Постанова

від 23.12.2015 по справі 815/2207/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2207/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Киселик Д.С.,

за участю представника позивача Хлопко А.Ю. та представника відповідача Караханяна А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СК Петроліум на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СК Петроліум до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступник - ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області ) про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

14.03.2013р. ТОВ СК Петроліум звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (правонаступник - ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області ) та, з урахуванням уточнень до позовних вимог від 08.04.2013р., просило суд:

- визнати безпідставними та незаконними дії відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.03.2013 року №0000632301;

- скасувати податкові повідомлення-рішення №0011972301, №0011982301, №0011992301 від 29.10.2012 року, які прийняті на підставі акту перевірки №300/23-214/25417282/2372 від 17.10.2012 року та податкове повідомлення-рішення №0000632301 від 14.03.2013 року, прийняте на підставі рішення ДПС в Одеській області від 14.01.2013 року №88/10/10 про результати розгляду первинної скарги.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2013р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суд від 28.01.2014р., у задоволенні позову ТОВ СК Петроліум відмовлено у повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2014 року касаційна скарга ТОВ СК Петроліум - задоволена частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2013р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суд від 28.01.2014р. - скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ СК Петроліум знову відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ТОВ СК Петроліум 15.08.2014р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови, в порушення положень ч.5 ст.227 КАС України, не було у повному обсязі виконано та враховано висновки і мотиви ухвали ВАС України від 26.05.2014 року, та крім того, порушено норми матеріального і процесуального права, в зв'язку із чим, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2014 р. та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити адміністративний позов підприємства.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи представників сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність належних підстав для її часткового задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В жовтні 2012 року, ревізорами-інспекторами ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, на підставі наказу №1516 від 01.10.2012р. та направлення №1400, у відповідності до вимог пп.20.1.4 п.20.1. ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК України , було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ СК Петроліум (код ЄДРПОУ 25417282 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ Будівництво Пан Україна (код ЄДРПОУ 34859292 ) за період травень, липень та серпень 2011р. та ТОВ БК Акрополь (код ЄДРПОУ 328412991 ) за період вересень 2009р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 17.10.2012 року №300/23-214/25417282/2372, яким встановлено порушення ТОВ СК Петроліум вимог пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 діючого на той час Закону України Про податок на додану вартість та п.198.6 ст.198, п.199.1, п.199.2 ст.199 ПК України, внаслідок чого, занижено суму ПДВ у сумі 1426074 грн., в т.ч. за вересень 2009 року - у сумі 14407 грн., вересень 2011 року - у сумі 441667 грн., липень 2011 року - у сумі 550000 грн., серпень 2011 року - у сумі 420000 грн.; а також вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 діючого на той час Закону України Про оподаткування прибутку підприємств і пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого, встановлено заниження податку на прибуток у сумі 18009 грн., в т.ч. за період 3 квартал 2009р. - на суму 18009 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 7058333 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011р. - у сумі 2208333 грн., 3 квартал 2011р. - у сумі 4850000 грн.

В подальшому, на підставі вищезазначеного акту перевірки, уповноваженою особою ДПІ у Малиновському районі м.Одеси прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.10.2012 року:

- №0011972301, яким ТОВ СК Петроліум збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 22511 грн., з яких за основним платежем - 18009 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4502 грн.;

- №0011982301, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1426077 грн., з яких за основним платежем - 1426074 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 246103 грн.;

- №0011992301, яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у загальному розмірі 7058333 грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року - у сумі 2208333 грн., за 3 квартал 2011 року - у сумі 4850000 грн.

Не погодившись із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, позивач ініціював процедуру їх адміністративного оскарження, звернувшись із відповідною скаргою від 15.11.2012 року №69 до ДПС в Одеській області, за результатами розгляду якої, ДПС прийнято рішення від 14.01.2013 року №88/10/10-2007, яким: 1) залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 29.10.2012р. №0011972301 і №0011992301, а скаргу у цій частині - без задоволення; 2) частково скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 29.10.2012р. №0011982301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 23092 грн. та застосованої фінансової санкції з цього податку в сумі 5773 грн., в решті зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін; 3) визначено завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 23092 грн.

Рішенням ДПС України від 21.02.2013 року №4417/7/10-2115 спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, з урахуванням рішення ДПС в Одеській області від 14.01.2013 року №88/10/10-2007, залишені без змін.

Далі, на підставі рішення ДПС в Одеській області від 14.01.2013р. №88/10/10-2007, відповідно до вимог пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, абз.1 п.123.1 ст.123 ПК України, уповноваженою особою ДПІ у Малиновському районі м.Одеси було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 14.03.013р. №0000632301, яким ТОВ СК Петроліум збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 1643312 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1402982 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 240330 грн .).

Не погоджуючись з вищезазначеними діями та спірними рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Повторно вирішуючи справу по суті та знову повністю відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності спірних рішень відповідача та відповідно, з необґрунтованості і недоведеності позовних вимог.

Проте, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази (в т.ч. і додаткові ), з врахуванням ухвали ВАС України від 26.05.2014 року та висновку судово-економічної експертизи №3158/3159 від 07.09.2015р., не може повністю погодитися з вищевказаними висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, з 01.01.2011р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України , в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Так, валовими витратами , згідно п.5.1 ст.5 Закону України №283/97-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (діючого на час спірних правовідносин ), є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг ), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Разом з тим, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону №283/97-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

У відповідності ж до вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Так, як слідує зі змісту п.138.1 ст.138 ПКУ, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4,138.6-138.9, пп.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5,138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Але, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 вищезгаданої статті передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з положеннями пп.139.1.1. п.139.1 ст.139 ПКУ, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених ст.157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами пп.140.1.5 п.140.1 ст.140 цього Кодексу ).

Відповідно до вимог пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПКУ, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, право платника податку на прибуток на формування витрат, що враховуються під час визначення об'єкта оподаткування податком (валових витрат ) знаходиться у прямій залежності від підтвердження таких витрат розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом їх використання у власній господарській діяльності.

При цьому, витрати підприємства враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток (валових витрат ) підприємства.

Правомірність же формування податкового кредиту до 01.04.2011 року визначалася вимогами Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР Про податок на додану вартість , а з 01.04.2011 року - положеннями Податкового Кодексу України від 02.12.2010р.

Як слідує зі змісту вимог ст.1 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997р. №168/97-ВР (діючого на час виникнення спірних правовідносин ), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

А згідно з приписів ст.7 Закону №168/97-ВР, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів, робіт, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог законодавства.

У відповідності до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг ), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека ) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг ).

Аналогічна норма міститься і у п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України.

Відповідно до приписів п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні приписи містяться і у п.198.3 ст.198 ПК України.

Крім того, статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

При цьому, згідно з ч.2 ст.3 вказаного Закону №996-XIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно ж до ч.1 ст.9 даного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 цієї статті, в свою чергу, визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.44.1. ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, поставка товарів/послуг для цілей визначення податку на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, відповідно до чинного законодавства, податковий кредит може бути сформований платником податків лише за наявністю належним чином складених первинних документів, що відображають господарську операцію, котра спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання.

Як видно зі спірного акту перевірки, ревізорами податкового органу при дослідженні наданої позивачем первинної документації за перевіряємий період були зроблені висновки щодо завищення підприємством своїх валових витрат, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також щодо штучно сформованої частини податкового кредиту за рахунок нікчемних (безтоварних) господарських операцій з ТОВ Будівництво Пан-Україна та ТОВ БК Акрополь .

Однак, колегія суддів суду апеляційної інстанції, діючи з урахуванням вимог ухвали ВАС України від 26.05.2014 року, яка, в свою чергу, згідно із ч.5 ст.227 КАС України, є обов'язковою для виконання, уважно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, надані позивачем на вимогу суду додаткові докази (документи) та висновки судово-економічної експертизи №3158/3159 від 07.09.2015р., не може погодитися з такою позицією податкового органу, з якою, в свою чергу, помилково та передчасно повністю погодився суд 1-ї інстанції, з огляду на наступне.

Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, позивач - ТОВ СК Петроліум є власником, зокрема, 21 АЗС та складу ПММ (ГСМ), що розташовані у різних населених пунктах України, 20 з яких та склад ГСМ, в свою чергу, в період січня-жовтня 2010 року, були передані ТОВ Веста-Сервіс в платне користування на умовах оренди, що підтверджується відповідними договорами оренди та актами приймання-передачі.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа генерального директора ТОВ Веста-Сервіс від 18.01.2011р. вих.№706\1 на адресу ТОВ СК Петроліум , останнє (т.б. ТОВ Веста-Сервіс ) наполягало на проведенні на орендованих ним АЗС ремонтних робіт та просило направити на ці АЗС свого представника для огляду, складанню дефектних відомостей та вирішення питання щодо визначення підрядника.

З матеріалів справи видно, що на вказаний лист ТОВ Веста-Сервіс від 18.01.2011р. директор ТОВ СК Петроліум відповів (лист від 25.01.2011р. вих.№35 ), що враховуючи довгострокові ділові стосунки між їх підприємствами та відсутність у них вільних спеціалістів, він залишає всі ці питання (в т.ч. і пошук підрядника ) на розсуд орендаря.

Далі, як вбачається з матеріалів справи, генеральний директор ТОВ Веста-Сервіс своїм листом від 12.04.2011р. вих.№953 повідомив ТОВ СК Петроліум про результати їх перемовин з потенціальним підрядником - ТОВ Будівництво Пан Україна , надіслав локальні смети по усім видам ремонтних робіт і довідки про їх вартість та просив, при їх погодженні, укласти і підписати з цією підрядною організацією відповідні договори підряду.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, 03.05.2011 року, 01.07.2011 року і 01.08.2011 року між ТОВ СК Петроліум в особі директора Делі І.М. та ТОВ Будівництво Пан Україна в особі директора Ляліна Р.О. було укладено 3 договори підряду (т.б. №3/05 (щодо 7 АЗС ), №57 (щодо 9 АЗС ) і №01/08 (щодо 6 АЗС ) ) на виконання поточних робіт на 22-х АЗС по ремонту дорожнього покриття, благоустрою територій та технічному обслуговуванню цистерн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаних вище договорів підряду та реальності виконаних робіт позивачем до суду було надано податкові накладні, реєстр отриманих податкових накладних, податкові декларації, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, локальні смети, акти прийому виконаних підрядних робіт ф.КБ-2в і будівельних робіт ф.КБ-2, довідки ф.№КБ-3, оборотно-сальдові відомості, регістри бухгалтерського обліку та банківські платіжні доручення про сплату заборгованості по сплаті наданих послуг (робіт) з урахуванням ПДВ у відповідності до укладених в серпні 2011р. між ТОВ СК Петроліум , ТОВ Будівництво Пан Україна , ПП Інвест-Таун , ПП Нордік-Груп і ПП Річмонд Сервіс договорів цесії.

При цьому, слід зазначити, що дані первинні документи, на думку судової колегії, а саме, зокрема, податкові накладні були оформлені належним чином та повністю відповідають всім вимогами ст.201 ПК України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , акти прийому виконаних підрядних та будівельних робіт ф.КБ-2В і ф.КБ-2, в свою чергу, - вимогам наказу Міненергобуду України від 04.12.2009р. №554 Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві , а регістри бухгалтерського обліку - положенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України №996-ХІУ від 16.07.1999р.

Даний факт також підтверджується і висновками судово-економічної експертизи №3158/3159 від 07.09.2015р., проведеної Одеським НДІСЕ на підставі ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015р.

Що ж стосується того, що деякі з вищеперелічених документів були складені з певними недоліками, на що звернули увагу відповідач та суд 1-ї інстанції, то, на думку суду 2-ї інстанції, ці недоліки не є суттєвими та не спростовують факт реально здійснених господарських операцій, на виконання яких вони були виписані.

Крім того, по справі також встановлено, що позивач належним чином відобразив ці господарські операції з ТОВ Будівництво Пан Україна в своєму податковому і бухгалтерському обліку та відніс фактично сплачені ним суми ПДВ і вартості робіт відповідно до свого податкового кредиту та валових витрат.

