Рішення

від 28.12.2015 по справі 922/5302/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2015 р.Справа № 922/5302/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТ" , 2. Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Євротехнологія"; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія"; 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пулвер Україна" про визнання права власності, виключення майна з акту опису та арешту, звільнення майна із-під арешту за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2;

представник 1-го відповідача - Бочарова О.М., довіреність від 01.07.2014 р.;

представник 2-го відповідача - не з'явився;

представник третьої особи-1 - не з'явився;

представник третьої особи-2 - не з'явився;

представник третьої особи-3 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТ", Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євротехнологія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "Пулвер Україна", в якій просить суд:

- визнати право власності на електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат;

- виключити належний на праві власності Електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат з акту опису та арешту, складеного державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Івановою Л.І. в рамках зведеного виконавчого провадження №ВП 43506222 про примусове виконання, в тому числі рішення Господарського суду Харківської області по справі №922/2277/13 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТ" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 33, код ЄДРПОУ 32675523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 13, оф. 104, код ЄДРПОУ 36998670) 110760,00 грн. основного боргу, 8303,53 грн. пені, 2151,30 грн. 3% річних, 229,98 грн. інфляційних та 2428,90 грн. судового збору, звільнивши належне майно із-під арешту.

Ухвалою господарського суду від 11.09.2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01 жовтня 2015 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комінтернівський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2015 р. розгляд справи відкладений у зв'язку з неявкою представників сторін до 20.10.2015 р.

Ухвалою господарського суду від 20.10.2015 р. розгляд справи відкладений у зв'язку з ненаданням Комінтернівським відділом Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції витребуваних документів до 03.11.2015 р.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2015 р. залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Комінтернівський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Євротехнологія".

Ухвалою господарського суду від 17.11.2015 р. розгляд справи відкладений у зв'язку з клопотанням представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, до 03.12.2015 р.

Ухвалою господарського суду від 03.12.2015 р. визнано явку представника Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції обов'язковою та розгляд справи відкладено до 16.12.2015 р.

Ухвалою господарського суду від 16.12.2015 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Пулвер Україна" та розгляд справи відкладено до 28.12.2015 р.

В судовому засіданні 28.12.2015 р. позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві, через канцелярію суду надав докази направлення копії позовної заяви на адресу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Пулвер Україна" (вх. №51530), які долучені судом до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник 1-го відповідача позов визнав у повному обсязі.

Представник 2-го відповідача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений у попередньому судовому засіданні.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євротехнологія" в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений у попередньому судовому засіданні. 25 грудня 2015 року через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євротехнологія" надійшли додаткові пояснення по справі (вх. №51376), в яких просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви в зв'язку з тим, що електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕТ" та безпосередньо використовується у виробництві та цілей останнього. Надані пояснення судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пулвер Україна" в судове засідання не з'явились, письмових пояснень з приводу даного спору не надали.

Щодо клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євротехнологія" про витребування доказів (вх. №48345) та витребування інформації (вх. №50192), які були подані та прийняті судом до розгляду в попередніх судових засіданнях, проти задоволення яких заперечували позивач та відповідач, суд зазначає наступне.

Відповідно статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Пунктом 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" звернуто увагу суддів на те, що згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутні відповіді на запити про отримання доказу.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євротехнологія" надані до суду докази звернення до ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 під час розгляду справи № 922/5302/15 з адвокатськими запитами від 09.12.2015 р. щодо надання інформації (т.1 а.с.148-151).

З огляду на вищезазначене та те, що третьою особою-1 не надано доказів на обґрунтування вказаних клопотань - неможливість надати відповідні докази самостійно через відмову (відсутність відповіді) в їх отриманні, не наведено обставин, які перешкоджають отриманню відповідних доказів та обставин, що витребувані документи можуть будь-яким чином довести або спростувати доводи Позивача або надані ним документи, суд вважає дане клопотання третьої особи-1 необґрунтованим та відмовляє в задоволенні вказаного клопотання як такого, що не відповідає вимогам статті 38 ГПК України.

Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі необхідні для розгляду справи письмові докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

За висновками суду, в матеріалах справи № 922/5302/15 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення позивача, представника 1-го відповідача, суд встановив наступне.

В проваджені Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження №ВП 43506222 про примусове виконання (т.1 а.с.56-57):

- рішення господарського суду Харківської області від 26.06.2013 р. по справі №922/2277/13 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" 110760,00 грн. основного боргу, 8303,53 грн. пені, 2151,30 грн. 3% річних, 229,98 грн. інфляційних та 2428,90 грн. судового збору;

- рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2014 р. по справі №922/447/14 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Євротехнологія" заборгованості за поставлений товар за договором №23/02-12 від 23.02.2012 р. в сумі 240750,00 грн., 3% річних за період з 26.04.2013 р. по 18.03.2014 р. в сумі 4443,73 грн., інфляційні за період з 26.04.2013 р. по 28.02.2014 р. в сумі 3573,83 грн., судовий збір в сумі 4874,68 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 9271,09 грн.;

- рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2014 р. по справі №922/2681/14 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пулвер Україна" 35749,60 грн. заборгованості, 1827,00 грн. судового збору.

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, а саме: верстак вертикально-свердлильний, мод. 2532 FAC10 (б\в), редуктор, модель 1ц2У2004016 (б\в), компресор , модель ТМ 540 (б\в), пара шнек-циліндр (б\в), електроерозійний погружной проволоко вирізной верстат Sodick (б\в), прилад обчислювальний ВУ 2М43 (б\в), редуктор Ц2-У-100-31, 5-12 (б\в), шафа розподільна 54У3 (б\в), компрессор (б\в), вентилятори у кількості 4 шт. (б\в), ЕІКОР риштування МОРИІО (б\в), що належить на праві власності боржнику Товариству з обмеженою відповідальністю "СЕТ", про що складено відповідні акти опису й арешту майна від 27.08.2014 р. та від 12.09.2014 р. (т. 1 а.с. 111-112).

Відповідно до акту опису та арешту майна від 12.09.2014 р., зокрема: електроерозійний погружной проволоко вирізной верстат Sodick (б\в), описано та передано на відповідальне зберігання Бочаровій О.М.

Як зазначає позивач у позовній заяві, під час складання опису представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТ" повідомляв державного виконавця про той факт, що електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат Sodick моделі AQ300L не належить останньому на праві власності.

Відповідно до накладної №0130 від 30.01.2006 року (т.1, а.с.12) електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат б/в був придбаний позивачем у СПД ФО ОСОБА_1 за ціною 40 000,00 грн.

Оплата за зазначений верстат була здійснена позивачем повністю, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру №2802 від 28.02.2006р. на суму 8 000,00 грн., №0702 від 07.02.2006 р. на суму 8000,00 грн., №0310 від 10.09.2006 р. на суму 8 000,00 грн., №3001 від 30.01.2006 р. на суму 8000,00 грн., №0321 від 21.03.2006 р. на суму 8 000,00 грн. (т.1, а.с.12).

Крім того, між позивачем та 1-им відповідачем був укладений договір оренди №12/15-Ар від 15 грудня 2011 року, відповідно до якого позивач орендував у відповідача частину приміщень по АДРЕСА_2, в тому числі для зберігання потужного електроерозійного занурювального дротово-вирізного верстату Sodick моделі AQ300L (п. 2.3.1 Договору оренди) (т.1, а.с.164-178).

Посилаючись на норми статей 316, 317, 320, 321, 328, 346, 386, 391 Цивільного кодексу України, позивач звернувся з даним позовом про визнання за ним права власності на електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат та виключення останнього з акту опису та арешту, звільнивши належне йому майно із-під арешту.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" від 05.02.2015 р., у справі "Котов проти Росії" від 14.01.2010 р.

У Рішенні Європейського Суду від 29.11.1991р. у справі "Пайн Велей Девелопментс ЛТД проти Ірландії" зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Пунктом 2 ст. 5 Господарського Кодексу України встановлено конституційні основи правового господарського порядку в Україні, які становлять: забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності; економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; визнання і дія в Україні принципу верховенства права, тощо.

Згідно приписів ст. 6 Господарського Кодексу України, загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Непорушність права власності також закріплена у ст.321 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Зазначеною нормою закріплено презумпцію законності набуття права власності, тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності встановлена рішенням суду, а також встановлено відкритість переліку підстав набуття права власності з обмеженням їх виключно тими, що прямо передбачені в законодавстві.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до вимог ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду із позовом про визнання права на майно та про звільнення майна з-під арешту.

Отже, виходячи із змісту зазначених норм власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту належності позивачеві права власності на спірне майно та безпідставність включення такого майна до опису боржника та накладення на нього арешту. Відтак, до предмету доказування у цій справі відноситься, зокрема, дослідження питання права власності позивача на спірне майно.

Згідно п.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року зазначено, що відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту, відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

В свою чергу, п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" роз'яснено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст.24 ЦПК, ст.12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст .628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статтями 655, 658 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 181 Цивільного кодексу України, рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

За загальним правилом, встановленим ч.1 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що попередньо спірний електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат був придбаний Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у СПД ФО ОСОБА_1 за ціною 40 000,00 грн., про що свідчать наявна в матеріалах справи накладна №0130 від 30 січня 2006 року та квитанції до прибуткового касового ордеру.

Таким чином, право власності на вищезазначений електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат перейшло до ФОП ОСОБА_2 ще на початку 2006 року.

Виконавче провадження №43487524 по виконанню наказу господарського суду Харківської області №922/447/14 від 08.04.2014 року було відкрито Комінтернівський ВДВС ХМУЮ 22 квітня 2014 року, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження (т.1, а.с.82).

Отже, перехід права власності від СПД ФО ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 відбувся до моменту відкриття виконавчого провадження №43487524.

Суд зазначає, що ФОП ОСОБА_2 є власником спірного верстату з дати підписання сторонами Накладної №0130 від 30 січня 2006 року.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На підставі зібраних у справі доказів суд дійшов висновку про те, що позивач належними засобами доказування довів набуття ним права власності на електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога щодо виключення електроерозійного занурювального дротово-вирізного верстату з акту опису та арешту є правомірною та підлягає задоволенню шляхом звільнення майна з-під арешту.

Господарський суд відповідно до приписів ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на 1-го відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 316, 319, 328, 392 Цивільного кодексу України, статями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат Sodick.

Виключити належний Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат Sodick з акту опису та арешту, складеного державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського місткого управління юстиції Івановою Л.І. в рамках зведеного виконавчого провадження №ВП 43506222, звільнивши належне Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) майно із-під арешту.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТ" (61035, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 33, код ЄДРПОУ 32675523) на користь Фізичною особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 2 436 (двi тисячi чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.01.2016 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа №922/5302/15