Рішення

від 14.12.2015 по справі 904/5022/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.15р. Справа № 904/5022/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" (м. Дніпропетровськ)

до відповідача-1: Приватного підприємства "Молокозавод-Олком" (м. Мелітополь, Запорізької області);

відповідача-2: Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (м. Мелітополь, Запорізької області);

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Лекс" (м. Павлоград, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за кредитним договором № 280910-КЛТМ від 28.09.2010 у наступних сумах: 5 970, 83 грн., 3 238 768, 95 доларів США, 476 484, 27 євро

та

За зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (м. Мелітополь, Запорізької області)

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" (м.Дніпропетровськ)

відповідача-2: Приватного підприємства "Молокозавод-Олком" (м. Мелітополь, Запорізької області)

про визнання недійсними договору № 260811 від 26.08.2011 про зміну кредитного договору № 280910-КТЛТМ та договору № 151113 від 15.11.2013 про зміну кредитного договору № 280910-КТЛТМ

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача (відповідач-1 за зустрічним позовом): ОСОБА_2 - представник (довіреність № 592 від 15.10.2015)

від відповідача-1 (відповідач-2 за зустрічним позовом): ОСОБА_3 - представник (довіреність від 20.11.2015)

від відповідача-2 (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_4 - представник (довіреність від 01.12.2014)

від відповідача-3: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Дніпро" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Молокозавод-Олком" (далі - відповідач-1), Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (далі - відповідач-2) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Лекс" (далі - відповідач-3) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 280910-КЛТМ від 28.09.2010 у загальному розмірі 5 970, 83 грн., 3 238 768, 95 доларів США, 476 484, 27 євро.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 3 220 717,53 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 18 051,42 доларів США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в доларах США;

- 471 153,85 євро - заборгованість за кредитом;

- 5 330,42 євро - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в євро;

- 5 970, 83 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в гривні.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 умов кредитного договору № 280910-КЛТМ від 28.09.2010 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту та сплати процентів за його користування, а відповідачем-2 - договору поруки № 280910-П від 28.09.2010 та відповідачем-3 - договору поруки № 181113-П/1 від 18.11.2013, відповідно до умов яких відповідачі-2,3 поручилися перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх обов'язків по кредитному договору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2014 (суддя Ярошенко В.І.) порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 11.08.2014.

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Дніпро" звернулось до господарського суду із заявою, яка є додатком до позовної заяви, про забезпечення позову, в якій просило:

- накласти арешт в межах суми позову у розмірі 5970, 83 грн., 3238768, 95 доларів США, 476484, 27 євро, що разом у гривневому еквіваленті на 01.07.2014 складає 46530455, 75 грн. на майно та грошові кошти, що належать Приватному підприємству "Молокозавод-Олком";

- накласти арешт в межах суми позову у розмірі 5970, 83 грн., 3238768, 95 доларів США, 476484, 27 євро, що разом у гривневому еквіваленті на 01.07.2014 складає 46530455, 75 грн. на майно та грошові кошти, що належать Приватному акціонерному товариству "Мелітопольський олійноекстракційний завод";

- накласти арешт в межах суми позову у розмірі 10000 грн. на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Фактор Лекс";

- заборонити Приватному підприємству "Молокозавод-Олком" та Приватному акціонерному товариству "Мелітопольський олійноекстракційний завод" відкривати нові рахунки у будь-яких інших фінансових установах, крім ПАТ "ОСОБА_1 Дніпро".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014 вказана заява була задоволена частково та:

- накладено арешт в межах суми позову у розмірі 5970, 83 грн., 3238768, 95 доларів США, 476484, 27 євро, що разом у гривневому еквіваленті складає 46530455, 75 грн., на грошові кошти, що належать Приватному Підприємству "Молокозавод-Олком";

- накладено арешт в межах суми позову у розмірі 5970, 83 грн., 3238768, 95 доларів США, 476484, 27 євро, що разом у гривневому еквіваленті складає 46530455, 75 грн., на грошові кошти, що належать Приватному акціонерному товариству "Мелітопольський олійноекстракційний завод";

- накладено арешт в межах суми позову у розмірі 10000 грн. на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Фактор Лекс".

Від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 904/5350/15, що розглядається господарським судом Дніпропетровської області. У вказані справі вирішується спір щодо визнання недійсним договору поруки № 151113 від 15.11.2013, укладеного між позивачем та відповідачем-2.

У судове засідання 11.08.2014 з'явилися представники позивача та відповідача-2. Представники відповідачів-1,3 у судове засідання не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили.

Представником позивача було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

Представник відповідача-2 у судовому зсіданні проти задоволення позову заперечував, а також оголосив клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.08.2014 провадження у справі було зупинено до розгляду справи № 904/5350/14.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" задоволено; ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014 по справі № 904/5022/14 в частині накладення арешту в розмірі 5 970, 83 грн., 3 238 768, 95 доларів США, 476 484, 27 євро, що разом у гривневому еквіваленті складає 46 530 455, 75 грн., на грошові кошти, що належать приватному акціонерному товариству "Мелітопольський олійноекстракційний завод" скасовано; в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро" від 09.07.2014 про забезпечення позову в частині накладення арешту в розмірі 5 970, 83 грн., 3 238 768, 95 доларів США, 476 484, 27 євро, що разом у гривневому еквіваленті складає 46 530 455, 75 грн., на грошові кошти, що належать приватному акціонерному товариству "Мелітопольський олійноекстракційний завод" відмовлено; в іншій частині ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014 по справі № 904/5022/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 09.10.2014 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" у справі № 904/5022/14 задоволено; постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2014 у справі № 904/5022/14 скасовано; ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014 у справі № 904/5022/14 залишено в силі; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" у рахунок відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою судового збору за подання касаційної скарги, 609 грн. 00 коп.; доручено господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Від позивача надійшла заява про поновлення провадження у справі (вх. суду 10466/15 від 19.02.2015), в якій він просить суд поновити провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.03.2015 провадження у справі було поновлено , розгляд справи призначено на 30.03.2015.

У судове засідання 30.03.2015 з'явилися представники позивача та відповідача-2. Представники відповідачів-1,3 у судове засідання не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили.

У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 31.03.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 07.04.2015 , у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

У судове засідання 07.04.2015 з'явилися представники позивача та відповідача-2. Представники відповідачів-1,3 у судове засідання не з'явилися.

Від відповідача-2 надійшло клопотання (вх.суду 20939/15 від 07.04.2015), в якому він просив суд продовжити строк вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 07.04.2015 у відповідності до норма статті 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 06.05.2015 , у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

У зв'язку з перебуванням судді Ярошенко В.І. на лікарняному, на підставі пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду розпорядженням керівника апарату № 393 від 06.05.2015 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 904/5022/14, вказану справу передано на розгляд судді Фещенко Ю.В.

Ухвалою суду від 12.05.2015 справу прийнято до провадження та її розгляд призначено на 11.06.2015.

Від відповідача-2 надійшов відзив на позов (вх.суду 37231/15 від 11.06.2015), в якому він проти задоволення позовних вимог щодо нього заперечує, посилаючись на те, що позивачем було порушено прядок сплати судового збору в частині цих вимог. Крім того, посилається на те, що строк повернення всієї суми кредиту не настав, а отже, вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими.

У судове засідання 11.06.2015 з'явилися представники позивача та відповідача-2. Представники відповідачів-1,3 у судове засідання не з'явилися.

Від відповідача-2 надійшла зустрічна позовна заява, в якій він просить суд визнати недійсним договір № 260811 від 26.08.2011 про зміну кредитного договору № 280910-КТЛТМ та договір № 151113 від 15.11.2013 про зміну кредитного договору № 280910-КТЛТМ.

Судом було роз'яснено, що вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви до сумісного розгляду с первісним позовом буде вирішено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, про що буде винесена додаткова ухвала.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача-2 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві на позов.

Так, з метою всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин у справі, а також надання об'єктивної оцінки доказам, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, ухвалою суду від 11.06.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 01.07.2015 , у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Ухвалою суду від 12.06.2015 було повернуто зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" та до Приватного підприємства "Молокозавод-Олком" про визнання недійсними договору № 260811 від 26.08.2011 про зміну кредитного договору № 280910-КТЛТМ та договору № 151113 від 15.11.2013 про зміну кредитного договору № 280910-КТЛТМ і додані до неї документи без розгляду на підставі пункту 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем-2 22.06.2015 подано до суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.06.2015, відповідно до якої зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" повернуто без розгляду.

