Постанова

від 07.06.2016 по справі 922/5302/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2016 р. Справа № 922/5302/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гетьман Р.А., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

1-й відповідач - Бочарова О.М. (довіреність від 01.09.2015 року),

2-й відповідач - не з'явився,

треті особи-не з'явились ,

розглянувши матеріали апеляційної скарги третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача -ТОВ "Пулвер Україна" (вх.№ 1152 Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від "28" грудня 2015 року

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТ" , м.Харків

2. Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції

3-і особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Євротехнологія";

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія";

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пулвер Україна"

про визнання права власності, виключення майна з акту опису та арешту, звільнення майна із-під арешту,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТ" та Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, , в якій просив суд:

- визнати право власності на електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат;

- виключити належний на праві власності Електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат з акту опису та арешту, складеного державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Івановою Л.І. в рамках зведеного виконавчого провадження №ВП 43506222 про примусове виконання, в тому числі рішення господарського суду Харківської області по справі №922/2277/13 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерна компанія" 110760,00 грн. основного боргу, 8303,53 грн. пені, 2151,30 грн. 3% річних, 229,98 грн. інфляційних та 2428,90 грн. судового збору, звільнивши належне майно із-під арешту.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28 грудня 2015 року у справі № 922/5302/15 (суддя Пономаренко Т.О.) позов задоволено повністю.

Визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат Sodick. Виключено належний фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат Sodick з акту опису та арешту, складеного державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського місткого управління юстиції Івановою Л.І. в рамках зведеного виконавчого провадження №ВП 43506222, звільнивши належне фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 майно із-під арешту.

ТОВ "Пулвер Україна" із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Перший відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, однак його представник в судовому засіданні 07.06.2016 року зазначив про обґрунтованість позовних вимог та надав пояснення стосовно відсутності на балансі ТОВ «СЕТ» спірного електроерозійного занурювального дротово-вирізного верстату, у зв'язку з чим, на його думку, наявні підстави для виключення його з акту опису та арешту. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Другий відповідач, ТОВ "Пулвер Україна" та ТОВ "Полімерна компанія" в судове засідання 07.06.2016 року не з'явились, хоча належним чином повідомлялися про час та місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

ТОВ "Завод Євротехнологія" в судове засідання 07.06.2016 року також не з'явилось.

Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 року, якою розгляд апеляційної скарги призначено в даному судовому засіданні, направлялась на адресу ТОВ "Завод Євротехнологія", однак повернулась підприємством зв'язку з довідкою про невручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що другий відповідач, ТОВ "Пулвер Україна", ТОВ "Полімерна компанія", ТОВ "Завод Євротехнологія" належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за їх відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, в проваджені Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження ВП №43506222 (а.с. 57 т.1), до якого входять:

- ВП №41333611 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 09.07.2013 р. у справі №922/2277/13 про стягнення з ТОВ "СЕТ" на користь ТОВ "Полімерна компанія" 110760 грн. основного боргу, 8303,53 грн. пені, 2151,30 грн. 3% річних, 229,98 грн. інфляційних та 2428,90 грн. судового збору (а.с.77 т.1);

- ВП №43487524 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 08.04.2014 р. у справі №922/447/14 про стягнення з ТОВ "СЕТ" на користь ТОВ "Завод Євротехнологія" заборгованості за поставлений товар за договором №23/02-12 від 23.02.2012 р. в сумі 240750,00 грн., 3% річних за період з 26.04.2013 р. по 18.03.2014 р. в сумі 4443,73 грн., інфляційні за період з 26.04.2013 р. по 28.02.2014 р. в сумі 3573,83 грн., судовий збір в сумі 4874,68 грн. та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 9271,09 грн. (а.с.82 т.1);

- ВП №45236697 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 02.09.2014 р. у справі №922/2681/14 про стягнення з ТОВ "СЕТ" на користь ТОВ "Пулвер Україна" 35749,60 грн. заборгованості, 1827,00 грн. судового збору (а.с.84 т.1).

04.03.2014 року державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно ТОВ «СЕТ» (а.с.81 т.1).

Державним виконавцем, при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №43506222, здійснено опис та арешт наступного майна ТОВ «СЕТ»: верстак вертикально-свердлильний, мод. 2532 FAC10 (б\в); редуктор, модель 1ц2У2004016 (б\в); компресор, модель ТМ 540 (б\в); пара шнек-циліндр (б\в), електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат Sodick (б\в); прилад обчислювальний ВУ 2М43 (б\в); редуктор Ц2-У-100-31, 5-12 (б\в); шафа розподільна 54У3 (б\в); компресор; вентилятори у кількості 4 шт. (б\в); ЕІКОР риштування МОРИІО (б\в), про що свідчать відповідні акти від 27.08.2014 р. та від 12.09.2014 р. (а.с.111, 112 т.1).

Позивач, звертаючись до суду із позовом, зазначає, що електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат Sodick, який відповідно до акту від 12.09.2014 року описано, арештовано та передано на відповідальне зберігання Бочаровій О.М., не належить на праві власності ТОВ «СЕТ», про що державний виконавець повідомлявся при здійсненні виконавчих дій.

Як вказує позивач, відповідно до накладної №0130 від 30.01.2006 року електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат б/в був придбаний ним у СПД ФО ОСОБА_4 за ціною 40 000 грн. (а.с.12 т.1).

В підтвердження здійснення оплати за вказаний верстат позивач надав суду квитанції до прибуткового касового ордеру №2802 від 28.02.2006р. на суму 8 000 грн., №0702 від 07.02.2006 р. на суму 8000 грн., №0310 від 10.09.2006 р. на суму 8 000 грн., №3001 від 30.01.2006 р. на суму 8000 грн., №0321 від 21.03.2006 р. на суму 8 000 грн. (а.с.12-12 зворот т.1).

У зв'язку із наведеним обставинами, позивач, посилаючись на статті 316, 317, 320, 321, 328, 346, 386, 391 Цивільного кодексу України, звернувся з позовом про визнання за ним права власності на електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат Sodick та виключення останнього з акту опису та арешту, звільнивши належне йому майно із-під арешту.

Перший відповідач як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду рішення суду, позов визнає.

Другий відповідач та ТОВ "Полімерна компанія" відзиви на позов та на апеляційну скаргу не надали.

ТОВ "Завод Євротехнологія" під час розгляду справи в суді першої інстанції надавав суду письмові пояснення, в яких зазначав, що електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕТ», у зв'язку з чим просив суд в позові відмовити.

Колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Частиною другою вказаної статті встановлено, що у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно роз'яснень, викладених у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Cуду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26 грудня 2003 року № 14, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

Із змісту зазначеної вище норми закону вбачається, що накладати арешт на майно в процедурі виконавчого провадження надається право лише у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до пункту 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересу, а встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею ст. 392 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підставою позову є обставини, які підтверджують наявність у позивача права власності або іншого права на майно.

Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання є підтвердження позивачем своїх прав на майно та спір між позивачем та відповідачем стосовно цього права.

Обов'язковою умовою задоволення позову при визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Такими доказами, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Наявність права власності в судовому процесі може підтверджуватися різними доказами, передбаченими відповідними нормами процесуального права, зокрема письмовими доказами.

Таким чином, з урахуванням наведених положень закону, а також визначених у главі 29 Цивільного кодексу України засад захисту права власності, власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально - правових вимог позивача має бути встановлення факту належності позивачеві права на спірне майно та безпідставність включення такого майна до опису боржника та накладення на нього арешту.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2014 року державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно ТОВ «СЕТ».

12 вересня 2014 року державним виконавцем Комінтернівського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції складено акт опису й арешту майна ТОВ «СЕТ», в результаті чого накладено арешт, в тому числі на електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат Sodick б/в.

Позивачем надано суду докази придбання ним, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 у СПД ФО ОСОБА_4 електроерозійного занурювального дротово-вирізного верстату за ціною 40000 грн., про що свідчать наявна в матеріалах справи накладна №0130 від 30 січня 2006 року та квитанції до прибуткового касового ордеру №2802 від 28.02.2006 р. на суму 8 000 грн., №0702 від 07.02.2006 р. на суму 8000 грн., №0310 від 10.09.2006 р. на суму 8 000 грн., №3001 від 30.01.2006 р. на суму 8000 грн., №0321 від 21.03.2006 р. на суму 8000 грн. (а.с.12-12 зворот т.1).

Крім того, між позивачем та першим відповідачем з 2006 року існують правовідносини з приводу оренди частини приміщень по АДРЕСА_1, яке належить ТОВ «СЕТ».

02.01.2006 року між ТОВ «СЕТ» (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди №01/02-Ар, відповідно до якого орендар (позивач) отримав в користування частину приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 317,2 кв.м. (а.с.78 т.3).

02.01.2007 року, після закінчення строку дії попереднього договору оренди, між ТОВ «СЕТ» та ФОП ОСОБА_1 укладено новий договір оренди №01/02-Ар (а.с.83 т.3).

При цьому, пунктом 2.3.1 договору передбачено право орендаря розміщувати в орендованих приміщеннях своє обладнання та користуватись 3-х фазною електричною мережею для підключення станка Sodick моделі AQ300L.

В п.2.3.3 договору зазначено, що орендар має право використовувати приміщення за власним бажанням, в тому числі для зберігання власного обладнання: електроерозійного занурювального дротово-вирізного верстату Sodick моделі AQ300L.

Після закінчення строку дії вказаного договору, 02.01.2008 року позивач та перший відповідач уклали новий договір оренди №01/02-Ар, зі строком дії до 31.12.2011 року, п.2.3 якого містить аналогічні положення з попереднім договором стосовно прав орендаря на розміщення власного обладнання, а саме електроерозійного занурювального дротово-вирізного верстату Sodick моделі AQ300L (а.с.88 т.3).

15.12.2011 року позивач та перший відповідач знову уклали договір оренди №12/15-Ар, в п.2.3 якого зазначено право орендаря зберігати в орендованому приміщенні власний електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстату Sodick моделі AQ300L (а.с.92 т.3).

Строк дії вказаного договору, відповідно до п.6.1 договору - до 30.11.2014 року.

Таким чином, з 2007 року договір оренди був доповнений пунктом 2.3.3, відповідно до якого орендар отримав право на зберігання в орендованому приміщенні електроерозійного занурювального дротово-вирізного верстату Sodick моделі AQ300L.

Позивачем надано також суду акти виконаних послуг до договору оренди №12/15-Ар, підписані сторонами та скріплені їх печатками, за період з 31.01.2012 року по 30.09.2014 року, а також платіжні доручення та копії з касових книг за 2011-2014 роки в підтвердження здійснення оплати орендних платежів(а.с.107-171 т.3).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що у 2006 році позивач набув право власності на спірний електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат Sodick та зберігав його в приміщенні ТОВ «СЕТ» на підставі вказаних договорів оренди.

Отже, станом на 12.09.2014 року (складання державним виконавцем акту про арешт майна) спірний верстат знаходився в орендованому позивачем приміщенні, на підставі діючого на той час договору оренди №12/15-Ар від 15.12.2011 року з ТОВ «СЕТ».

Також судова колегія приймає до уваги пояснення позивача стосовно використання спірного верстату в його підприємницькій діяльності, що підтверджується, зокрема, наданим суду договором №157-2306 від 23.06.2008 року з ВАТ «Турбоатом», відповідно до якого позивач зобов'язався виконати електроерозійну обробку робочих поверхонь виробів (а.с.172 т3.).

До матеріалів справи додано акти виконаних робіт за вказаним договором в 2008 та 2009 роках, накладні на відпуск готової продукції, рахунки-фактури на оплату виконаних робіт з електроерозійної обробки, накладні та листування сторін договору з приводу продовження строку його дії (а.с.172-198 т.3).

