Постанова від 17.09.2009 по справі 5/419-8/311

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2009 р. № 5/419-8/311

Вищий господарський су д України у складі колегії су ддів:

головуючого Бакуліної С.В.,

суддів: Глос О.І.,

Олійника В.Ф.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні матеріали касаційної скарги Суб' єкта підприємницьк ої діяльності ОСОБА_1

на постанову від 27.04.2009 року Київського між обласного

апеляційного господарсько го суду

у справі

господарського суду № 5/419-8/311

Полтавської області

за позовом Суб' єкта підприємницьк ої діяльності - фізичної

особи ОСОБА_2

до СПД - ФО ОСОБА_1

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предме т спору на

стороні відповідача - Приватне підприємство “К аррера-Україна”

про усунення перешкод у корис туванні

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: не з' явились

від відповідача:

від третьої особи: не з' явились

не з' явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарськог о суду Полтавської області (с уддя Плеханова Л.Б.) від 29.12.2008 рок у у справі № 5/419-8/311 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського між обласного апеляційного госп одарського суду (головуючий суддя Жук Г.А., судді - Агриков а О.В., Мазур Л.М.) від 27.04.2009 року у с праві № 5/419-8/311 рішення Господарс ького суду Полтавської облас ті від 29.12.2008 року скасовано; поз ов задоволено; зобов' язано СПД - ФО ОСОБА_1 усунути п ерешкоди у користуванні паві льйоном розташованим за адре сою: АДРЕСА_1, шляхом звіль нення приміщення розташован ого за адресою: АДРЕСА_1; ст ягнуто з відповідача на кори сть позивача 85,00 грн. державног о мита та 118,00 грн. витрат на інфо рмаційно-технічне забезпече ння судового процесу, та 42,50 грн . в повернення державного мит а за розгляд апеляційної ска рги.

В касаційній скарзі відпов ідач просить скасувати поста нову Київського міжобласног о апеляційного господарсько го суду від 27.04.2009 року, а рішення Господарського суду Полтавс ької області від 29.12.2008 року зали шити в силі, посилаючись на по рушення норм матеріального т а процесуального права, а сам е: ст.ст.42, 43 ГПК України.

Відзиву на касаційну скарг у позивач не надіслав.

Сторони не скористалися на даним процесуальним правом н а участь в засіданні суду кас аційної інстанції.

Перевіривши повноту встан овлення обставин справи та п равильність їх юридичної оці нки в постанові апеляційного господарського суду, колегі я суддів Вищого господарсько го суду України приходить до висновку, що касаційна скарг а не підлягає задоволенню з н аступних підстав.

Як встановлено судами попе редніх інстанцій, 14.01.2004 року Суб ' єкт підприємницької діяль ності - фізична особа ОСОБА _1 (продавець) та Суб' єкт під приємницької діяльності - фі зична особа ОСОБА_2 (покуп ець) уклали договір купівлі-п родажу кіоску, згідно якого п родавець продав, а покупець к упив торгівельний павільйон , одноповерховий тимчасового характеру, окремо розташова ний за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.8)

Відповідно до п.4 договору к упівлі-продажу від 14.01.2004 року пр аво власності на павільйон в иникає у покупця з моменту но таріального посвідчення дан ого договору. Вказаний догов ір посвідчений приватним нот аріусом Полтавського місько го нотаріального округу Ориг Л.А. 14.01.2004 року у реєстровій книз і за №92, отже саме з 14.01.2004 року пра во власності перейшло до пок упця за договором купівлі-пр одажу - ОСОБА_2.

В лютому 2004 року відповідач з вернувся до Київського район ного суду м. Полтава про розір вання договору купівлі-прода жу від 14.01.2004 року, оскільки пози вачем не виконано умови дого вору в частині оплати повної вартості придбаного приміще ння в сумі, яку передбачено до говором.

Рішенням Київського район ного суду м. Полтава від 25.03.2004 ро ку договір купівлі-продажу в ід 14.01.2004 року було розірвано (т.2 а .с.11-12). На виконання рішення суд у позивач (покупець за догово ром купівлі - продажу) звільни в павільйон і повернув його у користування відповідачу (п родавцю за договором купівлі - продажу), однак оскаржив ріш ення суду в апеляційному пор ядку.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 22.12.2006 р оку рішення Київського район ного суду м. Полтава від 25.03.2004 ро ку скасовано, провадження у с праві закрито в порядку ст. ст . 205, 310 ЦПК України, у зв' язку з т им, що справа підлягає розгля ду господарськими судами Укр аїни, (т.2 а.с.15-17).

Таким чином, на момент зверн ення позивача до суду з позов ом у даній справі та розгляду даної справи в суді, договір к упівлі продажу від 14.01.2004 року, у кладений між СПД ФО ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є чинним, не роз ірваним, та не визнаним недій сним в порядку передбаченому чинним законодавством Украї ни.

Однак, як стверджує позивач , СПД ФО ОСОБА_1 (відповідач у справі), після скасування рі шення Київського районного с уду м. Полтава від 25.03.2004 року, не п ередав майно покупцю, навпак и користується приміщенням н а власний розсуд, чим порушує право позивача, як законного власника, на володіння та кор истування майном, яке він має намір використовувати в гос подарській діяльності.

Колегія суддів погоджуєть ся з висновками суду апеляці йної інстанції щодо задоволе ння позовних вимог з огляду н а таке.

У відповідності до ст.316 ЦК Ук раїни правом власності є пра во особи на річ (майно), яке вон а здійснює відповідно до зак ону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України вла снику належать права володін ня, користування та розпоряд ження своїм майном.

В силу вимог ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонен і законом, зокрема з правочин ів, і вважається набутим прав омірно, якщо інше прямо не вип ливає із закону або незаконн ість набуття права власності не встановлена судом. Момент набуття права власності за д оговором визначено ст.334 ЦК Ук раїни, згідно якої право влас ності у набувача майна за дог овором виникає з моменту пер едання майна, якщо інше не вст ановлено договором або закон ом, право власності на майно з а договором, який підлягає но таріальному посвідченню, вин икає у набувача з моменту так ого посвідчення.

Судами встановлено, що згід но договору купівлі-продажу від 14.01.2004 року відповідач перед ав покупцю ОСОБА_2 приміще ння павільйону, що розташова ний за адресою: АДРЕСА_1. До говір посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міс ького нотаріального округу 1 4.01.2004 року у реєстровій книзі за №92, отже, в силу умов п.4 договор у купівлі-продажу та вимог ч.3 ст.334 ЦК України право власнос ті на майно за договором купі влі-продажу кіоску від 14.01.2004 рок у перейшло до покупця.

Позивач стверджує, що відпо відач порушує його право вол одіння, користування та розп орядження придбаним майном, що стало підставою звернення позивача до суду про зобов' язання відповідача усунути п ерешкоди в користуванні майн ом шляхом звільнення приміще ння.

В судовому засіданні 06.04.2009 ро ку СПД - ФО ОСОБА_1 підтверд ив, що спірне майно використо вується ним для здійснення п ідприємницької діяльності і з метою отримання доходів зд ається в оренду, що підтвердж ується представленими в мате ріалах справи копіями догово рів оренди №51 від 06.06.2008 року, №52 ві д 15.09.2008 року (т.2 а.с.38-41), укладених м іж Суб' єктом підприємницьк ої діяльності - фізичною особ ою ОСОБА_1 (орендодавець) т а Приватним підприємством “К аррера-Україна”, відповідно до яких орендодавець передав , а ПП “Каррера-Україна” (як ор ендар) прийняло в тимчасове к ористування приміщення, що з находиться за адресою: АДРЕ СА_1, строком на 12 місяців (з мо менту прийняття приміщення, що орендується, за актом здач і-приймання).

У відповідності до вимог ст .20 ГК України, ст.16 ЦК України ко жна особа має право на захист свого цивільного права у раз і його порушення у спосіб виз начений законом, зокрема, шля хом припинення дій, що порушу ють його право.

В силу вимог ст.ст.386, 387, 391 ЦК Укр аїни власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності, я к шляхом витребування майна від особи, яка незаконно, без в ідповідної правової підстав и заволоділа ним, згідно стат ті 387 ЦК України, так і вимагаюч и усунення перешкод у здійсн енні ним права користування та розпоряджання своїм майно м, згідно статті 391 ЦК України (н егаторний позов).

Судами обох інстанцій вста новлено, що: ОСОБА_2 з 14.01.2004 ро ку є власником торгівельного павільйону, розташованого з а адресою: АДРЕСА_1; ОСОБ А_2 є приватним підприємцем з 22.12.2005 року (позов пред' явлен о у липні 2007 року); 14.01.2004 року позив ачем укладено договір оренди торгівельного павільйону з підприємцем ОСОБА_3; на мо мент пред' явлення позову пр о звільнення павільйону і ст аном на момент ухвалення спі рних рішень позивач позбавле ний права користування примі щенням придбаного павільйон у, оскільки останнє використ овується відповідачем.

