Постанова

від 29.03.2007 по справі 30/204-04-7451

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/204-04-7451

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 березня 2007 р.                                                                                   № 30/204-04-7451  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді:суддів:Добролюбової Т.В.,Рогач Л.І.,Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал–Базіс", м. Одеса

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2006

у справі№ 30/204-04-7451 господарського суду Одеської області

за позовомМалого приватного підприємства "Анжеліка", м. Одеса

до1.Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості";2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернафта" ЛТД, м. Одеса;3.Виконавчого комітету Одеської міської ради;4.Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал–Базіс", м. Одеса

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору     Прокуратури м. Одеси

проскасування свідоцтва, визнання права власності, визнання недійсним договору та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності

за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Термінал–Базіс", м. Одеса

до1.Малого приватного підприємства "Анжеліка", м. Одеса;2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернафта" ЛТД, м. Одеса;3.Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості";4.Виконавчого комітету Одеської міської ради

Доповідач: Продаєвич Л.В.

провизнання добросовісним набувачем майна та визнання неможливості витребування майна від добросовісного набувача

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом:Попескул О.Ф. за дов. від 27.10.06 №5/2

від відповідачів за первісним позовом:1.

не з'явилися

2.

3. Кіхтенко О.С. за дов. від 04.05.06 №31/вих/д4. не з'явилися

від прокуратури: не з'явилися

Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 12.02.2007, надіслана сторонам у справі –19.02.2007року), проте КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”, ТОВ "Термінал–Базіс", ТОВ "Інтернафта" ЛТД, Прокуратура м. Одеси не скористалися наданим їм статею 22 Господарського процесуального кодексу України правом щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.

Ухвалою від 12.02.2007 касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал–Базіс" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 29.03.2007 року колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: Добролюбова Т.В. –головуючий, судді: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 27.03.2007 № 02-12.2/49 у зв'язку з перебуванням судді      Гоголь Т.Г. у відпустці розгляд справи № 30/204-04-7451 господарського суду Одеської області здійснено колегією суддів у складі: Добролюбова Т.В - головуючий, судді: Рогач Л.І., Продаєвич Л.В.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2004 року Мале приватне підприємство "Анжеліка" (надалі МПП "Анжеліка") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" (надалі ОМБТІ та РОН), третіх осіб - ТОВ "Інтернафта" ЛТД (комерційна компанія) та прокуратури м. Одеси про:

-зобов'язання Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно промтоварного ринку, а саме: вбиральню літ. "Б" площею 27,5 кв.м, вбиральню літ. "В" площею 29,8 кв.м, навіси №№372-393, розташоване за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе,22 за первісним власником–Малим приватним підприємством "Анжеліка" на підставі рішень виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 16.12.1993 №1431; від 26.09.1994 №1022; акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту від 27.12.1995року; рішення Іллічівської районної ради м. Одеси від 25.01.1996 №69 у відповідності до заяви МПП "Анжеліка" від 13.08.2004 №ЮР-3001 та доданих до неї документів.

Одночасно позивач просив вжити заходи щодо забезпечення позову –заборонити КП "ОМБТІ та РОН" вчиняти дії, а саме: проводити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно промтоварного ринку, розташоване за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22.

Позовні вимоги вмотивовані приписами статей 15, 16, 182 Цивільного кодексу України, Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затв. наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 та рішенням господарського суду Одеської області від 27.04.2004 у справі №30/41-04-536.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати за ним право власності на нерухоме майно промтоварного ринку, а саме: на вбиральню літ. "Б" площею 27,5 кв.м, вбиральню літ. "В" площею 29,8 кв.м, навіси №№372-393, розташоване за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе,22; зобов'язати Комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” провести державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно промтоварного ринку; вжити заходи щодо забезпечення позову.

Листом від 29.11.2004 року позивач просив залучити до участі у справі - ТОВ "Інтернафта" ЛТД та об'єднати позовну вимогу про визнання права власності за МПП "Анжеліка" на нерухоме майно промтоварного ринку з вимогою про зобов'язання проведення державної реєстрації права власності на це нерухоме майно за позивачем.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2004 змінено статус третьої особи у справі та визнано ТОВ "Інтернафта" ЛТД (комерційна компанія) відповідачем у справі.

За клопотанням ТОВ "Інтернафта" ЛТД (комерційна компанія) господарський суд Одеської області ухвалою від 17.01.2005 зупинив провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи №17-4-15-19/01-449 за позовом ТОВ "Інтернафта" ЛТД (комерційна компанія) до Одеського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості, третьої особи – МПП "Анжеліка" про спонукання до вчинення певних дій, зокрема, здійснення поточної реєстрації права власності на нерухоме майно промтоварного ринку, розташоване за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22 за новим власником –ТОВ "Інтернафта".

У зв'язку з прийняттям господарським судом Одеської області рішення у справі № 17-4-15-19/01-449 провадження у даній справі поновлено, про що судом винесена ухвала від 27.07.2006 року.

Від МПП "Анжеліка" 23.08.2006 надійшло клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача –виконавчий комітет Одеської міської ради та про об'єднання позовної вимоги про скасування свідоцтва №013062 про право власності на нежитлові будівлі, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 09.04.2001 ТОВ "Інтернафта" ЛТД (комерційна компанія) з вимогами про визнання права власності за МПП "Анжеліка" на нерухоме майно промтоварного ринку, що знаходиться у м. Одесі, Тираспольське шосе, 22; про зобов'язання проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.08.2006 залучено до участі у справі в якості відповідача –Виконавчий комітет Одеської міської ради.

Господарський суд Одеської області, задовольняючи клопотання ТОВ "Інтернафта" ЛТД (комерційна компанія), ухвалою від 12.09.2006 зупинив провадження у справі до перегляду Вищим господарським судом України поданої в порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України СПД –фізичною особою Маркосовим С.А. касаційної скарги на рішення у справі № 30/41-04-536.

У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі (постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2006 касаційна скарга СПД Маркосова С.А. залишена без задоволення, а рішення господарського суду у справі № 30/41-04-536 –без змін) господарський суд Одеської області ухвалою від 21.09.2006 поновив провадження у справі.

28.09.2006 від позивача надійшла уточнена позовна заява та лист, в яких останній просив залучити до участі у справі іншого відповідача –ТОВ "Термінал–Базіс", м. Одеса, об'єднати позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі –продажу від 18.07.2006, укладеного між ТОВ "Інтернафта" ЛТД (комерційна компанія) та ТОВ "Термінал–Базіс", з вимогами про скасування свідоцтва №013062 про право власності на нежитлові будівлі, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 09.04.2001; про визнання права власності за позивачем на нерухоме майно промтоварного ринку; про зобов'язання провести державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.10.2006 до участі у справі в якості відповідача залучено –ТОВ "Термінал–Базіс".

13.10.2006 ТОВ "Термінал-Базіс" подало до господарського суду зустрічний позов до Малого приватного підприємства "Анжеліка", ТОВ "Інтернафта" ЛТД (комерційна компанія), Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості", виконкому Одеської міської ради про визнання товариства добросовісним набувачем майна, що складається з вбиральні літ. "Б" площею 27,5 кв.м, вбиральні літ. "В" площею 29,8 кв.м, навісів №№372-393, розташованого за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе,22, отриманого за договором купівлі-продажу від 18.07.2006 від ТОВ "Інтернафта" ЛТД (комерційна компанія).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.10.2006 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду та об'єднано із позовною заявою Малого приватного підприємства "Анжеліка".

23.10.2006 МПП "Анжеліка" подало до господарського суду Одеської області доповнення до позовної заяви, в якому йдеться про прохання винести відповідно до статті 90 Господарського процесуального кодексу України окрему ухвалу, якою повідомити органи прокуратури про факт порушення законності у діяльності КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" внесенням до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складенням і видачею завідомо неправдивих документів, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку згідно зі статею 366 Кримінального кодексу України.

23.10.2006 до господарського суду Одеської області надійшов уточнений зустрічний позов, в якому ТОВ "Термінал–Базіс" доповнило свою вимогу і просило визнати неможливість витребування майна від добросовісного набувача - ТОВ "Термінал–Базіс", яке було придбано на підставі договору купівлі –продажу від 18.07.2006, що складається із вбиралень під літ. "Б", "В" загальною площею 57,3кв.м. та навісів №372-393.

27.10.2006 року від прокуратури м. Одеси до господарського суду Одеської області надійшло клопотання, в якому прокуратура просила визнати її третьою особою на стороні виконавчого комітету Одеської міської ради.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.11.2006 року (суддя: Рога Н.В.) - у задоволенні первісного позову відмовлено повністю.

Зустрічний позов задоволено. Визнано ТОВ "Термінал–Базіс" добросовісним набувачем майна, що складається з вбиралень під літ. "Б", "В" загальною площею 57,3кв.м. та навісів №372-393, розташованого за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22, отриманого ним за договором купівлі –продажу від 18.07.2006 від ТОВ "Інтернафта" ЛТД (комерційна компанія).

За апеляційною скаргою Малого приватного підприємства "Анжеліка" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 (судді: Разюк Г.П. –головуючий, Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.) –скасоване. Позов Малого приватного підприємства "Анжеліка" задоволений частково.

Скасовано свідоцтво про право власності від 09.04.2001 №013062, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради ТОВ "Інтернафта" ЛТД (комерційна компанія) на нежитлові приміщення, які в цілому складаються з двох нежитлових будівель вбиралень літ "Б" площею 27,5 кв.м., літ. "В" площею 29,8 кв.м., навісів №№ 372-393, розташовані за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе,22.

Визнано право власності за Малим приватним підприємством "Анжеліка" на нежитлові приміщення, які в цілому складаються з двох нежитлових будівель вбиралень літ. "Б" площею 27,5 кв.м., літ. "В" площею 29,8 кв.м., навісів №№ 372-393, розташовані за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе,22.

Визнано недійсним договір купівлі –продажу від 18.07.2006, укладений між ТОВ "Інтернафта" ЛТД (комерційна компанія) та ТОВ "Термінал-Базіс", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за №2814.

Зобов'язано Комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" провести державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, що в цілому складаються з двох вбиралень літ. "Б" площею 27,5 кв.м., літ. "В" площею 29,8 кв.м., навісів №№ 372-393, розташованих за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе,22 за Малим приватним підприємством "Анжеліка".

У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Термінал-Базіс" відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал–Базіс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про скасування постанови апеляційного господарського суду, просить залишити без змін рішення господарського суду Одеської області.

Скаржник вважає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, "є незаконною, необґрунтованою та неконституційною".

Так, посилаючись на порушення судом статей 15, 16 Цивільного кодексу України скаржник вважає необґрунтованим висновок суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову з огляду на невірно обраний ним спосіб захисту цивільного права, зауважує на тому, що стаття 16 цього Кодексу не містить вичерпного переліку таких способів захисту, а суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом.

Товариство у касаційній скарзі зазначає, що:

- укладений ним договір купівлі–продажу від 18.07.2006 слід вважати вчиненим з моменту його державної реєстрації, на час вчинення договору арешту та заборони на спірне майно не було;

- ТОВ "Термінал-Базіс" є покупцем майна за відплатним договором, який укладений у відповідності до вимог чинного законодавства та при укладанні якого товариство не знало і не могло знати, що стосовно цього майна є спір;

- реєстрація права власності на майно здійснена "цілком правомірно", а з огляду на приписи статей 330, 388 Цивільного кодексу України зазначене майно не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Скаржник посилається на незастосування судом вищезазначених норм Цивільного кодексу України та статті 41 Конституції України, яка проголошує на тому, що право приватної власності є непорушним.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичної оцінки, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке:

В силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний господарський суд, повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України встановив такі обставини:

- промтоварний ринок, що розташований за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22 зареєстрований за МПП "Анжеліка" на підставі рішень виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 16.12.1993 №1431, від 26.09.1994 №1022 та акта державної приймальної комісії про введення в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту від 27.12.1995, про що ОМБТІ видано реєстраційне посвідчення від 20.06.1997року;

- 16.07.1997 між МПП "Анжеліка" (продавець) та ТОВ "У двох стовпів" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, предметом якого було майно промтоварного ринку;

- у січні 2001 року ТОВ "Інтернафта " ЛТД (комерційна компанія) звернулося до арбітражного суду Одеської області з позовом до КП ОМБТІ та РОН, третьої особи - МПП "Анжеліка" про спонукання виконати певні дії, зокрема, з реєстрації права власності на нерухоме майно за новим власником –ТОВ "Інтернафта" ЛТД, яке воно одержало від ТОВ "У двох стовпів" в якості внеску до статутного фонду комерційної компанії (справа №17-4-19/01-449);

- на підставі рішення арбітражного суду Одеської області від 26.02.2001 у справі №17-4-19/01-449 ТОВ "Інтернафта" ЛТД (комерційна компанія) 09.04.2001 видане свідоцтво про право власності за №013062;

- постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2004 у справі № 17-4-19/01-449 вказане рішення арбітражного суду скасоване з передачею справи на новий розгляд;

- рішенням господарського суду Одеської області від 22.05.2006 у справі №17-4-15-19/01-449, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2006 у задоволенні позову ТОВ "Інтернафта" ЛТД (комерційна компанія) до КП ОМБТІ та РОН за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - МПП "Анжеліка" про спонукання виконати певні дії –відмовлено;

- рішенням господарського суду Одеської області від 27.04.2004 у справі №30/41-04-536 позовні вимоги МПП "Анжеліка" до ТОВ "У двох стовпів" та ТОВ "Інтернафта" ЛТД про визнання недійсним договору купівлі –продажу нерухомого майна промтоварного ринку від 16.07.1997, розташованого в м. Одесі, Тираспольське шосе, 22 - задоволені. Вказане судове рішення залишене без змін (постанови Вищого господарського суду України від 14.09.2006 у справі №25-30/41-04-536, від 30.11.2006 у справі №30/41-04-536). Ухвалою Верховного Суду України від 01.02.2007 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 30.11.2006 року;

- рішенням господарського суду Одеської області від 27.04.2004 ТОВ "Інтернафта" ЛТД (комерційна компанія) зобов'язано повернути МПП "Анжеліка" майно промтоварного ринку, яке складається з вбиралень вигрібних під літ. "Б", "В" загальною площею 57,3 кв. м. та навісів, побудованих із металу та сталі, позначених в схематичному плані під цифрами №372-393.

Предметом заявленого позову є, насамперед, вимога МПП "Анжеліка" про визнання права власності на нерухоме майно промтоварного ринку, а саме: вбиральню літ. "Б" площею 27,5 кв.м, вбиральню літ. "В" площею 29,8 кв.м, навіси №№372-393, розташоване за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 22. Ця вимога обґрунтовується позивачем посиланням як на рішення виконкому Одеської міської ради народних депутатів, акт державної приймальної комісії, так і на рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2004 у справі №30/41-04-536.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом апеляційної інстанції правомірно, відповідно до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України, за якими факти, що встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі особи, прийнято до уваги, той факт, що перехід права на спірне нерухоме майно здійснювалося на виконання рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2004 у справі №30/41-04-536.

Частина третя статті 129 Конституції України визначає як одну з основних засад судочинства обов'язковість рішень суду. Частиною 2 статті 11 Закону України "Про судоустрій України" також встановлено обов'язковість до виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Виходячи із фактичних обставин справи щодо визнання недійсним договору купівлі–продажу від 16.07.1997 і зобов'язання повернення спірного майна МПП "Анжеліка", суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується судова колегія, стосовно належності спірних об'єктів нерухомості Малому приватному підприємству "Анжеліка".

Право власності позивача Комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" оскаржує, відмовляючись  виконати свій обов'язок та видати свідоцтво про право власності з огляду на відсутність правовстановлювальних документів.

Інший відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернафта" ЛТД оспорює право власності МПП "Анжеліка", посилаючись на належність йому майна згідно зі свідоцтвом про право власності від 09.04.2001 №013062, виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі рішення арбітражного суду Одеської області у справі №17-4-19/01-449.

Як встановлено судами попередніх інстанцій майно під час розгляду спору було продане покупцеві –ТОВ "Термінал–Базіс". Останнє право власності МПП "Анжеліка" не визнає з огляду на наявність договору купівлі-продажу спірного майна від 18.07.2006 року.

Статею 392 Цивільного кодексу України власнику майна надане право подати позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Апеляційний господарський суд правомірно постановив нове рішення про задоволення позову і визнав за позивачем право власності на спірне майно, що само по собі є підставою для реєстрації права власності.

Згідно зі статею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають державній реєстрації; державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, яким зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Частиною 3 цієї статті Кодексу передбачено, що відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до статей 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 №1952-IV (зі змінами та доповненнями) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим законом; такою державною реєстрацією є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Статею 19 цього Закону визначено, що підставою для державної реєстрації прав, які посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є; зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно , що набрали законної сили.

Частиною 5 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

За приписом пункту 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, що міститься у Додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затв. наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна віднесені до таких правовстановлювальних документів.

А відтак, апеляційним господарським судом, з урахуванням дотримання позивачем приписів Тимчасового положення та неправомірності відмови КП ОМБТІ та РОН у здійсненні реєстрації права власності на спірні об'єкти, обґрунтовано задоволений позов в цій частині.

Судом апеляційної інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що свідоцтво про право власності від 09.04.2001 №013062, видане ТОВ "Інтернафта" ЛТД (комерційна компанія) на підставі рішення арбітражного суду Одеської області у справі № 17-4-19/01-449, яке скасоване та в подальшому товариству відмовлено у реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомості. А відтак, Одеський апеляційний господарський суд правильно визнав, що у зв'язку зі скасуванням судового рішення втрачає свою чинність і свідоцтво, видане на підставі цього рішення.

Стосовно вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі–продажу від 18.07.2006 судова колегія Вищого господарського суду України

погоджується з висновком апеляційного господарського суду та відзначає наступне.

Згідно зі статею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша статті 203 Цивільного кодексу України).

Статею 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно з положеннями цієї статті право продажу майна належить власникові, оскільки за договором купівлі – продажу продавець зобов'язаний продати покупцеві не лише саме майно, а й право власності на нього і тільки за такої умови у покупця виникає відповідне право.

За загальним правилом продавець має передавати за договором купівлі–продажу майно, вільне від будь–яких прав третіх осіб.

Недотримання продавцем зазначених вимог тягне негативні наслідки до нього та надає покупцеві можливість на власний розсуд обрати один із можливих варіантів поведінки, на яку вказує стаття 659 цього Кодексу, а саме: покупець має право вимагати змінення ціни або розірвання договору купівлі–продажу. Зазначене положення діє за умови, якщо покупець не знав і не міг знати про права третіх осіб на майно, тобто за умови його сумлінності.

З урахуванням фактично встановлених обставин справи, за якими ТОВ "Інтернафта" ЛТД (комерційна компанія) на момент вчинення правочину не було власником спірного майна (перестав існувати правовстановлювальний документ, на підставі якого була здійснена реєстрація права власності за цим товариством), приписів чинного на момент укладення спірного договору законодавства, зокрема, статті 658 Цивільного кодексу України та Закону України "Про нотаріат", суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18.07.2006 року. При цьому, Одеський апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні зустрічного позову, пославшись на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Перелік способів захисту цивільного права та інтересу визначено у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, яка відносить до таких способів:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У статті 386 Цивільного кодексу України закріплені основні правові засади захисту права власності в Україні, які базуються на принципі рівності захисту права власності усіх його суб'єктів.

Норма частини 2 цієї статті закріплює за власником, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушувати його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України, на яку посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, особа може визнаватися добросовісним набувачем лише у процесі розгляду віндикаційного позову власника, а статею 330 Цивільного кодексу України не передбачений такий спосіб захисту порушених цивільних прав як визнання добросовісним набувачем.

Дійшовши висновку, що предмет зустрічного позову не відповідає встановленим законом способам захисту права, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову про визнання ТОВ "Термінал–Базіс" добросовісним набувачем та визнання неможливості витребування майна від добросовісного набувача.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України від 24.04.1981 №4, від 25.12.1992 №13, від 25.05.1998 №15), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до викладення певних обставин справи, тверджень про ненадання їм судом належної оцінки та переоцінки доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції і, відповідно, ці доводи не можуть бути підставами для зміни або скасування прийнятої у цій справі постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2006 у справі № 30/204-04-7451 –залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал–Базіс" –залишити без задоволення.

Головуючий, суддя

Т. Добролюбова

Суддя

Л. Рогач

Суддя

Л. Продаєвич