Позивачем надано суду трудові договори, укладені ФОП ОСОБА_1 протягом 2003-2009 років з працівниками, які, за поясненнями позивача, працювали на спірному верстаті (а.с.18-36 т.3). Так, 15.10.2009 року позивачем укладено трудовий договір з ОСОБА_6, який за професією є електроерозіоністом.

Судова колегія приймає до уваги надані першим відповідачем відомості основних засобів ТОВ «СЕТ» станом на 01.06.2014 року, в переліку яких відсутній електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат Sodick (а.с.90 т.2).

При цьому, в пункті 12 відомості зазначено про наявність станка електроерозійного 8732Ф3.

Однак, як пояснили представники позивача та першого відповідача в судовому засіданні 07.06.2016 року та підтверджується наданим до матеріалів справи наказом директора ТОВ «СЕТ» від 04.06.2009 року, станок електроерозійний 8732Ф3 виведено з експлуатації (а.с.112 т.2). Згідно висновку, який складено головним інженером, головним технологом та конструктором ТОВ «СЕТ», станок електроерозійний 8732Ф3 не може бути використаний по призначенню, заміна частин та механізмів не можлива, у зв'язку з чим станок підлягає утилізації (а.с.113 т.2). Тобто, вказаний станок є іншим, зношеним обладнанням, що не належало позивачу.

Про відсутність на балансі ТОВ «СЕТ» електроерозійного занурювального дротово-вирізного верстату Sodick свідчать також надані першим відповідачем інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей за період з 2004 по 2012 роки (а.с.135-143 т.2), звіт про оцінку основних засобів ТОВ «СЕТ» від 22.12.2010 року (а.с.144 т.2)., оборотно-сальдові відомості по ТОВ «СЕТ» за 2006-2015 роки (а.с.159, 167-192 т.2).

Судова колегія також приймає до уваги, що перший відповідач позов визнає та зазначає, що на балансі ТОВ «СЕТ» спірний електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат Sodick ніколи не перебував та не є власністю першого відповідача.

Таким чином, при дослідженні документів, доданих позивачем на підтвердження його права власності на описане майно, а також враховуючи докази, надані першим відповідачем, судова колегія приходить до висновку, що електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат Sodick, який увійшов до акту опису та арешту від 12.09.2014 року є власністю позивача з 2006 року та необґрунтовано включений до акту опису та арешту.

За таких обставин, вимоги позивача щодо визнання права власності на спірний верстат та про виключення його з акта опису й арешту майна від 12.09.2014 року, судова колегія вважає доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження".

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що накладна №0130 від 30.01.2006 року не містить повної інформації щодо серійного номеру верстату, назви моделі, а отже, неможливо стверджувати, що саме цей верстат був описаний та арештований державним виконавцем. Також апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б спростували той факт, що спірний верстат належить ТОВ «СЕТ».

Однак, колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду належні та допустимі докази, які в своїй сукупності свідчать про те, що придбаний позивачем за накладною №0130 від 30.01.2006 року електроерозійний занурювальний дротово-вирізний верстат зберігався позивачем в приміщенні ТОВ «СЕТ» на підставі договорів оренди протягом 2007-2014 років та використовувався в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 При цьому, відомості основних засобів ТОВ «СЕТ» станом на 01.06.2014 року, інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей за період з 2004 по 2012 роки, оборотно-сальдові відомості по ТОВ «СЕТ» за 2006-2015 роки спростовують доводи апелянта на належність спірного верстату ТОВ «СЕТ» на праві власності.

З огляду на те, що балансі ТОВ «СЕТ» спірне арештоване майно ніколи не перебувало, а позивачем надані докази його придбання у 2006 році, зберігання на підставі договорів оренди в приміщеннях ТОВ «СЕТ», використання в господарській діяльності, відсутні підстави стверджувати, що державним виконавцем арештовано інший верстат, а не той, що був придбаний ФОП ОСОБА_1 за накладною №0130 від 30.01.2006 року.

Враховуючи наведене, доводи апелянта є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Пулвер Україна" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.12.2015 року у справі №922/5302/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 09.06.2016 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Шепітько І.І.