КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 810/4562/15 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
У Х В А Л А
Іменем України
12 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Желтобрюх І.Л., Шостака О.О.
при секретарі Гімарі Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-сервіс плюс" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-сервіс плюс" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В ИВ :
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Охорона-сервіс плюс", звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015 року.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року - у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області надійшла постанова про призначення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності від 01.01.2014 року по 31.12.2014 року №б/н від слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Макаренко Ю.В., розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100010000249 від 10.10.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.
На підставі даної постанови відповідачем проведено щодо позивача позапланову виїзну перевірку за наслідками якої складено Акт від 13.03.2015 року №463/22-00/33483589 Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Охорона-сервіс плюс (код ЄДРПОУ 33483589) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Еско трейд (код ЄДРПОУ 39207206) за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року
У висновку Акту перевірки відповідач встановив порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 139 064,00 грн., в тому числі по періодах: вересень 2014 року - 139 064,00 грн.
На підставі Акту перевірки від 13.03.2015 року №463/22-00/33483589 Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняла податкове повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015 року, яким визнано грошове зобов'язання з ПДВ на суму 208 596,00 грн.: за основним платежем - 139 064,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 69 532,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тому, що викладені в Акті перевірки висновки є обґрунтованими та викладеними у відповідності до норм Податкового кодексу України.
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.
Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунку коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених Податковим кодексом України, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. У разі ненадіслання квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Колегія суддів звертає увагу, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиного реєстру податкових накладних покупець має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До такої заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених у відповідності до законодавства.
Так, за приписами п. 2.1, п. 24 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ; назва документу (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вигляді); посада; прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документу.
З наведених норм вбачається, що формування платником податку витрат, що приймають участь у вирахуванні допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих товарів у власній господарській діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, під час перевірки, не були надані необхідні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції позивача із ТОВ Еско трейд та на підставі яких формувалися суми податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2014 року, тому перевірку проведено за результатами аналізу даних АС Податковий блок.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем цілком правомірно прийнято податкове повідомлення - рішення №0000432202 від 26.03.2015 року, а тому сума податкового кредиту з податку на додану вартість, сформована ТОВ Охорона-сервіс плюс по взаємовідносинах з ТОВ Еско трейд , неправомірно віднесено до складу податкового кредиту.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-сервіс плюс" - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Я.С.Мамчур
Судді І.Л. Желтобрюх
О.О.Шостак
Повний текст виготовлено 15.01.2016 р.
.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Шостак О.О.
Желтобрюх І.Л.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.01.2016 |
Оприлюднено | 18.01.2016 |
Номер документу | 55006007 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні