Постанова

від 12.01.2016 по справі 904/6712/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2016 року Справа № 904/6712/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Мудрак О.М.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність б/н від 11.08.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність б/н від 05.01.2016 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Акро-Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2015 року у справі № 904/6712/15

за позовом Приватного підприємства "Агротехцентр", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Акро-Україна", м. Дніпропетровськ, -

про зобоввЂ�язання поставити товар вартістю 108341,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2015 року у справі № 904/6712/15 (суддя Воронько В.Д.) позов задоволено.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Агро-Україна" поставити на адресу Приватного підприємства "Агротехцентр" борону дискову БГР-4,2 вартістю 108 341,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Агро-Україна" на користь Приватного підприємства "Агротехцентр" 2 166,83 грн. судового збору.

25.09.2015 року на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2015 року у справі № 904/6712/15 видано наказ.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем усної домовленості з позивачем щодо поставки борони дискової БГР-4,2 вартістю 108 341,00 грн., оплата за яку здійснена позивачем в повному обсязі згідно платіжного доручення №2347 від 28.08.2014 року та на підставі рахунку-фактури №СФ2208/3 від 22.08.2014 року.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, не повідомлення відповідача про розгляд справи та вирішення спору за відсутності представника відповідача.

Також апелянт вказує на те, що позивач приховав від суду інформацію щодо наявності між сторонами договору купівлі-продажу №1007/1 від 10.07.2014 року та додаткової угоди№1 до нього, відповідно до якої сплачені позивачем грошові кошти в розмірі 108 341,00 грн. зараховані як передплата за частину борони дискової БГР-4,2 "Солоха", які на час звернення з апеляційною скаргою були поставлені позивачу.

Скаржник просить суд скасувати оскаржуване рішення та припинити провадження у справі за відсутності предмету спору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи. Зазначає, що договір купівлі-продажу №1007/1 від 10.07.2014 року у позивача відсутній. Відповідачем до матеріалів справи договір не наданий. З наданої відповідачем копії додаткової угоди вбачається зарахування коштів, сплачених за рахунком СФ2801/1 від 28.08.2014 року, а не за рахунком 2208/3 від 28.08.2014 року, який зазначено у позові.

Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено, що правовідносини між сторонами договором не врегульовані.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч.ч. 1-2 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно з частинам 1-2 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Відповідно до виданого відповідачем рахунку-фактури № СФ 2208/3 від 22.08.2014 - на оплату борони дискової БГР-4,2 вартістю 108 341,00 грн. (а.с.9), позивач сплатив вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням № 2347 від 28.08.2014 року (а.с.10).

Факт отримання зазначеного платежу відповідачем підтверджено випискою системи "Клиент-Банк" по рахунку 2600801502457.980 за 28.08.2014 рік (а.с.11-12).

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Уклавши його у спрощеній формі, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення передбачено і ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо належного виконання відповідачем умов договору в частині поставки обумовленого сторонами товару, рішення суду про зобов'язання відповідача вчинити дії з поставки товару є обґрунтованим.

Доводи апелянта про наявність укладеного між сторонами договору, додаткової угоди до нього, зарахування вчиненого позивачем платежу за поставку іншого товару відповідними доказами не підтверджено, висновки суду не спростовано.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 Господарського процесуального кодексу України). Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості.

Отже, за приписами вище наведених норм відповідач повинен довести суду належними та допустимими доказами факт існування між ним та позивачем договірних відносин, виконання ним умов договору. Такі докази відсутні.

Щодо доводів скаржника про порушення судом процесуальних норм та розгляд справи за відсутності відповідача, то колегією суддів такі порушення не встановлено.

Матеріали справи свідчать, що ухвала про порушення провадження у справі та про призначення судового засідання на 11.08.2015 року та про відкладення розгляду справи з 11.08.2015 року на 10.09.2015 року були направлені судом на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві.

Вказана позивачем адреса Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Акро-Україна" підтверджується витягом з ЄДР з Інформаційно-ресурсного центру, станом на 29.07.2015 року.

Обидві ухвали відповідачем не отримані, поштові відправлення повернулись до суду з доданням довідок "за закінченням терміну зберігання" (а.с.38,39, 51,52).

З огляду на роз'яснення п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За вказаних обставин апеляційна скарга є не доведеною, задоволенню не підлягає.

При розгляді спору колегією суддів встановлено, що у вступній та резолютивній частині оскаржуваного рішення судом допущена описка в назві відповідача. Зазначено назва: "Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Агро-Україна" замість "Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Акро-Україна".

Вказана описка підлягає виправленню судом першої інстанції відповідно до ст.89 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2015 року у справі № 904/6712/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 15.01.2016 року.