Ухвала

від 14.01.2016 по справі 826/15653/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15653/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К. Ю. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 січня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Дзекан В. В.

представника позивача Кіма В. В., представника відповідача Місюля А. К., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Завод Київпродмаш на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства Завод Київпродмаш до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ Завод Київпродмаш звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2015 р. № 0001472204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 р. адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем згідно п. п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, 82.2 ст. 82 ПК України та на виконання постанови слідчого СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві лейтенанта податкової міліції Удовиченка Д. Г. (кримінальне провадження за № 32014100020000005 від 10 січня 2014 року) проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Кронас ЛТД" за період з 01 січня 2014 року по 31 серпня 2014 року, результати якої оформлені актом від 14 лютого 2015 року № 162/26-54-22-04-07/14308533.

За наслідками перевірки відповідачем встановлено порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на суму 135417 грн., в тому числі, за квітень 2014 року - у сумі 65667, 00 грн., за травень 2014 року - у сумі 69750, 00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2015 року № 0001472204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 203125,50 грн., у тому числі, за основним платежем - 135417,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 67708,50 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість і зменшення, таким чином, розміру податку на прибуток є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так, вирішуючи питання про правомірність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ Завод "Київпродмаш" та ТОВ "Кронас ЛТД" мали взаємовідносини на підставі договорів підряду:

- від 24.03.2014 р. б/н (а. с. 45 - 47). Загальна сума робіт за договором складає 228000,00 грн. (ПДВ - 38000,00 грн.).

- від 15.04.2014 р. б/н (а. с. 54 - 56). Загальна сума робіт за договором складає 394000,00 грн.(ПДВ - 65666,67 грн.).

- від 16.05.2014 р. б/н (а. с. 75 - 77). Загальна сума робіт за договором складає 190500,00 грн. (ПДВ - 31750,00 грн.).

Колегією суддів встановлено, що всі договори є однопредметними: виконання будівельних робіт за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 18.

Умови договорів, за виключенням вартості робіт, є ідентичними та передбачають передоплату в розмірі 50 % від вартості договорів, оплату робіт безготівковим шляхом на підставі актів приймання - передачі робіт, локальний кошторис є невід'ємною частиною договору, строк виконання робіт - 7 днів з моменту передоплати.

Колегія суддів зазначає, що з 01.01.2014 р. набрав чинності національний стандарт ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 згідно наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 р. № 293 Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 , в додатку А до якого міститься обов'язкова форма локального кошторису на будівельні роботи.

В матеріалах справи локальні кошториси, незважаючи на їх обов'язковість за умовами договорів, відсутні.

В той же час, відсутність документально оформлених будівельних документів не є прямим доказом формальності господарських відносин.

У справі, що розглядається, безпосередньо на формальність господарських відносин вказує факт неузгодження сторонами передумови виконання робіт: виду, об'єму, змісту.

В свою чергу, наявність в матеріалах справи договірних цін (а. с. 51 - 52, 66 - 67, 68 - 69, 70 - 71, 78 - 79) не забезпечує повне розкриття необхідної інформації.

Так локальний кошторис повинен містити найменування робіт та витрат, найменування будинку, будівлі, споруди, лінійного об'єкта інженерно - транспортної інфраструктури.

Всупереч доводам апеляційної скарги, договірні ціни, що наявні в матеріалах справи, цих відомостей не містять, незважаючи на те, що позивачу згідно свідоцтва про право власності серії САВ за № 283397 від 20.08.2007 р. належить адміністративно - виробничий комплекс, загальною площею 27327, 80 кв. м., до складу якого входять 21 будівля, трансляційний вузол з підсилювачем, привод насосної станції заводу та очисні споруди транспортного цеху.

Натомість, жоден з первинних документів не містить відомостей на якому з цих 24 об'єктів повинні були проводитись будівельні роботи, що свідчить, на думку колегії суддів, про формальність складення первинної документації.

Також договірна ціна не містить відомостей щодо виду робіт, що унеможливлює встановлення обґрунтованості використання при виконанні робіт будівельних машин та механізмів, раціональності витрат позивача на заробітну плату виконавцям робіт, вартості матеріальних ресурсів та загальновиробничих витрат.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що економічна вигода має своєю передумовою раціональність здійснення витрат у відповідності до політики підприємства.

Однак, первинні документи, що містяться в матеріалах справи, свідчать про готовність позивача оплачувати виставлені контрагентом суми без будь - якого обґрунтування їх формування, в той час, як з боку контрагента прослідковується готовність виконувати невизначений вид та обсяг робіт, проте, з зазначенням конкретної вартості цих робіт.

В свою чергу, з ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 16.11.2015 р. у справі № 753/21305/15-к вбачається, що в провадженні слідчого відділу Дарницького РУ ГУ МВС України в місті Києві знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42015100020000183 від 15.10.2015 р. за фактом внесення службовими особами публічного акціонерного товариства Завод Київпродмаш (код 14308533) недостовірних даних до документальної звітності підприємства.

Досудовим розслідуванням встановлено, що при проведенні обшуку у кримінальному провадженні №32014100030000052, яке перебуває у провадженні СУ ФР ДПІ у Дарницькому районі, за адресою вул. Фрунзе, буд. 116-А у ОСОБА_5 було у т.ч. виявлено та вилучено печатку ТОВ Кронас ЛТД (код 39020113) та комп'ютерну техніку.

Згідно декларації на прибуток підприємств за 2013 рік у ТОВ Кронас ЛТД відсутній додаток АМ, що свідчить про відсутність амортизаційних відрахувань та відповідно про відсутність будівель, споруд, основних та транспортних засобів, які необхідні для здійснення основного виду діяльності.

Також в ході досудового розслідування було встановлено, що за юридичною та фактичною адресою ТОВ Кронас ЛТД , а саме, м. Київ, вул. Фрунзе, буд 154, знаходиться продуктовий магазин, що належить ТОВ Ремовоч (код 16401020) і згідно пояснень керівника ТОВ Ремовоч останнє на заключало договорів оренди з ТОВ Кронас ЛТД .

Згідно протоколу допиту головного бухгалтера ПАТ Завод Київпродмаш ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №32014100030000052 ПАТ Завод Київпродмаш протягом 2014 року замовляв послуги із заливки бетону у ТОВ Кронас ЛТД , за які у подальшому здійснювався розрахунок.

В той же час, податкова накладна від 24.04.2014 р. № 15 виписана контрагентом за прочистку каналізації (а. с. 73).

Крім того, як встановлено колегією суддів, акт приймання передачі будівельних робіт за травень 2014 року, долучений позивачем в якості доказу виконання договору від 16.05.2014 р., містить посилання на договір від 15.04.2015 р., що також свідчить про формальність складення первинної документації (а. с. 80).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність реальності господарських відносин між позивачем та контрагентом з огляду на наявні у справі докази.

Колегія суддів, з огляду на вищенаведене, погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про належність останньому нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 18 на праві власності.

Колегія суддів під сумнів таке твердження не ставить, однак, не може прийняти вказаний довод в якості підтвердження реальності господарських відносин позивача з контрагентом, позаяк, законодавець не ставить встановлення такої реальності в залежність від наявності чи відсутності у платника податку власного чи орендованого майна для проведення певних робіт.

В свою чергу, для правильного вирішення даної справи визначальну роль становить наявність потреби платника податку у здійсненні цих робіт.

Матеріали справи в сукупності з наведеними обставинами такої потреби не доводять, а відтак, належність позивачу нерухомого майна не може бути підставою для твердження про реальність господарських відносин.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення в частині його оскарження відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Завод Київпродмаш на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства Завод Київпродмаш до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 14.01.2016 р.)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.