Постанова

від 26.02.2019 по справі 815/5988/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

Київ

справа №815/5988/15

касаційне провадження №К/9901/12568/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 (головуючий суддя - Марин П.П.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 (головуючий суддя - Яковлєв О.В., судді: Бойко А.В., Танасогло Т.М.) у справі №815/5988/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ільяс Еліт до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ільяс Еліт звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610118/2 від 14.08.2015, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00238 від 14.08.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, натомість митним органом необґрунтовано відмовлено декларанту у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016, адміністративний позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариствои з обмеженою відповідальністю Ільяс Еліт та компанією Hnos. Y Cia. S.A.(Аргентинська Республіка) було укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товару № 2015-0527 від 27.05.2015, згідно умов якого нерезидент зобов'язується продати товар ядра арахісу RUNNER, розміром 50/60, а позивач прийняти та оплатити товар у кількості 50000 кг., загальною вартістю 55 000 дол. США. З метою проведення митного оформлення товару в режимі імпорт, декларантом подано до митного органу ВМД №500060001/2015/014927 від 13.08.2015. Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Під час здійснення митного контролю митним органом було витребувано у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої до митного оформлення вартості товару. За результатами розгляду ВМД та документів, посадовою особою митного органу складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00238 від 14.08.2015, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610118/2 від 14.08.2015. Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митним органом неправомірно відмовлено позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, безпідставно визначивши митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийнявши оскаржувані рішення та картку відмови. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані митним органом, а посилання останнього на ненадання всіх необхідних первинних документів, наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Одеська митниця ДФС подала касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свої вимоги заявник обґрунтовує неповним з'ясуванням судами попередніх інстанцій обставин справи. Вказує на те, що надані позивачем документи для проведення митного оформлення не підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) через наявні у них розбіжності та відсутність певних відомостей щодо складових митної вартості. Таким чином, митний орган наполягає на правильності застосування ним резервного методу визначення митної вартості товарів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Як свідчать обставини справи та з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, декларантом одночасно із ВМД №500060001/2015/014927 від 13.08.2015 було подано органу доходів і зборів наступні документи: зовнішньоекономічний контракт № 2015-0527 27.05.2015; рахунок фактури (інвойс) № 0023-00000532 від 12.06.2015; пакувальний лист № б/н від 12.06.2015; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 500/2012/0000886 від 27.02.2015; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 30.06.2015; банківські платіжні документи; міжнародні автомобільні накладні (CMR) № 175/1 та №175/2 від 11.08.2015; виписку з бухгалтерської документації від 08.08.2015; копії митних декларацій країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією довідка ТПП №000530 від 12.08.2015 та інші документи.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судами попередніх інстанцій установлено, що у зв'язку із виникненням ризику щодо можливого заниження митної вартості за результатами спрацювання профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та у зв'язку із тим, що подані документи містили розбіжності, а саме: у поданих до митного оформлення банківських платіжних дорученнях від 05.06.2015 та 23.07.2015 відсутнє посилання на рахунок-фактуру (інвойс) відповідно до якого здійснюється поставка товару; у виписці з бухгалтерської документації дата комерційного інвойсу відрізняється від дати інвойсу (замість 12.06.2015 вказано 12.07.2015 року); у наданому висновку про вартісні характеристики товарів Одеської регіональної торгово-промислової палати від 12.08.2015 №000530 зазначена інша назва виробника товару, митним органом було витребувано у декларанта додаткові документи (каталоги, прейскуранти (прайс-листи), специфікації) на підтвердження заявлено до митного оформлення вартості товару. Позивач ознайомився із переліком необхідних документів, однак вказав про неможливість подачі таких у 10-денний термін; просив завершити митне оформлення товару у встановлені частиною першою статті 255 Митного кодексу України строки.

За результатами розгляду ВМД та доданих до неї документів, митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00238 від 14.08.2015, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610118/2 від 14.08.2015.

В подальшому, 07.09.2015 позивач звернувся до Одеської митниці ДФС із листом про визнання митної вартості товарів, самостійно визначеної декларантом, в підтвердження якої надав відповідачу документи згідно переліку. За результатами розгляду пояснень та доданих до них документів орган доходів і зборів листом від 17.09.2016 №18 повідомив декларанта про відсутність підстав для визначення заявленої митної вартості товару за основним методом та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610118/2 від 14.08.2015.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У даному випадку, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як не довів і правових підстав для застосування резервного методу.

Виявлені митним органом у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжності є формальними та несуттєвими, такі жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Судами попередніх інстанцій вірно установлено, що надані позивачем до митного оформлення платіжні документи на підтвердження оплати вартості товару містять всі необхідні посилання, які прямо дозволяють визначити цільове призначення перерахованих грошових коштів, а саме: містять посилання на укладений між суб'єктами господарювання зовнішньоекономічний контракт. Щодо доводів органу доходів і зборів про відсутність у бухгалтерських платіжних дорученнях посилань на рахунок-фактуру (інвойс) відповідно до якого здійснюється поставка товару, то слід вказати на те, що за умовами контракту оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати, при цьому 20% суми сплачується до відправки товару, залишок протягом 15 днів після отримання копій документів, підтверджуючих відправку товару. Інвойс, за яким здійснювалась поставка товару, датований 12.06.2015, в той час, як контракт був укладений 27.05.2015, а отже, з урахуванням умов поставки, платіж здійснювався не на підставі інвойсу. Окрім того, декларантом було подано до митного органу виписки з банківського рахунку, які свідчать про перерахування товариством на рахунок нерезидента коштів у розмірі, що дорівнює вартісним характеристикам укладеного договору, а також копію митної декларації країни відправлення, в якій містяться ті ж самі вартісні характеристики товару, що і в зовнішньоекономічному контракті.

Що стосується невірної дати комерційного інвойсу у виписці з бухгалтерської документації (замість 12.06.2015 вказано 12.07.2015 року), то вказана обставина свідчить виключно про наявність технічної помилки у даті. В підтвердження зазначених обставин позивачем було подано до митного органу лист постачальника товару за контрактом, відповідно до якого Компанія Maglione Hnos. Y Cia. S.A. повідомила, що у виписці з бухгалтерської документації помилково зазначена невірна дата інвойсу (замість 12.06.2015 вказано 12.07.2015) та просить вважати вірною дату 12.06.2015.

Доводи митного органу про те, що у висновку про вартісні характеристики товарів Одеської регіональної торгово-промислової палати від 12.08.2015 №000530 зазначена інша назва виробника товару спростовуються листом постачальника товару від 19.08.2015 року, з якого вбачається, що назва компанії на англійській та іспанській мовах пишеться по-різному, у зв'язку з чим в офіційних документах можуть бути вжиті обидві назви компанії ( Maglione Hnos. Y Cia. S.A. на іспанській мові; Maglione Hnos. & Cia. S.A. на англійській мові).

Слід також вказати про те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

З урахуваннями викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Одеської митниці ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 у справі №815/5988/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк