Постанова

від 15.09.2015 по справі 805/2849/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 р. Справа № 805/2849/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

суддів Крилової М.М., Дмитрієва В.С.,

розглянувши в порядку письмово провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та її індексації, -

встановив:

16 липня 2015 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач), датований 16 липня 2015 року, до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі - відповідач 1 або ТУ ДСА України в Донецькій області), Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області (далі - відповідач 2 або ГУ ДКС України в Донецькій області), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 3 або ДСА України), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 4 або ДКС України), в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, яка прийнята ухвалою від 20 серпня 2015 року, позивач просила:

- стягнути з ТУ ДСА України в Донецькій області на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 01 вересня 2014 року по 30 грудня 2014 року у сумі 5 152,00 грн.;

- стягнути з ТУ ДСА України в Донецькій області на користь позивача середній заробіток за період затримки розрахунку з 31 грудня 2014 року і до дня винесення постанови суду в розмірі, передбаченому чинним законодавством на час здійснення повної виплати, в тому числі за весь час простою, з індексацією нарахованої суми.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначила наступне.

З 28 січня 2014 року по 30 грудня 2014 року ОСОБА_1 обіймала посаду помічника судді Київського районного суду м. Донецька.

30 грудня 2014 року позивач була звільнена із займаної посади за переведенням до Головного управління юстиції у Донецькій області.

Позивач стверджувала, що в період з 01 вересня 2014 року по 30 грудня 2014 року заробітну плату не отримувала, розрахунок при звільненні з нею не був проведений.

Посилаючись на положення ст.ст. 3, 8, ч. 2 ст. 19, ст. 21, ч. 3 ст. 22, ст. 64, п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, ч. 3 ст. 21, ч. ч. 2, 4 ст. 97, ч. ч. 1, 3 ст. 113, ст. 116, ч. 1 ст. 117, ст. 139 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 5, 14, 21, 22 Закону України Про оплату праці , ч. ч. 1, 4 ст. 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів , ч. 1 ст. 1 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведення антитерористичної операції , абз. 3 ст. 1, ст.ст. 3, 4 Закону України Про боротьбу з тероризмом , п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року по справі № 12-рп/98, п. 3 рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000, п. 20 постанови Пленуму Верхового Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 Про незалежність судової влади , позивач стверджувала, що Кабінет Міністрів України не наділений правом обмежувати встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили права громадян у сфері виплати заробітної плати в районі проведення антитерористичної операції.

З урахуванням наведеного позивач наполягала на задоволенні позовних вимог (а.с. 4-11, 88-90, 93-94).

Відповідач 1 позов не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

ТУ ДСА України в Донецькій області є розпорядником коштів 55 місцевих загальних судів Донецької області, з яких 22 знаходяться на території, яка перебуває під контролем української влади, а 33 - на території, яка тимчасово перебуває під контролем незаконних збройних формувань.

Відповідно до постанови Правління Національного Банку України Про призупинення здійснення фінансових операцій від 06 серпня 2014 року № 466 банками України призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюється українською владою.

Листом від 13 жовтня 2014 року № 14-08/3291-22698 Щодо дотримання бюджетного законодавства Державна казначейська служба України повідомила, що згідно зі ст. 14 Закону України Про боротьбу з тероризмом , постановою Правління Національного банку України від 06 серпня 2014 року № 466 Про призупинення здійснення фінансових операцій , доручень Президента України, рішень Ради національної безпеки і оборони України, доручень Кабінету Міністрів України призупинено казначейське обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів на території, яка не контролюється українською владою.

Крім того, Державна казначейська служба України застерегла розпорядників бюджетних коштів від прийняття рішення про виплату заробітної плати працівника підпорядкованих установ, які перебувають на території, що не контролюється українською владою, за рахунок перерозподілу бюджетних асигнувань між адміністративно-територіальними одиницями.

Відповідач 1 наголошував, що п. 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595, визначено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Стверджував, що місто Донецьк включно в Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р.

Також розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 Про визначення територіальної підсудності справ крім іншого змінена територіальна підсудність справ, підсудних Київському районному суду міста Донецька.

Крім того, рішенням Ради суддів України від 23 грудня 2014 року № 76 Державну судову адміністрацію України зобов'язано забезпечити виплату заробітної плати працівникам апаратів судів, які зараховані до апаратів судів, розміщених на території, підконтрольній українській владі, за період, протягом якого такі працівники апаратів обіймали посади в судах, що розміщувалися на тимчасово неконтрольованій території, з дня останнього нарахування до дня зарахування до штату суду, до якого працівника апарату суду зараховано на підставі довідок, виданих територіальними управліннями Державної судової адміністрації України в Донецькій та Луганській областях, але не більше ніж за чотири місяці.

Відповідач 1 наголошував, що позивач не була переведена до іншого суду, розміщеного на території України, яка підконтрольна українській владі, а тому підстави для виплати їй заробітної плати, як працівнику судової системи, за вказаний період-відсутні.

З урахуванням наведеного відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 42-44).

Відповідачі 2, 3, 4 свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловили.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, телефонограми та звіти про надіслання електронної судової повістки (а.с. 97-98, 100-104).

Сторони явку своїх представників до судового засідання не забезпечили.

15 вересня 2015 року через відділ діловодства та документообігу суду позивач надала клопотання про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження (а.с. 105).

З урахуванням наведеного та на підставі ч. 4 ст. 122, ч. ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розгляд справи здійснено в письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Відповідач 1 - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (ідентифікаційний код 26288796) зареєстроване як юридична особа 26 листопада 2002 року, про що 29 серпня 2005 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 266 120 0000 010874.

Відповідач 2 - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (ідентифікаційний код 37967785) зареєстроване як юридична особа, про що 02 грудня 2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 266 102 0000 040244.

Відповідач 3 - Державна судова адміністрація України (ідентифікаційний код 6255795) зареєстрована як юридична особа 29 серпня 2002 року, про що 16 травня 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 070 120 0000 019834.

Відповідач 4 - Державна казначейська служба України (ідентифікаційний код 37567646) зареєстрована як юридична особа, про що 16 лютого 2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 070 102 0000 042750.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що встановлено на підставі паспорту громадянина України серії ВК 171323, виданого Куйбишевським РВ ДМУ України в Донецькій області 03 вересня 2005 року (а.с. 12-15).

ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12-15).

20 серпня 2014 року позивач разом з донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, перемістилася з району проведення антитерористичної операції в м. Краматорськ Донецької області.

Ця обставина підтверджена довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 27 жовтня 2014 року № 1426/1451 (а.с. 17).

На підставі записів у трудовій книжці позивача серії АВ № 691813, а також наказів в.о. керівника апарату Київського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2014 року № 91-к Про звільнення ОСОБА_1Е. , начальника Головного управління юстиції у Донецькій області від 31 грудня 2014 року № 3396/1 Про призначення ОСОБА_1Е. встановлено наступне.

02 серпня 2012 року на підставі наказу від 02 серпня 2012 року № 64-к ОСОБА_1 прийнята на посаду секретаря-друкарки Київського районного суду м. Донецька з випробувальним терміном строком на два місяці (запис № 1).

26 грудня 2012 року на підставі наказу від 26 грудня 2012 року № 86-к позивач переведена на конкурсній основі на посаду секретаря судового засідання Київського районного суду м. Донецька з випробувальним терміном строком на два місяці (запис № 2).

ОСОБА_3 державного службовця.

22 лютого 2013 року на підставі наказу від 27 лютого 2013 року № 18а-к ОСОБА_1 присвоєно тринадцятий ранг шостої категорії посад державного службовця (запис № 3).

28 січня 2014 року на підставі наказу від 28 січня 2014 року № 10-к позивач призначена за переведенням з резерву на посаду помічника судді Павленко Л.М., на час виконання цим суддею повноважень судді Київського районного суду м. Донецька.

Позивачу присвоєно одинадцятий ранг п'ятої категорії посад державного службовця (запис № 4).

30 грудня 2014 року на підставі наказу від 30 грудня 2014 року № 91-к ОСОБА_1 звільнена із займаної посади за переведенням до Головного управління юстиції у Донецькій області за її згодою відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (запис № 5).

31 грудня 2014 року на підставі наказу від 31 грудня 2014 року № 3396/1 позивач призначена на посаду головного спеціаліста відділу з питань правової допомоги по виконанню Конвенції і угод, представництва в судах інтересів держави Головного управління юстиції у Донецькій області за переведенням із Київського районного суду м. Донецька, як таку, що успішно пройшла стажування (запис № 6).

25 лютого 2015 року на підставі наказу від 11 лютого 2015 року № 117/1 ОСОБА_1 переведена на посаду головного спеціаліста відділу судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (запис № 8) (а.с. 18-24, 26).

Отже на час виникнення спірних правовідносин (вересень-грудень 2014 року) ОСОБА_1 перебувала на державній службі та обіймала посаду помічника судді Київського районного суду м. Донецька.

Київський районний суд м. Донецька (ідентифікаційний код 02895484, місцезнаходження: 83054, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Собінова, буд. 147) зареєстрований як юридична особа 13 квітня 1994 року, про що 11 грудня 2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис за номером 1 266 120 0000 022814, що встановлено на підставі даних он-лайн сервісу отримання відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З метою збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, роботу Київського районного суду м. Донецька у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя із-за бойових дій, що відбуваються в районі розташування суду, повідомлення про це розміщене на офіційній сторінці відповідача в мережі Інтернет (http://kv.dn.court.gov.ua/sud0523/).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції , на підставі подань Державної судової адміністрації України про зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцем загальним та апеляційним судам (вх. № 913/0/1-14 від 29 серпня 2014 року, вх. № 10027/0/30-14 від 01 вересня 2014 року) Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ видане розпорядження від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 Про визначення територіальної підсудності справ .

Змінена територіальна підсудність справ, підсудних Київському районному суду м. Донецька, територіальна підсудність цих справ визначена Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.

10 вересня 2014 року у відповідності до розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38 від 02 вересня 2014 року Про визначення територіальної підсудності справ головою Київського районного суду м. Донецька виданий наказ № 136-1 Про зупинення роботи суду по відправленню правосуддя .

Цей наказ передбачав призупинення роботи Київського районного суду м. Донецька по відправленню правосуддя; а також те, що оплата праці апарату суду за вказані неробочі дні з 10 вересня 2014 року здійснюватиметься відповідно до ст. 113 Кодексу законів про працю України (а.с. 25).

На час судового розгляду робота Київського районного суду м. Донецька не відновлена.

Як свідчить довідка від 02 березня 2015 року № 05-06-2015, видана ТУ ДСА України в Донецькій області, заробітну плату ОСОБА_1 отримувала до серпня 2014 року включно. Починаючи з вересня 2014 року нарахування та виплата заробітної плати позивачу не здійснювалися (а.с. 27).

Згідно з довідкою про середню заробітну плату (доход), яка видана ТУ ДСА України в Донецькій області 28 серпня 2015 року, в період з вересня по грудень 2014 року нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_1 не здійснювалась.

У примітці до цієї довідки відповідач 1 зазначив, якщо у розрахунковому періоді особа не працювала з поважних причин, розмір середньої заробітної плати (доходу) визначається шляхом ділення місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент звільнення, або її частини, що відповідає графіку роботи працівника, 1 288,00 грн., на середньомісячну кількість календарних днів - 30,44. Частка (результат) становить 42,31 грн. (а.с. 66).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України).

При цьому відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Ч. 1 ст. 6 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453) організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.

Ч. 6 ст. 152 Закону № 2453 встановлено, що правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України Про державну службу .

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну службу від 16 грудня 2993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які заміщають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Відповідно до ст. 142 Закону № 2453 фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції здійснює Державна судова адміністрація України.

Згідно з Положенням про територіальні управління Державної судової адміністрації України, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 05 квітня 2011 року № 82, територіальні управління відповідно до покладеного на них завдань здійснюють у межах своєї компетенції соціальне забезпечення суддів, у т.ч. суддів у відставці, а також працівників апарату місцевих судів.

Ст. 143 Закону № 2453 встановлено, що суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Разом з цим Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України (таємне).

Як встановлено ст. 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VIІ (далі - Закон № 1669), періодом проведення антитерористичної операції вважається час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, встановлені Законом України № 1669, який має пріоритет над іншими законами з огляду на те, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону передбачено, що закони та інші нормативно правові акти України діють у частині, що не суперечать цьому Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України Про боротьбу з тероризмом у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Згідно з постановою Правління Національного Банку України Про призупинення здійснення фінансових операцій від 6 серпня 2014 року № 466 призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.

Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 7 листопада 2014 року Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей , яка набрала чинності 11 листопада 2014 року, встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації зобов'язані забезпечити до 1 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Постанова № 595 прийнята на виконання положень Закону 1669.

Цією ж постановою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), пунктом 2 якого визначено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Пунктом 3 Тимчасового порядку встановлено, що заробітна плата працівникам установи за період, коли установа розміщувалась на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа переміщена в населений пункт на контрольовану територію, виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису установи.

Заробітна плата виплачується працівникам установи, яка переміщена на контрольовану територію, якщо установа продовжує функціонувати (здійснювати господарську, статутну діяльність) і працівники виконують свої функціональні обов'язки (п. 4 Тимчасового порядку).

Таким чином, Тимчасовий порядок передбачає низку умов, за наявності яких можлива виплата заробітної плати працівника бюджетних установ.

Судом встановлено, що позивач працювала на посаді помічника судді Київського районного суду м. Донецька.

При цьому на час судового розгляду Київський районний суд м. Донецька на контрольовану органами державної влади територію не переміщений, не функціонує, а його працівники не виконують своїх функціональних обов'язків.

Крім того, ст. 1 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси від 13 січня 2013 року № 85-VIII (далі - Закон № 85), метою якого є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція, визначено, що заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції має бути погашена цим громадянам до 31 грудня 2015 року.

Таким чином, громадянам, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, а також громадянам, які тимчасово переселені, до 31 грудня 2015 року має бути погашена заборгованість із виплати заробітної плати, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції.

На час судового розгляду Закон № 85 або його окремі положення такими, що не відповідають Конституції України не визнавалися.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вирішення в судовому порядку питання щодо погашення заборгованості з виплати позивачу заробітної плати є передчасним, оскільки за приписами ст. 1 Закону № 85 відповідні заходи повинні бути вжиті до 31 грудня 2015 року та не потребують прийняття судового рішення щодо зобов'язання нарахування та виплати або стягнення заробітної плати.

З приводу посилання позивача на національні гарантії права на оплату праці суд відзначає, що особливості правового регулювання спірних правовідносин обумовленні проведенням антитерористичної операції. Аналогічна позиція викладена у заяві Верховної Радою України Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадян і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка схвалена постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 462-VIII.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості із заробітної плати задоволенню не підлягають як такі, що є передчасними.

З огляду на те, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із заробітної плати після звільнення з його індексацією є похідними від вимог про стягнення заборгованості із заробітної платі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні і цих позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 51, 69-72, 94, 98, 122, 128, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та її індексації - відмовити повністю.

2. Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті.

3. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Кравченко Т.О.

Судді КриловаМ. М.

ОСОБА_4