У зв'язку з викладеними обставинами, ухвалою суду від 22.06.2015 провадження справі було зупинено до її повернення з Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" задоволено; ухвалу господарського суду Дніпропетровської від 12.06.2015 про повернення зустрічної позовної заяви у справі 904/5022/14 скасовано; справу передано на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 13.07.2015 провадження у справі поновлено та її розгляд призначено на 05.08.2015.

Ухвалою суду від 13.07.2015 прийнято зустрічний позов Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" та відповідача-2: Приватного підприємства "Молокозавод-Олком" про визнання недійсними договору № 260811 від 26.08.2011 про зміну кредитного договору № 280910-КТЛТМ та договору № 151113 від 15.11.2013 про зміну кредитного договору № 280910-КТЛТМ до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 904/5022/14; справу призначено до розгляду в засіданні на 05.08.2015.

Позивач 20.07.2015 звернувся до господарського суду із заявою про виправлення описки в ухвалі та поновлення строку для пред'явлення її до виконання (вх.суду 46877/15 від 20.07.2015), в якій просив суд:

- виправити описку в ухвалі від 16.07.2014 про забезпечення позову у справі № 904/5022/14 вказавши, що стягувачем є Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Дніпро" (01601, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 3; ідентифікаційний код 14352406);

- поновити строк для пред'явлення до виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014 по справі № 904/5022/14. Заява обґрунтована тим, що вказана ухвала не відповідає вимогам, встановленим до виконавчих документів статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки не містить даних щодо стягувача та боржника. У зв'язку з викладеним, постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.06.2015 було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вказаної ухвали. Також позивач посилається на те, що у зв'язку з тим, що вказана ухвала не відповідала вимогам, встановленим до виконавчих документів статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", позивач не зміг виконати її належним чином, що призвело до пропуску строку на пред'явлення її до виконання.

Ухвалою суду від 22.07.2015 заява позивача була прийнята до розгляду та її розгляд було призначено в судовому засіданні на 05.08.2015.

Враховуючи те, що від Дніпропетровського апеляційного господарського суду 22.07.2015 надійшов запит справи, у зв'язку з надходженням касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2015, для подальшого направлення її до Вищого господарського суду України, ухвалою суду від 22.07.2015 провадження у справі було зупинено до її повернення з Вищого господарського суду України. Справу 22.07.2015 було скеровано до Дніпропетровського апеляційного господарського суд для подальшого направлення до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2015 не прийнято до розгляду та повернуто Приватному акціонерному товариству "Мелітопольський олійноекстракційний завод" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 904/5022/14.

Справа 01.12.2015 надійшла до господарського суду Дніпропетровської області з Вищого господарського суду України, у зв'язку з чим обставини, що зумовили зупинення провадження у справі були усунуті та ухвалою суду від 01.12.2015 провадження у справі було поновлено та справу було призначено у судовому засіданні на 14.12.2015.

У судове засіданні 14.12.2015 з'явилися представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2, представник відповідача-3 у судове засідання не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив.

Представником позивача було, зокрема, викладено зміст заяви про виправлення описки в ухвалі та поновлення строку для пред'явлення її до виконання, наведено доводи в її обгрунтування.

Від відповідача-2 надійшли заперечення на заяву про поновлення строку для пред'явлення її до виконання (вх.суду 82438/15 від 14.12.2015), в яких він заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що в частині накладення арешту на його грошові кошти вказана ухвала була виконана, що підтверджується постановою державного виконавця від 29.07.2014. Крім того, відповідач-2 зазначає про те, що позивач мав достатньо часу для пред'явлення вказаної ухвали суду до виконання та пропустив строк не з поважних причин. Крім того, процесуальним законодавством не передбачено процедури для поновлення строку для пред'явлення до виконання ухвали.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 14.12.2015 заперечував проти її задоволення, посилаючись на обставини, викладені у вказаних вище запереченнях.

У вказаному судовому засіданні було розглянуто заяву позивача про виправлення описки в ухвалі та поновлення строку для пред'явлення її до виконання (вх.суду 46877/15 від 20.07.2015), за результатами розгляду прийнято ухвалу від 14.12.2015, якою:

- заяву Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" про виправлення описки в ухвалі від 16.07.2014 та поновлення строку для пред'явлення її до виконання задоволено;

- виправлено описку в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014 по справі № 904/5022/14, шляхом доповнення її резолютивної частини інформацією щодо стягувача та боржників - абзацом 5 наступного змісту: абзац 5: "Стягувачем за цією ухвалою є Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Дніпро" (01601, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 3; ідентифікаційний код 14352406), а боржниками - Приватне підприємство "Молокозавод-Олком" (72316, Запорізька область, м.Мелітополь, вулиця Дзержинського, будинок 289а; ідентифікаційний код 31176910), Приватне акціонерне товариство "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вулиця Фрунзе, будинок 31; ідентифікаційний код 00373830) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Лекс" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вулиця Терьошкіна, будинок 4; ідентифікаційний код 38909561).";

- відновлено строк пред'явлення до примусового виконання ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014 по справі № 904/5022/14.

Від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх.суду 80042/15 від 07.12.2015), в якій він просить суд накласти арешт в межах суми позову у розмірі 5 970, 83 грн., 3 238 768, 95 доларів США, 476 484, 27 євро на нерухоме майно, що належать Приватному підприємству "Молокозавод-Олком", а саме: комплекс будівель та споруд, об'єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 100112523107, що знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Луначарського, будинок 65. Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач-1 , в порушення умов договору, вчиняє дії щодо уникнення від майнової відповідальності за майбутнім рішення суду, які полягають у реалізації належного йому нерухомого майна після пред'явлення позову до суду. На підтвердження вказаних обставин позивач долучив до матеріалів справи інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також позивач наголошує на тому, що ухвала про забезпечення позову від 16.07.2014 щодо відповідача-1 фактично не була виконана, оскільки не відповідала вимогам, встановленим до виконавчих документів статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Від позивача надійшли пояснення (вх.суду 82284/15 від 14.12.2015), в яких він повідомляє, що з часу звернення із позовом до суду відповідачем-1 було частково погашено кредит, який було йому надано в доларах США, а саме: сплачено 133 000,00 доларів США, в результаті чого заборгованість за наданим кредитом в доларах США зменшилась та стала складати 3 087 717,53 долари США. Разом з вказаними поясненнями позивачем було долучено до матеріалів справи довідку про розмір заборгованості станом на 01.07.2015, акт звірки взаєморозрахунків за договором, а також меморіальні ордери, які підтверджують факт надання кредиту відповідачу-1.

Також від позивача надійшов відзив на зустрічних позов (вх.суду 82283/15 від 14.12.2015), в якому він заперечує проти його задоволення у повному обсязі, посилаючись на те, що вимоги відповідача-2 є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству.

Від відповідача-2 надійшла заява про відмову від зустрічної позовної заяви про визнання недійсними кредитного договору, оскільки ці вимоги вже були розглянуті господарським судом м. Києва, на підтвердження чого було долучено до матеріалів справи рішення господарського суду м. Києва від 12.06.2015 по справі № 910/7917/15-г.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 14.12.2015 оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідачів1,2,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 28.09.2010 між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 Дніпро" (далі - банк, позивач) та Приватним підприємством "Молокозавод-Олком" (далі - позичальник, відповідач-1) було укладено кредитний договір № 280910-КЛТМ (далі - договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредити, на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості, повернення та платності наданих грошових коштів (пункт 2.1. договору).

Вказаним договором встановлюються:

- мета, порядок та умови видачі (надання) банком в майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в національній валюті України та/або в іноземних валютах: доларах США та євро в межах загальної суми еквівалентній 30 000 000 гривень, на основі договорів про надання кредиту (траншу) до договору, які є його невід'ємною частиною;

- порядок та умови погашення (повернення) позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами;

- види забезпечення зобов'язань позичальника;

- відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредитів;

- а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникають/виникнуть при видачі (наданні) банком кредитів (пункт 1.1. договору).

В подальшому, між сторонами було укладено договір № 270912 від 27.09.2012 про зміну кредитного договору, яким сторони виклали текст кредитного договору в новій редакції. У відповідності до вказаних змін, у пункті 1.1. договору сторони погодили, що банк, на умовах договору, відкрив позичальнику відновлювальну мультивалютну траншову кредитну лінію в національній валюті України та/або в іноземних валютах: доларах США та євро в межах загальної суми еквівалентної 50 000 000 гривень. Договором № 151113 від 15.11.2013 сторони визначили загальну суму еквівалентну 40 000 000 гривень.

Так, в процесі виконання вказаного кредитного договору його умови неодноразово змінювалися сторонами, про що укладалися договори, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.24-51).

