Постанова

від 26.03.2019 по справі 804/5893/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2019 року

Київ

справа №804/5893/15

адміністративне провадження №К/9901/14894/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 (головуючий суддя - Панченко О.М., судді: Коршун А.О., Чередниченко В.Є.) у справі №804/5893/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БУДКОМ-ФОРТ до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю БУДКОМ-ФОРТ (далі - ТОВ БУДКОМ-ФОРТ ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС від 05.11.2014 №110100000/2014/200214/1 про коригування митної вартості товару, визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації від 05.11.2014 №110100000/2014/00538.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та визначення митної вартості за другорядним (резервним) методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 в позові відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про те, що у документах, які надані позивачем до Дніпропетровської митниці ДФС містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; декларантом не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, у зв'язку з чим у відповідності до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено з підстав надання позивачем митному органу всіх передбачених чинним законодавством документів, необхідних для визначення митної вартості ввезеного товару, та обґрунтованості вимог щодо скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, Дніпропетровська митниця ДФС оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2015.

В обґрунтування своїх вимог Дніпропетровська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 52, 53, 54 Митного кодексу України.

Так, у касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність дій митниці щодо прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки в документах, які надані позивачем до Дніпропетровської митниці ДФС містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларантом не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, між позивачем та компанією UNACOA SPA CONSORTILE (Італія) було укладено контракт №2806-UN/BF від 12.09.2014.

04.11.2014 позивачем з метою митного оформлення товару груші свіжі сорту ABATE FETEL , що надійшов згідно вищезазначеного контракту, до митного посту Дніпропетровськ-Лівобережний Дніпропетровської митниці ДФС надано електронну митну декларацію №110100000/2014/230524.

Митна вартість товару декларантом визначено за основним методом визначення митної вартості (за ціною угоди).

Для митного оформлення позивачем подані документи, встановлені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний договір №2806-UN/BF від 12.09.2014; специфікацію №4 від 27.10.2014; пакувальний лист №4 від 27.10.2014; рахунок-фактуру (інвойс) №FT/873 від 27.10.2014; CMR №019111 від 27.10.2014; калькуляцію транспортних витрат №29/10/1 від 29.10.2014; заявку на перевезення №доп від 20.10.2014; рахунок-проформу перевізника б/н від 27.10.2014; заяву на страхування №17 від 28.10.2014; прайс-лист б/н від 27.10.2014; комерційну пропозицію від 24.10.2014; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією №ГО-5021/2 від 03.11.2014; договір на страхування 043.06474 від 26.09.2014; договір комісії №1209/7 від 12.09.2014; специфікація до договору комісії №4КИ від 27.10.2014; договір перевезення №02/04/2013 від 02.04.2013; договір перевезення №643 від 01.04.2013; фітосанітарний сертифікат СЕ/І/0350895 від 27.10.2014; сертифікат про походження товару S/0424808 від 27.10.2014; сертифікат якості від 27.10.2014; декларацію виробника від 27.10.2014; лист виробника від 27.10.2014; експортну декларацію країни відправлення 14ITQUS1T0008304E8 від 27.10.2014.

За наслідками проведення процедури консультацій відповідач, шляхом надіслання на адресу декларанта електронного повідомлення, зазначив, що при розгляді наданих документів ним виявлено наступне:

Договором комісії №1209/7 від 12.09.2014 передбачено виплату комісійної винагороди у розмірі 0,2% від об'єму поставок, але вартість товару у специфікації до зовнішньоекономічного контракту та специфікації до договору комісії не відрізняється. Даний факт дає підстави вважати про не включення до вартості всіх складових.

Згідно зовнішньоекономічного договору від 12.09.2014 №2806-UN/BF товар постачається на умовах FCA IT Ferrara. Цей термін означає, що продавець доставить товар, що пройшов митне очищення у зазначене перевізником місце. В калькуляції витрат на доставку вантажу від 29.10.2014 №29/10/1 зазначено експедиторські послуги - 3333,33 грн., що не відповідає вартості експедиторських послуг згідно рахунка-проформи від 27.10.2014, в якій зазначено 4000,00 грн.;

У наданому до митного оформлення висновку ТПП №ГО-5021/2 від 03.11.2014 містяться посилання на Інтернет-сайт www.freshmarket.eu, згідно інформації даного Інтернет сайту на 03.11.2014 вартість груш свіжих становить від 0,66-0,8 євро/кг, що не відповідає вартості 0,45 євро/кг, зазначеному в експертному висновку, наданому до митного оформлення. Також у висновку ТПП №ГО-5021/2 від 03.11.2014 містяться посилання на Інтернет-сайт www.nrfruit.com, який відсутній у мережі Інтернет. Перелічені документи, які подавалися до ТПП для винесення рішення щодо ринкової вартості товару, зазначена специфікація №4 без дати її складання, а саме 27.10.2014.

З огляду на вказане, відповідач зазначив, що викладене викликає сумніви у достовірності складових митної вартості заявленого товару та ставить під сумнів автентичність наданих до митного контролю документів і не дає змогу вірно розрахувати митну вартість товару, заявленого до митного оформлення, у зв'язку з чим необхідно надати додаткові документи: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконання умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації.

Декларант заявою вих.№01 від 05.11.2014 повідомив митний орган про неможливість надання додаткових документів у десятиденний термін.

05.11.2014 у зв'язку з неподанням додаткових документів відповідачем прийнято рішення №110100000/2014/200214/1 про коригування митної вартості товару та складено картку відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2014/00538.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої 5 статті 58 Митного кодексу України.

Щодо доводів скаржника про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах, зокрема, за договором комісії №1209/7 від 12.09.2014 передбачено виплату комісійної винагороди у розмірі 0,2% від об'єму поставок, але вартість товару у специфікації до зовнішньоекономічного контракту та специфікації до договору комісії не відрізняється з'ясовано, що з пунктом 3.1. цього договору комісійна винагорода має бути сплачена ТОВ АТБ-Маркет позивачу .

Згідно з підпунктом "а" пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

За таких обставин, оскільки позивач не є платником комісійної винагороди, підстави для її включення до митної вартості товару відсутні, що спростовує відповідні посилання митного органу на не включення до митної вартості всіх складових.

Стосовно доводів відповідача, що в калькуляції витрат на доставку вантажу від 29.10.2014 №29/10/1 зазначено експедиторські послуги - 3333,33 грн., що не відповідає вартості експедиторських послуг згідно рахунка-проформи від 27.10.2014, в якій зазначено 4000,00 грн. з'ясовано, що ціна експедиторських послуг по всьому шляху слідування складає 3333,33 грн., при цьому податок на додану вартість складає 666,67 грн., що загалом становить 4000,00 грн.

Крім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено твердження відповідача про наявність певних суперечностей у висновку ТПП №ГО-5021/2 від 03.11.2014, оскільки зазначений висновок не є обов'язковим документом, який надається на підтвердження митної вартості товару, у розумінні частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

На підстави викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції щодо скасування рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильним та підлягає залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду