Ухвала

від 29.02.2012 по справі 2а-251/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 р. Справа № 2939/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Макарика В.Я., Гуляка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області на постанову Острозького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії як дитині війни,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася 30.11.2010 року в суд з адміністративним позовом та просила зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області виплатити недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 29.11.2010 року з врахуванням ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Вимоги мотивовані тим, що відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона є дитиною війни, а згідно із ст. 6 цього ж Закону їй повинна виплачуватися щомісячну соціальну допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак така не виплачувалася.

Постановою Острозького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2010 року в порядку скороченого провадження позовні вимоги задоволено. Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачці надбавку до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 31.05.2010 року по 29.11.2010 року (в межах заявлених вимог).

Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 01 грудня 2010 року позовні вимоги за період з 01.01.2009 року по 30.05.2010 року залишено без розгляду.

Суд виходив із норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області подало апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в позові.

В основному посилається на те, що кошти безпосередньо Пенсійного фонду використовуються виключно на виплату пенсій, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; формування резерву коштів Пенсійного фонду. Використання коштів на доплати, встановлені законодавством не включено до даного переліку. Тобто відповідач не мав права й належних повноважень розпоряджатись коштами бюджету фонду на цілі, не передбачені спеціальним по відношенню до питань бюджету ПФУ Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме виплачувати підвищення до пенсії як дітям війни розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком за рахунок коштів Пенсійного фонду, а отже діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та Законами України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в її пенсійному посвідченні.

Частиною 2 ст. 8 і ч. 3 статті 22 Конституції України визначено, що конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 3 ч. 2 і ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Отже суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у 2010 році відповідачем було виплачено підвищення до пенсії у значно меншому розмірі.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Отже при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Положення ч. 3 цієї статті не є перешкодою для застосування зазначеної величини, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.

Статтею 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

ОСОБА_1 звернулася із позовом до суду 30.11.2010 року, як це вбачається із штампу на позовній заяві, отже з урахуванням вимог ст. 99 КАС України позов підлягає до задоволення в межах шестимісячного строку, а саме з 31.05.2010 року.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Острозькому районі Рівненської області залишити без задоволення, постанову Острозького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2010 року по справі № 2а-251/10/1713- без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді В.Я. Макарик

ОСОБА_2.