Рішення

від 26.03.2007 по справі 28/604-06-13741

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2007 р.

Справа  № 28/604-06-13741

За позовом   Товариство з обмеженою відповідальністю

"АВАЛОН"; 

до відповідача   Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична

особа ОСОБА_1

про відшкодування шкоди 19800грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

від позивача: Федоров А.А.. -за

довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2  -за довіреністю.

Суть спору:

позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю

„Авалон”  звернувся до господарського

суду з позовом до відповідача -СПД фізичної особи ОСОБА_1  про відшкодування шкоди завданого при

здійснені перевезення товару та суму 19 800 гривень.

Позивач  у позовній заяві  вказує, що відповідно до договору перевезення

та заявки СПД фізична особа  ОСОБА_1

зобов'язався надати для  ТОВ

"Авалон" послуги з перевезення вантажу зі складу позивача в смт.

Великодолинське  Одеської області на

склад ЗАТ "Філіп Морріс Україна" в м. Вишневе Київській області.

Відповідач зобов'язався здійснити перевезення товару - запальничок, які позивач

повинен був поставити вантажоодержувачеві відповідно до Специфікації № 131 від

03.09.2006 р. до договору постачання № С02-043 від 30.09.2002 р. 13 листопада

2006 року відповідач своєчасно прийняв до перевезення партію запальничок

відповідно до товарно-транспортної накладної 

№НОМЕР_1 в кількості 9 940, 19 770 та 

9 949 штук, загальною кількістю 39 659 штук на суму 314099,28 гривень та

виписана видаткова накладна № НОМЕР_2 від 13.11.2006 року на загальну суму  314 099,28 гривень  з ПДВ (7,92 грн. з ПДВ за 1 шт.). Вантаж

перед відправкою вантажовідправником не опломбовувався. 14.11.2006 р. при

прийнятті вантажу на складі вантажоодержувача була виявлена недостача

запальничок в кількості 2500 штук, про що був складений відповідний акт без

номера від 14.11.2006 р. Оскільки представник перевізника - водій автомобіля,

що здійснював перевезення, від підписання акту відмовився. Відповідно до п.

15.5. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, до

складання акту вантажоодержувачем була привернута стороння організація, а також

представник позивача. Водій автомобіля, що здійснював перевезення, надав

пояснення  членам комісії з приймання, що

при здійсненні перевезення було здійснено крадіжку на стоянці в с. Ульянівка

Кіровоградської області приблизно в 1 годину 30 хвилин 14.11.2006 р. Загальна

вартість продукції, яка відсутня складає 

19 800 гривень.

На думку позивача, матеріальне

право на позов належить саме позивачеві, а не вантажоодержувачеві, оскільки,

відповідно до вимог п. 4 ст. 265 ГК України, сторони договору постачання

зобов'язані погоджувати умови постачання на підставі правил Інкотермс. У п. 1.4

Специфікації № 131 від 03.09.2006 р. до договору постачання № С02-043 від

30.09.2002 р. позивач та вантажоодержувач узгодили умови постачання DDР-склад.

Вказана умова передбачає, що позивач несе ризик, пов'язаний з транспортуванням

товару до вказаного місця призначення, тобто, до складу вантажоодержувача.

Відповідно до правил п.п. 1, 2 ст. 334 ЦК України, якщо договором не

передбачене інше, у набувальника майна право власності на нього виникає з

моменту передачі такого майна. Отже, власником втраченого при перевезенні та не

переданого вантажоодержувачеві вантажу залишається позивач.

Відповідач у свою чергу  надав до суду заперечення на позов, у якому

просить суд у задоволені позову відмовити повністю, з підстав викладених у

відзиві на позов. Відповідно до ст.315 ГК України, за спорами що до

транспортних перевезень обов'язковим є досудове врегулювання спору, тобто

направлення перевізнику претензії. Вказана норма, на думку відповідача,

позивачем виконана не була. Претензій з відповідними матеріалами на адресу

відповідача не надходило.

Крім того відповідач зазначає, що

згідно заявки на перевезення, обов'язковою умовою було наявність експедитора. В

даному випадку експедитором був ОСОБА_3 

який працював в ТОВ „Авалон". Експедитор ОСОБА_3  прийняв вантаж на складі вантажовідправника,

про що видав та заповнив власноручно товарно - транспортну накладну серії

НОМЕР_3 , та супроводжував вантаж весь маршрут, а водій вантаж не приймав.   При перевезенні вантажу, водій з

експедитором в с. Ульянова Кіровоградської області відійшли від автомашини,

після повернення помітили викрадення частини вантажу, шляхом механічного

пошкодження замка та дверей. Кількість викраденого товару не рахувався та  доставили вантаж до пункту призначення. Після

відвантаження,  водій участі в

підрахунках недостачі не приймав.

