Постанова

від 20.11.2015 по справі 821/3247/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/3247/15-а

          Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроменеджмент" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агроменеджмент» (позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м. Херсоні за № 4/21-03-15-01 від 26.08.15 про виключення СТОВ «Агроменеджмент» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, зобов'язати ДПІ у м. Херсоні включити СТОВ «Агроменеджмент» до реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування з 1 березня 2015 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що СТОВ правомірно перебуває на спеціальному режимі оподаткування ПДВ у сфері сільського господарства, оскільки з 01.03.15 по 30.06.15 має сукупну вартість поставок всіх товарів 16919060 грн., питома вага постачання сільськогосподарських товарів (послуг) складає 100%. Позовні вимоги мотивовані тим, що податкова інспекція не мала законних підстав для виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, оскільки факт перевищення обсягу поставок несільськогосподарських товарів 25 % вартості всіх поставлених товарів повинен бути встановлений за результатами перевірки платника податків, а відповідач не проводив такої перевірки, позивач не ознайомлений з існуванням будь-якого акту перевірки. Позивач наполягає на тому, що 99 % всієї реалізованої продукції протягом 2014-2015 року вирощено самостійно, у позивача є земельні ділянки, є ресурси, вирощування сільгосппродукції підтверджується документально. Висновки ДПІ щодо відсутності у СТОВ реальної можливості вирощувати та продавати ту кількість сільгосппродукції, яка вказана в статистичній звітності, не ґрунтуються на належних доказах.

Представник позивачаподав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, просив позов задовольнити.

Державна податкова інспекція у м. Херсоні ДФС у Херсонській області (відповідач) надала заперечення проти позову, в яких посилається на те, що СТОВ «Агроменеджмент» не має достатньо земельних угідь, трудових ресурсів, обладнання для вирощування сільгосппродукції в задекларованих обсягах, отже не є виробником сільгосппродукції, тому неправомірно знаходиться на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість. За даними декларації з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства сільськогосподарське підприємство СТОВ «Агроменеджмент» протягом з 01.03.2015 по 30.06.2015 мало сукупну вартість поставок всіх товарів (послуг) 15811877,00 грн., у тому числі несільськогосподарських товарів (послуг) 15663629,00 грн., що становить 99 відсотків та перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг). У зв'язку з поданням декларації з обсягами постачання/придбання товарів, здійснених з метою незаконного формування податкового кредиту на користь третіх осіб, що підтверджено податковою інформацією яка внесена в ІС «Податковий блок» 2.19 від 25.08.2015 №311/21-03-22-04/39188477, є підставою для виключення підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму у зв'язку з перевищенням обсягу поставок не сільськогосподарських товарів та відповідно до п.209.11 «б», п.209.12 ст.209 Податкового кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агроменеджмент» є юридичною особою, зареєстровано в ЄДР 18.04.14, основний вид діяльності вирощування зернових, бобових культур і насіння олійних культур, є платником податку на додану вартість з 01.06.14, а з 01.03.15 є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість відповідно до ст. 209 ПКУ.

26.08.15 ДПІ у м. Херсоні прийнято рішення за № 4/21-03-15-01 про виключення СТОВ «Агроменеджмент» з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування з 1 березня 2015 року. В рішенні зазначено, що за період з 01.03.2015 по 30.06.2015 СТОВ мало сукупну вартість поставок всіх товарів (послуг) 15811877 грн., у тому числі несільськогосподарських товарів (послуг) 15663629 грн., що становить 99 відсотків та перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг). Це є підставою для виключення підприємства з суб'єктів спеціального режиму відповідно до п. 209.11 «б, п. 209.12 ст. 209 ПКУ у зв'язку з поданням декларації з обсягами постачання, придбання товарів, здійснених з метою незаконного формування податкового кредиту на користь третіх осіб, що підтверджено податковою інформацією, яка внесена в Інформаційну систему «Податковий блок» від 25.08.2015 № 311/21-03-22-04/39188477.

Як зазначає відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву, підставою прийняття даного рішення є податкова інформація щодо СТОВ «Агроменеджмент» за звітні періоди декларування ПДВ березень – червень 2015 р., з якої вбачається, що це є документальним оформленням результатів опрацювання зібраної фахівцями ГУ ДФС у Херсонській області згідно зі ст.ст. 72 і 73, п. 74.1 ст. 74 Податкового кодексу України податкової інформації, в тому числі інформації, яка зберігається в інформаційних базах контролюючих органів (ІС «Податковий блок»; Архів електронної звітності (ЄРПН); підсистема 2.19 АС «Аудит» та ін.). Узагальнена податкова інформація складена у зв'язку з неможливістю проведення перевірки СТОВ «Агроменеджмент», враховуючи вимоги пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві положення” Закону України від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

У наданій суду податковій інформації зазначено, що відповідно до пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п. 73.3 ст. 73 ПКУ СТОВ «Агроменеджмент» було надіслано 06.08.15 письмовий запит ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області від 05.08.2015 №9775/21-03-15-01 про надання пояснень та їх документальних підтверджень з повідомленням про вручення за податковою адресою платника податків. На цей запит СТОВ «Агроменеджмент» не надано пояснень та їх документальних підтверджень протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Узагальнена податкова інформація свідчить про те, що позивачем занижені податкові зобов'язання за березень 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ "Всеукраїнський агропромисловий холдінг" на суму ПДВ 2071099,97 грн. з причини: не включення СТОВ «Агроменеджмент» до податкових зобов`язань трьох податкових накладних з продажу соняшника на загальну суму податку на додану вартість 1244 428,1 грн., у т.ч. від 19.03.2015 №16/2/ на суму ПДВ 465 006,2 грн., від 23.03.2015 №22/2/ на суму ПДВ 206783,4 грн., від 23.03.2015 №22/2/ на суму ПДВ 206 783,4 грн., від 27.03.2015 №25/2/ на суму ПДВ грн., 572 638,5 грн.), надання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за березень від 08.07.2015 №9141036853 на зменшення податкових зобов'язань на суму ПДВ 826 671,8 грн.; заниження податкових зобов'язань за червень 2015 року по взаємовідносинам з ПП "Югагроресурс Н" (м. Херсон) на суму ПДВ 200528,28 грн. та ПП "Малаті" на суму ПДВ 20908,33 грн.

У позивача відсутні трудові ресурси, у штаті 2 особи в 2014 році, 5-7 у 2015 році. Підприємством у 2015 році обсяг реалізації по соняшнику склав 2279,8тон. ДПІ стверджує що позивач не мав можливості виростити дану кількість врожаю, оскільки середня врожайність соняшника по району у 2014 році склала 10ц/га, отже позивач повинен мати приблизно площу земельних ділянок для вирощування такого обсягу сільгосппродукції 2280 га та не менше 10 найманих працівників для обробітку мінімально необхідної площі для вирощування соняшника. Інформація щодо земельних ресурсів отримана від органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, а саме: власність на землю (землекористування) оформлено: договорами оренди земельних паїв громадян (лист відділу Держземагентства у Білозерському районі від 02.02.2015 №34-28-0.2-256/2-15); площа земельної ділянки складає 35,662 га. Відповідно до статистичної звітності 29-сг, 50-сг, підприємство у 2014 році вирощувало тільки соняшник на площі 16 га, обсяг зібраного врожаю – 23,8 тн. Підприємство відсутнє у переліках абонентів УВГ, яким відпускалась вода для зрошення у 2014 та 2015 роках. Крім того, підприємством виписані податкові накладні на реалізацію у березні-квітні 2015 року пшениці обсягом 137 т, а також гарбуза – 15,7 т, які підприємство не вирощувало у 2014 році. За період березень – червень 2015 року можливий обсяг реалізації с/г продукції власного виробництва складає 148 248 грн., що складає 0,9 % від загального обсягу постачання (15811 878 грн.).

Позивач у позовній заяві та письмових поясненнях зазначив, що вищевказані висновки відповідача не ґрунтуються на первинних документах товариства, при здійсненні збору інформації податковий орган жодним чином не досліджував факти збору СТОВ сільськогосподарської продукції, поставки її покупцям, її часткову наявність на складах та наявність в оренді земельних ділянок, які використовуються, але процес оформлення оренди не закінчився. Крім того, позивачем були надані докази оренди або користування позивачем земельними ділянками, довідки сільських рад, оренди будівель та споруд, знаходження на балансі сільгосптехніки, укладання договору з ТОВ «Торгсервіс» про надання послуг по обробці земельної ділянки площею (культивація, посів, обробка гербіцидами, внесення добрив, збиранню врожаю), та документи, які підтверджують факт здійснення сільськогосподарських робіт: акти наданих послуг , акти на списання паливно-мастильних матеріалів, акт на списання використаного насіння та посівного матеріалу, акти на списання товарно-матеріальних цінностей (гербіциду та добрива), із зазначенням назви матеріалу, одиниці виміру, норми витрат, фактичних витрат, напрямку витрат (внесення до грунту), кількості та вартості, докази укладання з ТОВ «Торгсервіс» договору щодо надання послуг культивації, посіву, уборці овочів (селера, пастернак, петрушка, редька, капуста, гарбуз, цибуля, часник, морква, картопля), та документи про його виконання. Наявність у ТОВ «Торгсервіс» посівного матеріалу та ПММ (дизельного пального), тобто можливість останнього здійснити певні сільськогосподарські роботи позивач підтверджує копіями видаткових накладних на придбання товарно-матеріальних цінностей, за допомогою яких підприємством виконано умови договору . Здійснення сільськогосподарських робіт (вирощення власної продукції) підтверджується придбанням добрив , насіння овочів та дизельного пального, про що свідчать видаткові накладні на придбання, податкові накладні та оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 (складське оприбуткування) за 2 квартал 2015 року, а також акти на списання ТМЦ зі складу підприємства на виробництво із зазначенням аналітичного обліку (найменування витрат) та підстави для списання.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позовпідлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 209.6 ст. 209 ПКУ сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Ця норма діє з урахуванням того, що для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду. Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Пунктом 209.11 ст. 209 ПКУ встановлено, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Згідно п. 209.12 ст. 209 ПКУ сільськогосподарське підприємство виключається з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у разі, коли:

а) підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або про його реєстрацію як платника зазначеного податку на загальних підставах;

б) підприємство підлягає реєстрації як платник податку на загальних підставах;

в) щодо підприємства прийняте рішення про припинення шляхом ліквідації або реорганізації.

За наявності підстав, визначених у підпунктах "а", "б" цього пункту, сільськогосподарське підприємство знімається з реєстрації як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з одночасною реєстрацією як платник податку на загальних підставах.

Ознаки, за наявності яких суб'єкт спеціального режиму оподаткування повинен перейти на загальний порядок оподаткування з ПДВ, визначені також у Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 14.11.2014 № 1130. Зокрема, в п. 6.11 Положення зазначено, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений статтею 209 розділу V Кодексу. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених статтею 209 ПКУ та цим Положенням; таке підприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

З першого числа місяця, в якому було допущено перевищення, сільськогосподарське підприємство вважається таким, що сплачує податок на додану вартість за загальними правилами, встановленими розділом V Кодексу. Реєстрація такого платника ПДВ може бути анульована згідно з розділом V цього Положення (п. 6.12). Не пізніше 20 календарного дня з моменту досягнення перевищення сільськогосподарське підприємство зобов'язане подати до контролюючого органу заяву про зняття з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість , а також заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість на загальних умовах. Якщо сільськогосподарське підприємство не подає таких заяв, контролюючий орган за результатами документальної невиїзної перевірки (на підставі поданих податкових декларацій), планової або позапланової виїзної перевірки встановить факт перевищення, то незалежно від строку, який пройшов із часу досягнення перевищення, контролюючий орган приймає рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування за формою N 6-РРС . На підставі такого рішення контролюючий орган виключає сільськогосподарське підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, проводить реєстрацію такого підприємства як платника ПДВ на загальних умовах за процедурами перереєстрації (п. 6.14).

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, пов'язана із виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що податковим органом в податковій інформації фактично зроблено висновок про безтоварність господарських операцій з продажу вирощеної продукції покупцям протягом березня- червня 2015 року. Суд не може взяти до уваги податкову інформацію в підтвердження обставин нереальності згаданих господарських операцій, оскільки вона ґрунтується на припущеннях контролюючого органу, аналізі даних АІС та іншій оперативній податковій інформації, яка в своїй сукупності не може беззаперечно вказувати на те, що позивач позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, в тому числі вирощувати та постачати сільськогосподарську продукцію.

Податкове законодавство встановлює вичерпні умови, при одночасному дотриманні яких сільськогосподарське підприємство має право використовувати спеціальний режим оподаткування, а саме: товари повинні бути вироблені на власних або орендованих основних фондах або на давальницьких умовах; питома вага вартості сільськогосподарської продукції повинна становити щонайменше 75%; розрахунок питомої ваги визначається від вартості поставлених всіх товарів та послуг, протягом попередніх 12 послідовних звітних періодів сукупно. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість. Обов'язковими умовами для встановлення фактів не відповідності сільськогосподарського підприємства критеріям, встановленим пунктом 209.6 статті 209 ПКУ є результати проведення документальної перевірки платника податків, з якими законодавець пов'язує безпосереднє виникнення у податкового органу підстав для прийняття рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування. Відповідачем не надано суду доказів проведення такої перевірки.

Доводи відповідача щодо неможливості вирощування сільськогосподарської продукції та реалізації її зазначеним в податковій звітності контрагентам- покупцям суд вважає необгрунтованими та безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами. Покупці сільськогосподарської продукції позивача не перевірялись податковою інспекцією на предмет заперечення проти факту придбання продукції, доказів не відображення господарських операцій з позивачем в податковому обліку цими покупцями в акті не зазначено. Висновки податкової інформації базуються тільки на співставленні площі земельних ділянок та кількості реалізованої продукції за статистичними даними позивача, даними про середню врожайність. Але доводи відповідача про те, що СТОВ "Агроменеджмент" використовувалась для вирощування сільгосппродукції тільки ділянка площею 35,662 га , спростовані наданими позивачем доказами. Згідно довідки Білозерської селищної ради від 27.01.2015 року за № 02-25/89, позивач використовує земельні ділянки загальною площею 329,4700га, з яких 130,1 га земельні ділянки на умові суборенди у СТОВ “Стрілець”, 180,07 га земельні паї на умові оренди в стадії оформлення, 19,3 га земельні паї на умові оренди. Згідно з довідкою Широкобалківської сільської ради Білозерського району від 09 12 2014 за № 165/02-38 позивач використовує на території Широкобалківської сільської ради земельні ділянки (рілля) на умовах оренди загальною площею 416 га (на умовах оренди 12 паїв площею 37.44га, договори оренди, що оформлюються, 102 пая площею 378,5600га). Згідно з довідкою Широкобалківської сільської ради Білозерського району від 12.02.2015          року за № 172, позивач використовує на території Широкобалківської сільської ради земельні ділянки (рілля) на умовах оренди загальною площею 479,612га, з яких 4 пая на умовах договорів оренди площею 16,3620га, 11 паїв площею 43,3200га за договором суборенди з СТОВ “Стрілець”, 111 паїв площею 419,9300га (договори оренди знаходяться у стадії розробки). Згідно з довідкою Томинобалківської сільської ради Білозерського району від 27.01.2015 за № 5, позивач використовує на території Томинобалківської сільської ради для здійснення сільськогосподарського виробництва земельні ділянки та паї (рілля), надані громадянам у власність, площею 98,99га.

Той факт, що права оренди деяких ділянок є недооформленими, не спростовує доводів позивача про використання цих земельних ділянок у своїй господарській діяльності. Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки. Будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва. Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, суд визнає, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для набуття статусу суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ. Дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва. За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником ПДВ спецрежиму у юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV ПКУ незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки. Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника. Відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками або є неоформленими офіційно. У податкової інспекції відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до сільгоспвиробника у разі недотримання останнім норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог законодавства податкового. Податкові органи наділені повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень органів державної податкової служби не належить. Відповідно, порушення платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами Податкового кодексу України.

Також позивач надав суду документи, які підтверджують наявність майна для здійснення сільгоспдіяльності. Відповідно до договору оренди приміщень від 1 травня 2014 року за № 0105-1-0, позивач (орендар) приймає в тимчасове платне користування у СТОВ «Стрілець» (орендодавець) будівлі та споруди комплексу бригади № 4, за адресою: селище Черешеньки Білозерського району Херсонської області вул. Польова, 11, про що складено відповідний акт прийому-передачі приміщення. СТОВ «Стрілець» є власником орендованого приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2012 року, який зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 5327221 та підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 20.12.2012 року за № 36866153. Будівлі та споруди, що орендовані позивачем, мають площу 1954,60кв.м. та розташовані на земельній ділянці площею 7,1002га.

Щодо наявності сільськогосподарських механізмів, позивач надав інвентаризаційний опис від 01.04.2015 року, відповідно до якого загальна вартість вказаних товарно-матеріальних цінностей складає 396770грн., згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 (необоротні активи - основні засоби), Позивач має борону БДЛП-8 1, культиватор КПС-4,2 2, сіялка СЗП-3,6 3, сіялка СПЧ-6 4, трактор МТЗ-80 5, трактор Т-150 6, які знаходяться на балансі підприємства.

Між позивачем та ТОВ «Торгсервіс» 1 березня 2014 року укладено договір про надання послуг по обробці земельної ділянки площею 350,0га, а саме, - культивація, посів, обробка гербіцидами, внесення добрив, збиранню врожаю. Наведені послуги виконуються ТОВ «Торгсервіс» з використанням власного пального, добрив, засобів захисту рослин, насіння та трудових ресурсів (працівників) на сільськогосподарській техніці позивача. Відповідно до пункту 3 договору про надання послуг, ТОВ «Торгсервіс» на площі (земельних ділянках) позивача надає послуги у рослинництві, а саме: пшениця (обсяг 75га) - культивація, посів пшениці, обробка гербіцидами, внесення добрив, збирання пшениці, культивація; соняшник (обсяг 271га) - культивація, передпосівна культивація, посів соняшника, міжрядна культивація, збирання соняшника; кукурудза (обсяг 3га) - культивація, посів кукурудзи, обробка гербіцидами, внесення добрив, збирання кукурудзи. Виконання умов даного договору підтверджується актами наданих послуг із зазначенням, зокрема, найменування послуги, вартості послуги за 1 га, площа, загальна вартість робіт; актами на списання паливно-мастильних матеріалів, складені комісією у складі директора ТОВ «Торгсервіс», керівника сільськогосподарської дільниці та тракториста; актами на списання використаного насіння та посівного матеріалу, із зазначенням назви посіяної культури, назви посівного матеріалу, площі, витрат посівного матеріалу, кількості та вартості; актами на списання товарно-матеріальних цінностей (гербіциду та добрива), із зазначенням назви матеріалу, одиниці виміру, норми витрат, фактичних витрат, напрямку витрат (внесення до грунту), кількості та вартості. Аналогічний договір укладений позивачем з ТОВ «Торгсервіс» щодо надання послуг щодо культивації, посіву, уборці овочів (селера, пастернак, петрушка, редька, капуста, гарбуз, цибуля, часник, морква, картопля). За наслідком виконання умов договору складені відповідні первинні документи. Наявність у ТОВ «Торгсервіс» посівного матеріалу та ПММ (дизельного пального), тобто можливість останнього здійснити певні сільськогосподарські роботи (обробка землі, культивація, посів, уборка) підтверджується копіями видаткових накладних на придбання товарно-матеріальних цінностей, за допомогою яких підприємством виконано умови договору. Здійснення сільськогосподарських робіт (вирощення власної продукції) позивачем у 2015 році підтверджується придбанням добрив (аміачна селітра, галера супер 36,4%, калійні добрива, карамба 6%), насіння овочів (для посіву) та дизельного пального (для обробки земельних ділянок), про що свідчать видаткові накладні на придбання, податкові накладні та оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 (складське оприбуткування) за 2 квартал 2015 року, а також акти на списання ТМЦ зі складу підприємства на виробництво із зазначенням аналітичного обліку (найменування витрат) та підстави для списання.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що висновки податкової інформації про відсутність можливості виростити задекларований обсяг врожаю, не відповідають дійсності.

Крім того, посилання на середню врожайність по району є необгрунтованою, оскільки на врожайність конкретного сільгоспвиробника впливають різні чинники, зокрема, застосування високоякісних насіння та розсади, добрив, засобів захисту від шкідників, технології вирощування, тобто об'єктивні фактори, які мають суттєвий вплив. Відповідачем не здійснено аналізу виробничих потужностей, кількості закупленої та використаної розсади, насіння, матеріалів, кількості електричної енергії, палива, та інших елементів витрат виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), що підтверджують зобов'язання зі сплати податків, та інших показників. Податкові ревізори-інспектори не знайомились із виробничим процесом, визначенням основних витратних елементів виробництва, за фактичним використанням яких можна визначити орієнтовні обсяги випуску продукції. Не встановлено податковою службою фактів прихованої закупівлі позивачем сільгосппродукції та овочів у інших виробників або посередників, або які для виявлення цих фактів були вчинені зустрічні перевірки, оперативно-розшукові заходи тощо. Не опитані працівники товариства, не опитано покупців продукції, не доведено вчинення посадовими особами позивача дій, спрямованих на приховання або маскування незаконного походження продукції, джерела її походження, місцезнаходження, переміщення. Також суд зазначає, що оцінка ефективності використання земельних угідь, та перевірка кількості вирощеної продукції не є компетенцією податкової служби, для таких висновків необхідні певні знання в області вирощування сільськогосподарської продукції.

Вказівка відповідача в податковій інформації про не включення СТОВ «Агроменеджмент» до податкових зобов`язань трьох податкових накладних з продажу соняшника на загальну суму податку на додану вартість 1 244 428,1 грн., надання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за березень від 08.07.2015 №9141036853 на зменшення податкових зобов'язань на суму ПДВ 826 671,8 грн.; заниження податкових зобов'язань за червень 2015 року по взаємовідносинам з ПП "Югагроресурс Н" та ПП "Малаті" на суму ПДВ 20908,33 грн., не приймається судом до уваги, оскільки не є доказом порушення позивачем вимог ст. 209 ПКУ.

Закріплений у ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що в даній справі суб'єктом владних повноважень належним чином не доведено правомірності оскаржуваного рішення, а зібраними по справі доказами підтверджено обґрунтованість заявленого позову.

З урахуванням викладеного, при відсутності доказів недотримання СТОВ "Агроменеджмент" норм ст. 209 ПК України, в податкового органу були відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до позивача, в тому числі позбавлення статусу платника ПДВ зі спеціальним режимом. Рішення № 4/21-03-15-01 від 26.08.15 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ є неправомірним та підлягає скасуванню. Рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття, таке рішення не створює будь-яких правових наслідків. З урахуванням задоволення позовної вимоги про скасування рішення № 4/21-03-15-01, суд вживає заходи щодо відновлення первісного стану позивача шляхом зобов'язання відповідача включити (поновити) з 1 березня 2015 року в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агроменеджмент".

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Задовольнити позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроменеджмент".

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області за № 4/21-03-15-01 від 26 серпня 2015 року про виключення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агроменеджмент» (код ЄДРПО 39188477) з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області включити (поновити) СТОВ «Агроменеджмент» до реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 1 березня 2015 року.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агроменеджмент» (код ЄДРПОУ 37354036) судовий збір у сумі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8