Постанова

від 23.12.2015 по справі 804/5893/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"23" грудня 2015 р. справа №804/5893/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю:

представника позивача Фішелєвої Г.В.,

представника відповідача Дерець Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будком-Форт"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у справі №804/5893/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будком-Форт"

до Дніпропетровської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-

встановив:

У травні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №110100000/2014/200214/1 від 05 листопада 2014 року про коригування митної вартості товару;

- визнати протиправною та скасувати оформлену відповідачем картку відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2014/00538 від 05 листопада 2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована, зокрема, тим, що як документи, надані при здійсненні митного оформлення, так і додаткові документи, не дають можливості перевірки всіх складових митної вартості товару.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову суду від 15 червня 2015 року та задовольнити позовні вимоги.

Позивач, зокрема, зазначає, що ним надано всі передбачені законом документи для підтвердження митної вартості товару і методу, обраного для її обчислення. Митним органом не було встановлено, що документи, зазначені в частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідачем надано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вказує, що

документи, надані при здійсненні митного оформлення, як і додаткові документи, не дають можливості перевірки всіх складових митної вартості товару. Оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийнято в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством. Відповідач просить залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до матеріалів справи, між позивачем та компанією UNACOA SPA CONSORTILE (Італія) було укладено контракт №2806-UN/BF від 12 вересня 2014 року.

04 листопада 2014 року позивачем з метою митного оформлення товару "груші свіжі сорту ABATE FETEL", що надійшов згідно вищезазначеного контракту, до митного посту "Дніпропетровськ-Лівобережний" Дніпропетровської митниці ДФС надано електронну митну декларацію №110100000/2014/230524.

Митна вартість товару декларантом визначено за основним методом визначення митної вартості (за ціною угоди).

Для митного оформлення позивачем подані документи, встановлені частиною 2 статті 53 МК України, а саме:

- зовнішньоекономічний договір №2806-UN/BF від 12 вересня 2014 року;

- специфікація №4 від 27.10.2014 року;

- пакувальний лист №4 від 27.10.2014 року;

- рахунок-фактура (інвойс) №FT/873 від 27.10.2014 року;

- CMR №019111 від 27.10.2014 року;

- калькуляція транспортних витрат №29/10/1 від 29 жовтня 2014 року;

- заявка на перевезення №доп від 20.10.2014 року;

- рахунок-проформа перевізника б/н від 27.10.2014 року;

- заява на страхування №17 від 28.10.2014 року;

- прайс-лист б/н від 27 жовтня 2014 року;

- комерційна пропозиція від 24.10.2014 року;

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією №ГО-5021/2 від 03 листопада 2014 року;

- договір на страхування 043.06474 від 26.09.2014 року;

- договір комісії №1209/7 від 12 вересня 2014 року;

- специфікація до договору комісії №4КИ від 27.10.2014 року;

- договір перевезення №02/04/2013 від 02.04.2013 року;

- договір перевезення №643 від 01.04.2013 року;

- фітосанітарний сертифікат СЕ/І/0350895 від 27.10.2014 року;

- сертифікат про походження товару S/0424808 від 27 жовтня 2014 року;

- сертифікат якості від 27.10.2014 року;

- декларація виробника від 27.10.2014 року;

- лист виробника від 27.10.2014 року;

- експортна декларація країни відправлення 14ITQUS1T0008304E8 від 27.10.2014 року.

В процедурі проведення консультацій відповідач шляхом надіслання на адресу декларанта електронного повідомлення зазначив, що при розгляді наданих документів ним виявлено наступне:

1. Договором комісії №1209/7 від 12.09.2014 року передбачено виплату комісійної винагороди у розмірі 0,2% від об'єму поставок, але вартість товару у специфікації до зовнішньоекономічного контракту та специфікації до договору комісії не відрізняється. Даний факт дає підстави вважати про не включення до вартості всіх складових.

2. Згідно зовнішньоекономічного договору від 12.09.2014р. №2806-UN/BF товар постачається на умовах FCA IT Ferrara. Цей термін означає, що продавець доставить товар, що пройшов митне очищення у зазначене перевізником місце. В калькуляції витрат на доставку вантажу від 29.10.2014 року №29/10/1 зазначено експедиторські послуги - 3333,33 грн., що не відповідає вартості експедиторських послуг згідно рахунка-проформи від 27 жовтня 2014 року, в якій зазначено 4000,00 грн.

3. У наданому до митного оформлення висновку ТПП №ГО-5021/2 від 03.11.2014 року містяться посилання на Інтернет-сайт www.freshmarket.eu, згідно інформації даного Інтернет сайту на 03.11.2014 року вартість груш свіжих становить від 0,66-0,8 євро/кг, що не відповідає вартості 0,45 євро/кг, зазначеному в експертному висновку, наданому до митного оформлення. Також у висновку ТПП №ГО-5021/2 від 03.11.2014 року містяться посилання на Інтернет-сайт www.nrfruit.com, який відсутній у мережі Інтернет. Перелічені документи, які подавалися до ТПП для винесення рішення щодо ринкової вартості товару, зазначена специфікація №4 без дати її складання, а саме 27.10.2014 року.

У зв'язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею направлено електронне повідомлення декларанту із зазначенням про необхідність надання наступних додаткових документів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З огляду на вказане, відповідач зазначив, що викладене викликає сумніви у достовірності складових митної вартості заявленого товару та ставить під сумнів автентичність наданих до митного контролю документів і не дає змогу вірно розрахувати митну вартість товару, заявленого до митного оформлення, у зв'язку з чим необхідно надати додаткові документи:

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконання умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації.

Декларант заявою вих.№01 від 05 листопада 2014 року повідомив митний орган про неможливість надання додаткових документів у десятиденний термін.

05 листопада 2014 року у зв'язку з неподанням додаткових документів відповідачем прийнято рішення №110100000/2014/200214/1 про коригування митної вартості товару та складено картку відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2014/00538.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями МК України.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Так, відповідач у спірних правовідносинах зазначає, що Договором комісії №1209/7 від 12 вересня 2014 року передбачено виплату комісійної винагороди у розмірі 0,2% від об'єму поставок, але вартість товару у специфікації до зовнішньоекономічного контракту та специфікації до договору комісії не відрізняється.

Згідно підпункту "а" пункту 1 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

Із пункту 3.1. договору комісії №1209/7 від 12 вересня 2014 року вбачається, що комісійна винагорода має бути сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" позивачу.

За таких обставин, оскільки позивач не є платником комісійної винагороди, підстави для її включення до митної вартості товару відсутні, що спростовує відповідні посилання митного органу на не включення до митної вартості всіх складових.

Також відповідач вказує, що в калькуляції витрат на доставку вантажу від 29 жовтня 2014 року №29/10/1 зазначено експедиторські послуги - 3333,33 грн., що не відповідає вартості експедиторських послуг згідно рахунка-проформи від 27 жовтня 2014 року, в якій зазначено 4000,00 грн.

У відповідності до пункту 190.1. статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно частини 11 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Відповідно до підпункту 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податком на додану вартість є непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Із рахунку-проформи від 27 жовтня 2014 року вбачається, що ціна експедиторських послуг по всьому шляху слідування складає 3333,33 грн., при цьому податок на додану вартість складає 666,67 грн., що загалом становить 4000,00 грн.

Таким чином, оскільки включення до митної вартості товару податків, які справляються в Україні, не допускається, вищезазначені посилання митного органу суперечать приписам законодавства України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у спірних правовідносинах декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Висловлені митним органом посилання на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що твердження відповідача про наявність певних суперечностей у висновку ТПП №ГО-5021/2 від 03.11.2014 року не може бути підставою для витребування від декларанта додаткових документів, оскільки зазначений висновок не є обов'язковим документом, який надається на підтвердження митної вартості товару, у розумінні частини 2 статті 53 МК України.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 МК України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2 ст. 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено наявність обставин, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів, з огляду на що дії митниці по витребуванню додаткових документів є протиправними.

Таким чином, неподання або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі не створює для позивача негативних наслідків.

Також, в постанові від 30 червня 2015 року 21-591а15 Верховний Суд України зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації .

Крім того, слід зазначити, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів, яке було направлено позивачу під час митного оформлення, на відміну від екземпляру рішення, наданого митним органом під час судового розгляду справи, не містить заповненої графи 33, а саме обставин прийняття рішення та джерел інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості (а.с. 90, 220). Колегія суддів вважає, що електронне повідомлення, направлене відповідачем 05.11.2014 року о 12:55 не може вважатися направленням змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості.

Також, слід зазначити, що відповідачем визначена митна вартість товару за вартістю ідентичних товарів. В той же час, у митній декларації № 110100000/2014/225360 від 18.09.2014 року, яка була підставою для прийняття спірного рішення щодо коригування митної вартості, у графі 43 "метод визначення митної вартості" зазначено "6", тобто митна вартість визначена за резервним методом.

Отже, така операція, вартість якої визначена за резервним методом, не може бути підставою для визначення митної вартості за вартістю операції за ідентичними товарами, оскільки це суперечить ст. 589 МК України.

Враховуючи викладені обставини справи та зазначені правові норми, колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності і необґрунтованості оскаржуваного рішення відповідача №110100000/2014/200214/1 від 05 листопада 2014 року про коригування митної вартості товару та, як похідної від цього рішення, картки відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2014/00538 від 05 листопада 2014 року .

За таких обставин, судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що є підставою для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 94, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будком-Форт" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у справі №804/5893/15 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС №110100000/2014/200214/1 від 05 листопада 2014 року про коригування митної вартості товару.

Визнати протиправною та скасувати оформлену Дніпропетровською митницею ДФС картку відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2014/00538 від 05 листопада 2014 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будком-Форт" судовий збір в сумі 1205 гривень 82 копійок з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун