Постанова

від 10.04.2007 по справі б24/196/02

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б24/196/02

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 квітня 2007 р.                                                                                   № Б24/196/02  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.

суддів:Панової І.Ю.

Яценко О.В.

розглянувши  касаційну скаргуВАТ “Криворізький залізорудний комбінат”

на ухвалу

та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2006р.Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2006р.

у справі№ Б24/196/02 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою1.          ВАТ “Дніпродзержинський автомобільний завод”2.          ЗАТ “Комтек”

доЗАТ “Укрруда”

пробанкрутство

керуючий санацієюГріценко Л.П.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

ЗАТ “Укрруда”:Гриценко Л.П., Чуприна А.В.

ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат”:

Пат С.П.

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2006р. (суддя Калиниченко Л.М.) затверджено мирову угоду від 25.09.2006р., укладену між боржником в особі керуючого санацією та комітетом кредиторів у справі про банкрутство ЗАТ “Укрруда”, припинено повноваження розпорядника майна Аксюк В.В. та провадження у справі про банкрутство.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2006р. (судді: Джихур О.В. –головуючий, Коршун А.О., Герасименко І.М.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2006р. залишено без змін.

ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2006р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2006р.  скасувати, прийняти нове рішення, яким у затвердженні мирової угоди відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 33 ГПК України, ч. 3 ст. 28 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  (далі –Закон) мирова угода це домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Рішення про укладення мирової угоди приймається на засіданні комітету кредиторів. Від імені кредиторів рішення приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів –членів комітету, від імені боржника –керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 37 Закону мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.

Частиною 2 статті 37 Закону передбачено, що мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом.

Господарський суд, розглядаючи заяву арбітражного керуючого про затвердження мирової угоди, зобов'язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, у якого виникли заперечення щодо укладання мирової угоди, навіть, якщо на засіданні комітету кредиторів він голосував за укладення мирової угоди (ч. 2 ст. 38 Закону).

Згідно зі ст. 38 Закону господарський суд має право відмовити в затвердженні мирової угоди у разі: порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом; якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

Таким чином, виходячи зі змісту ч.3 зазначеної статті, завдання господарського суду полягає у перевірці дотримання порядку укладення мирової угоди, встановленого Законом, а також  дослідженні умов мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству.

Умовами зазначеної мирової угоди встановлено прощення (списання) кредиторами боргів боржника, передбачене ст. 35 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та відшкодування витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначена мирова угода була предметом розгляду на засіданні комітету кредиторів 25.09.2006р., що підтверджується протоколом №19 (т.7 а.с.114), на якому із 3-х членів комітету кредиторів були присутні 2 члена комітету кредиторів –АППБ “Аваль” та ЗАТ “Комтек”, яким належить загальна кількість голосів в реєстрі вимог кредиторів 92,49%. Рішення щодо укладення мирової угоди було прийнято на засіданні комітету кредиторів одноголосно присутніми на ньому членами кредиторів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час укладання мирової угоди у справі № Б24/196/02 про банкрутство ЗАТ “Укрруда”, встановлений порядок укладання угоди порушений не був, зокрема, при проведенні засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди, не було порушень порядку скликання і проведення засідання комітету кредиторів, не було порушено порядок голосування та прийняття рішення про укладення мирової угоди, мирова угода підписана уповноваженими представниками і не суперечить  законодавству.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що скаржник не був завчасно повідомлений про засідання комітету кредиторів, на якому було розглянуто питання про укладення мирової угоди, не приймаються колегією суддів до уваги виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, кредитори обрали  комітет кредиторів у складі 3-х осіб, а саме: ЗАТ “Комтек”, ВАТ “Криворізький залізорудний  комбінат” та АППБ “Аваль”.

Член комітету кредиторів ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат” не був присутнім на засіданні комітету кредиторів 25.09.2006р., однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, був належним чином повідомлений про проведення 25.09.2006р. засідання комітету кредиторів.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані ухвала та постанова відповідають нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями  1115,  1117,  1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ВАТ “Криворізький залізорудний комбінат” залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2006р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2006р.  у справі № Б24/196/02 залишити без змін.

Головуючий                                                                          О.С. Удовиченко   

Судді                                                                                      І.Ю. Панова

                                                                                      О.В. Яценко