Рішення

від 08.12.2015 по справі 922/4708/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р.Справа № 922/4708/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Пустоваловій І.С.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2.", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон Групп", м. Харків 3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : - Публічне акціонерне товариство "Фінбанк", м. Одеса, - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", м. Київ - Товариство з обмеженою відповідальністю "Теоком", м. Харків про про витребування майна за участю представників :

представник позивача - ОСОБА_3В, ліквідатор;

представник відповідача - не з'явився;

3-я особа (ПАТ "Фінбанк") - не з'явився;

3-я особа (ПАТ"ВТБ Банк") - ОСОБА_2, за довіреністю №505/11.5.2 від 25.09.2014;

3-я особа (ТОВ "Теоком") - ОСОБА_4 за довіреністю від 16.09.2015

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Ольга" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить суд:

- витребувати у ТОВ "Оріон Групп" нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 3435,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1;

- скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 4935493, внесений державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер 18833931, виданого 11.03.2014 р., видавник Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 11529637 від 11.03.2014 р., власник ТОВ "Оріон Групп", код за ЄДРПОУ 39018319;

- визнати право власності на нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 3435,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1 за ТОВ "Ольга".

19 серпня 2015 р. господарським судом Харківської області порушено провадження у справі № 922/4708/15 за позовом ТОВ "Ольга" до ТОВ "Оріон Групп" та залучено до участі у справі в якості третіх осіб на боці відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ПАТ "Фінбанк" та ПАТ "ВТБ Банк".

Разом із позовною заявою позивач подав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 3435,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1. Також просить заборонити товариству з обмеженою відповідальністю "Оріон Групп" (код ЄДРПОУ 39018319, місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Коцарська, 15) вчиняти дії, пов'язані з відчуженням та передачею в іпотеку/заставу нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 3435,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, яке було задоволено судом ухвалою від 25 серпня 2015 року.

08 вересня 2015 року позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 19.08.2015 (вх. №35668 від 08.08.2015), які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Третьою особою ПАТ "ВТБ Банк", надано клопотання (вх. №35667 від 08.09.2015), в якому просить суд здійснювати фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу.

Таким чином, запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: КП «Діловодство спеціалізованого суду» . Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер CICX - 09057.

08 вересня 2015 року третьою особою ПАТ "Фінбанк" надані заперечення на позовну заяву (вх. №358 від 08.09.2015), відповідно до яких третя особа вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими. В своїх запереченнях ПАТ "Фінбанк" вказує, що позивачем не доведено, що спірна будівля була придбана відповідачем за відплатним договором, а тому посилання позивача на ст. 388 Цивільного кодексу України є безпідставним. Зауважує, що ТОВ "Ортія" набуло право власності на спірне майно саме на підставі рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2013 по справі №922/296/13-г, а не на підставі протоколу №1 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012 та ОСОБА_4 №1 про проведений аукціон. Також, вказує, що Державний реєстр речових прав не містить записів про іпотеку ПАТ "ВТБ банк" на спірне майно, а тому твердження позивача про обов'язкову згоду іпотекодержателя не знаходять свого підтвердження документами, наданими до матеріалів справи.

Обставини, викладені в запереченнях ПАТ "Фінбанк" від 08.09.2015 були досліджені судом, а заперечення з доданими до них документами долучені до матеріалів справи.

Від ТОВ "Теоком" надійшло клопотання (вх. №37188 від 17.09.2015), в якому товариство просить суд залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Позивачем надано клопотання про витребування доказів (вх. №37295 від 17.09.2015).

ПАТ "Фінбанк" надав клопотання (вх. №37414 від 18.09.2015), в якому просив суд зупинити провадження по справі до моменту винесення вироку у кримінальному провадженні № 42014220000000562, розгляд якого здійснюється Київським районним судом м. Харкова.

Ухвалою суду від 18.09.2015 р. до участі у справі було задоволено клопотання позивача про витребування додаткових доказів по справі, залучено в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Теоком" та прийнято до розгляду клопотання ПАТ "Фінбанк" про зупинення провадження по справі.

19 жовтня 2015 року до суду надійшли заперечення ТОВ "Теоком" (вх. №42166) та пояснення позивача (вх. №42152) на клопотання ПАТ "Фінбанк" про зупинення провадження по справі, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Також, ТОВ "Теоком" було надано суду відзив на позовну заяву (вх. №42009 від 19.10.2015) в якому третя особа вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, при переході права власності до добросовісного правонабувача відсутня обов'язкова умова для визнання віндикаційного позову, а саме, наявність відплатного договору.

Обставини, викладені у відзиві ТОВ "Теоком" були досліджені судом, а відзив з доданими до нього документами долучено до матеріалів справи.

Також, ТОВ "Теоком" надано клопотання (вх. №42174 від 19.10.2015) про продовження строку розгляду справи в порядку ст.69 ГПК України на 15 днів, яке суд задовольнив ухвалою від 19.10.2015. Крім того, вказаною ухвалою, судом було відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ "Фінбанк" про зупинення провадження по справі.

Позивачем 02 листопада 2015 року були надані пояснення на відзив ТОВ "Теоком" (вх. №44165), які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи разом з доданими до них документами.

02 листопада 2015 року ТОВ "Теоком" надало клопотання (вх. №44166), в якому просило суд зупинити провадження по справі до винесення рішення по справі № 922/296/13-г. Своє клопотання обґрунтовує тим, що в провадженні Харківського апеляційного господарського суду знаходиться справа № 922/296/13-г. На підставі рішення по даній справі ТОВ "ОРТІЯ" набуло право власності на нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 3435,7 кв. м., розташованої за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, яка є предметом спору у даній справі.

Ухвалою суду від 02 листопада 2015 року було зупинено провадження по справі до розгляду Харківським апеляційним господарським судом справи №922/296/13-г.

02 грудня 2015 року до суду надійшло клопотання ТОВ "Теоком" (вх. №48282) про поновлення провадження по справі, у зв'язку з усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження по справі.

Враховуючи, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2015 по справі № 922/296/13-г було розглянуто апеляційну скаргу ТОВ "Харківспецнадра", провадження у справі було поновлено.

Також, до суду надійшла заява ТОВ "Ольга" (вх. №48293 від 02.12.2015) про відмову від позову, яку суд прийняв до розгляду та вважав за необхідне розглянути в судовому засіданні.

Розгляд справи було призначено на 08 грудня 2015 року об 11 годині.

04 грудня 2015 року відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківського МУЮ було надано копії матеріалів реєстраційної справи №14594463101 (вх. №48580) на виконання вимог ухвали суду від 18.09.2015 року, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до суду з клопотанням про залучення до матеріалів справи копії постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 по справі №916/1953/15 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 по справі №922/3194/15 (вх. №48663 від 07.12.2015) в якості доказу того, що ПАТ "Фінбанк" та ТОВ "Теоком" втратили статус іпотекодержателя спірного нерухомого майна, а тому рішення суду по справі №922/4708/15 не зможе вплинути на їх права та обов'язки.

Обставини, викладені в клопотанні (вх. №48663) були досліджені судом, а клопотання з доданими до нього документами долучено до матеріалів справи.

Також ПАТ "ВТБ Банк" надано до суду :

- заперечення на заяву позивача про відмову від позову (вх. №48660 від 07.12.2015) в яких він вказує, що розгляд заяви поданою ліквідатором ТОВ ОЛЬГА. ОСОБА_3, наслідками задоволення якої є унеможливленім повторного звернення ТОВ ОЛЬГА. з відповідним позовом до суду, є передчасним, враховуючи ту обставину, що питання законності (дійсності) чи незаконності (недійсності) проведених торгів з реалізації майна, яке підлягає витребуванню, ще не вирішено судом, так само як не вирішено питання щодо законності дій арбітражного керуючого ОСОБА_3 при виконанні обов'язків ліквідатора ТОВ ОЛЬГА. . - подання такої заяви суперечить нормам Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ; прийняття судом відмови від позову порушує права та законні інтереси ПАТ ВТБ Банк як кредитора, вимоги якого не були погашені в рамках справи про банкрутство Позивача і підлягають погашенню за рахунок майна, яке підлягає витребуванню в рамках цієї справи, а також права та законні інтереси інших кредиторів ТОВ ОЛЬГА. .

- та відзив на позовну заяву (вх. №48664 від 07.12.2015), в якому банк вважає, що нерухоме майно вибуло з володіння в процедурі банкрутства, як всупереч волі Позивача так і всупереч волі його власників, якими прийнято рішення про виконання вимог закону зі звернення до господарського суду із заявою про визнання боржника банкрутом, а тому просить суд задовольнити позов ТОВ ОЛЬГА. до ТОВ ОРІОН ГРУПП про витребування майна в повному обсязі.

Обставини, викладені в запереченнях та відзиві на позовну заяву були досліджені судом, а самі заперечення з відзивом та з доданими до них документами долучено до матеріалів справи.

08 грудня 2015 року від ПАТ "ВТБ Банк" надійшло клопотання (вх. №48989) про зупинення провадження по справі до вирішення господарським судом Дніпропетровської області у справі №29/5005/6381/2011 про банкрутство ТОВ "ОСОБА_2." питання про визнання торгів недійсним з реалізації спірного майна, яке долучено судом до матеріалів справи.

08 грудня 2015 до господарського суду представники ТОВ "Теоком" та ТОВ "Ольга" звернулися до суду з заявою та клопотанням про розгляд справи у закритому судовому засіданні у зв'язку з необхідністю не розголошення комерційної таємниці.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Представник ТОВ "Теоком" підтримав клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 08.12.2015 по справі №922/4708/15 були відхилені заява ТОВ "Ольга" та клопотання ТОВ "Теоком" про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання 08.12.2015 не з'явився. Правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення листа про виклик до суду за адресою, вказаною у позовній заяві.

Представник ПАТ "Фінбанк" в судове засідання 08.12.2015 не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення листа про виклик до суду за адресою, наявною у матеріалах справи.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце розгляду справи.

Представник позивача, в судовому засіданні 08 грудня 2015 року, не підтримав заявлені позовні з огляду на те, що постановою від 10.11.2015 року по справі № 29/5005/6381/2011 скасовано Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015 у справі № 29/5005/6381/2011 котрими цільовий аукціон проведений в рамках ліквідаційної процедури був визнаний недійсним. З огляду на зазначене позивач зазначив, що спірне майно вибуло з власності позивача за його волевиявлення, а тому підстави для звернення до позову відсутні. Підтримував заяву про відмову від позову, просив суд припинити провадження по справі.

Представник ПАТ"ВТБ Банк" підтримував подані третьою особою клопотання та заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник ТОВ "Теоком" проти позову заперечував. Вказує на те, що перехід права власності нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 3 435,7 кв.м., що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 167/1 відбувся не на підставі відплатного договору (правочину), а шляхом відступлення корпоративних прав. Так, згідно до протоколу № 1 від 05.12.2013 року на загальних зборах засновників ТОВ ОРІОН ГРУПП було вирішено створити ТОВ ОРІОН ГРУПП . На порядку денному було вирішено питання щодо визначення статутного капіталу ТОВ ОРІОН ГРУПП в розмірі 1939925,05 грн. (сім мільйонів дев'ятсот тридцять дев'ять дев'ятсот двадцять п'ять гривень 05 копійок), який буде сформований за рахунок внесення засновниками (учасниками) Товариства майна та/або грошових коштів. Вклади учасників до статутного капіталу Товариства розподіляються наступним чином: юридична особа ТОВ ОРТІЯ частка складає 7 860 525,80 грн. (сім мільйонів вісімсот шістдесят тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 80 копійок), що становить 99% статутного капіталу Товариства, та вноситься нерухомим майном, яке належить ТОВ ОРТІЯ на праві власності, а саме нежитлову будівлю літ. А-2 загальною площею 3 435,7 кв.м., що розташована за адресою: Харківська область, м. Харків, проспект Гагаріна, буд. 167/1. Фізична особа ОСОБА_5 79 399,25 грн. (сімдесят дев'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять гривень 25 копійок), що становить 1% статутного капіталу Товариства, який буде сформований за рахунок внесення засновником (учасником) Товариства грошових коштів та/або майна в порядку та в строки, передбачені чинним законодавством. На загальних зборах учасників ТОВ ОРІОН ГРУПП протокол №4 від 25.04.2014 року учасниками було вирішено вивести зі складу учасників ТОВ ОРІОН ГРУПП юридичну особу - ТОВ ОРТІЯ . Частку ТОВ ОРТІЯ у статутному капіталі ТОВ ОРІОН ГРУПП в розмірі 99% статутного капіталу, що становить 7 860 525,80 грн. (сім мільйонів вісімсот шістдесят тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 80 копійок) передати (відступити) учаснику ТОВ ОРІОН ГРУПП - ОСОБА_5. Опираючись на вищезазначене, відповідач вважає, що ТОВ ОЛЬГА витребовує майно, котре перейшло у власність до ТОВ ОРІОН ГРУПП шляхом продажу корпоративних прав, а не шляхом договору і ставить під сумнів законність статуту ТОВ ОРІОН ГРУПП .

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. При цьому, нормами цієї статті передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

Дослідивши обставини, викладені в поясненнях та запереченнях сторін, суд не приймає відмову позивача від позовних вимог, оскільки такі дії ліквідатора ТОВ ОЛЬГА. суперечать законодавству та порушує права і охоронювані законом інтереси кредиторів ТОВ ОЛЬГА. .

Розглянувши клопотання ПАТ "ВТБ Банк" про зупинення провадження по справі до вирішення господарським судом Дніпропетровської області у справі №29/5005/6381/2011 про банкрутство ТОВ "ОСОБА_2." питання про визнання торгів недійсним з реалізації спірного майна, яке долучено судом до матеріалів справи, суд відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Крім того, суд зауважує, що 08 грудня 2015 року останній день строку вирішення спору, встановлений ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 08 грудня 2015 року оголошувалась перерва до 15 години 15 хвилин.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2011 року по справі № 29/5005/6381/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга" було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6. В рамках ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси ТОВ "Ольга" було включено нежитлові приміщення, у тому числі літ. "А-2" загальною площею 3435,7 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 167/1, та які належали останньому на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.11.2003 видане на підставі Розпорядження Харківського міського голови від 04.11.2003 за №2758.

28 грудня 2012 року Товарною біржою "Європейська" проведено цільовий аукціон по реалізації нерухомого майна в процедурі банкрутства. Відповідно до протоколу №1 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012 року та акту про проведення цільового аукціону від 28.12.2012 року переможцем було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ". Згідно з протоколом, переможець зобов'язаний був оплатити, протягом 30 днів з моменту придбання на цільовому аукціоні майна, суму у розмірі 9 632 166, 50 грн. за придбане майно на рахунок ТОВ "Ольга". Договір купівлі-продажу між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ", як переможцем аукціону, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга" укладений так і не був. Натомість, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬГА" про визнання права власності на нерухоме майно. Рішенням господарського суду Харківської області від 29.01.2013 року по справі № 922/296/13-г визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ" право власності на нежитлову будівлю літ."А-2", загальною площею 3 435,7 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 167/1, що придбана на цільовому аукціоні, проведеного Товарною біржею "Європейська" (ЄДРПОУ 35281862), згідно Протоколу №1 про проведення цільового аукціону від 28.12.2012р. та ОСОБА_4 №1 про проведений цільовий аукціон від 28.12.2012р. 11 листопада 2015 року постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/296/13-г було задоволено апеляційну скаргу ТОВ "ХАРКІВСПЕЦНАДРА", провадження у справі припинено та скасовано рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2013 року по справі № 922/296/13-г, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ" набуло право власності на нерухоме майно.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 41906078 від 07.08.2015 року позивачу стало відомо, що право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІОН ГРУПП" (код ЄДРПОУ 39018319, місцезнаходження: 61052,Харківська область, м. Харків, вул. Коцарська, б. 15). Підставою для такої реєстрації стало Свідоцтво на право власності, серія та номер: 18833931, видане 11.03.214 року, реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції. Отже, після визнання права власності на підставі рішення суду ТОВ "ОРТІЯ" здійснило відчуження нерухомого майна, в результаті чого кінцевим власником стало Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРІОН ГРУПП". З огляду на наведене позивач вважає, що його право власності порушено і наявні правові підстави для витребування у відповідача (добросовісного набувача) спірного нерухомого майна на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України, оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача проти його волі та було відчужене Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ" Товариству з обмеженою відповідальністю "ОРІОН ГРУПП".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Слід зазначити, що позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

При цьому, спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Відповідно до приписів статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобіганні такому порушенню.

Під захистом права власності, за приписами наведеної норми, розуміється, зокрема, наявність у власника права вимагати усунення будь-яких порушень його права, вимагати усунення будь-яких перешкод з боку інших осіб, пов'язаних із здійсненням ним володіння, користування або розпорядження належним йому майном; наявність у власника права на судовий захист свого права власності; поширення положень щодо захисту права власності на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на іншому речовому праві, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором.

Законодавство надає власникові можливість на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону й іншим правовим актам не зачіпаючи охоронювані законом інтереси інших осіб. Всі дії, що перешкоджають власникові на власний розсуд користуватись своїм володінням повинні бути припинені способами, установленими законом. Характер засобів, вибраних для захисту свого права, повинен відповідати характеру порушених правовідносин.

Так, одним із способів захисту права власності є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Згідно з приписами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном.

Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами зобов'язальні правовідносини відсутні.

Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна або особа, яка хоч і не є власником майна, але володіє ним на підставах, встановлених законом чи договором. Відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном, незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати, тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Незаконність володіння майном відповідачем повинна бути доведена позивачем у суді при зверненні з відповідною позовною заявою, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає із закону або не встановлене рішенням суду.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на висловлену Верховним Судом України позицію стосовно того, що якщо набувач набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

Захист відносин власності в Україні здійснюється на загальних засадах, визначених Конституцією України, Цивільним кодексом України.

Поняття права власності визначено статтею 316 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності визначений статтею 317 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власнику належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положення частини другої статті 328 Цивільного кодексу України закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно. Так, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Отже, власник не зобов'язаний у кожному конкретному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно.

У главі 29 ЦК України передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Зокрема, згідно з нормами статей 387, 388 цього Кодексу власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача, а у ст. 392 ЦК України передбачене право особи, яка вважає себе власником майна, пред'явити позов про визнання права власності до осіб, які не визнають, заперечують або оспорюють це право власності та не перебувають із власником у договірних або інших зобов'язальних правовідносинах.

Така вимога може бути додатковою до іншої - зокрема до позову про витребування майна із чужого володіння.

У частині 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ч. 2 ст. 388 Цивільного Кодексу України, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскільки за ст. 388 ЦК України добросовісне набуття можливе лише тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

При цьому за змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача можуть мати місце лише за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі.

Таким чином, за змістом п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України вибуття майна не з волі власника означає відсутність у нього свідомо поставленої мети щодо передачі майна у власність іншій особі, невжиття ним будь-яких дій чи заходів для досягнення цієї мети та втрату майна в результаті вчинення іншими особами дій, спрямованих на відчуження майна, без погодження з власником.

Добросовісне придбання, згідно зі ст. 388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна із чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захистові шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Разом з тим, як встановлено судом, 02.06.2011 року господарським судом Дніпропетровської області у справі №29/5005/6381/2011 прийнято постанову про визнання ТОВ "ОЛЬГА" банкрутом. Як слідує з вказаної постанови, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2011 року за заявою ТОВ "ОЛЬГА" було порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬГА", відповідно до процедури, передбаченої статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Підставою для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі є встановлена під час роботи ліквідатора недостатність вартості майнових активів боржника для задоволення вимог кредиторів. Згідно частини першої статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Таким чином, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, у порядку статті 51 Закону, є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Як вбачається з вищевказаної ухвали, загальними зборами учасників боржника - ТОВ "Ольга" прийнято рішення (протокол №1 від 31.01.2011р.) щодо припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації, призначення ліквідатора та про порядок і строк ліквідації Товариства.

В рамках ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси ТОВ ОЛЬГА було включено нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 3435,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, що належало Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.11.2003 видане на підставі Розпорядження Харківського міського голови від 04.11.2003 за №2758.

28 грудня 2012 року Товарною біржою Європейська проведено цільовий аукціон по реалізації нерухомого майна в процедурі банкрутства ТОВ ОЛЬГА .

З огляду на вищенаведене вбачається, що нежитлова будівля літ. "А-2" загальною площею 3435,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, яка належала на праві власності позивачу були відчужені останнім під час проведення ліквідаційної процедури з банкрутства, яка взагалі не передбачає волі банкрута на відчуження належному йому майна, а є наслідком його неплатоспроможності.

Разом з тим, приймаючи до уваги добровільне звернення позивача до суду з заявою про визнання його банкрутом, суд дійшов висновку, що позивач чітко усвідомлював наслідки такого звернення та ризик втрати належного йому майна, шляхом продажу його іншим особам для задоволення вимог кредиторів в рамках справи про банкрутство. Отже, враховуючи наведені законодавчі норми та фактичні обставини справи, суд вважає твердження позивача про те, що спірне майно вибуло з його володіння поза його волею безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З аналізу, ч. 1 ст. 388 ЦК України також вбачається, що однією із обов'язкових умов яка пов'язує можливість особи, що вважає себе власником майна витребувати майно від іншої особи є наявність відплатного договору.

Так, матеріалами справи підтверджено, що перехід до відповідача права власності на нежитлову будівлю літ. "А-2" загальною площею 3435,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1 відбувся не на підставі відплатного договору (правочину), а шляхом відступлення корпоративних прав.

Відповідно до п. 24. Постанови № 5 від 07.02.2014 року Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ під час розгляду позову власника майна про витребування майна, переданого як вклад майна до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, суд має враховувати, що отримання майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства.

Таким чином, суд погоджується з твердженням, що нежитлова будівля літ. "А-2" загальною площею 3435,7 кв. м., розташовану за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 167/1, перейшла у власність відповідача хоча і не за відплатним договором, а все ж таки є відплатним придбанням.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем суду не доведена наявність обов'язкових умов, які надають право витребування у добросовісного набувача (відповідача) спірного майна, відповідно до вимог ч.1 ст. 388 ЦК України; позивач чітко усвідомлював наслідки свого звернення із заявою про визнання себе банкрутом та ризик втрати належного йому майна шляхом його продажу, що дає підстави суду стверджувати, що спірне майно вибуло з володіння позивача з його волі; крім того, позивачем суду не надано доказів на підтвердження того, що спірне майно, яке належало йому на праві власності, існує в натурі та саме на це майно зареєстроване право власності відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, вони спростовуються доданими до матеріалів справи доказами та суд відмовляє в їх задоволенні у повному обсязі.

Відповідно до ст. 68 Господарського процесуального кодексу України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Приймаючи до уваги, що суд прийшов до висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, заходи щодо забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 25.08.2015 року підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 330, ч. 1 ст. 388 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 68, 75, 77, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Після набрання рішенням законної сили - скасувати заходи щодо забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2015 по справі №922/4708/15.

Повне рішення складено 14.12.2015 р.

Суддя ОСОБА_1

(справа №922/4708/15)