'язковим, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за наступним методом №2, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.

Одеською митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскарженому рішенні від 14.08.2015 року, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв'язку з чим суд доходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосувано резервний метод визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що інвойс має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в інвойсі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок. Крім того, фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені товари, тобто не має містити інформації щодо термінів оплати. Щодо наявності підпису керівника підприємства на інвойсі, то відповідно до Рекомендації Європейської економічної комісії ООН № 6 1983 року «Формуляр - зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі» рахунок має місце для підписів та інших видів підтвердження автентичності, коли вони необхідні. Міжнародною практикою допускається використання рахунків-фактури без підпису особи, що його склала.

Разом із цим, прайс-лист - це систематизований збірник цін (тарифів) за групами та видами товарів і послуг та має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару. Законодавством України не передбачено затвердженої форми прайс-листу чи вимог щодо його заповнення.

Судом встановлено, що позивачем були надані до митного органу для митного оформлення імпортованого товару всі необхідні документи, передбачені вищевказаними положеннями МК України, а саме: зовнішньоекономічний контракт №2015-0527 від 27.05.2015 року, рахунок - фактура (інвойс) №0023-00000532 від 12.06.2015 року, пакувальний лист №б/н від 12.06.2015 року, картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 500/2012 / 0000886 від 27.02.2015 року, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 30.06.2015 року, банківські платіжні документи, що стосуються товару б/н від 05.06.2015 року та від 23.07.2015 року, міжнародні автомобільні накладні (CMR) №175/1 та №175/2 від 11.08.2015 року, виписка з бухгалтерської документації від 08.08.2015 року, копії митних декларацій країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією - довідка ТПП №000530 від 12.08.2015 року та інші товарно-супровідні документи, зміст яких відповідає вимогам встановленим для митного оформлення товару.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на недостатність певних документів та наявність розбіжностей, як на підстави, що не дають змоги підтвердити митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), є необґрунтованими та такими, що суперечать обставинам справи та основним принципам здійснення державної митної справи (ст.8 МК України), зокрема, законності та додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання митниці на наявність суттєвих розбіжностей у поданих декларантом при розмитненні товару документах, оскільки ні в відповідачем не було надано жодного доказу наявності таких розбіжностей, які є дійсно суттєвими та які унеможливлюють визначення та підтвердження задекларованої ТОВ митної вартості товару, а посилання ДФС на ті обставини, що у поданих до митного оформлення банківських платіжних дорученнях від 05.06.2015 року та 23.07.2015 року відсутнє посилання на рахунок-фактуру (інвойс) відповідно до якого здійснюється поставка товару, у виписці з бухгалтерської документації дата комерційного інвойсу відрізняється від дати інвойсу (замість 12.06.2015 року вказано 12.07.2015 року) та у наданому висновку про вартісні характеристики товарів, виданому Одеською регіональною торгово-промисловою палатою від 12.08.2015 року №000530 зазначена інша назва виробника товару, не є такими, за наявністю яких неможливо встановити митну вартість товару за першим основним методом. Також, відповідачем не надано суду будь-яких пояснень стосовно того, яким чином витребувані у декларанта додаткові документи (каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару) взагалі можуть усунути виявлені митницею розбіжності у поданих декларантом документах.

Виходячи з цього суд вважає необґрунтованим визначення митної вартості виходячи з застосованої в оскарженому рішенні ціни.

Відповідач не довів наявність обставин, які виключають використання першого методу, та не встановив жодної із обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом, а також неможливість застосування послідовно наступних методів при застосуванні шостого методу визначення митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.57 застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, є протиправним визначення відповідачем митної вартості за резервним методом, при наявній можливості для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування оскаржуваного рішення обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи не спростована обґрунтованість визначення митної вартості згідно з контрактною ціною оцінюваного товару, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Таким чином, суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про неправомірність застосування Одеською митницею резервного методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування починаючи з першого попередніх, як це встановлено МКУ, та без обґрунтування неможливості їх застосування, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ільяс Еліт до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610118/2 від 14.08.2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00238 від 14.08.2015 року - задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610118/2 від 14.08.2015 року та картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00238 від 14.08.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ільяс Еліт (67500, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Комінтернівське, вул. Центральна, 42, код ЄДРПОУ 38184288) судовий збір у розмірі 2827 /дві тисячі вісімсот двадцять сім/ грн. 34 коп.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 28 грудня 2015 року.

Суддя П.П.Марин

.