Колегія суддів вважає, що ап еляційним судом прийняте пра вомірне рішення про зобов' я зання відповідача усунути пе решкоди в користуванні належ ним позивачу на праві власно сті майном шляхом зобов' яза ння відповідача звільнити пр иміщення торгівельного паві льйону з огляду на таке.

Негаторний позов пред' яв ляється у випадках, коли влас ник має свою річ у володінні, а ле дії інших осіб перешкоджа ють йому вільно її використо вувати або розпоряджатися не ю.

Характерною ознакою негат орного позову є протиправне вчинення третьої особою пере шкод власникові у реалізації ним повноважень розпоряджен ня та користування належним йому майном; негаторний позо в може бути поданий до осіб, як і самовільно зайняли нежилі чи жилі приміщення власника або які продовжують їх займа ти після припинення правової підстави, що раніше давала їм можливість користування ним и.

Підставою негаторного поз ову слугують посилання позив ача на належне йому право кор истування і розпоряджатися м айном та факти, які підтвердж ують дії відповідача у створ енні позивачеві перешкод щод о здійснення ним цих правомо чностей.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи документа ми та не заперечене самим від повідачем, Суб' єкт підприєм ницької діяльності фізична о соба ОСОБА_1 дійсно викори стовує належне позивачу майн о (приміщення) для здійснення підприємницької діяльності не будучі власником даного п риміщення та без належних на те правових підстав.

Враховуючи, що право власно сті позивача на майно, що знах одиться за адресою: АДРЕСА_ 1 виникло на підставі догов ору купівлі-продажу 14.01.2004 року і даний договір є чинним, судов а колегія дійшла висновку ві дповідач неправомірно корис тується майном, належним на п раві власності ОСОБА_2

Колегія суддів апеляційно го господарського суду право мірно не погодилась з виснов ком місцевого господарськог о суду, що СПД ФО ОСОБА_2 не має права власності на майно , придбане за договором купів лі-продажу від 14.01.2004 року ОСОБ А_2 як фізичною особою. Дійсн о, згідно представленого в ма теріалах справи договору куп івлі-продажу від 14.01.2004 року поку пцем майна значиться ОСОБА _2 Проте, колегія вірно прийн яла до уваги те, що у відповідн ості до приписів ст.ст.22, 41, 42 Кон ституції України права і сво боди людини та громадянина, з акріплені Конституцією, гара нтуються, не можуть бути скас овані; кожен має право володі ти, користуватися і розпоряд жатися своєю власністю, яка н абута в порядку визначеному законом і кожен має право на п ідприємницьку діяльність, як а не заборонена законом. Отже , фізична особа ОСОБА_2, при дбавши майно, вправі як власн ик використовувати дане майн о для здійснення підприємниц ької діяльності у спосіб не з аборонений законом, а також в праві захищати своє право вл асності на майно як фізична о соба, а з моменту реєстрації - включення ОСОБА_2 до єдино го реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а .с.6, т.2), як суб' єкт підприємни цької діяльності - фізична ос оба ОСОБА_2, яким є позивач у справі.

Отже, позивачем доведено пр аво власності на спірне прим іщення - торгівельний павіль йон, одноповерховий тимчасов ого характеру, окремо розташ ований за адресою: АДРЕСА_1 , яке йому належить на праві в ласності на підставі договор у купівлі-продажу від 14.01.2004 року та яке він, як суб' єкт підпри ємницької діяльності, викори стовував для здійснення підп риємницької діяльності.

Враховуючи наведене поста нова Київського міжобласног о апеляційного господарсько го суду є законною і обґрунто ваною, а касаційна скарга так ою, що ґрунтується на помилко вому тлумаченні положень чин ного законодавства України.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст .1119, ст.11111 Господарського процес уального кодексу України, Ви щий господарський суд Україн и, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 на постанову Київсь кого міжобласного апеляційн ого господарського суду від 27.04.2009 року у справі

№ 5/419-8/311 зали шити без задоволення, а поста нову Київського міжобласног о апеляційного господарсько го суду від 27.04.2009 року у справі № 5/419-8/311 - без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

С у д д і О.Глос

В.Олійник