До того ж, необхідно звернути увагу й на те, що факт реального виконання вказаних вище підрядних та будівельних (ремонтних) робіт на цих 20-ти АЗС підтверджується і листами орендаря цих АЗС - ТОВ Веста Сервіс , а також показами допитаних в ході досудового розслідування працівників цих АЗС, директора ТОВ СК Петроліум і директора ТОВ Будівництво Пан Україна Ляліна Р.О., на які посилається ст.слідчий з ОВС СУ ДПС в Одеській області в своїй постанові від 19.04.2013р. про закриття кримінального провадження, а також наявними в матеріалах даної справи протоколом допиту керівника ТОВ Будівництво Пан Україна Ляліна Р.О. та численними протоколами огляду слідчим цих АЗС, до яких, в свою чергу, долучені відповідні фототаблиці (фотофіксація ).

Таким чином, судом апеляційної інстанції беззаперечно встановлено, що підприємством позивача та його контрагентом, в даному випадку, було виконано всі зобов'язання та умови договорів підряду, які, в свою чергу, до цього часу недійсними або фіктивними в судовому порядку не визнані, а відтак, останні, в силу ст.204 ЦК України, є правомірними.

Що ж стосується посилань податкового органу, в обгрунтування своїх висновків про безтоварний (фіктивний) характер господарських відносин з ТОВ Будівництво Пан- Україна , на акт ДПІ у Московському районі м.Харкова №3087/23/34859292 від 27.10.2011р. Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Будівництво Пан-Україна щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період квітень-серпень 2011 року , то судова колегія таку позицію відповідача вважає помилковою та безпідставною, з огляду на наступне.

Так, на думку суду 2-ї інстанції, вказаний вище акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача взагалі не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між контрагентом та позивачем, оскільки цим актом зафіксовано лише факт наявності певних перешкод для здійснення податкової перевірки органом ДПС, тобто первинна документація і реальність господарських операцій такого платника не були предметом перевірки.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки також, в свою чергу, не є належним доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання.

Як вбачається з приписів діючого законодавства, належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Разом з тим, відповідного витягу з цього Реєстру з наявністю такого запису на момент укладення і виконання вказаних угод податковим органом не надано. Натомість, в матеріалах справи міститься витяг з ЄДР, який підтверджує, що ТОВ Будівництво Пан-Україна як на момент укладення спірних угод із позивачем, так і на момент їх повного виконання, було зареєстровано в цьому Реєстрі (а саме - з 01.02.2007р .), а також було платником ПДВ (свідоцтво від 04.03.2011р .), т.б. мало право на виписку податкових накладних.

Також, ще слід вказати й про те, що на жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та у залежність від стану податкового обліку його контрагента, а також від того, за рахунок яких саме ресурсів (власних або залучених ) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником. Посилання ж ДПІ на відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання підрядних (будівельних) робіт в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу (хоча станом на 2-3 квартали 2011р. штат підприємства - 15 працівників ) також не можна розцінювати як достатній доказ фіктивності спірних операцій, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт.

До того ж, при цьому, необхідно звернути увагу й на той факт, що надані ТОВ Будівництво Пан-Україна , як підрядником, підприємству позивача (т.б. замовнику ) послуги з виконання будівельних (ремонтних) робіт повністю відповідають основним видам діяльності за КВЕД як позивача, так і даного контрагента, який, в свою чергу, на момент спірних відносин мав відповідну ліцензію (серія АВ №517957 від 29.06.2010р., строк дії: з 29.06.2010р. по 20.04.2012р. ) на виконання будівельних робіт.

За таких обставин, висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій по виконанню підрядних робіт ґрунтується лише на припущеннях та на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Окрім того, при цьому, одночасно слід зазначити та прийняти до уваги ще й ту обставину, що дії ДПІ у Московському районі м.Харкова, пов'язані із проведенням зустрічної звірки ТОВ Будівництво Пан-Україна , на підставі якої складено акт №3087/23/34859292 від 27.10.2011р. Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Будівництво Пан-Україна щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період квітень-серпень 2011 року були визнані неправомірними постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2012р. (справа №2а-595/12/2070 ), яка, відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012р. та ухвал суддів ВАС України від 15.01.2013р. і 29.07.2013р., набрала законної сили.

Згідно із положеннями ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також критично розцінює судова колегія і доводи відповідача про отримання платником (т.б. позивачем ) необґрунтованої податкової вигоди, які, в свою чергу, повинні грунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, що виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Так, необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст.228 ЦК України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. Разом з тим, жодних доказів наявності у сторін спірних угод узгодженого умислу на вчинення дій у порушення податкового законодавства або на безпідставне отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.

Крім того, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, як встановлено з матеріалів справи, кримінальне провадження №3201317000000030 відносно службових осіб ТОВ СК Петроліум постановою ст.слідчого з ОВС СУ ДПС в Одеській області від 19.04.2013р. було закрито у зв'язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 КК України (т.б. умисне ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) ).

Стосовно ж наявної в матеріалах справи ксерокопії вироку Ленінського районного суду м.Харкова від 12.12.2012 року по справі №2024/9033/12 на 2-х арк. (яка не належним чином засвідчена ), згідно якого директора ТОВ Будівництво Пан Україна Ляліна Р.О. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.205 ч.1 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 8500 грн., судова колегія вважає за необхідне зазначити, що обставини встановлені під час розгляду даної кримінальної справи стосуються виключно лише злочинних дій саме цієї посадової особи ТОВ Будівництво Пан Україна і, в свою чергу, в даному випадку, жодним чином не спростовують реальності господарських операцій між позивачем і цим контрагентом та, самі по собі не доводять порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства під час формування податкового кредиту чи валових витрат.

Аналогічна правова позиція з цього питання неодноразово висловлювалася і ВАС України, зокрема, в ухвалі від 09.10.2014р. по справі № К/800/19197/13.

До того ж, слід звернути увагу й на той факт, що як видно зі змісту вказаного вироку, будь-яка первинна документація, яка була складена у спірний період на виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ Будівництво Пан-Україна не була предметом дослідження по цій кримінальній справі (провадженню ) та по ній не проводилися будь-які перевірки чи експертизи.

Одночасно слід вказати і на ту обставину, що покази директора ТОВ Будівництво Пан-Україна Ляліна Р.О. в якості підсудного, які приведені у вказаному вище вироку суду від 12.12.2012р. (по кр/справі №2024/9033/12 ), в свою чергу, фактично повністю суперечать його ж показам, зазначеним у чинній на цей час постанові ст.слідчого з ОВС СУ ДПС в Одеській області від 19.04.2013р., якою було закрито кримінальне провадження №3201317000000030 відносно службових осіб ТОВ СК Петроліум у зв'язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 КК України, а також показам, які були зафіксовані в наявному в матеріалах даної справи протоколі його допиту від 11.04.2013р. в якості свідка, в якому останній, в свою чергу, в ході досудового розслідування кримінального провадження №3201317000000030 повністю визнав факт укладення між ТОВ Будівництво Пан Україна і ТОВ СК Петроліум договорів підряду, реальність спірних господарських відносин з останнім, а також факт виконання його підприємством підрядних робіт на належних позивачу АЗС.

Крім того, необхідно зауважити й про те, що цей вирок фактично був ухвалений судом 12.12.2012 року, т.б. вже після проведення спірної перевірки підприємства позивача (акт від 17.10.2012р. ) та винесення на адресу останнього оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.10.2012р.

Що ж стосується спірних господарських відносин між позивачем ТОВ СК Петроліум та ТОВ БК Акрополь (м.Сімферополь ), то з цього приводу судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як встановлено судом 2-ї інстанції з матеріалів справи, 03.09.2009р. між ТОВ СК Петроліум (замовник) та ТОВ БК Акрополь (підрядник) було укладено договір підряду №484, відповідно до якого, підрядник зобов'язується на свій ризик та своїми власними засобами виконати по завданню замовника роботи відповідно до проектно-кошторисної документації з матеріалів підрядника. Замовник же, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити зазначену роботу: ремонт м'якої покрівлі нежитлової будівлі офісу з боулінгом та більярдним клубом, який розташований у м.Євпаторія по вул.Леніна,17-а, та належить позивачу на праві приватної власності (свідоцтво від 02.06.2008р .).

На підтвердження реального виконання вказаної господарської операції позивачем як до перевірки так і до суду 1-ї інстанції було надано належним чином оформлену податкову накладну від 28.09.2009 року №1439 на загальну суму 86440,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 14406,80 грн .), довідку про вартість виконаних підрядних робіт, банківські платіжні доручення від 08.09.2009р. (т.б. авансовий платіж на суму 54000 грн .) і від 07.10.2009р. (на суму 32440,80 грн .), акт №1 приймання виконаних підрядних робіт ф.№КБ-2в, підсумкову відомість ресурсів, регістр бухгалтерського обліку, журнал-ордер, відомість по рахунку 631, уважно дослідивши які, судова колегія дійшла висновку, що дані первинні документи не містять суттєвих дефектів та в цілому відповідають вимогам ст.201 ПК України, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і діючого на той час наказу Держкомстату України і Держбуду України №237/5 від 21.06.2002р.

Крім того, по справі також встановлено, що позивач належним чином відобразив ці господарські операції з ТОВ БК Акрополь в своєму податковому і бухгалтерському обліку та відніс фактично сплачені ним суми ПДВ і вартості робіт відповідно до свого податкового кредиту та витрат по збільшенню балансової вартості об'єкта.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що підприємством позивача та його контрагентом, в даному випадку, було виконано всі зобов'язання та умови цього договору підряду, який, в свою чергу, до цього часу недійсним або фіктивним в судовому порядку не визнаний, а відтак, останній, в силу ст.204 ЦК України, є правомірним.

Що ж стосується посилань податкового органу, в обгрунтування своїх висновків про безтоварний (фіктивний) характер господарських відносин з ТОВ БК Акрополь , на акт ДПІ у м.Сімферополі №8/22/32841299 від 06.04.2012р. Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БК Акрополь щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період 2009 року , то судова колегія таку позицію відповідача вважає помилковою та безпідставною, з огляду на наступне.

Так, на переконання суду 2-ї інстанції, вказаний вище акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача взагалі не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між контрагентом та позивачем, оскільки цим актом зафіксовано лише факт наявності певних перешкод для здійснення податкової перевірки органом ДПС, тобто первинна документація і реальність господарських операцій такого платника не були предметом перевірки.

Відсутність же контрагента позивача за своєю юридичною адресою станом на момент звірки також, в свою чергу, не є належним доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання.

Як вбачається з приписів діючого законодавства, належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Разом з тим, відповідного витягу з цього Реєстру з наявністю такого запису на момент укладення і виконання вказаних угод податковим органом не надано. Натомість, в матеріалах справи міститься витяг з ЄДР, який підтверджує, що ТОВ БК Акрополь як на момент укладення спірної угоди із позивачем, так і на момент її повного виконання, було зареєстровано в цьому Реєстрі (а саме - з 12.02.2004р .), а також було платником ПДВ (свідоцтво від 16.02.2004р .), т.б. мало право на виписку податкових накладних.

Також, ще слід вказати й про те, що на жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та у залежність від стану податкового обліку його контрагента, а також від того, за рахунок яких саме ресурсів (власних або залучених ) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником. Посилання ж ДПІ на відсутність у контрагента позивача об'єктивної можливості для виконання підрядних (будівельних) робіт в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як достатній доказ фіктивності спірних операцій, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт.

До того ж, при цьому, необхідно звернути увагу й на той факт, що надані ТОВ БК Акрополь , як підрядником, підприємству позивача (т.б. замовнику ) послуги з виконання будівельних (ремонтних) робіт повністю відповідають основним видам діяльності за КВЕД як позивача, так і даного контрагента, який, в свою чергу, на момент спірних відносин мав відповідну ліцензію (серія АВ №357488 від 15.08.2007р., строк дії: з 15.08.2007р. по 25.05.2012р. ) на виконання будівельних робіт, а також відповідний дозвіл та патент від 23.05.2008р. на здійснення оптової торгівлі будівельними матеріалами.

За таких обставин, висновок податкового органу про безтоварний характер цієї спірної операції між позивачем і ТОВ БК Акрополь по виконанню підрядних будівельних робіт ґрунтується лише на припущеннях та на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Крім того, ще слід звернути увагу й на той факт, що податковим органом, в даному випадку, при проведенні в жовтні 2012р. спірної перевірки господарських відносин між позивачем та ТОВ БК Акрополь за період вересень 2009р. (договір підряду від 03.09.2009р ., первинні документи від вересня 2009р .) та ухваленні 29.10.2012р. оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання і накладення штрафних (фінансових) санкцій також було порушено і встановлений ст.102 ПК України строк давності - 1095 днів, що, в свою чергу, є додатковою і самостійною підставою для визнання такого рішення податкового органу в цій частині неправомірним.

Таким чином, враховуючи доводи і висновки ухвали ВАС України від 26.05.2014 року, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши обставини, характер та зміст спірних господарських операцій, наявні у справі виписані на їх виконання первинні документи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та приймаючи до уваги висновок судово-економічної експертизи №3158/3159 від 07.09.2015р. (яким, свою чергу, жодні висновки спірного акту перевірки від 17.10.2012р. №300/23-214/25417282/2372 щодо заниження позивачем суми ПДВ на 142674 грн., податку на прибуток в сумі 18009 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 7058333 грн. документально не підтверджуються ), приходить до висновку про те, що між учасниками перевіряємих господарських операцій відбувся дійсний рух активів.

Отже, за вказаних обставин, апеляційний суд вважає, що податковим органом, в порушення приписів ч.2 ст.71 КАС України, не було доведено належними і беззаперечними доказами порушення підприємством позивача вимог пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 діючого на той час Закону України Про податок на додану вартість , п.198.6 ст.198, п.199.1, п.199.2 ст.199 ПК України, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 діючого на той час Закону України Про оподаткування прибутку підприємств і пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України, а тому, відповідно, висновок відповідача про заниження позивачем суми ПДВ на 142674 грн., податку на прибуток в сумі 18009 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 7058333 грн. є неправомірним, в зв'язку із чим, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 29.10.2012 року №0011972301 і №0011992301, які прийняті на підставі акту перевірки №300/23-214/25417282/2372 від 17.10.2012 року та податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 року №0000632301, прийняте на підставі рішення ДПС в Одеській області від 14.01.2013 року №88/10/10, є протиправними та підлягають скасуванню.

Що ж стосується решти позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 29.10.2012р. №0011982301 та визнання безпідставними та незаконними дій органу ДПС по прийняттю податкового повідомлення-рішення від 14.03.2013 року №0000632301, яким, в свою чергу, вказане вище рішення від 29.10.2012р. №0011982301 фактично було скасовано, то судова колегія частково погоджується із висновками суду 1-ї інстанцій в цій частині та, в свою чергу, з урахуванням вищевикладеного, вважає їх необґрунтованими і в даному випадку, зайвими.

І на останнє, судова колегія приймає до уваги та ще раз вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України ), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача або його контрагенти у 2-й чи 3-й ланках ланцюга , не виконали своїх податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

При чому, слід зазначити, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії та практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім того, відповідно до ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Отже, за вказаних обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в зв'язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, з урахуванням ч.2 ст.11 КАС України та, діючи в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає за необхідне скасувати постанову окружного суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ СК Петроліум задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СК Петроліум - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СК Петроліум - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 29.10.2012 року №0011972301 і №0011992301, які прийняті на підставі акту перевірки ТОВ СК Петроліум №300/23-214/25417282/2372 від 17.10.2012 року та податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 року №0000632301, прийняте на підставі рішення ДПС в Одеській області від 14.01.2013 року №88/10/10.

У задоволенні інших позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю СК Петроліум - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко