Постанова

від 11.09.2018 по справі 826/15653/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

Київ

справа №826/15653/15

адміністративне провадження №К/9901/25661/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Завод Київпродмаш на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року (суддя Гарник К.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року (судді: Беспалов О.О. (головуючий), Грибан І.О., Губська О.А.) у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Завод Київпродмаш до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство Завод Київпродмаш (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 04.03.2015 № 0001472204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 203 125,50 грн, у тому числі: за основним платежем - 135 417,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 67708,50 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка позивача, за результатами якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, була призначена та проведена відповідно до кримінально - процесуального закону, а тому за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в такій кримінальній справі у контролюючого органу відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення - рішення. Також позивач вказав на безпідставність висновку про відсутність реальних правових наслідків господарських операцій, проведених між позивачем та його контрагентом ТОВ Кронас ЛТД , оскільки їх реальне фактичне виконання підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року, у задоволенні позову Товариства відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем не доведено реальності господарських операцій з контрагентом ТОВ Кронас ЛТД , оскільки встановлені обставини справи в своїй сукупності не підтверджують фактичного вчинення господарських операцій, за якими позивачем було сформовано податковий кредит.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, а також нарахування фінансових (штрафних) санкцій, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.02.2015 № 162/26-54-22-04-07/14308533, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Кронас ЛТД за період з 01 січня 2014 року по 31 серпня 2014 року. Вказана перевірка проведена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та на виконання постанови слідчого СВ ФР ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві лейтенанта податкової міліції Удовиченка Д. Г. (кримінальне провадження за №32014100020000005 від 10 січня 2014 року).

За результатами вказаної перевірки було встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 135 417,00 грн., в тому числі: за квітень 2014 року - у сумі 65667,00 грн, за травень 2014 року - у сумі 69750,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентом ТОВ Кронас ЛТД не спричинили настання реальних правових наслідків.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ Кронас ЛТД відбувались у межах укладених договорів підряду.

Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з отримання робіт від контрагента було надано копії первинних документів, зокрема, договори, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, договірні ціни на відповідні роботи, які на думку позивача є достатніми для висновку про реальність господарських операцій.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги та додаткових поясненнях позивач цитує норми матеріального та процесуального права, які, на думку скаржника, полягають у неправильній правовій (юридичній) оцінці судами попередніх інстанцій встановлених обставин справи, зокрема скаржник вказує на ненадання судами оцінки доказам, які були надані в підтвердження необхідності проведенні відповідних ремонтних робіт (листи орендарів), відсутності обов'язку щодо складення локальних кошторисів. В касаційній скарзі інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі Товариством не вказано, позивач фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

9. Контролюючим органом відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 86.9 статті 86.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

10.3. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.4. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

17. При цьому Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

19. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. Розв'язуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи встановлені контролюючим органом під час проведення перевірки обставини щодо непідтвердження належними первинними документами операцій з отримання робіт (відсутні локальні кошториси, документи, які розкривають обсяг, характер, змісту господарських операцій), а відповідно і неправомірність формування позивачем податкового кредиту за такими операціями, надав належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) щодо оцінки доказів та дійшов обґрунтованого висновку про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку, що, відповідно, виключає право позивача формувати податковий кредит з ПДВ за такими операціями.

23. Суд апеляційної інстанції правильно також зазначив, що договірні ціни, що наявні в матеріалах справи та на які посилається позивач, як на доказ який підтверджує фактичне проведення відповідних видів робіт, не містять, відомостей щодо обсягу, характеру та змісту ремонтних робіт, як не містить і відомостей щодо виду робіт, що унеможливлює встановлення обґрунтованості використання при виконанні робіт будівельних машин та механізмів, раціональності витрат позивача на заробітну плату виконавцям робіт, вартості матеріальних ресурсів та загальновиробничих витрат. Також надані позивачем первинні документи, наявні в матеріалах справи, не містять інформації на якому з 24 об'єктів, що входять до адміністративно - виробничого комплексу загальною площею 27327, 80 кв. м., що належить позивачу, повинні були проводитись будівельні роботи.

24. Суд не приймає до уваги посилання скаржника на ту обставину, що сторони договорів підряду не передбачали в правочинах застосування ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, який передбачає обов'язковість локальних кошторисів, і такі не вимагаються з огляду на характер проведених робіт, оскільки, по-перше, згідно п. 1.1. договорів від 24.03.20414, від 15.04.2014, від 16.05.2014, які є однотипними, передбачено, що характер, об'єм, зміст та ціна робіт узгоджені в локальних кошторисах, які є невід'ємними частинами Договорів, а отже такий обов'язок прямо передбачений договірними правовідносинами, а по - друге, як вбачається з наданих позивачем договірних цін, то такі визначені у відповідності з Правилами визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), проте такий втратив чинність з 1 січня 2014 року у зв'язку з набранням чинності з 1 січня 2014 року ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", що також свідчить про те, що позивач при замовленні та отриманні робіт від контрагента мав керуватись та керувався правилами ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, оскільки Правила визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000) втратили чинність.

25. Щодо посилання позивача на безпідставність прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки відсутні відомості про набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, в рамках якої було призначено перевірку Товариства, то необхідно зазначити, що таке обмеження у прийнятті податкового повідомлення - рішення, що визначено п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, стосується виключно платника податків (юридичної особи або фізичної особи - підприємця), відносно посадових осіб якого розслідується кримінальне правопорушення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

27. Судами попередніх інстанцій правильно та в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеним контрагентом, за якими Товариством було сформовано податковий кредит.

28. Оцінка доказів судами зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства (ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України), надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як Товариством так і контролюючим органом.

30. Колегія суддів приходить до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючим органом доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, натомість позивачем з огляду на приписи процесуального закону (ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами попередніх інстанцій) належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів та доводів щодо неправомірного включення до податкового кредиту операцій з придбання робіт, які не спричинили настання реальних правових наслідків.

31. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми, що регулюють спірні відносини та встановлені обставини справи в сукупності, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Завод Київпродмаш на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року слід залишити без задоволення.

32. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

33. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Завод Київпродмаш залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2016 року у справі № 826/15653/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду