Постанова

від 17.06.2010 по справі 2а-251/10

БЕРЕЗНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березнівський районний суд Рівненської області

м. Березне, вул. Київська, 3, 34600, (03653) 5-64-94

17 червня 2010 року м. Березне

Березнівський районний суд Рівненської області в особі судді Мельника В.Я., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Березне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у вигляді підвищення на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за період із 02 квітня по 31 грудня 2006 року, з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року в сумі 2413 грн. 67 коп.

Позивач подав до суду заяву, в якій вказує, що позов підтримує, просить справу розглядати без його участі.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких вказав, що діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Зазначає, що затверджена величина мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни відсутня; мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус дитини війни відповідно до Закону України Про соціальний захист дітей війни братися не може, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пунктом 9 Положення про Пенсійний фонд України передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України.

Посилається на ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , ст. 7 Закону України Про соціальний захист дітей війни , ст. 110 Закону України Про державний бюджет України на 2006 рік , ст. 111 Закону України Про державний бюджет на 2007 рік , пункт 41 розділу II Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України і зазначає, що у 2006 році виплата надбавки дітям війни повинна була проводитися поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, який на протязі 2006 року затверджений не був, у 2007 році з 9 липня та у 2008 році з 22 травня положення Законів Про державний бюджет на 2007 рік та Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України в частині виплати надбавок до пенсії дітям війни визнані неконституційними, натомість відповідні зміни до законів не вносилися, отже питання про виплату надбавок до пенсій дітям війни залишилося неврегульованим, крім цього, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян управління виплачувало надбавку до пенсій вказаній категорії громадян у 2008 році в таких розмірах: з 1 січня - 47 грн., з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня 48,20 грн., з 1 жовтня - 49,80 грн. В зв'язку з викладеним відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю. Вважає також що позивач пропустив строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст. 99 КАС України.

Крім того, просить суд розглядати справу без їх участі в порядку письмового провадження.

Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився 13 серпня 1945 року. Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років є дитиною війни. Отже, ОСОБА_1 є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні серія АД №032911 (а.с.6) та паспортом позивача (а.с.4). Виходячи із цього, позивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України Про соціальний захист дітей війни .

Відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення підвищення до пенсії за період 2006 року, то суд зазначає, що Законом України Про Державний бюджет України на 2006 рік було зупинено дію статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-ІУ дію цієї статті було відновлено, але установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у

першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто ці підвищення повинні були здійснити у випадку вищезазначених умов. Оскільки такі умови не настали, то в задоволенні позовних вимог щодо виплати підвищення до пенсії за 2006 рік слід відмовити.

У відповідності із пунктом 12 статті 71 Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.06 р. № 489-У дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 Закону № 489-У, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп/2007 були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 та ст. 111 Закону України Про державний бюджет Укрдїни на 2007 рік . А отже, з 09.07.2007року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" %ло відновлено в повному обсязі. Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Отже з 09.07. по 31.12.2007 року позивач має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Що стосується дії статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни від 18.11.2004 р. № 2195- IV у 2008 році, то згідно з пунктом 41 розділу II Закону України Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007р. статтю 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни від 18.11.2004 р. № 2195-ІУ було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу II Закону України Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до п. 6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.

Таким чином, з 22.05.2008 року позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що діяла в період до внесення змін пп. 2 п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N 107-VI (що визнані неконституційними).

Доводи відповідача про те, що відсутня затверджена законодавством величина мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано ЗО відсотків підвищення до пенсії дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і застосуванню для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус дитина війни відповідно до Закону України Про соціальний захист дітей війни , не підлягає, спростовуються наведеним нижче.

Згідно з ч.З статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.І ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність визначено Законами України про державний бюджет на відповідний рік (2007, 2008рр.). Так, прожитковий мінімум для вказаної категорії осіб становив: 380 грн. в період з 01.01. по 31.03. 2007р.; 410,06 грн. в період з 01.04.по 30.09.2007р.; 415,11 грн. в період з 01.10.по 31.12.2007р.; 470 грн. в період з 01.01.по 31.03.2008р.; 481 грн. в період з 01.04. по 30.06.2008р.; 482 грн. в період з 01.07. по 30.09.2008р.; 498 грн. в період з 01.10. по 01.12.2008р.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Пунктом 8 Постанови КМ України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. А відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, відповідно до ст. З Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Як вбачається із розрахунку позову та довідки Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі про виплату пенсій позивачу за 2006- 2008 роки за №2545 від 11.02.2009 р. (а.с.8-9) позивач у періоди з 09.07.2007 по 31.12.20007 року та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. не отримувала, або отримувала не в повному обсязі підвищення до пенсії, що мало становити ЗО % мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , хоча мала на це право.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про соціальний захист дітей війни фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

А відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України Про соціальний захист дітей війни дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни .

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним зазначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не може прийматися до уваги.

Так, у справі Кечко проти України Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни . Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії базуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як свідчить позиція Європейського Суду принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо не виплати позивачу підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди з 09.07.2007 по 31.12.20007 року таз 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. є неправомірними.

Згідно з ч.2 ст. 46 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Крім того, оскільки порушення щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії є триваючим, і неможливо визначити початок перебігу строку звернення до суду, строк позовної давності не застосовується.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність його дій, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007 по 31.12.20007 року та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., встановленого ст. 6 Закону № 2195-ІУ, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат , то й підстав для застосування ст. 94 КАС України у суду немає.

Керуючись ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

3.Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Березнівському районі (34600, м. Березне, вул. Андріївська, 48а) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (м.Березне вул.Будівельників,13 Рівненської області) підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.

4.В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

5.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

6. Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.