У пунктах 5.1. та 5.2. договору (з урахуванням їх подальших змін) сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до закінчення строку, зазначеного в пункті 1.1. договору, а в невиконаній частині - до повного виконання зобов'язань сторонами за договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами договору від 28.09.2010 та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання пункту 1.1. кредитного договору відкрив відповідачу-1 відновлювальну мультивалютну траншову кредитну лінію в національній валюті України та в іноземних валютах: доларах США та євро та перераховував відповідачу-1 окремими частинами в період з 14.08.2012 по 09.01.2014 кредитні кошти в гривні, доларах США та євро, що підтверджується меморіальними ордерами за вказаний періоди, які були долучені до матеріалів справи разом з поясненнями (вх.суду 82284/15 від 14.12.2015), а саме:

- меморіальним ордером № К/576853 від 14.08.2012 про надання відповідачу-1 кредиту в сумі 100 000,00 євро;

- меморіальним ордером № К/579752 від 22.08.2012 про надання відповідачу-1 кредиту в сумі 275 000,00 євро;

- меморіальним ордером № К/599192 від 17.10.2012 про надання відповідачу-1 кредиту в сумі 80 000,00 євро;

- меморіальним ордером № К/661653 від 15.04.2013 про надання відповідачу-1 кредиту в сумі 20 000,00 євро;

- меморіальним ордером № К/670226 від 14.05.2013 про надання відповідачу-1 кредиту в сумі 645 000,00 доларів США;

- меморіальним ордером № К/671190 від 16.05.2013 про надання відповідачу-1 кредиту в сумі 500 000,00 доларів США;

- меморіальним ордером № К/671647 від 17.05.2013 про надання відповідачу-1 кредиту в сумі 500 000,00 доларів США;

- меморіальним ордером № К/673129 від 21.05.2013 про надання відповідачу-1 кредиту в сумі 500 000,00 доларів США;

- меморіальним ордером № К/673542 від 22.05.2013 про надання відповідачу-1 кредиту в сумі 500 000,00 доларів США;

- меморіальним ордером № К/674068 від 23.05.2013 про надання відповідачу-1 кредиту в сумі 310 000,00 доларів США;

- меморіальним ордером № К/744619 від 26.11.2013 про надання відповідачу-1 кредиту в сумі 120 000,00 доларів США;

- меморіальним ордером № К/758843 від 03.01.2014 про надання відповідачу-1 кредиту в сумі 50 000,00 доларів США;

- меморіальним ордером № К/759955 від 09.01.2014 про надання відповідачу-1 кредиту в сумі 250 000,00 доларів США.

Згідно частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з пунктом 2.3.2. кредитного договору проценти за користування кредитами, наданими за договором, нараховуються банком та сплачуються позичальником щомісячно в останній робочій день поточного місяця, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття договору (достроково або при настанні строку погашення), але не пізніше дати погашення кредитів, вказаної в пункті 1.1. договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки, вказаної в пункті 1.4. договору.

Процентні ставки за користування кредитними коштами, наданими банком на виконання спірного договору, в процесі виконання умов кредитного договору змінювалися, про що укладалися договори про зміну кредитного договору, а саме: договір № 270912 від 27.09.2012, договір № 151113 від 15.11.2013.

Крім того, зокрема, договором № 270912 від 27.09.2012 про зміну кредитного договору сторони погодили строки погашення траншів, наданих позичальнику в період з 06.09.2011 по 14.08.2012 (а.с.29) та у додатку № 1 до кредитного договору від 27.09.2012 затвердили графік зниження ліміту кредитування відповідно до кредитного договору (а.с.39).

В подальшому, договором № 151113 від 15.11.2013 було також змінено графік зниження ліміту кредитування відповідно до кредитного договору (а.с.49-50).

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, у терміни, погоджені сторонами у договорі, отримані кредити відповідачем-1 повернуті не були, крім того, відповідач-1 порушив терміни сплати процентів за користування вказаним кредитом.

При цьому, у пунктах 3.1.11. та 3.1.12. договору (з урахуванням змін) у разі порушення позичальником умов договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитів і сплати процентів за фактичний час користування кредитами або розірвання договору.

У зв'язку з порушенням позичальникам умов кредитного договору, на підставі умов пункту 3.1.11. договору, банком на адресу позичальника було надіслано вимоги № 6/21-3000-БТ від 18.04.2014, № 6/21-3522-БТ від 15.05.2014 щодо дострокового повернення отриманого кредиту, сплати відсотків за його використання (а.с.66, 69). Факт отримання вказаних вимог під час розгляду справи відповідачем-1 не заперечувався.

Строк повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, вказаний у вимогах сплинув, але повернення кредиту та сплати відсотків відповідач-1 у повному обсязі не здійснив.

При цьому, у судовому засіданні 14.12.2015 представником позивача було повідомлено суд про часткове погашення відповідачем-1 заборгованості по кредиту в доларах США на суму 133 000 грн. 00 коп., на підтвердження чого до матеріалів справи були долучені наступні меморіальні ордери:

- меморіальний ордер № 5 від 31.07.2014 про погашення кредиту по договору в сумі 29 200,00 доларів США;

- меморіальний ордер № 4 від 29.08.2014 про погашення кредиту по договору в сумі 26 100,00 доларів США;

- меморіальний ордер № 17 від 30.09.2014 про погашення кредиту по договору в сумі 27 100,00 доларів США;

- меморіальний ордер № 17 від 03.11.2014 про погашення кредиту по договору в сумі 27 200,00 доларів США;

- меморіальний ордер № 17 від 01.12.2014 про погашення кредиту по договору в сумі 23 400,00 доларів США.

Судом зауважено, що провадження у даній справі було порушено ухвалою суду від 14.07.2014, а заборгованість в сумі 133 000, 00 доларів США була погашена відповідачем-1 після порушення провадження у справі.

При цьому, згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом в доларах США в сумі 133 000, 00 доларів США у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін, суд виходив також із наступного.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В свою чергу, відповідачем-1 зобов'язання за кредитним договором в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту та сплати процентів за користування кредитною лінією у повному обсязі не виконані, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в наступних сумах:

- 3 087 717,53 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 18 051,42 доларів США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в доларах США;

- 471 153,85 євро - заборгованість за кредитом;

- 5 330,42 євро - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в євро;

- 5 970, 83 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в гривні.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов кредитного договору, а також вказаних норм чинного законодавства відповідач-1 не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих процентів за його користування.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідач-1 не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Так, станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не залучені до матеріалів справи, докази на підтвердження погашення відповідачем 3 087 717,53 доларів США заборгованості за кредитом, 18 051,42 доларів США заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в доларах США; 471 153,85 євро заборгованості за кредитом, 5 330,42 євро заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в євро; 5 970,83 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в гривні.

При цьому, розрахунок вищенаведених сум заборгованості по кредиту, а також заборгованості по процентам (станом на 01.07.2014), доданий позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим (а.с.6-7, 9-11).

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 3 087 717,53 доларів США заборгованості за кредитом, 18 051,42 доларів США заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в доларах США; 471 153,85 євро заборгованості за кредитом, 5 330,42 євро заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в євро; 5 970,83 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в гривні суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частини другої статті 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Так, 28.09.2010 між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 Дніпро" (кредитор) та Приватним акціонерним товариством "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (далі - поручитель, відповідач-2) та Приватним підприємством "Молокозавод-Олком" (боржник) було укладено договір поруки № 280910-П (далі - договір поруки-1) (а.с.52-54), предметом якого є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання боржником зобов'язань перед кредитором за кредитним договором № 280910-КЛТМ від 28.09.2010. Умови вказаного договору в подальшому змінювалися сторонами.

Відповідно до пункту 2.1. договору поруки-1 поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань перед кредитором, на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню, згідно кредитного договору, протягом одного банківського дня з моменту отримання письмового повідомлення.

У пункті 6.1. договору поруки-1 сторони погодили, що договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором, позивачем на адресу відповідача-2 було направлено письмові вимоги № 6/21-3001-БТ від 18.04.2014 та № 6/21-3230-БТ від 29.04.2014 щодо сплати заборгованості за кредитним договором (а.с.67-68).

Однак, зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами відповідачем-2 не виконано.

Крім того, 18.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 Дніпро" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Лекс" (далі - поручитель, відповідач-3) було укладено договір поруки № 181113-П/1 (далі - договір поруки-2) (а.с.65), предметом якого є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання Приватним підприємством "Молокозавод-Олком" зобов'язань перед кредитором за кредитним договором № 280910-КЛТМ від 28.09.2010, з урахуванням всіх змін та доповнень, на умовах, викладених у договорі поруки. Поручитель відповідає солідарно за зобовязаннями боржника перед кредитором, що витікають з кредитного договору, в межах суми 10 000,00 грн. (пункти 1.1. та 1.2. договору поруки-2).

Відповідно до пункту 2.1. договору поруки-2 поручитель зобов'язується у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань перед кредитором, на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню, згідно кредитного договору, протягом одного банківського дня з моменту отримання письмового повідомлення.

У пункті 6.1. договору поруки-2 сторони погодили, що договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором, позивачем на адресу відповідача-3 було направлено письмові вимоги № 6/21-3522/1-БТ від 15.05.2014 щодо сплати заборгованості в сумі 10 000,00 грн. за кредитним договором (а.с.70).

Однак, зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами в сумі 10 000,00 грн. відповідачем-3 також не було не виконано.

Виходячи із положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Крім того, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до частини другої статті 556, пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з частиною першою статті 516 Цивільного кодексу України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що факт наявності у відповідача-1 перед позивачем заборгованості за кредитним договором встановлений судом, отже позовні вимоги позивача до відповідача-2 та відповідача-3 підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення у даній справі судом також було враховано наступне.

Відповідно до пункту 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/369 від 29.06.2010 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (частина 2 статті 192, частина 3 статті 533 Цивільного кодексу України, Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"). При цьому законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях. Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд при прийнятті рішення стягнути заборгованість частково в іноземній валюті - доларах США та євро.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом суд зазначає наступне.

Від відповідача-2 надійшла зустрічна позовна заява, в якій він просить суд визнати недійсним договір № 260811 від 26.08.2011 про зміну кредитного договору № 280910-КТЛТМ та договір № 151113 від 15.11.2013 про зміну кредитного договору № 280910-КТЛТМ.

В обґрунтування заявлених вимог відповідач-2 вказує, що умови кредитного договору неодноразово змінювались з укладенням додаткових договорів до кредитного договору, внаслідок чого збільшився ліміт кредитування до 50 000 000 гривень, а також збільшувались відсоткові ставки по кредиту.

Таким чином, внаслідок укладення 26.08.11 № 26.08.11, 27.09.12. № 270912, № 151113 від 15.11.13р. додаткових договорів, надані кредити із короткострокового перетворились в довгострокові, а потім із окремих кредитів - в єдину мультивалютну лінію. Крім того, у порушення вимог статті 99 Конституції України та частини 1 статті 192 Цивільного кодексу України зобов'язання виражено в іноземній валюті.

Від позивача надійшов відзив на зустрічних позов (вх.суду 82283/15 від 14.12.2015), в якому він заперечує проти його задоволення у повному обсязі, посилаючись на те, що вимоги відповідача-2 є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству.

В матеріалах справи наявна копія рішення господарського суду м. Києва від 12.06.2015 по справі № 910/7917/15-г, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" до: 1) Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро", 2) Приватного підприємства "Молокозавод-Олком" про визнання недійсними договорів відмовити.

Крім того, від відповідача-2 надійшла заява про відмову від зустрічної позовної заяви про визнання недійсними кредитного договору, оскільки ці вимоги вже були розглянуті господарським судом м. Києва, на підтвердження чого було долучено до матеріалів справи рішення господарського суду м. Києва від 12.06.2015 по справі № 910/7917/15-г.

Додатково у судовому засіданні представник відповідача-2 заявив відмову від зустрічного позову та просив суд припинити провадження у справі в цій частині.

Суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від зустрічного позову (відповідача-2 по справі) та припинити провадження у справі з таких підстав.

Згідно з частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач-2 по справі) скористався вказаним правом та відмовився від позову, подавши до суду відповідне клопотання за підписом ОСОБА_4- представника Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод".

Наявність повноважень щодо відмови від позову підтверджується довіреністю від 01.12.2014 (оригінал якої наявний в матеріалах справи).

Частиною 2 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

У судовому засіданні 14.12.2015 судом роз'яснені наслідки вказаних процесуальних дій.

Частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає, зокрема, відмови від позову, якщо така дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Так, перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про відмову від зустрічного позову, на вчинення таких дій, враховуючи, що позивачу за зустрічним позовом (відповідач-2 по справі) відомі правові наслідки відмови від позову та припинення провадження у справі, суд дійшов висновку, що дана відмова не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймає її.

Відповідно до частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача за зустрічним позовом (відповідач-2 по справі) від зустрічного позову та припинити провадження у справі в цій частині на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Щодо заяви про забезпечення позову (вх.суду 80042/15 від 07.12.2015) суд зазначає наступне.

Від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт в межах суми позову у розмірі 5 970, 83 грн., 3 238 768, 95 доларів США, 476 484, 27 євро на нерухоме майно, що належать Приватному підприємству "Молокозавод-Олком", а саме: комплекс будівель та споруд, об'єкт житлової нерухомості, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 100112523107, що знаходиться за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Луначарського, будинок 65.

Вказана заява обґрунтована тим, що відповідач-1 , в порушення умов договору, вчиняє дії щодо уникнення від майнової відповідальності за майбутнім рішення суду, які полягають у реалізації належного йому нерухомого майна після пред'явлення позову до суду. На підтвердження вказаних обставин позивач долучив до матеріалів справи інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також позивач наголошує на тому, що ухвала про забезпечення позову від 16.07.2014 щодо відповідача-1 фактично не була виконана, оскільки не відповідала вимогам, встановленим до виконавчих документів статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати її. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2014 заява про вжиття заходів до забезпечення позову була задоволена частково та:

- накладено арешт в межах суми позову у розмірі 5970, 83 грн., 3238768, 95 доларів США, 476484, 27 євро, що разом у гривневому еквіваленті складає 46530455, 75 грн., на грошові кошти, що належать Приватному Підприємству "Молокозавод-Олком";

- накладено арешт в межах суми позову у розмірі 5970, 83 грн., 3238768, 95 доларів США, 476484, 27 євро, що разом у гривневому еквіваленті складає 46530455, 75 грн., на грошові кошти, що належать Приватному акціонерному товариству "Мелітопольський олійноекстракційний завод";

- накладено арешт в межах суми позову у розмірі 10000 грн. на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Фактор Лекс". При цьому, фактично, під час розгляду справи заборгованість за кредитом в доларів США фактично зменшилась.

В цей же час, позивачем не доведено суду, що заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 16.07.2015, є недостатніми, а невжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову від 04.12.2015.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідачів-1,2,3, які відповідають перед позивачем солідарно, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідачів-1,2,3 пропорційно вині кожного у виникненні спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 66, 67, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" про забезпечення позову.

Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Молокозавод-Олком" (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вулиця Дзержинського, будинок 289-А; ідентифікаційний код 31176910) та Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вулиця Фрунзе, будинок 31; ідентифікаційний код 00373830) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" (01601, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 3; ідентифікаційний код 14352406) - 3 087 717, 53 доларів США заборгованості за кредитом, 18 051, 42 доларів США заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в доларах США, 471 153, 85 євро заборгованості за кредитом, 5 330, 42 євро заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в євро, 5 970, 83 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в гривні.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Лекс" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вулиця Терьошкіна, будинок 4; ідентифікаційний код 38909561) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" (01601, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 3; ідентифікаційний код 14352406) 10 000, 00 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором № 280910-КЛТМ від 28.09.2010, яка складається з наступних сум: 3 087 717, 53 доларів США заборгованості за кредитом, 18 051, 42 доларів США заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в доларах США, 471 153, 85 євро заборгованості за кредитом, 5 330, 42 євро заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в євро, 5 970, 83 грн. заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в гривні.

Стягнути з Приватного підприємства "Молокозавод-Олком" (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вулиця Дзержинського, будинок 289-А; ідентифікаційний код 31176910) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" (01601, м.Київ, вулиця Мечникова, будинок 3; ідентифікаційний код 14352406) 36 532 грн. 14 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вулиця Фрунзе, будинок 31; ідентифікаційний код 00373830) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" (01601, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 3; ідентифікаційний код 14352406) 36 532 грн. 14 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Лекс" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вулиця Терьошкіна, будинок 4; ідентифікаційний код 38909561) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" (01601, м. Київ, вулиця Мечникова, будинок 3; ідентифікаційний код 14352406) 15 грн. 72 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитом в доларах США в сумі 133 000,00 доларів США.

Прийняти відмову Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" від зустрічного позову.

Провадження у справі за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Дніпро" та до відповідача-2: Приватного підприємства "Молокозавод-Олком" про визнання недійсними договору № 260811 від 26.08.2011 про зміну кредитного договору № 280910-КТЛТМ та договору № 151113 від 15.11.2013 про зміну кредитного договору № 280910-КТЛТМ - припинити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.12.2015.

Суддя ОСОБА_5