Також відповідач зазначає, що в

акті приймання вантажу б\н від 14.11.2006 року не міститься відомостей про те,

що водій чи  СПД  ОСОБА_1 відмовилися від складання чи  підпису. Відповідач звертає увагу суду на те,

що перевізник не приймав вантаж в встановленому законом порядку, та втрата

вантажу сталась не з його вини.

Представник позивача 20 лютого 2007

року за вхідним №4224 надав пояснення стосовно позовних вимог, згідно яких заперечення

відповідача, які викладені у відзиві, не приймає та просить суд позов

задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 23 лютого 2007

року строк розгляду справи продовжено до 25 березня 2007 року, за клопотанням

сторін.

Представник відповідача 26 лютого 2007

року за вхідним №4637 надав клопотання про призначення експертизи, яке судом

було відхилене в судовому засіданні 16 березня 2007 року.

22 березня 2007 року за вхідним

№6648 представник відповідача надав клопотання про стягнення з позивача

вартості послуг адвоката в сумі 5 000 гривень.

Представник позивача у судовому

засіданні надав копію заяви про порушення кримінальної справи,  позовні 

вимоги підтримує, на задоволенні останніх наполягає.

Відповідач позов не визнає з

підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників

сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

26 вересня 2006 року між Суб'єктом

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 /перевізник/ та Товариством

з обмеженою відповідальністю „Авалон” /замовник/ було укладено  договір за №НОМЕР_4 на перевезення вантажів

автомобільним транспортом в прямому напрямку.

Відповідно до п.1.1 договору,

відповідач /перевізник/ зобов'язаний в обумовлений строк прийняти до

перевезення та здійснити перевезення вантажу позивача /замовника/ до вказаних

пунктів призначення та передати його уповноваженій особі вантажоотримувачу, а

замовник зобов'язаний надавати для перевезення вантаж в узгодженому  сторонами об'ємі та здійснювати оплату за

послуги перевезення, яку узгоджують сторони в заявці.

Умови перевезення сторонами були

погоджені в заявці, в якій сторони домовилися про маршрут перевезення,

найменування вантажу - вказано сувеніри та запальнички, об'єм та вагу

обумовлено та складає 2 тони на полетах, відстань та кількість місць

розвантаження, строк перевезення, наявність експедитора, ціну.

СПД фізична особа  ОСОБА_1 зобов'язався надати для  ТОВ "Авалон" послуги з перевезення

вантажу зі складу позивача смт. Великодолинське 

Одеської області на склад ЗАТ "Філіп Морріс Україна" в м.

Вишневе Київській області, які позивач повинен був поставити

вантажоодержувачеві відповідно до Специфікації № 131 від 03.09.2006 р. до

договору постачання № С02-043 від 30.09.2002 р.

13 листопада 2006 року відповідач

прийняв до перевезення товар - партію запальничок згідно товарно-транспортної

накладної  №НОМЕР_1 в кількості 9 940, 19

770 та  9 949 штук, загальною кількістю

39 659 штук на суму 314099,28 гривень та виписана видаткова накладна № НОМЕР_2

від 13.11.2006 року на загальну суму  314

099,28 гривень  з ПДВ.

При прийняті вантажу 14.11.2006 р.

на складі вантажоодержувача була виявлена недостача запальничок в кількості

2500 штук, про що був складений акт без номера від 14.11.2006 р. між

представником позивача ОСОБА_3 експедитор ТОВ „Авалон” та вантажоотримуваем

ОСОБА_4  адміністратором складу „ФМУ”

місто Київ та представником охоронної компанії ОСОБА_5 охоронник „Группа

4”  місто Київ, без участі представників

перевізника. Недостача була виявлена 14 листопада 2006 року на загальну суму 19

800 гривень.

Жодних повідомлень на адресу

відповідача стосовно виявленої недостачі позивачем не направлялося.

Дослідивши матеріали справи, в тому

числі наявні докази, що мають значення для справи,  заслухавши пояснення представників

сторін,  всебічно та повно з'ясувавши

обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення,  оглянувши у судовому засіданні оригінали

документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що  позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних

підстав:

Відповідно до ст..33 ГПК України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на

підставу своїх вимог і заперечень. Докази надаються сторонами та іншими

учасниками судового процесу.

Згідно до ст..36 названого Кодексу

письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що

мають значення для правильного вирішення спору між сторонами.

Подаючи позов про відшкодування

шкоди в сумі 19 8000 з СПД фізичної особиОСОБА_1, в обґрунтування своїх позовних

вимог позивач посилається на договір перевезення за №НОМЕР_4 від 26 вересня

2006 року, товарно-транспортну накладну №НОМЕР_1 в кількості 9 940, 19 770

та  9 949 штук, загальною кількістю 39

659 штук на суму 314099,28 гривень, а також на акт від 14 листопада 2006 року

без номера, згідно якого було виявлено недостачу товару.

Дійсно 26 вересня 2006 року між СПД

фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Авалон”

було укладено договір на перевезення вантажів зі строком дії до 31 грудня 2007

року. Але відповідно до п.1.1 договору, кожне перевезення оформлюється на

підставі заявки на перевезення вантажу, в якій обумовлюються умови перевезення,

маршрут, ціна, вантаж та строки доставки. Умови перевезення сторонами були

погоджені у відповідній заявці.

Суд звертає увагу позивача на те,

що одною з умов перевезення, згідно заявки, є експедитор. 13 листопада 2006

року було прийнято до перевезення вантаж - партію запальничок згідно

товарно-транспортної накладної  №НОМЕР_1

в кількості 9 940, 19 770 та  9 949 штук,

загальною кількістю 39 659 штук на суму 314099,28 гривень.

Згідно товарно-транспортної

накладної  №НОМЕР_1, вантаж до

перевезення прийняв водій-експедитор ОСОБА_6, яка надана в оригіналі позивачем,

а відповідачем надана товарно-транспортна накладної  №НОМЕР_1, також в оригіналі, в якій відсутній

підпис особи, який прийняв товар до перевезення. Також на жодній

товарно-транспортній накладній відсутній доказ того, що вантаж було

запломбовано, вказана маса брутто. Відсутні також дані стосовно кількості

коробок, а вказано лише кількість штук запальничок з посиланням на накладну. За

таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено той факт, що

саме 2 500 штук запальничок недостає, оскільки відсутні помітки на

товарно-транспортній накладній, стоїть лише підпис та печатка складу готової

продукції ЗАТ „Філіп Морріс Україна”.

Згідно до ст.314 ГК України,

перевізник  несе  відповідальність  за втрату, 

нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу,  якщо не доведе, що втрата, нестача або

пошкодження сталися не з його вини. 

На думку суду відсутня вина

відповідач у нестачі товару. Оскільки вантаж був відправлений без встановлення

пломб, без зважання та відсутні помітки скільки було фактично завантажено

коробок з товаром.

В обумовлений строк відповідач

доставив товар до пункту призначення та здійснив вигризку, претензій з боку

вантажоодержувача виставлено не було.

Вантажоодержувачем у відсутності

перевізника, склав акт в присутності представника позивача ОСОБА_3 експедитора

ТОВ „Авалон” та ОСОБА_4 адміністратором складу „ФМУ” місто Київ та представника

охоронної компанії ОСОБА_5 охоронник „Группа 4” 

місто Київ, без повідомлення перевізника.

Відповідно до ч.1 ст.315 ГК

України, до   пред'явлення  перевізникові 

позову,  що  випливає 

з договору   перевезення   вантажу, 

можливим  є  пред'явлення 

йому претензії. Жодного доказу направлення чи повідомлення іншими

засобами зв'язку позивач не надав.

Суд звертає увагу, що в матеріалах

справи відсутні докази повідомлення перевізника про виявлену недостачу та не

приймає до уваги посиланням як позивача так і відповідача на той факт, який

стався в с.Ульянівка Кіровоградської області, оскільки відсутні докази

порушення кримінальної справи або вирок суду яким встановлена винна особа.

Аналізуючи положення чинного

законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов

висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх

необґрунтованості та недоведеності.

13 лютого 2007 року між СПД

-фізичною особою ОСОБА_1 та адвокатом Одеської обласної колегії адвокатів

укладено угоду без номера про надання адвокатських послуг, відповідно до умов

якого СПД -фізична особа ОСОБА_1 доручив, а Адвокат ОСОБА_2 Одеської обласної

колегії адвокатів прийняв на себе зобов'язання з надання правової допомоги на

представництво інтересів СПД -фізичної особи ОСОБА_1 в господарському суді

Одеської області. За надання передбачених угодою послуг СПД -фізична особа

ОСОБА_1 здійснив оплату в сумі 5 000,00 грн., що підтверджується прибутковим

касовим ордером.

Відповідно до ст. 44 Господарського

процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита,

сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної

господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових

доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат,

пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 10 Роз'яснення Вищого

Арбітражного суду України № 02-5 78 від 0403.1998р. «Про деякі питання практики

застосування роздягнула VI Господарського процесуального кодексу України»,

видатки позивачів і відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів,

адвокатських бюро, колегій, фірм та інших адвокатських об'єднань із наданням

правової допомоги по веденню справ у господарському суді, розподіляються між

сторонами на загальних підставах, зазначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд

ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити повністю. 

2.Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю „Авалон” (65014 місто Одеса, вул..Еврейська,2,А, к.№20,  р/р 26008005394001в АКБ „Імєксбанк” , МФО

328384, код ЕДРПОУ 31768889) на користь Суб'єкта підприємницької

діяльності  - фізичної особи ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_5 в Південному ГРУ ЗАТ „КБ „Приватбанк”, МФО 328704, код

НОМЕР_6) витрати на послуги адвоката в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили

в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК

України.

Рішення

підписане 30 березня 2007 року.

         Суддя                                                                                      

Гуляк Г.І.